Постанова № 25789928, 28.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р. Справа № 5023/963/12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Харків (далі -відділення Фонду)

на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2012 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012

зі справи № 5023/963/12

за позовом прокурора Комінтернівського району м. Харкова, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків (далі -Харківська ОДА);

Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків (далі -Підприємство)

до відділення Фонду в особі Куп'янської міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Куп'янськ Харківської області

про стягнення 6 645,81 грн.

Судове засідання проведено за участю:

прокурора -Рудак О.В.,

представника Харківської ОДА -не з'яв.,

представника Підприємства -не з'яв.,

представника відділення Фонду -не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення на користь Підприємства 6 645,81 грн. заборгованості, в тому числі: 5 893,14 грн. основного боргу; 181,49 грн. "інфляційних"; 425,50 грн. пені; 145,68 грн. -3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.05.2012 (суддя Савченко А.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 (колегія суддів у складі: суддя Камишева Л.М. -головуючий, судді Здоровко Л.М. і Лакіза В.В.): позов задоволено; з відділення Фонду стягнуто на користь Підприємства зазначені суми і на користь державного бюджету України 1 609,50 грн. судового збору. У прийнятті зазначених рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на норми Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Господарського кодексу України (далі -ГК України), Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) виходили з обґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення Фонду просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити та судові витрати покласти на позивачів у справі. Скаргу з посиланням на статті 525, 526, 610 ЦК України, статті 2, 43, 81, 84 ГПК України мотивовано неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального права і порушенням ними норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх "неспроможність" та безпідставність і про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Від Харківської ОДА відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 01.01.2006 Підприємством і відділенням Фонду було укладено договір № 131 про постачання теплової енергії (далі -Договір), за умовами якого:

Підприємство зобов'язалося постачати відділенню Фонду теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відділення Фонду зобов'язалося оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором;

відділення Фонду зобов'язалося за 15 днів до початку розрахункового періоду здійснювати попередню оплату вартості зазначеної в Договорі кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду, яким є календарний місяць (пункти 6.2, 6.3);

остаточні розрахунки за теплову енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюються до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно з платіжним дорученням, отриманим від Підприємства (пункт 6.3.1);

- Підприємство свої зобов'язання виконало, а відділення Фонду вартість отриманої теплової енергії не сплатило, внаслідок чого за період з лютого по березень 2011 року включно у нього виникла заборгованість у сумі 5 893,14 грн., яка не погашена;

- доводи відділення Фонду про те, що Підприємство самовільно, в односторонньому порядку перевищило передбачені обсяги надання теплової енергії та безпідставно вимагає оплатити надмірно надану послугу, яка не замовлялася відділенням Фонду та не передбачена Договором, є безпідставними, оскільки:

додатком № 1а до Договору та додатковою угодою від 03.02.2011 до нього сторони визначили обсяги постачання теплової енергії з розподілом по кварталах та орієнтовну вартість теплової енергії, що постачається відділенню Фонду за поточний рік;

пунктом 6.4 Договору визначено, що якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та оплачену до початку розрахункового періоду, то це перевищення додатково оплачується не пізніше 28-го числа поточного місяця. Тобто сторонами було визначено можливість перевищення фактичного використання теплової енергії та встановлено обов'язок відділення Фонду щодо її оплати у певний термін, причому Договором і додатковою угодою до нього не визначено межу такого перевищення;

відділенням Фонду не заперечується розмір нарахованого обсягу теплової енергії, який розраховано згідно з актом про кількість теплової енергії за розрахунковий період, підписаним особою, відповідальною за прилад обліку, а заперечується необхідність оплати теплової енергії, отриманої понад договірні обсяги;

- відділенням Фонду подано низку платіжних доручень на підтвердження повної оплати теплової енергії у відповідний період. Але в них у графі "призначення платежу" не зазначено про здійснення оплати за лютий та березень 2011 року; доказів на підтвердження зміни призначання оплати у встановленому законом порядку відділенням Фонду не подано;

- згідно з пунктом 7.2.2 Договору у разі несвоєчасного виконання розрахунків за спожиту теплову енергію споживач (відділення Фонду) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день; Підприємством подано обґрунтований розрахунок пені.

- прокурором визначено орган, в особі якого подано позов, а саме Харківську ОДА, а також Підприємство; обґрунтування інтересів держави полягає в тому, що несплата за отриману теплову енергію спричиняє загрозливу ситуацію з енергозбереженням галузей національної економіки та населення.

З урахуванням встановлених обставин справи та з огляду на положення статей 11, 509, 525, 526, 549, 610, 612, 625 ЦК України, статей 174, 193, 217, 343 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання господарських зобов'язань" попередні судові інстанції дійшли заснованого на законі висновку про необхідність задоволення позову у справі.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують з урахуванням такого.

Посилання на відсутність у відділення Фонду обов'язку щодо оплати обсягів теплової енергії, відпущеної Підприємством понад встановлені Договором обсяги, спростовується з'ясованою попередніми судовими інстанціями умовою цього договору стосовно можливого перевищення фактичного використання теплової енергії над заявленим та обов'язку відділення Фонду оплатити таке перевищення, причому межа останнього Договором не визначалася.

Згадані в касаційній скарзі "накази та Кошториси витрат на організаційно-управлінські заходи на 2011 рік" відповідної умови Договору також не спростовують; водночас згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З установлених судовими інстанціями обставин справи вбачається, що спірна сума основної заборгованості 5 893,14 грн. стягується за період лютий-березень 2011 року, тому не може бути взято до уваги посилання скаржника на те, що суди "не звернули уваги на той факт, що Позивач 2 всупереч чинному законодавству безпідставно здійснив розрахунок за спожиту теплову енергію за січень 2011 року…"

Стосовно посилань скаржника на ненадання судами у прийнятті оскаржуваних рішення і постанови "належної оцінки" тому, що жоден з актів про кількість використаної теплової енергії не був підписаний відповідачем, слід зазначити таке. По-перше, як з'ясовано місцевим і апеляційним господарськими судами, Підприємством у розгляді справи не заперечувався розмір обсягу теплової енергії, розрахований згідно з актом про кількість теплової енергії за розрахунковий період. По-друге, ними встановлено також, що відповідного акта підписано особою, відповідальною за прилад обліку теплової енергії. По-третє, взагалі названими судами не встановлено і скаржником не наведено обставин, пов'язаних з наявністю в Договорі умов, які ставили б обов'язок із здійснення оплати одержання теплової енергії у залежність від підписання чи непідписання споживачем зазначених актів.

Попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що прокурором обґрунтовано визначено позивачів у справі (Харківську ОДА і Підприємство) та в чому полягають інтереси держави у спірних правовідносинах, а відтак у них не було правових підстав для залишення позову в даній справі без розгляду.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Не знаходить підтвердження за змістом оскаржуваних судових рішень й посилання скаржника на порушення попередніми судовими інстанціями вимог статті 84 ГПК України. З цього змісту випливає, що позов задоволено щодо обох позивачів (тобто стосовно кожного з них).

Визначених процесуальним законом правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2012 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 зі справи № 5023/963/12 залишити без змін, а касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності -без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов