Ухвала суду № 25794969, 22.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1394/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Регіон»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року по справі за їх позовом до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «ТПК Регіон»звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Катеринопільської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2012 року № 0000862301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибутку в сумі 125901,00 грн..

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «ТПК Регіон»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту у правовідносинах позивача із контрагентами за період з 01 травня 2011 року до 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.03.2012 року № 8/22-017/33435619.

Перевіркою встановлено порушення вимог ст.ст.138, 139 та 198 ПК України та зроблено висновок про неправомірне формування валових витрат і, як наслідок, заниження податку на прибуток на суму 125901,00 грн., а також завищення суми податкового кредиту у сумі 109478,90 грн. Порушення стосувалися виявлених ознак безтоварності операцій позивача у травні-червні 2011 року та вересні 2011 року за наступними угодами:

- з ТОВ «МАРАДОР»договір купівлі-продажу розпалювачів твердого палива від 24.02.2011 року № 24/002-КП;

- з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ОНІКС»договір купівлі-продажу вугілля «Екстра Фрукт»від 15.03.2011 № 07/03-КП;

- з ТОВ «СНАЙПЕР МЕДІА»договір на виготовлення та установку зовнішньої реклами від 12.05.2011 року № 1505/01, а також від 27.07.2011 № 2709/01;

- з ТОВ «Зодчій ЛТД»купівля-продаж брикету деревновугільного за рахунком-фактурою від 12.09.2011 року № 129. Відповідачем підписано вказаний акт без заперечень.

Наведене вище послужило підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність та обґрунтованість згаданого рішення податкової інспекції, в зв'язку з чим відмовив в задоволенні позовних вимог. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.3 договору № 24/002-КП розрахунок за фактично переданий товар покупець проводить протягом 70 календарних днів з дати передачі товару. Датою передачі вважається дата, зазначена в накладній на відпуск товарно-матеріальних цінностей. Розрахунки допускаються як у безготівковій формі, так і простим векселем (п. 2.4 договору).

З видаткових накладних № 127 від 01.06.2011 року та № 434 від 04.05.2011 року, наданих позивачем на підтвердження отримання товару, вбачається, що відпускалися розпалювачі твердого палива різної місткості, водночас ці накладні не містять посилань на конкретний вид договору чи реквізитів рахунку-фактури, відповідно до яких виконувалися зобов'язання з поставки товару. Загальна ціна договору як умова - відсутня. Оплата за товар згідно з вказаними накладними здійснена частково, що підтверджується копіями виписок банку. Колегія суддів знаходить правомірним не взяття до уваги судом першої інстанції копії акту приймання-передачі простого векселя за договором № 24/002-КП, оскільки у ньому відсутні ідентифікуючі дані щодо часу та виду отриманого товару, що сплачується в такий спосіб.

Аналогічні суперечності існували і відносно поставок вугілля за договором № 07/03-КП відповідно до рахунку-фактури № 061005 від 10.06.2011 року і видаткової накладної № 061001, рахунку-фактури № 051206 від 12.05.2011 року і видаткової накладної № 051208, що також правомірно встановлено Черкаським окружним адміністративним судом.

Датою передачі товару згідно з п. 2.3 договору є відповідно 10.06.2011 року та 12.05.2011 року, а передача векселя як розрахунок за отриманий товар відповідно до акту приймання-передачі векселів від 22.02.2012 року не містить даних, щодо якого виконаного зобов'язання погашається заборгованість у такій формі. Крім того, у видаткових накладних відсутність дані про договір чи рахунок-фактуру, за якими видається товар. Водночас вищевказані рахунки-фактури містять посилання на п . 1 ст. 181 ГК України про те, що саме вони є виявом спрощеного порядку укладання письмової форми договору, що за наявності договору № 07/03-КП також унеможливлює встановлення відповідно до яких умов отримувався товар.

Отримання вугілля від ТОВ «Зодчій ЛТД»позивачем відбувалося за видатковою накладною № 129 від 12.09.2011 року згідно з рахунком-фактурою від 12.09.2011 року №129 на суму 61560,00 грн. На момент проведення перевірки та на час прийняття рішення податковим органом письмовий договір на вказаний товар був відсутній.

Рахунок-фактура та видаткова накладна не може вважатися письмовою формою договору у зв'язку з тим, що підтверджують не погоджені істотні умови, а лише відповідно пропозицію ціни та дату отримання товару. Оплата цього товару на час отриманих видаткових накладних не здійснювалася, а була проведена 08.02.2012 року перед початком податкової перевірки.

Відповідно до абзацу ч. 1 ст. 695 Цивільного кодексу України істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Відсутність істотних умов є підтвердженням відсутності укладеного договору, а, отже обґрунтовує відсутність права позивача на формування валових витрат.

Згідно розділу 4 договору № 24/002-КП та п. 4.3 договору № 07/03-КП приймання товару здійснювалося на складі покупця (позивача) за якістю - згідно з сертифікатами якості на товар відповідно до вимог інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6, та інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7.

Так4им чином, на підтвердження отриманого товару продавець був зобов'язаний надати покупцю сертифікати якості (відповідності), однак позивачем ні під час перевірки податковим органом, ні під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій такі докази не були надані, що є ще одним підтвердженням факту відсутності реального здійснення операцій.

Матеріали справи також не містять підтвердження надання позивачем інформації та документального підтвердження виконання виробником вимог ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності», відповідно до якої виробник зобов'язаний: надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Окрім того, на копіях видаткових накладних відсутнє розшифрування посади, прізвища та ініціали особи, яка приймала товар, а також дані генеральної довіреності особи, уповноваженої прийняти товар, містять пропуски щодо дати та номеру, а чорною ручкою на копії дописано прізвище ОСОБА_3.

За ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України ч.2 ст.138 даного Кодексу).

Пунктом 9 ч. 1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи об'єми товару за видатковими накладними, у т.ч. які приймала 1 особа - ОСОБА_3 відповідно до довіреності (а не генеральної довіреності, як зазначено у видаткових накладних) від 20.02.2011 року, відсутність ведення книги реєстрації виданих довіреностей на отримання/видачу товарно-матеріальних цінностей, відсутність доказів про облік отриманих товарів на складі -все це є підтвердженням безтоварності вищевказаних операцій.

Доводи апелянта про відсутність обов'язку складання товарно-транспортних накладних на товар є не обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до видаткових накладних на отриманий товар позивач купував у продавців вугілля деревне, вугільні брикети та розпалювачі твердого палива, такий товар має хімічні особливості та належить до категорії небезпечних вантажів.

Ст.1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів»передбачено, що небезпечний вантаж -речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Для перевезення такого виду товарів ст. 6 даного Закону передбачено стандартизацію. Відповідно до ст. 20 цього Закону перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Ст. 9 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів»встановлює право одержувача небезпечних вантажів на своєчасне одержання небезпечних вантажів разом з документами на них; …. Абзац 5 ч. 2 ст. 9 цього Закону зобов'язує одержувача небезпечних вантажів здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування»в Україні страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів є обов'язковим видом страхування.

Згідно з п.1.3. Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року № 1040/9639) небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки у випадках, якщо вони згідно з вимогами ДОПНВ і цих Правил допущені до перевезення та коли всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані.

Таким чином, законодавством чітко передбачено обов'язкову наявність документів про транспортування товару який є небезпечним вантажем, страхування відповідальності, підтвердження сертифікатами відповідності тощо, які одночасно з іншими є доказами отримання такого товару. Відсутність у позивача таких документів на товар, який має небезпечні властивості, свідчить про те, що товар не перевозився, не передавався покупцю. Наявність лише копій видаткових накладних, актів приймання послуг і договорів не є обов'язковою ознакою реальності здійснених операцій.

Апеляційна інстанція також погоджується з позицією суду першої інстанції, що ще однією ознакою підтвердження безтоварності операцій є той факт, що за наявності складу згідно з договором оренди приміщення, позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо відсутності необхідних потужностей щодо прийняття товару, не надано доказів наявності потужностей для зважування товару на складі, трудових ресурсів на перевірку кількості прийнятого товару.

Накладні на реалізацію товару, надані позивачем на підтвердження збуту саме придбаного у вищевказаних продавців, не містять ідентифікуючих ознак, і враховуючи наявність поставок того ж товару іншими постачальниками та наявність складських приміщень у позивача, встановлення реалізації саме придбаного у відповідних постачальників не є можливим.

Виходячи з вимог пп. «г»п. 3 ч. 10 ст. 138 ПК України при обчисленні об'єкта оподаткування враховуються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Також судом першої інстанції правомірно зауважено, що на виконання договорів № 1505/01 та № 2709/01 позивач надав акти прийому-здачі робіт та послуг, з яких вбачається, що містом надання послуг є Київ, види послуг не конкретизовані, не вказано точну адресу виконаних послуг (місць встановлення бігбордів), не надано доказів щодо реклами саме товарів замовника.

Відповідно до умов п.3.2 вищезгаданих договорів рекламіст зобов'язаний надати рекламодавцю для спостереження за ходом виконання робіт копію затвердженого ескізу зі зразком фарб та інших необхідних матеріалів. В свою чергу, дані докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до актів звірок ТОВ «СНАЙПЕР МЕДІА», ТОВ «Зодчій ЛТД»не знаходяться за своїм місцезнаходженням.

Колегія суддів не може не зауважити, що предметом позову є податкове повідомлення-рішення, жодних зауважень в акту перевірки стосовно неправомірності дій податкової інспекції або ж спростування якихось висновків податкового органу в акті перевірки не має, останній підписаний без заперечень.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем у відповідності до наведених вимог надано суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і доведено правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Регіон»-залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 27.08.2012 року.