Рішення № 25790839, 23.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" серпня 2012 р.

Справа № 5017/1723/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит"

до відповідача Державного підприємства"Одеська залізниця"

про стягнення 12600,34грн.

Суддя Гут С.Ф.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 12600,34грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.12р. порушено провадження у справі №5017/1723/2012.

03.07.12р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№20366/2012 від 03.07.12р.), згідно якого просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю витребування у структурних підрозділах Одеської залізниці документів та необхідністю часу для підготування до розгляду справи.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та в судовому засіданні 03.07.12р. по справі було оголошено перерву до 09.08.12р. о 11:30хв., в порядку ст.77 ГПК України.

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 09.08.12р. строк вирішення спору по справі №5017/1723/2012 було продовжено до 26.08.12р., в порядку ст. 69 ГПК України.

09.08.12р. відповідач подав супровідний лист(вх.№24873/2012 від 09.08.12р.), згідно якого з метою всестороннього та всебічного розгляду справи, надає додаткові матеріали, а саме: пам'ятку №391 про подавання вагонів від 26.03.2012р. та пам'ятку №1894 про забирання вагонів від 27.03.2012р., як доказ того, що вагон №56161250 знаходився під здвоєною операцією. Під здвоєною операцією розуміємо, розвантаження та послідуюче завантаження вагону на одній і тій же станції. Здвоєна операція зменшує простій вагонів під вантажними операціями та скорочує маневрову роботу в порівнянні з одноразовими операціями, тобто розвантаженням одного вагону та навантаженням на тій же станції другого. При здвоєній операції час на відчеплення, причеплення, подачу та забирання вагонів, які йдуть під завантажувальні операції, скорочується приблизно вдвоє. Тобто вагон №56161250 по прибуттю на станцію вантажовідправника було розвантажено та зразу ж завантажено на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу. Вантажовідправник самостійно визначив придатність вагону №56161250 для перевезення вантажу у комерційному відношенні, так як завантаження здійснювалося його засобами.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав які викладені у відзиві на позов(вх.№22378/2012 від 20.07.12р.) та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає про те, що вантажовідправником були порушені вимоги ст. 31, 32 Статуту залізниць України, а саме: згідно ст. 31 Статуту залізниць України та п. 5 та 6 „Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу", при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. Придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні в даному випадку визначається відправником, так як завантаження здійснювалося його засобами. Стаття 32 Статуту залізниць України передбачає, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов. Згідно п. 6 „Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу": у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. Крім того, відповідач зауважив, що вибір профілактичних засобів проводиться відправником, але цього заходу, а саме нанесення маркування на поверхню вантажу для подальшого збереження вантажу при перевезенні, вантажовідправником не було проведено. Записи про використання катка для розрівнювання і ущільнення вантажу, в перевізних документах також відсутні.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

У відповідності з Контрактом №51-2 від 14.11.2011р. та специфікацією №7 від 25.11.2011р. 27.03.12р. зі станції відправлення Фащевка - АС ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" було відправлено на адресу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»за залізничною накладною №49662745 у напіввагоні №56161250 вантаж –вугілля кам’яне марки АС у кількості 69000кг.

Відповідно до залізничної накладної №56161250, вантаж у вагон навантажений засобами вантажовідправника із зазначенням застосування додаткових заходів по збереженню при перевезенні вугілля, а саме із застосування маркування вапном.

29.03.2012р. на станції Тимково Одеської залізниці при контрольному переваженні вагону №56161250 на тензометричних вагах складено акт загальної форми №546 від 29.03.2012р., в якому встановлено, що виявлено навантаження навалом, не марковано, є заглиблення по середині вагону, зліва по ходу потяга між 4-м розвантажувальним люком та середньою балкою наявний зазор 50Х250мм. На момент огляду просипання вантажу відсутнє. Зазор закладено дошкою та паклею. Двері заварені, стальні, люки замкненні щільно.

29.03.2012р. було складено акт загальної форми №548, згідно якого при огляді на знеструмленій колії в вагоні №56161250 після обстеження було виявлено навантаження нижче бортів на 250мм. Над 2,3,4,5-ми розвантажувальними люками було виявлено заглиблення глибиною до дна вагона, на всю ширину вагона, довжиною 6000мм. Зазор додатково було закладено дошкою та паклею з середини вагону. Заглиблення марковано вапном.

Також на станції Тимково Одеської залізниці 29.03.2012р. було складено акт №17 про технічний стан вагону, в якому встановлено, що вагон №56161250 технічно справний із зазначенням висновку про неприродність для перевезення даного виду вантажу.

На підставі зазначених документів, 29.03.2012р. було складено комерційний акт серії АА №057481/54/54, яким встановлено, що навантаження в вагоні нижче рівня бортів на 250мм. Маркування по документу проведено двома паралельними полосами з нанесенням вапна шириною 100мм по довжині вагону. Над 2,3,4,5 розвантажувальними люками поглиблення довжиною 6000мм, на всю ширину вагону, глибиною до полу вагону. З лівої сторони по ходу потягу між 4 люком та середньою балкою зазор 50х250мм. На час огляду протікання вантажу відсутнє. Двері в вагоні заварені, інші люка щільно зачинені.

Крім того, в комерційному акті зазначено, що для усунення подальшої втрати вантажу заглиблення промарковано вапном, зазор перекритий ззовні вагону та додатково зсередини вагону дошками та паклею.

Так, позивач зазначає, що при розрахунку суми збитків застосовано п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644.

Тому розмір збитків від нестачі вантажу (вугілля) у вагоні №56161250 розраховано за вирахуванням природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто: (2% природної втрати згідно п. 27 вказаних Правил) 782,63грн. х 16,100т).

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 12600,34грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між позивачем (вантажовідправник) і відповідачем (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача.

Як вбачається з матеріалів справи, залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон №56161250 здійснювалося відправником (позивач), а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. В силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. У ст.32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

У параграфах 3-5 розділу 2 Технічних умов розміщення на рухомому складі вантажів мілких фракцій, що перевозяться без тари передбачено, що в незалежності від роду вантажу, який містить дрібні фракції, поверхня після його завантаження на відкритий рухомий склад повинна бути розрівняна, а при необхідності ущільнена.

Також відправником вжиті такі заходи щодо схоронності вантажу, як нанесення захисного маркування і вантаж зданий до перевезення залізниці, якою в свою чергу вантаж прийнятий до перевезення шляхом візуального огляду без жодних зауважень щодо його завантаження.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим, у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Між тим, обставини, які встановлені в актах загальної форми та у комерційному акті щодо наявності заглиблень над 2,3,4,5 розвантажувальними люками довжиною 6000мм, на всю ширину вагону, глибиною до полу вагону, та порушення маркування свідчать про наявність ознак втрати вантажу під час його перевезення, що в силу вимог ст.111 Статуту залізниць України є підставою для покладення відповідальності за недостачі вантажу на перевізника.

При цьому господарський суд не приймає до уваги в якості підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на вантажовідправника обставини щодо наявності зазорів у вагоні №56161250, з наступних мотивів.

У ст.31 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

У п.3.9. Роз'яснень ВГСУ від 29.09.2008р. -5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. N04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" встановлено, що оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Тобто, про непридатність вагонів у комерційному призначенні йдеться у випадку псування або пошкодження вантажу, а не його втрати, а тому наявність зазорів у вагоні №56161250 не свідчить про непридатність вагонів до перевезення у комерційному призначенні та не можуть бути підставою для відповідальності вантажовідправника.

Посилання відповідача на те, що відправником жодного заходу, а саме нанесення захисного маркування та застосування катка для утрамбування та подальшого збереження вантажу при перевезенні не було проведено судом не береться до уваги, оскільки залізнична накладна №49662745 містить дані про маркування вантажовідправником вантажу вапном. Вжиття таких заходів передбачено положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобов’язаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з розрахунком позивача, вартість відповідальної недостачі вантажу у вагоні №56161250 становить 12600,34грн. Вартість відповідальної недостачі вантажу визначена на підставі довідки вантажовідправника, що відповідає вимогам ст.115 Статуту залізниць України, згідно з якою вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 12600,34грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору на суму 1609,50грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, п/р 26003000001 в ОФ АБ"Експрес-Банк", МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Леніна, 82, п/р 26003969969064 у ПАТ «ПУМБ»в м. Донецьк, МФО 335537, код ЄДРПОУ 37713861) вартість нестачі вантажу у розмірі 12600(дванадцять тисяч шістсот)грн. 34коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1609(одну тисячу шістсот дев’ять)грн.50коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.08.2012р.

Суддя Гут С.Ф.