Постанова № 25790757, 27.08.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2012 р. Справа № 5019/615/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" на рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.12 р. у справі № 5019/615/12 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТМА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

про стягнення 2292748,38 грн.

за участю представників сторін :

позивача - Хитрюк О.А. - за довіреністю,

відповідача - Найдич М.А. - за довіреністю (в судовому засіданні від 17.07.2012 року)

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року змінено склад колегії суддів у справі № 5019/615/12 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя -Огороднік К.М., суддя Коломис В.В., суддя Петухов М.Г., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя -Огороднік К.М., суддя Тимошенко, суддя Коломис В.В.

Постанова приймається 27.08.2012 року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 27.08.2012 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.06.2012 року у справі № 5019/615/12 позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ "АГРО ХХІ" на користь ТзОВ фірми "ТМА" 2093412,76 грн. основного боргу, 35208,82 грн. 3% річних, 164126,80 грн. пені, а також 45855,00 грн. судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд встановив, що відповідач не виконав договірних зобов'язань у повному обсязі, відтак правомірними та законними є вимоги щодо стягнення суми заборгованості, пені, інфляційних нарахувань, 3% річних.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТзОВ "Агро ХХІ" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.2012 року у справі № 5019/615/12 скасувати в частині стягнення 3% річних.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 07.04.2011 року між ТзОВ "Агро-XXI" та ТзОВ фірмою "ТМА" був укладений договір № 83, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок виконати технічне переоснащення станції дефекосатурації цукрового заводу розташованого за адресою: 35431, Рівненська область, Гощанський район, с. Бабин, вул. Заводська, 1, а замовник у свою чергу - оплатити вартість обладнання та виконаних робіт згідно узгодженої їх вартості, наведених у Додатках 1-6 та за узгодженим графіком платежів. Відповідно до пункту 2.2 цього договору загальна вартість обладнання та робіт за договором, яка підлягає оплаті замовником, складає 8917700,00 грн. Виконавець (позивач) зобов'язався виготовити, поставити та здійснити монтаж технологічного обладнання згідно Додатків №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 до даного договору (п.п. 1.2. та 1.3. договору). Відповідач зобов'язався оплатити позивачу за виготовлене та поставлене обладнання та виконані останнім роботи згідно графіка, в якому чітко узгоджені суми платежів та терміни їх сплати (п.п. 2.2.1.1. - 2.2.1.7. Договору).

18.07.2011 року та 24.08.2011 року між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору, після чого загальна сума договору склала 8852012,00 грн.

08.09.2011 року була укладена додаткова угода № 3 до Договору, відповідно до умов якої позивач зобов'язався додатково виконати роботи по монтажу обладнання вартістю 29400,00 грн.

Факт здійснення позивачем договірних зобов'язань щодо поставки та монтажу технологічного обладнання, за договором № 83 від 07.04.2011 року, підтверджується видатковими накладними та актами здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідачем не висувалось жодних претензій як до комплектності, якості, асортименту поставленого товару, так і до якості виконаних робіт з монтажу такого обладнання.

Наявними в матеріалах справи виписками по рахунках відповідачем на виконання договірних зобов'язань сплачено 6780230,00 грн. Інших доказів виконання зобов'язань відповідач суду не надав, суму та факт заборгованості за договором не оспорює. Таким чином, несплачена сума основного боргу складає 2093412,76 грн.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до припису ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, цілком обґрунтованим та законним є висновок господарського суду Рівненської області про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2093412,76 грн. При цьому, колегією суддів враховується що рішення в цій частині апелянтом не оскаржується.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і за ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, як встановлено судами, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, останній не виконав у повному обсязі своїх договірних зобов'язань, то правомірним є нарахування пені за вказаний період заборгованості. Тому правильним є висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення 164126,80 грн. пені.

Щодо стягнення 3% річних, то колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 35208,82 грн. 3% річних. Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив правомірність здійснених позивачем нарахувань 3% річних за період прострочення, з врахуванням графіку розрахунку, узгодженого договором, здійсненої відповідачем часткової оплати. При цьому судом під час проведення перерахунку враховано дати сплати авансу, вихідні дні. Отже, 35208,82 грн. 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач оскаржує рішення суду в частині стягнення 3% річних у сумі 35208,82 грн. Таким чином ставка судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду в цій частині складає 804,75 грн. Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено випадки повернення судового збору, серед яких п. 1 зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Згідно приписів частини 2 цієї ж статті у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність повернення суми надмірно сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 56 від 20.06.2012 року в розмірі 22122,73 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.2012 року у справі № 5019/615/12 - без змін.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 62-А, код ЄДРПОУ 34438102) 22122,73 грн. надмірно сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 62-А, код ЄДРПОУ 34438102) оригінал платіжного доручення № 56 від 20.06.2012 року. Копію платіжного доручення № 56 від 20.06.2012 року долучити до матеріалів справи.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.