Ухвала суду № 25795015, 23.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4205/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2011 року № 0001282300, № 0001292300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року адміністративний позов задоволений частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.09.2011 року № 0001282300 в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 19 482,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 870,6 грн., а всього на суму 24 353,10 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.09.2011 року № 0001282300 в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 19 482,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 870,60 грн., а всього на суму 24 353,10 грн.

Визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.09.2011 року № 0001292300, яким визначено грошове зобов'язання за основним платежем у сумі 212 925 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 53 231,25 грн., а всього на суму 266 156,25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «УСПОТ ЛТД»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складений акт № 989/23-2/20072763 від 22.08.2011 року.

Актом перевірки встановлені наступні порушення позивачем вимог законодавства:

- п. 5.1, п.п. 5.2.7. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 26 974 грн. в т.ч. IV квартал 2009 р. - 26 974 грн., занижено податок на прибуток в сумі 1 481 745,8 грн., в тому числі IV квартал 2009 р. - 1 475 425,80 грн.; IV квартал 2010 року - 6 320 грн.;

- п.п. 7.2.6, п.п.7.2.3, п.п.7.4.5 ст. 7, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2009 р. та за лютий 2010 р. на суму 212 925 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2009 р. -10 263,43 грн.; листопад 2009 р. -19 669,95 грн.; грудень 2009 р. -161 240,03 грн., встановлено заниження р. 27 (сума ПДВ, що підлягає сплаті) на суму 212 925 грн., в т.ч. по періодах: січень 2010 р. -191 173,50 грн., лютий 2010 р. -21 751,50 грн.; встановлено завищення р.26 (залишок від'ємного значення ПДВ) за жовтень 2009 р. на суму 10 263,43 грн., листопад 2009 р. на суму 19 669,95 грн., грудень 2009 р. на суму 161 240,03 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивач неправомірно завищив свої валові витрати на суму 77 930 грн. IV квартал 2009 р. в сумі 52 650 грн., за IV квартал 2010 р. в сумі 25 280 грн., які виникли внаслідок неправомірного включення до складу валових витрат вартості послуг з пошуку та підбору персоналу на посаду начальника відділу кадрів та консультаційних послуг по проведенню оцінки ринку заробітних плат менеджерів середньої та вищої ланки в Україні, отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

Крім того, встановлено, що позивач неправомірно завищив свої валові витрати показник 4.13 «Інші витрати»декларації з податку на прибуток за IV квартал 2009 р. на суму 5 876 027,2 грн., оскільки до складу валових витрат позивачем неправомірно включено курсові різниці по кредитних договорах з банком із попередніх звітних періодів, що були охоплені попередньо плановою виїзною податковою перевіркою, за результатами якої складений акт від 16.03.2010 р. Актом перевірки від 16.03.2010 р. № 108/23-2/2007276 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р.»ДПІ у Києво-Святошинському районі у Київській області не виявлено заниження валових витрат ТОВ «УСПОТ ЛТД»за перевірений період. Заперечення та скарга з цього приводу до ДПІ не подавалися. Тому сума валових витрат, самостійно визначена у податкових деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. та підтверджена актом перевірки від 16.03.2010 р. № 108/23-2/2007276, є узгодженою та не підлягає коригуванню. Враховуючи викладене, ТОВ «УСПОТ ЛТД»порушено п.п. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині відображення у складі рядка 04.13 декларації за 4 кв. 2009 р. витрат у розмірі 5 876 027,20 грн., оскільки актом попередньої перевірки не підтверджено, що зазначені витрати не були враховані у минулих податкових періодах, в результаті чого завищено валові витрати за IV квартал 2009 р. на суму 5 876 027,20 грн.

Актом перевірки також встановлено, що позивач неправомірно завищив податковий кредит з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2009 р. та лютий 2010 р. на суму 212 925 грн. шляхом включення до рядка 10.1 Декларації з ПДВ в перевіреному періоді сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних в інших податкових періодах.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 06.09.2011 р. № 0001282300, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, та штрафних санкцій на загальну суму 1 852 182,25 грн., у тому числі: основний платіж -1 481 745,80 грн., штрафні (фінансові) санкції -370 436,45 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 06.09.2011 р. № 0001292300, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та штрафних санкцій на загальну суму 1 266 156,25 грн., у тому числі: основний платіж -212 925 грн., штрафні (фінансові) санкції -53 231,25 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем укладено з СПД ОСОБА_5 договір № 02-08-09 від 17.08.2009 р. щодо надання послуг по проведенню оцінки ринку заробітних плат менеджерів середньої та вищої ланки в Україні, який виконано. Про надання цих послуг складено відповідний акт № 3 від 22.12.2009 р. прийому-передачі послуг на суму 52 650 грн., а на підтвердження виконання договору контрагентом позивачу надано звіт в електронній формі. Вказані послуги оплачено позивачем шляхом перерахування коштів платіжним дорученням.

У подальшому позивачем укладено з СПД ОСОБА_5 договір № 01-08-10 від 26.08.2010 р. щодо пошуку персоналу на посаду начальника відділу кадрів. Договором обумовлено, що вказані роботи виконуються в два етапи. Про виконання першого етапу сторонами договору складено акт № 1 від 18.10.2010 р. на суму 56 090 грн., про виконання другого етапу - акт № 2 від 01.12.2010 р. на суму 25 280 грн.

СПД ОСОБА_5 передано позивачу звіт від 01.12.2010 р. про надані послуги та додатки до цього звіту: відомості щодо конкретних кандидатів (резюме). За наслідками наданих послуг позивачем було відібрано кандидата на посаду у підприємстві з числа відібраних СПД ОСОБА_5 Вказані послуги оплачено позивачем шляхом перерахування коштів платіжним дорученням.

Виконання договорів та отримання послуг за цими договорами підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг та пов'язаними з їх виконанням розрахунковими та платіжними документами позивача.

Позивачем укладено кредитні договори з АБ «ІНГ Банк Україна»(№07/230 від 04.09.2007 на суму 600 000 євро, № 08/005 від 08.02.2008 на суму 1 800 000 євро (з подальшими змінами), № 08/025 від 25.06.2008 на суму 6 000 000 євро, по яких здійснювалося погашення валютних кредитів.

Згідно декларації з податку на прибуток підприємств за III.квартал 2009 р., у рядку 04 («валові витрати») зазначено показник 486 714 441, у рядку 04.13 («інші витрати») зазначено показник 23 117 432, у рядку 05 («коригування валових витрат»), та у рядку 05.2 («самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів») містяться прочерки, у рядку 06 («скориговані валові витрати») зазначено показник 486 714 441.

Згідно декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 р., у рядку 04 («валові витрати») зазначено показник 650 184 656, у рядку 04.13 («інші витрати») зазначено показник 32 115 665, у рядку 05 («коригування валових витрат»), та у рядку 05.2 («самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів») містяться прочерки, у рядку 06 («скориговані валові витрати») зазначено показник 650 184 656.

Згідно з бухгалтерською довідкою від 30.09.2009 р., підписаною в.о. головного бухгалтера позивача ОСОБА_6, за 2008 р. по рахунках 31, 50, 60 було нараховано від'ємних курсових різниць на суму 40 488 837,93 грн., до складу валових витрат включено 29 099 155,67 грн., різницю у 11 389 682,26 грн. включено до складу валових витрат наступного податкового періоду, а саме 9 місяців 2009 р. наростаючим підсумком.

За 2009 р. по рахунках 31, 50, 60 було нараховано від'ємних курсових різниць на суму 16 942 550,37 грн., з них до складу валових витрат за 9 міс. 2009 р. віднесено 10 096 648,37 грн., різницю у 6 845 902 грн. буде віднесено до складу валових витрат інших податкових періодів. У цій довідці окрім текстового змісту ще й у табличному варіанті наведено вказані цифрові дані, при цьому в таблиці у графі «Буде включено валових витрат до наступних податкових періодів»вказано аналогічну суму 6 845 902 грн.

Зазначена довідка не містить реєстраційного номеру, податкового періоду, в якому буде здійснено включення цих сум до складу валових витрат, нормативного акту, на підставі якого її складено, відомостей щодо нарахування та обчислення суми штрафу до подання такого уточнюючого розрахунку.

Згідно з бухгалтерською довідкою, підписаною працівником позивача ОСОБА_6, позивачем в декларації з податку на прибуток за 9 міс. 2009 р. у складі рядка 04.13 «Інші витрати» в сумі 21 486 330,63 відображено від'ємні курсові різниці, які складаються з залишків від'ємних курсових різниць, нарахованих за 2008 р., які не були включені у валові витрати при складанні декларації з податку на прибуток за 2008 р. в сумі 11 389 682,26 грн., частково із від'ємних курсових різниць за 9 міс. 2009 р. в сумі 10 096 648,37 грн. Відповідно до даних бухгалтерського обліку за результатами 9 міс. 2009 р. компанія нарахувала від'ємні курсові різниці в сумі 16 942 550,37 грн., які мала право віднести на валові витрати.

В той же час із цієї суми на валові витрати було віднесено лише курсові різниці в сумі 10 096 648,37 грн. Таким чином, курсові різниці в сумі 6 845 902 грн. не були відображені у складі рядка 04.13.

Згідно з даними податкового обліку при складанні декларації з податку на прибуток за 2009 р. у складі рядка 04.13 «Інші витрати»відображено частково від'ємні курсові різниці, які склалися за даними бухгалтерського обліку за 9 міс. 2009 р. в сумі 3 149 811,53 грн. Залишок від'ємних курсових різниць, які склалися згідно з даними бухгалтерського обліку за 9 міс. 2009 р. і які не відображені в декларації з податку на прибуток за 2009 р. у складі рядка 04.13 становить 3 696 090,47 грн. У довідці міститься пояснення відображення в бухгалтерському та в податкових обліках витрат на відсотки, нараховані згідно з кредитними договорами, вказано, що залишок не включених до складу валових витрат відсотків становив 612 631,15 грн.

Довідка не містить реєстраційного номеру, дати її складення, зазначення посади ОСОБА_6, підпису, податкового періоду, в якому буде здійснено включення цих сум до складу валових витрат, нормативного акту, на підставі якого її складено, відомостей щодо нарахування та обчислення суми штрафу до подання такого уточнюючого розрахунку.

Встановлено, що частина податкових накладних включена до складу податкового кредиту не в тому податковому періоді, в якому їх виписано контрагентами позивача. Ці податкові накладні на загальну суму 212 925 грн. використано позивачем для формування податкового кредиту виключно в періоді їх отримання, в т.ч. за жовтень 2009 р. - на суму 10 263,43 грн., за листопад 2009 р. - на суму 19 669,95 грн., за грудень 2009 р. - на суму 161 240,03 грн., за лютий 2010 р. - на суму 21 751,59 грн. Дати отримання вказаних податкових накладних та періоду їх включення до складу податкового кредиту співпадають, що підтверджує факт включення цих податкових накладних до складу податкового кредиту в тому самому періоді, в якому їх отримано.

Виконання договорів та отримання товарів, робіт, послуг за цими договорами підтверджується наявністю договорів, видатковими накладними, актами прийому-передачі наданих послуг, їх оприбуткуванням по обліку позивача та пов'язаними з їх виконанням розрахунковими та платіжними документами, які за своїм змістом та формою відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тобто, отримані згідно з цими податковими накладними товари, роботи, послуги використано в господарській діяльності позивача.

На час здійснення вказаних господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій, у зв'язку з чим позивач вірно включив сплачені суми податку на додану вартість лише після отримання податкових накладних.

Податкові накладні містять необхідні реквізити, підписані особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплені печаткою такого платника податку - продавця.

Позивачем податкові накладні, одержані із запізненням, включено до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано, суми податкового кредиту по таких податкових накладних відображено в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду.

Таким чином, позивач формував податковий кредит, включаючи до нього відповідні суми податку на додану вартість по мірі отримання податкових накладних від контрагентів, що узгоджується з нормами цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та поставка товарів, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 06.09.2011 р. № 0001292300, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за основним платежем у сумі 212 925 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 53 231,25 грн., а всього на суму 266 156,25 грн., є протиправним.

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивач зазначає, що ним дотримано процедуру виправлення самостійно виявлених помилок, а посилання відповідача про неможливість коригування показників, що були охоплені попередньо плановою виїзною податковою перевіркою, є неправомірними. Стосовно наміру включити ці курсові різниці до складу валових витрат позивачем раніше повідомлено відповідача у наданих йому бухгалтерських довідках.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону України №2181) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до пункту 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у

розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що

подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти

відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання

з цього податку. (При цьому таке виправлення помилок здійснюється шляхом відображення

сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та

амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок

05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація (підпункт "б" п. 2.3

розділу 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, який

зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за № 271/7592).

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. за № 143 та узгоджено рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 р. № 06-10/239.

Відповідно до п.1.6 Порядку у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Згідно з розділом 2 Порядку, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податку подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний (податковий) період, то така звітна декларація не вважається уточнюючою, а штрафи, визначені в пункті 17.2 статті 17 Закону України №2181, не застосовуються. Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України №2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України №2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Абзаци 2 і 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлюють два різні способи виправлення самостійно виявлених у майбутніх податкових періодах помилок показників раніше поданих податкових декларацій: шляхом надання уточнюючого розрахунку до раніше поданої податкової декларації та шляхом зазначення у складі податкової декларації за будь-який податковий період.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що абзаци 2 і 3 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не є тотожними і встановлюють різні способи виправлення самостійно виявлених помилок.

Позивачем не здійснено надання уточнюючого розрахунку до раніше поданої податкової декларації з податку на прибуток та зазначення нових показників у рядку 05.2 податкової декларації за 4 квартал 2009 р., що є обов'язковим для здійснення коригування звітності при виправленні помилок.

Відповідно до вимог вищенаведених норм законів та Порядку позивач у разі наявності у нього вартості курсових різниць та процентів за кредитами в загальній сумі 5 876 027,20 грн., утворених у минулі податкові періоди та не відображених в податковій звітності, з метою коригування цієї звітності при заповненні декларації з податку на прибуток за IV квартал 2009 р. повинен був відобразити вартість вказаних курсових різниць та процентів саме в рядку 05.2, проте відобразив суму 5 876 027,20 грн. в рядку 04.13, не зазначивши при цьому в поясненні до декларації те, яким чином сформовано показники цього рядка.

Оскільки процедура виконання коригування звітності регламентована прийнятим на виконання вимог Закону вказаним Порядком, який узгоджено Рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, в якому детально визначено порядок заповнення рядків декларації, вимоги цього Порядку є обов'язковими для всіх платників податку на прибуток, ця процедура є складовою частиною механізму реалізації права платника податків на виправлення помилок та коригування звітності, а позивачем не дотримано цю процедуру, то посилання позивача про коригування ним звітності з метою віднесення до складу валових витрат минулих періодів 5 876 027,20 грн. (як вартості курсових різниць та процентів по кредитах) таким способом - шляхом зазначення цієї суми в рядку 04.13 - не можна вважати виправленням помилок та коригуванням звітності для віднесення до складу валових витрат саме вартості вказаних курсових різниць та процентів за кредитними договорами.

Зазначення у рядку 04.13 податкової декларації за IV квартал 2009 р. суми 5 876 027,20 грн. суперечить ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки зазначення цих витрат не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що позивачем порушено п.п. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині відображення у складі рядка 04.13 декларації за IV кв. 2009 р. витрат у розмірі 5 876 027,20 грн., оскільки актом попередньої перевірки не підтверджено, що зазначені витрати не були враховані у минулих податкових періодах, в результаті чого завищено валові витрати за IV квартал 2009 р. на суму 5 876 027,20 грн., є обґрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 06.09.2011 р. № 0001282300 в зазначеній частині є законним.

Щодо оподаткування господарських операцій з СПД ОСОБА_5, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звіти про виконані роботи не визначено законодавством як єдино можливий чи необхідний розрахунковий, платіжний чи інший документ в підтвердження факту надання послуг, що надає право на віднесення витрат до складу валових в цілях податкового обліку позивача. Надання цих звітів дійсно передбачено укладеним між позивачем та його контрагентом договорами, проте ці звіти про виконані роботи слід розглядати лише як можливі складові первинних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Реальність укладення та виконання договорів з СПД ОСОБА_5 підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість послуг, наданих СПД ОСОБА_5 на загальну суму 77 930 грн., оскільки послуги надано реально, їх вартість відповідає рівню ринкових (звичайних) цін, отримані за договорами послуги фактично використано у господарській діяльності позивача, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 06.09.2011 року № 0001282300 в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 19 482,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 870,6 грн. є протиправним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткової обґрунтованості адміністративного позову.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД»- залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 23 серпня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.