Ухвала суду № 25792018, 21.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 р.Справа № 2-а-429/10/1570

Категорія: 8.1Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріКапустинській А.М.

за участю сторін: ТОВ „Інтерпласт-Юг"Камалягіна Н.М. (довіреність) Гончаренко Л.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпласт-Юг" до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

встановиЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерпласт-Юг", звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 22.12.2009 року № 0000792300 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпласт-Юг" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 122776,48 грн.

Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року та винести нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним. Крім того, відповідач посилається, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

На підставі направлення від 09.12.2009 року №779, виданого Роздільнянською МДПІ, згідно із п.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до наказу Роздільнянської МДПІ від 09.12.2009 року №992 співробітниками податкової інспекції проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт-Юг»з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 27.08.2008 року по 28.09.2009 року відповідно до затвердженого плату перевірки, за результатами якої складений акт від 09.12.2009 року №2464-265/23-00/35993451.

Перевіркою встановлено станом на 01.04.2009 року наявність у ТОВ «Інтерпласт-Юг»простроченої дебіторської заборгованості по розрахунках з нерезидентом у розмірі 60000,00 дол. США, станом на 05.06.2009 року - 24850,00 дол. США, яка станом на 31.07.2009 року, чим порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Інтерпласт-Юг»у 2му кварталі 2009 року, 3му кварталі мало прострочену дебіторську заборгованість за розрахунками у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не надало Декларацію про валютні цінності та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами за вказані періоди, чим порушено ст. 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами».

На підставі вищевказаного акту перевірки Роздільнянською МДПІ винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.12.2009 року №0000792300, яким до ТОВ «Інтерпласт-Юг»застосовані штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 122776,48 гривень.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

24.09.2008 року між ТОВ "Інтерпласт-Юг", в подальшому Покупець та фірмою MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI, в подальшому Продавець було укладено контракт № 1/24/09.

Згідно контракту Продавець відвантажує обладнання для переробки відходів пластмаси погодженими партіями відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного контракту. Поставка товарів повинна здійснюватися відповідно до сертифікатів якості, видних виробником та зразками, погодженими з покупцем. Кількість товару визначається для кожної партії та вказується в специфікаціях. Додаткові вимоги до товару для кожної партії можуть бути відображені в специфікаціях. Якість відвантажуваних товарів повинна відповідати нормам, прийнятим в країні виробника товару.

Продавець здійснює поставку товару на умовах CIF (Інкотермс-2000). Покупець здійснює замовлення на поставку в письмовій формі з вказуванням дати відвантаження товару. Продавець надсилає по факсу проформу-інвойс з підтвердженням дати відвантаження. Партія товару визначається відповідно до заявки покупця. Заявка покупця є підставою для здійсненням продавцем митних формальностей. Продавець надає технічну документацію, яка посвідчує якість товару, відповідно до стандартів країни продавця.

Валютою ціни та валютою платежу по дійсному контракту є долар США.

Загальна вартість контракту складає 60000 дол. США. Платежі повинні здійснюватися покупцем на рахунки, вказані продавцем в дійсному контракті, інвойсі чи додатках до дійсного контракту.

Покупець здійснює 100% передплату на рахунок продавця. У разі, якщо продавець не відвантажує товар на адресу покупця, то він зобов'язується на протязі 15 робочих днів повернути сплачену суму на рахунок покупця, але не пізніше 60 днів з моменту оплати. Якщо покупець встановить невідповідність якості чи кількості отриманої продукції, продавець зобов'язується відшкодувати покупцю всі збитки. За прострочення платежу сплачується пеня у розмірі 0,3% від суми виставлених претензій. Всі спори, які виникають у зв'язку з виконанням зобов'язань по дійсному контракту повинні бути вирішені шляхом переговорів між сторонами.

Якщо сторони не можуть дійти згоди, то спори повинні бути урегульовані Господарським судом. Рішення Господарського суду є кінцевим та обов'язковим для всіх сторін, але може бути замінене дружнім погодженням сторін.

Строк дії контракту не обмежений. Якщо будь-яка зі сторін за один місяць до 31 грудня поточного року не повідомила в письмовій формі іншу сторону про наміри розірвати даний контракт, то його дія автоматично продовжується.

Додатковою угодою №1 від 03.04.2009р. до контракту №1/24/08 визначено наступне:

1. відвантаження товару здійснюється на умовах FCA-КАЗАНТИП кордон Турції відповідно Інкотермс - 2000.

2. вантажовідправником по даному контракту вважати SAVRUN IС VE DIS TIKARET LTD. STI, CAKMAK М. NIZIR С. NO. 126/1/2 GAZIANTER/000000052.

У жовтні 2008 р. ТОВ "Інтерпласт - Юг" в рахунок передплати за імпортований товар згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 02.10.2008 р. № 1 перерахувало MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD валютні кошти у розмірі 60000 дол. США. Кінцевий термін надходження товарів 31.03.2009р. До вказаної дати товар від MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD до ТОВ "Інтерпласт - Юг" не надійшов.

27.03.2009 року ТОВ "Інтерпласт - Юг", звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання виконати умови контракту від 24.09.2008 р. №1/24/09. Відповідно до даної позовної заяви відповідачем-1 є фірма MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI, Турція, відповідачем-2 - ТОВ "Коланд".

Господарським судом Одеської області 31.03.2009р. було винесено ухвалу про порушення провадження у справі №16/47-09-1542 за позовом ТОВ "Інтерпласт - Юг" до відповідачів MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI та ТОВ "Коланд".

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 24.09.2008р. №1/24/09 MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI (відправником в гр. 2 вказано фірму SAVRUN 1С VE DIS TIKARET LTD. STI.) згідно вантажно-митної декларації від 04.06.2009р. №512000003/9/000366 імпортувало ТОВ "Інтерпласт - Юг" обладнання для переробки пластмаси (код товару 8477809100) на загальну фактурну вартість у розмірі 267491,5 грн., що в доларовому еквіваленті на дату імпорту становило 35150 дол. США.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 24.09.2008р. № 1/24/09 MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI (відправником в гр. 2 вказано фірму SAVRUN 1С VE DIS TIKARET LTD. STI.) згідно вантажно-митної декларації від 31.07.2009р. №500010105/9/002779 імпортувало ТОВ "Інтерпласт - Юг" обладнання для переробки пластмаси (код товару 84772000) на загальну фактурну вартість у розмірі 191345 грн., що в доларовому еквіваленті на дату імпорту становило 24850 дол. США.

У вересні 2009р. ТОВ "Інтерпласт - Юг" 28.09.2009 р. №2 8/09 звернулося до Господарського суду Одеської області з проханням припинити провадження по справі № 16/47-09-1542 згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з тим, що відповідачем MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI було виконано умови контракту № 1/24/09 від 24.09.2008 р., тобто було здійснено поставку обладнання у повному обсязі згідно умов контракту.

Господарським судом Одеської області 28.09.2009 р. було винесено ухвалу про припинення провадження по справі № 16/47-09-1542.

Відповідно до п. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову тощо.

При цьому, згідно с.1 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господаревому суду письмових заявах, які підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами та долучаються до справи.

В свою чергу згідно п.4 ч. 1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З огляду на вищевказане, Господарський суд Одеської області, керуючись ст. 22 ГПК України, прийняв відмову ТОВ "Інтерпласт - Юг" від позову згідно заяви, у зв'язку з чим припинив провадження у справі №16/47-09-1542.

За змістом частини першої статті 1 та частини першої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, мають бути здійснені в строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з частиною другою цієї ж статті у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У частині третій статті 4 Закону N 185/94-ВР встановлено, що в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Зі змісту частини четвертої статті 4 Закону N 185/94-ВР вбачається, що в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

За змістом пункту 2 статті 32 Закону N 4002-XII третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли, зокрема, позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону N 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Аналогічні наслідки мають наставати у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Отже, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням підстав припинення провадження у справі. Зокрема, якщо такою підставою є заява позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстави для поновлення строків та нарахування резиденту пені відсутні.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України в своїй Постанові від 13 лютого 2012 року зі справи № 21-422а11 «Про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових»санкцій».

На необхідність дослідження обставини, що зумовили припинення провадження у справі також вказується і в Рекомендації Вищого господарського суду від 17.12.2004, № 04-5/3360 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"". Так зокрема, для визначення можливості застосування санкцій слід виходити не з формальної обставини - припинення провадження у справі, а з факту погашення заборгованості.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії ухвали господарського суду Одеської області від 28.09.2009 року у справі №16/47-09-1542, судом прийнята відмова позивача від заявлених позовних вимог з підстав вирішення спору мирним шляхом. Обставинами, що спонукали позивача до заяви відповідного клопотання та фактичними обставинами, що зумовили припинення провадження у справі, стали виконання фірмою MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI зобов'язань за контрактом та здійснення поставки необхідного обладнання згідно ВМД від 04.06.2009 року №512000003/9/000366 та згідно ВМД від 31.07.2009 року №500010105/9/002779.

Таким чином, зазначеною ухвалою господарського суду Одеської області припинено провадження у справі, зокрема у зв'язку з добровільним задоволенням позовним вимог, що фактично є позитивним вирішенням спору на користь ТОВ «Інтерпласт-Юг».

Крім того, згідно акту перевірки співробітниками податкового органу зроблено висновок щодо порушення ТОВ «Інтерпласт-Юг»ст. 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» (далі - Наказ), оскільки у 2-гому кварталі 2009 року, 3-тьому кварталі 2009 року підприємство мало прострочену дебіторську заборгованість за розрахунками у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не надало Декларацію про валютні цінності та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами за вказані періоди у зв'язку із даним порушенням до позивача застосована штрафна санкція в розмірі 340,00 гривень.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вищевказаним висновком, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 3 Наказу обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, починаючи з підсумків за 1995 рік, а спільними підприємствами з іноземними інвестиціями - щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом і у терміни, встановлені для подання річної звітності, починаючи з підсумків діяльності за 1995 рік.

Згідно п.2.7 положення «Про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Пунктом 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами»(далі - Указ) встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, у десятиденний строк, зобов'язані, у тому числі, подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результатів здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Спільним листом Національного банку України та Державної податкової адміністрації України від 17.04.2003 року № 28-311/1929-2823, № 3368/5/23-5316 встановлена послідовність подання суб'єктами підприємницької діяльності Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами та отримання ними довідки про проведення декларування за встановленою формою. Водночас незалежно від термінів подання бухгалтерської звітності на вимогу суб'єктів підприємницької діяльності, які планують здійснення зовнішньоекономічної діяльності та не мають валютних цінностей і майна за межами України, державні податкові інспекції реєструють видані таким суб'єктам довідки про відсутність у них валютних цінностей та майна за межами України. Після реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності зазначена довідка є підставою для прийняття до митного оформлення експортно-імпортних вантажів, здійснення банківських операцій з валютними цінностями уповноваженими банками України, а також здійснення інших видів зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримані довідки про відсутність за межами України валютних цінностей та майна у першому кварталі 2009 року - станом на 01.04.2009 року (довідка від 09.04.2009 року №21) та у другому кварталі 2009 року - станом на 01.07.2009 року (довідка від 07.07.2009 року №36), що підтверджує відсутність у ТОВ «Інтепласт-Юг» валютних цінностей та майна за межами України. Відтак, підприємство не мало обов'язком декларувати валютні цінностей, в зв'язку із чим висновок перевіряючих щодо порушення ТОВ «Інтерпласт-Юг»ст. 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами»є безпідставним та необґрунтованим. Такий висновок також узгоджується із узагальненим податковим роз'ясненням, наданим Листом ДПА України «Щодо надання роз'яснень з окремих питань валютного законодавства»від 08.10.2003 року № 15657/7/23-5317, відповідно до якого за неподання або несвоєчасне подання декларації про валютні цінності, в якій повинен бути заповнений тільки V розділ, фінансові санкцій не застосовуються, але тільки за відсутності цінностей і майна за межами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року по справі № 2-а-429/10/1570, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпласт-Юг" до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі -22 серпня 2012 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль