Постанова № 25797073, 23.08.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 року Справа № 2а/0370/2368/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представників позивача Забеліна І.Б., Максимчука Ю.В.,

представників відповідача Вознюка А.М., Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Модернізації" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Модернізації" звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000582301 та №0000572301 від 13.06.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акту №1415/22-1/37441998 від 28 травня 2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" за період серпень-вересень 2011 року.

В даному акті перевірки Луцькою ОДПІ зроблений висновок про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Модернізації" ч.1 ст.203, ст.215, ст.228, ст.662, ст.655, ст.628, ст.638, ст.664 Цивільного кодексу України в частині

недодержання вимог в момент вчинення правочинів з ТзОВ "Медео-Захід", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Актом перевірки встановлено порушення ТзОВ "Нові Технології Модернізації" ст.186, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 15 752 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 10 242 грн. та за вересень 2011 року на суму 5 510 грн.

Крім того, в акті перевірки зафіксовано порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за звітний (податковий) період на 18 115 грн., в тому числі за III квартал 2011 року - на 18 115 грн.

Проте, позивач вважає висновки викладені в акті перевірки №1415/22-1/37441998 від 28 травня 2012 року безпідставними, а податкові повідомлення-рішення №0000582301 та №0000572301 від 13.06.2012 року протиправними з огляду на те, що господарські відносини між ТзОВ "Нові Технології Модернізації" та TзOB "Медео-Захід" щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у серпні-вересні 2011 року на суму 94 511 грн. 18 коп. фактично були здійснені, спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Товар був придбаний з метою його використання в господарській діяльності.

В обгрунтування власної позиції позивач наголошував на тому, що TзOB "Медео-Захід" поставлено ТзОВ "Нові Технології Модернізації" товарів на загальну суму 94 511 грн. 18 коп., що підтверджується видатковими та податковими накладними. Факт розрахунків позивача з TзOB "Медео-Захід" підтверджується платіжними дорученнями, а зазначені фінансово-господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському і податковому обліках.

Крім того, всі необхідні первинні документи позивачем надавались під час проведення перевірки, які містять усю необхідну інформацію про господарські операції з TзOB "Медео-Захід" та підтверджують її здійснення.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що висновки акту перевірки №1415/22-1/37441998 від 28 травня 2012 року, а податкові повідомлення-рішення №0000582301 та №0000572301 від 13.06.2012 року є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю та просили його задовольнити з вищенаведених підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали. В письмових запереченнях на позов акцентували увагу суду на тому, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" за період серпень-вересень 2011 року встановлено, що господарські відносини між ТзОВ "Нові Технології Модернізації" та ТзОВ "Медео-Захід" у серпні-вересні 2011 року не мали реального товарного характеру, так як під час перевірки не встановлено факту передачі та отримання товарів та матеріальних цінностей. Згідно наданих до перевірки документів немає можливості встановити особу яка відпустила та одержала товар. Крім того, товарно-транспортні накладні або подорожні листи, які б засвідчували факт транспортування придбаного у ТзОВ "Медео-Захід" товару відсутні та до перевірки надані не були.

З урахуванням наведеного Луцькою ОДПІ зроблений висновок про те, що згідно ст.203, ст.215 та ст.228 ЦК України правочини між ТзОВ "Нові Технології Модернізації" та ТзОВ "Медео-Захід" щодо поставки товарно-матеріальних цінностей є нікчемними, оскільки фактично не відбувались, у зв'язку з чим ТзОВ "Нові Технології Модернізації" безпідставно включено до складу податкового кредиту у вересні та жовтні 2011 року суми податку на додану вартість та безпідставно відображені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в декларації на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартали 2011 року сформовані за наслідками господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" чим порушено ст.134, ст.135 ст.186, ст.198, ст.200 Податкового Кодексу України.

На підставі викладеного, відповідач та його представники в судовому засіданні, на підставі поданих заперечень, просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Нові Технології Модернізації" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" за період серпень-вересень 2011 року. За результатами перевірки відповідачем складений акт №1415/22-1/37441998 від 28 травня 2012 року в якому, зокрема, зафіксовано, що з документальних перевірок ТзОВ "Медео-Захід", результати яких оформлені актами №46/23-3/35594018 від 14.03.2012 року та №753/23-3/35594018 від 18.04.2012 року, вбачається, що ТзОВ "Медео-Захід" придбавало у постачальників лише свині, будівельні матеріали, цукор, паливно-мастильні матеріали, а отже не могло реалізовувати ТОВ "Нові Технології Модернізації" теплообмінники, стрічку конвеєрну, клапани та підшипники. Під час проведення перевірки ТзОВ "Медео-Захід", останнім не було надано первинних документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини з ТзОВ "Нові Технології Модернізації", тому встановити факт реалізації товарів неможливо. (а.с.11-12)

Надалі, в акті перевірки, відповідачем зроблений висновок, що згідно із частинами 1 та 2 статті 203, частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України правочини укладені між ТзОВ "Медео-Захід" та ТзОВ "Нові Технології Модернізації" є нікчемними, оскільки фінансово-господарські відносини між зазначеними суб'єктами здійснювалась поза межами правового поля.

За результатами акту документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Нові Технології Модернізації" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" за період серпень-вересень 2011 року, Луцькою ОДПІ винесені податкове повідомлення-рішення №0000572301 від 13.06.2012 року яким за порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 18 115 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000582301 від 13.06.2012 року, яким за порушення ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.6 ст.198 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15 752 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3 938 грн.

Поряд з тим, податкові повідомлення-рішення №0000582301 та №0000572301 від 13.06.2012 року суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток та порядок визначення доходів передбачений ст.134 та ст.135 Податкового кодексу України, з положень яких вбачається, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи - податковий кредит та витрати, пов'язані із здійсненням господарської діяльності сформовані на підставі податкової накладної від 05.08.2011 року №23 на загальну суму 60 663,60 грн., в т.ч. ПДВ 10 110,60 грн., податкової накладної №25 від 05.08.2011 року на суму 787 грн., в т.ч. ПДВ 131,17 грн., податкової накладної №95 від 23.09.2011 року на суму 33 060,58 грн., в т.ч. ПДВ 5 510,10 грн., видаткової накладної №РН-0050800 від 05.08.2011р. на загальну суму 60 663,60 грн., в т.ч. ПДВ 10 110,60 грн., видаткової накладної № РН-0050804 від 05.08.2011р. на суму 787 грн., в т.ч. ПДВ 131,17 грн., видаткової накладної № РН-0230902 від 23.09.2011 року на суму 33 060,58 грн., в т.ч. ПДВ 5 510,10 грн.

Суми податку на додану вартість по перерахованих вище податкових накладних віднесені товариством до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2011 року та вересень 2011 року.

Зазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних від ТзОВ "Медео-Захід" в додатках до в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2011 року та вересень 2011 року.

ТзОВ "Нові Технології Модернізації" розрахувався за придбаний у ТзОВ "Медео-Захід" товар, про що свідчать наявні у справі платіжні доручення №135 від 5 серпня 2011 року, №183 від 1 вересня 2011 року, № 185 від 1 вересня 2011 року.

Витрати, понесені позивачем за господарською діяльністю з ТзОВ "Медео-Захід", відображені в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

Крім того, судом встановлено, що ТзОВ "Медео-Захід" суми податку на додану вартість по господарських операціях з ТзОВ "Нові Технології Модернізації" відображені у складі податкових зобов'язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року, а податкові накладні видані ТзОВ "Нові Технології Модернізації" включені до реєстру виданих податкових накладних в цих податкових деклараціях.

Також судом встановлено, що товар придбаний у ТзОВ "Медео-Захід", в тому числі стрічку конвеєрну 4П-650-2ТК200, стрічку конвеєрну 2Л-ТК-200, підшипники, теплообмінник ПВ-159х2, клапан СМДК-50, ТзОВ "Нові Технології Модернізації" в подальшому реалізовано ПП "Прем'єр Моторспорт-01", ТзОВ "Харківське Фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу", ТзОВ "Мар'їнський укрпромзбут", Фермерському господарству "Волиньагрохолдинг", КСП "Тепличний комбінат" про що свідчать: видаткова накладна №РН-0000087 від 26 вересня 2011 року, видаткова накладна №РН-0000076 від 30 серпня 2011 року, видаткова накладна №РН-0000072 від 25 серпня 2011 року, видаткова накладна №РН-0000062 від 8 серпня 2011 року, видаткова накладна №РН-0000063 від 8 серпня 2011 року, податкові накладні № 1 від 5 серпня 2011 року, № 2 від 5 серпня 2011 року, № 10 від 25 серпня 2011 року, № 15 від 30 серпня 2011 року, № 7 від 16 серпня 2011 року, № 11 від 22 вересня 2011 року.

З урахуванням наявних у справі податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у серпні та вересні 2011 року та витрат при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року..

Крім того, посилання відповідача на нікчемність правочинів між ТзОВ "Медео-Захід" та ТзОВ "Нові Технології Модернізації" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної адміністративної справи.

Так, частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Як вбачається зі змісту акту №1415/22-1/37441998 від 28 травня 2012 року відповідач обґрунтовує нікчемність правочинів результатами документальних перевірок контрагента позивача - ТзОВ "Медео-Захід" (акти № 46/23-3/35594018 від 14.03.2012 року та № 753/23-3/35594018 від 18.04.2012 року) якими зафіксовано, що ТзОВ "Медео-Захід" придбавало у постачальників лише свині, будівельні матеріали, цукор, паливно-мастильні матеріали, а отже не могло реалізовувати ТзОВ "Нові Технології Модернізації" теплообмінники, стрічку конвеєрну, клапани та підшипники.

Про те, зазначені обставини не можуть спростовувати реальність здійснення господарських операцій ТзОВ "Медео-Захід" та ТзОВ "Нові Технології Модернізації" в порівнянні з первинними фінансовими документами наданими позивачем. Крім того, зазначені господарські операції відображені в податковому обліку ТзОВ "Медео-Захід", що спростовує твердження відповідача про те, що господарські операції ТзОВ "Медео-Захід" та ТзОВ "Нові Технології Модернізації" не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам представники відповідача як суб'єкта владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що №0000582301 та №0000572301 від 13.06.2012 року Луцької ОДПІ є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, Кодексу адміністративного судочинства України, на Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000582301 та №0000572301 від 13.06.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 28 серпня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока