Постанова № 25797255, 05.07.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року Справа № 0870/1134/12

(17 год. 45 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Вельможко О.О.,

за участю:

представника позивача: Білоус К.О., дов. № 80 від 17.02.2012;

представника відповідача 1: Крючек К.В., дов. № 20/8/10 від 28.03.2012;

старшого прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Запорізької області: Стешенка В.Є., посв. № 82 від 05.03.2012

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до: відповідача 1: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби,

відповідача 2: Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області

за участю: прокурора в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області

про: визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

13.02.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - перший відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - другий відповідач). З урахуванням уточнень, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо ненадання Управлінню Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 4 160 570,00 грн. ПДВ, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з податку на додану вартість у сумі 4 160 570,00 грн. та пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати на сплату судового збору у сумі 2178,19 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним.

Позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 р., в якій ним задекларовано до бюджетного відшкодування від'ємне значення податку на додану вартість за січень 2010 року - 18476310 грн. Першим відповідачем було проведено перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року. Актом перевірки № 256/08-01/00186536 від 29.04.2010 було встановлено, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 4160570 грн. була заявлена в порушення вимог п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп.7.4.1 п. 7.4, пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі вищезазначеного акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № 0000340801/0 від 12.05.2010, № 0000340801/1 від 14.07.2010, №0000340801/2 від 21.09.2010, №0000340801/3 від 30.11.2010, якими було зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2010 року на суму 4160570 грн.

Перевірка правомірності зазначених податкових повідомлень-рішень була предметом розгляду у адміністративній справі про визнання їх неправомірними та скасування. Результатом розгляду даної справи стало прийняття 17.01.2011 постанови Запорізьким окружним адміністративним судом, яким визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000340801/0 від 12.05.2010, № 0000340801/1 від 14.07.2010, №0000340801/2 від 21.09.2010, №0000340801/3 від 30.11.2010. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.01.2011 залишено без змін.

28.10.2011 позивач листом № 115-916 звернувся до першого відповідача про відшкодування ПДВ у сумі 4160570,00 грн. Але перший відповідач відмовив позивачу у поданні органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Така відмова, на думку позивача, є протиправною.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2012 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

05.04.2012 судом отримано повідомлення про вступ прокурора у справу в інтересах держави в особі першого та другого відповідачів.

05.07.2012 у попередньому судовому засіданні за клопотанням першого відповідача судом було допущено його заміну правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - перший відповідач).

Також у попередньому судовому засіданні, враховуючи клопотання другого відповідача та уточнені позовні вимоги, судом допущено заміну первинного відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області належним відповідачем - Управлінням Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі - другий відповідач).

03.03.2012 на адресу суду надійшли заперечення представника першого відповідача, у яких він просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. У своїх запереченнях та додаткових поясненнях представник першого відповідача посилається на те, що п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом 5-ти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На думку першого відповідача, процедура судового оскарження наразі не є завершеною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2011 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого відповідача, а відтак з метою недопущення виникнення конфліктних ситуацій при повороті виконання судового рішення, відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок підприємства буде проведено після винесення остаточного судового рішення, тобто після закінчення процедури судового оскарження.

Ухвалою суду від 05.07.2012 закінчено підготовче провадження у справі та за письмовою згодою усіх осіб, що беруть участь у справі, призначено її до судового розгляду у той же день, а саме на 05.07.2012.

У судовому засіданні 05.07.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав, викладених у запереченнях та додаткових поясненнях. Прокурор у судовому засіданні 05.07.2012 проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених першим відповідачем, а також зауважив, що, на його думку, позивачем порушено вимоги ч. 5 ст. 99 КАС України, а саме пропущено місячний строк для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача і першого відповідача та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

29.04 2010 року першим відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за лютий 2010, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2010, про що складено Акт від 29.04.2010 №256/08-01/00186536 (далі - акт перевірки)(а.с. 103 - 131).

Перевіркою встановлено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України 30 червня 2005 року № 244, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року у редакції наказу від 15 червня 2005 року №213, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на загальну суму 4 160 570, 00 грн.

На підставі акту перевірки 12.05.2010 першим відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000340801/0 (а.с. 132), яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 4 160 570, 00 грн.

Позивач оскаржував дане рішення в адміністративному порядку, однак скарги були залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000340801/1 від 14.07.2010 (а.с. 133), №0000340801/2 від 21.09.2010 (а.с. 134), №0000340801/3 від 30.11.2010 (а.с. 135).

09.12.2010 позивач звернувся з позовом до суду про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000340801/0 від 12.05.2010, №0000340801/1 від 14.07.2010, №0000340801/2 від 21.09.2010, №0000340801/3 від 30.11.2010.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.01.2011 по справі № 2а-10242/10/0870 (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 13684372) адміністративний позов позивача задоволено, визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000340801/0 від 12.05.2010, №0000340801/1 від 14.07.2010, №0000340801/2 від 21.09.2010, №0000340801/3 від 30.11.2010.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 (а.с. 30-32) постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.01.2011 по справі № 2а-10242/10/0870 залишено без змін (а.с. 30-32).

У зв'язку з наведеним, позивач 28.10.2011 звернувся до першого відповідача з листом (вих. № 115-916 від 28.10.2011) «Про відшкодування ПДВ» (а.с. 33). У листі позивач зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції у справі про скасування податкових повідомлень-рішень №0000340801/0 від 12.05.2010, №0000340801/1 від 14.07.2010, №0000340801/2 від 21.09.2010, №0000340801/3 від 30.11.2010 набрала законної сили з моменту її проголошення, тому позивач просить в найближчий час провести відшкодування на його поточний рахунок податку на додану вартість в сумі 4 160 570, 00 грн.

У своїй відмові перший відповідач повідомив позивача (лист вих.№ 9942/10/08-01/11 від 23.11.2011) про те, що ним подана касаційна скарга від 27.09.2011 до Вищого адміністративного суду України, таким чином здійснюється процедура касаційного оскарження. З огляду на це, з метою уникнення виникнення конфліктних ситуацій при повороті виконання судового рішення, відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок позивача буде проведено після винесення остаточного судового рішення(а.с. 34).

Оцінюючи правомірність дій першого відповідача щодо відмови у наданні висновку до органів Державної казначейської служби України із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, суд виходить з наступного.

Частиною 2 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Також право на апеляційне та касаційне оскарження гарантовано ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.

Окрім того, ст. 20 КАС України закріплені норми, які визначають систему побудови інстанційної підсудності адміністративних справ. Так, місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції. Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

Таким чином, КАС України закріплена наявність судів першої, а також апеляційної та касаційної інстанцій щодо розгляду адміністративних справ, право на звернення до яких, у межах строків встановлених законом, мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки.

Отже, на момент набрання постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.01.2011 по справі № 2а-10242/10/0870 законної сили та спливу п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення перший відповідач мав можливість реалізувати своє право на касаційне оскарження, передбачене ст. 211 КАС України, а відтак процедуру судового оскарження, на думку суду, не можна вважати завершеною.

На момент направлення позивачем першому відповідачеві листа про відшкодування ПДВ № 115-916 від 28.10.2011 ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2011 (а.с.162) вже було відкрито провадження за касаційною скаргою першого відповідача на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 по справі № 2а-10242/10/0870, у зв'язку з чим, перший відповідач не мав жодних підстав вважати процедуру судового оскарження завершеною.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що у першого відповідача були відсутні правові підстави для подання до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а відтак -

у задоволенні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності першого відповідача щодо ненадання Управлінню Державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 4 160 570,00 грн. ПДВ з бюджету слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості з податку на додану вартість у сумі 4 160 570,00 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного

відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

З вищезазначеної норми вбачається, що єдиною правовою підставою для відшкодування органом Державного казначейства України податку на додану вартість є висновок податкового органу. Оскільки у першого відповідача на момент подачі позову не виникло обов'язку надати відповідний висновок, то і податок на додану вартість у сумі 4 160 570,00 грн. не підлягав відшкодуванню з бюджету, а відтак у задоволенні цієї позовної вимоги слід також відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, то у її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Пунктом 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Виходячи з висновку суду про те, що у першого відповідача на момент подачі позову ще не виникло обов'язку подати до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем, ще не набула статусу заборгованості бюджету.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

Беручи до уваги пояснення позивача, щодо закінчення касаційного провадження у адміністративній справі, предметом розгляду якої є правомірність винесення першим відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000340801/0 від 12.05.2010, №0000340801/1 від 14.07.2010, №0000340801/2 від 21.09.2010, №0000340801/3 від 30.11.2010, а саме Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу від 24.04.2012 (а.с. 178), якою постанову Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 2а-10242/10/0870 залишено без змін та направлення першим відповідачем позивачеві листа-відповіді від 22.06.2012 № 2061/10/24-0 (а.с.211) з повторною відмовою здійснити відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок підприємства, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Вищенаведені позивачем факти виникли після подання адміністративного позову, і жодним чином не можуть вплинути на оцінку судом правомірності поведінки першого відповідача у правовідносинах, що є предметом розгляду даної адміністративної справи. Проте, суд звертає увагу позивача на те, що ухвалення судового рішення у даній адміністративній справі не позбавляє його права на звернення з адміністративним позовом про визнання протиправною відмови першого відповідача здійснити відшкодування податку на додану вартість після постановлення Вищим адміністративним судом України ухвали від 24.04.2012.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус