Постанова № 25795391, 29.08.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/1260/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ад-Плюс" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ад-Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання факту, визнання протиправними та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Ад-Плюс» звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Черінвці, ДПС у Чернівецькій області про визнання факту, скасування податкового повідомлення-рішення форми «У» від 29 березня 2012 року №00001000220 та скасування рішення ДПС у Чернівецькій області від 24.04.2012 року №1987/10/10-208. Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 березня 2012 року Державною податковою інспекцією у м.Чернівці в результаті позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Ад-Плюс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2011 року по 20.03.2012 року, був складений акт перевірки за №581/22-0/377722499. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Чернівці 29 березня 2012 року постановило податкове повідомлення-рішення №0000100220, відповідно до якого ТОВ «Ад-Плюс» було визначено порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та нараховане грошове зобов'язання на сумі 117046,22 грн. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство звернулося зі скаргою до ДПС у Чернівецькій області, яку було розглянуто та прийнято рішення від 24 квітня 2012 року №1987/10/10-208, яким у задоволенні скарги відмовлено. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати загальновідомим факт наявності військових дій у Сирії, визнати протиправним та скасувати рішення від 24 квітня 2012 року №1987/10/10-208, визнати податковий борг як такий, що виник внаслідок непереборної сили, скасувати податкове повідомлення-рішення №0000100220.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача (апелянта) в судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість представника в іншому судовому засіданні, однак доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надав. Колегія суддів, оцінивши доводи заявленого клопотання, прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з тих підстав, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом (ч. 7 ст. 56 КАС). Крім того, довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої особи і засвідчуються відповідною печаткою, згідно ст. 58 КАС України. Таким чином, законодавством не обмежена можливість юридичної особи мати в суді кількох представників, надавши їм відповідні повноваження згідно вимог КАС України. Відтак, зазначені в клопотанні причини неявки представника в судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не підтверджені належними доказами, тому клопотання не підлягає задоволенню.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у м.Чернівці була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Ад-Плюс» вимог валютного законодавства за період з 20.06.2011 року по 20.03.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №581/22-0/37722499 від 20.03.2012 року, в якому зафіксовано порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року в результаті чого встановлено не поступлення валютної виручки в сумі 111630,60 дол. США, або 88980,55 грн. при виконанні експортного контракту №AD-1 від 20.06.2011 року, укладеного з сірійським приватним підприємцем Mohamad Ali Omo (а.с.7-10). На підставі висновків акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення форми «У» від 29 березня 2012 року №0000100220 (а.с.5). За наслідками адміністративного оскарження згідно рішення ДПС у Чернівецькій області від 24.04.2012 року №1987/10/10-208 (а.с. 16-17) скаргу ТОВ «Ад-Плюс» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Відповідно до ст.6 Закону №185/94-ВР, якщо перевищення 180-деного строку обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначеного строку призупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Відповідно до листа ДПА України від 10.08.2004 року №15183/7/23-537, офіційним підтвердженням виникнення форс-мажорних обставин є оригінал документа уповноваженого органу країни виникнення таких обставин, виконаний на фірмовому бланку організації з відповідними реквізитами: дата, вихідний номер, назва документа (свідоцтво, сертифікат, висновок, довідка тощо), відповідний текст, підпис посадової особи, зазначення посади особи, що підписала документ, відтиск печатки організації. Також, підтвердженням виникнення форс-мажорних обставин повинно бути легалізоване в консульській установі України в державі, де відбулися обставини непереборної сили, або засвідчене в посольстві відповідної держави в Україні та легалізоване в Міністерстві закордонних справ України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідного документу позивачем не було надано, то він не довів факту виникнення форс-мажорних обставин. Відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду в цій частині, однак зауважує наступне.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч.2 ст. 4 КАС України).

Статтею 15 ЦПК України визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, та встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Згідно вимог ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України). Враховуючи те, що позивачем було заявлено позовну вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення, і судом першої інстанції не було враховано зазначені вище вимоги Законів, колегія суддів вбачає у діях суду першої інстанції порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання факту, що має юридичне значення необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, та роз'яснити позивачу, що розгляд таких справ належить до юрисдикції місцевого загального суду.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині відсутності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової служби у Чернівецькій області від 24.04.2012 року №1987/10/10-208 про результати розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення. Судом першої інстанції правомірно було зауважено, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних суддів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Колегія суддів зауважує, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. У той же час, рішення про результати розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, і суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в ухвалі суду від 03.03.2012 року у справі К-59412/09.

Колегія суддів також зазначає, що позовна вимога про визнання податкового боргу таким, що виник внаслідок дії непереборної сили судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не досліджувалась, хоча і була вирішена по суті. Відповідно до вимог п.п. 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 ПК України, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) підлягає списанню як безнадійний податковий борг. Такий факт непереборної сили підтверджується, згідно порядку та на підставі документів, визначених Наказом ДПА України від 24.12.2010 року N 1034 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків". Зважаючи на те, що доказів існування обставин непереборної сили суду не надавалось, і такі в матеріалах справи відсутні, позов в цій частині задоволенню не підлягає. В цілому доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для задоволення позову спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і закрити провадження у справі (п. 4 ч.1 ст. 198 КАС України) з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу. Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи (ч. 1 ст. 195 КАС України), колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ад-Плюс" задовольнити частково .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ад-Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання факту, визнання протиправними та скасування рішень, - скасувати .

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ад-Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, Державної податкової служби у Чернівецькій області в частині позовних вимог про визнання факту, що має юридичне значення - закрити, та роз'яснити позивачу, що розгляд таких справ належить до юрисдикції місцевого загального суду.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ад-Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, Державної податкової служби у Чернівецькій області в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової служби у Чернівецькій області від 24.04.2012 року №1987/10/10-208 про результати розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Залімський І. Г.