Постанова № 25794357, 21.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6060/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.,

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року позивач -Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області № 0000652301 від 10.10.2011 року визнати протиправним та нечинним.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" -задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року -скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" задовольнити в повному обсязі.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що податкові та видаткові накладні, товарно -транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи оформлені всупереч нормам чинного законодавства, а отже не можуть бути основою для формування позивачем податкового кредиту, наприклад: у податкових накладних № 353-1, 362-2, 364 тощо відсутні: посада особи, яка склала податкову накладну, будь -які характеристики товару, місце складання накладних; у видаткових накладних № 348-3, 354-2, 358-1 тощо відсутні: прізвище, ім'я, по-батькові та посада особи, яка відвантажила товар, прізвище, ім'я, по-батькові та посада особи, яка отримала товар, будь -які характеристики товару тощо.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить нормам матеріального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в судді першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»зареєстрований як юридична особа 13 червня 1996 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 5 травня 2011 року серія АБ № 361244 (а.с. 9).

У період з 16 по 21 вересня 2011 року посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Транс-агро-плюс" за жовтень 2010 року, за результатами якої 21 вересня 2011 року було складено акт перевірки № 333/23-011/00951770 (далі - акт перевірки № 333/23-011/00951770) (а.с. 10-26).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7, п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР, який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2010 року у сумі 91 413 грн. 11 коп. (а.с. 25).

10 жовтня 2011 року на підставі акта перевірки № 333/23-011/00951770 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000652301, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання у сумі 137 119 грн. 66 коп., з яких: 91 413 грн. 11 коп. - за основним платежем та 45 706 грн. 55 коп. - за штрафними (а.с. 27).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що єдиною підставою для включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку на додану вартість є наявність податкової накладної, оформленої відповідно до норм чинного законодавства.

Так, відповідно до п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Окрім того, відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи податкові накладні № 353-1, 362-2, 364, 403, 411-1, 420-1 від 14.10.2010 року, 16.10.2010 року, 17.10.2010 року, 27.10.2010 року, 28.10.2010 року, 30.10.2010 року відповідно містять усі необхідні реквізити податкової накладної, усі вони виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою, зауважень з боку відповідача щодо порядку заповнення податкових накладних у Акті перевірки немає.

Варто також зазначити, що податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне також зазначити, що видаткові накладні та товарно -транспортні накладні, відповідно до норм чинного законодавства, не є підставою для формування податкового кредиту, вони є належними засобами підтвердження реальності укладення та виконання угод, укладених між суб'єктами господарювання, а тому складення їх з порушенням вимог чинного законодавства є порушення ведення бухгалтерського обліку проте не є підставою для визнання договорів недійсними та висновку про неправомірність формування податкового кредиту.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані контролюючому органу податкові накладні, видаткові та товарно -транспортні накладні, як докази реальності укладених між позивачем та ПП «Транс-агро-плюс»договорів купівлі - продажу товару (соняшника).

Окрім того, матеріали справи містять договори про надання послуг (приймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур) укладених між позивачем та ЗАТ з ІІ «Оріль -Лідер».

З наявної в матеріалах справи довідки Державного комітету статистики України вбачається, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Враховуючи характер укладених договорів між позивачем та контрагентом та основні види діяльності позивача можна стверджувати, що дані договори були укладені з метою здійснення власної підприємницької діяльності позивача.

Разом з тим відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено тих фактів, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договорів купівлі зерна соняшника з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не можє розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як було встановлено в суді першої інстанції, на момент вчинення відповідної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було невірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" -задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року -скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року -задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року -скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області № 0000652301 від 10.10.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.