Рішення № 25789782, 22.08.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/248/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.12 Справа № 5009/2876/12

за позовом -Приватного акціонерного товариства «Альтрон»(вул. Костомарівська, 6, м. Харків, 61002)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Венс Транс Континент Проект»(вул. Космічна, 118А, м. Запоріжжя, 69050)

про визнання договору недійсним

Суддя Юлдашев О.О.

Представники:

Позивача -Гайдуков В.М., довіреність №61 від 20.07.2012.

Відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про визнання договору від 25.08.2011. №ALT-02/038-2011, укладеного між позивачем та відповідачем недійсним.

Ухвалою суду від 31.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/2876/12, судове засідання призначено на 22.08.2012 р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

У судовому засіданні, відкритому 22.08.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Вимоги позивача мотивовані наступним: актом позапланової документальної виїзної перевірки позивача від 01.06.2012 р. №1903/2202/31633037, яку проводила Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України, в якому зазначено, що наведений договір від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 є нікчемним правочином. Податковою перевіркою не було встановлено факту реального здійснення господарських операцій між ПРАТ «Альтрон»з ТОВ «Венс Транс Континент Проект»у зв'язку із відсутністю у контрагента позивача майна, виробничих активів, технічного персоналу, трудових, виробничо-складських приміщень, основних фондів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. За таких обставин, орган державної податкової служби зробив власний висновок та вважає, що договір від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 є таким, що порушує публічний порядок, має антисоціальний характер, посягає на істотні громадські та державні інтереси, є фіктивним правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, а тому є нікчемнім на підставі ст.228, 234 ЦК України. Так, відповідно до акту перевірки від 01.06.2012 року №1903/2202/31633037 були зафіксовані наступні порушення податкового законодавства з боку позивача:

1) Порушення п.п.138.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у 3-му кварталі 2011 р. на суму 551 962,00 грн., у 4-му кварталі 2011 р. на суму 488 573,00 грн., в результаті порушень, які відображені у п.3.1.2 акту перевірки;

2) Порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ (ряд.19 та 20.2 декларації з ПДВ) на суму 353 381,00 грн. за жовтень 2011 р., заниження ПДВ на загальну суму 181 856,00 грн., в т.ч.: у серпні 2011 р. занижено ПДВ на 99 559,00 грн., у вересня 2011 р. занижено ПДВ на 10 833,00 грн., у жовтні 2011 р. занижено ПДВ на 71 464,00 грн.

Податковою перевіркою було встановлено, що у зв'язку із відсутністю у відповідача майна, виробничих активів, технічного персоналу, трудових, виробничо-складських приміщень, основних фондів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій створено для здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Такі порушення встановлені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України внаслідок власних висновків щодо нікчемності правочину, результатом чого стали висновки про відсутність поставок програмного забезпечення та укладення угод з метою, не спрямованою на настання реальних наслідків. На підставі наведеного, із посиланнями на ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС України в односторонньому порядку визнала вчинений правочин нікчемним. Необхідність подання цього позову представник позивача обгрунтовує тим, що визнання податковим органом зазначеного договору від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 нікчемним правочином тягне за собою негативні наслідки саме відносно позивача щодо донарахування йому податків, чим порушуються його права як суб'єкту господарювання. Позивач пояснив, що як би ж він достовірно знав, що відповідач не має майна, виробничих активів, технічного персоналу, трудових, виробничо-складських приміщень, основних фондів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій ніколи не укладав би з відповідачем ніякого господарського договору. Пояснює, що якби відповідач відповідав зазначеним критеріям відносно позивача податковою службою не було б складено акту перевірки від 14.06.2012 року № 2030/2204/31633037 та не донараховано позивачу податкових зобов'язань.

Позивач вважає, що його права відповідачем порушені та підлягають захисту у судовому порядку.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з'явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.08.2011 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір на розробку програмного забезпечення для розрахунку райдужних таблиць (rainbow tables) та передачу позивачу виключної ліцензії на його використання № ALT-02/038-2011.

Також сторони погодили технічне завдання виконавцеві, яке викладене у додатку № 1 до договору та є невід'ємною його частиною. Відповідно до специфікації (додаток № 2 до договору) предметом договору є розробка програмного забезпечення для розрахунку райдужних таблиць (rainbow tables) (п.1 специфікації) та тестування ПЗ на предмет сумісності і устаткуванням і комп'ютерними програмами Замовника (п.2 специфікації).

Також сторонами було погоджено календарний план (додаток № 3), відповідно до якого розробка програмного забезпечення для розрахунку райдужних таблиць (rainbow tables) повинна виконуватися у період з 01.09.2011 р. по 28.09.2011 р., тестування ПЗ на предмет сумісності і устаткуванням і комп'ютерними програмами Замовника -повинна виконуватися у період з 29.09.2011 р. по 12.10.2011 р.

Фактичне виконання робіт за договором від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 підтверджується підписаними у двосторонньому порядку актами здачі-прийняття робіт № 289/11 від 28.09.2011 р. на суму 597 355,00 грн., в т.ч. ПДВ - 99 559,17 грн., та № 109/11 від 10.10.2011 р. на суму 65 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 833,40 грн. Всього було виконано робіт на загальну суму 662 355,00 грн., в т.ч. ПДВ на 110 392,57 грн.

Крім того, виконані роботи з розробки програмного забезпечення відповідачем оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.08.2011 р. № 2563 на суму 597 355,00 грн., від 08.09.2011 р. № 2584 на суму 65 000,00 грн., всього сплачено 662 355,00 грн.

Судом було встановлено, що відповідач є юридичною особою, код 37640909, на час дії договору від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 був зареєстрований у м. Києві, вул. Червонопрапорна, буд.28/А, був зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 100337505, яке видане ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 18.05.2011 р., індивідуальний податковий номер 376409026509. На час дії договору свідоцтво платника податку на додану вартість не було анульованим, його установчі та реєстраційні документи відповідно до чинного законодавства недійсними не визнавалися. На момент укладання договору підприємство не знаходилося в стані ліквідації. Відповідно до залученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців статус відомостей щодо відповідача підтверджено.

Судом встановлено, що позивач, має статус юридичної особи, адреса: м. Харків, вул. Костомарівська, 6. На облік в органах державної податкової служби підприємство узято 11.09.2001 р. за № 13066, зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 200036506, індивідуальний податковий номер 316330320309. На момент господарських стосунків з Відповідачем установчі та реєстраційні документи відповідно до чинного законодавства недійсними не визнавалися. Відповідно до залученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців статус відомостей щодо позивача підтверджено.

Факт дійсності у сторін свідоцтв платників ПДВ означає тільки те, що сторони договору від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 на момент їх видачі відповідали вимогам Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 N 978, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за N 1400/18695. Зазначене може свідчити про наявність у сторін необхідного обсягу дієздатності.

Так як сторони договору від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 є платниками на додану вартість відповідачем були видані на користь позивача податкові накладні № 2 від 30.08.2011 р. на 597 355,00 грн., в т.ч. ПДВ - 99 559,17 грн., № 9 від 08.09.2011 р. на суму 65 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 833,40 грн., які оформлені належним чином та містять необхідні реквізити.

Враховуючи викладене, зобов'язання за договором від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 сторони виконали у повному обсязі належним чином, відповідачем було розроблено програмне забезпечення для розрахунку райдужних таблиць (rainbow tables) та надано дозвіл на його використання.

Відповідно до П(С)БУ-8 «Нематеріальні активи»нематеріальний актив -немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Таким чином, для визнання об'єкту нематеріальним активом повинні бути виконані наступні умови:

- актив, як вид права повинен бути документально підтвердженим та конкретно визначеним (ідентифікованим);

- вартість активу повинна бути достовірно визначена (документально підтверджені понесені на його створення витрати або вартість придбання).

Типові форми первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2004 N 732, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.12.2004 за N 1580/10179. Придбане за договором від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 програмне забезпечення для розрахунку райдужних таблиць (rainbow tables) комісією позивача, призначеної наказом керівника № 3 від 04.01.2011 р. за актом № ВВЭ-09/301 від 30.09.2011 р. за типовою формою НА-1 було уведено в господарський оборот об'єкта інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів. Також, відносно програмного забезпечення для розрахунку райдужних таблиць (rainbow tables) було відкрито інвентаризаційну картку обліку об'єкту права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів за типовою формою НА-2. Зазначені документи підтверджують, що придбане позивачем програмне забезпечення було обумовлене необхідністю використання останнього у власній господарській діяльності.

За таких обставин, господарські стосунки між сторонами за договором від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 підтверджуються первинними документами згідно вимог ЗУ від 16.07.1999 р. № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Згідно ч.1 ст. 207 ГК України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо таке зобов'язання визнано недійсним, то у відповідності до положень ч.1 ст.208 ГК України сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч.2 ст.208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

З системного аналізу ст.ст. 207-208 ГК України випливає, що обов'язковою умовою для визнання недійсними господарських зобов'язань є їх спрямованість на завдання шкоди існуючим в державі та суспільстві цінностям.

Враховуючи документальне підтвердження господарських стосунків та наявність у сторін договору ділової мети суд не вбачає, що договір від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, або порушує публічний порядок, має ніякого антисоціальний характер, або посягає на істотні громадські та державні інтереси.

Посилання позивача на недійсність договору від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 у зв'язку із відстутністю у відповідача власних основних засобів та власних (штатних) трудових ресурсів не може бути прийнято до уваги, так як чинним законодавством України не передбачено будь-яких обмежень щодо використання у підприємницькій діяльності лише власних основних засобів, а не наприклад орендованих, та не передбачено обмежень щодо використання у підприємницькій діяльності лише власних (штатних) трудових ресурсів, а не наприклад залучених за цивільно-правовими договорами підряду.

Напроти, це дозволено Цивільним кодексом України (Глави 58 та 61 ЦК України).

До того ж, на сторону правочину чинним законодавством України не покладено жодного обов'язку здійснювати перевірку свого контрагента та ставити під сумнів відомості з ЄДРЮОФОП відносно останнього.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що гсподарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, посилання позивача як на підставу своїх позовних вимог, на акт податкової позапланової перевірки від 01.06.2012 року №1903/2202/31633037, яку проводила Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України, не приймається судом до уваги.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З системного аналізу договору від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 вбачається, що сторони погодили предмет, ціну, строк його дії та іншій суттєві умови, виконали його у повному обсязі та належним чином, відповідачем було розроблено програмне забезпечення для розрахунку райдужних таблиць (rainbow tables) та надано дозвіл на його використання, що документально підтверджено, договір містить ділову мету.

Відповідно до ч.1 ст.433 ЦК України комп'ютерні програми є об'єктом авторського права.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Таким чином, відповідач (виконавець) -це фактично автор програмного забезпечення.

Відповідно до ст.440 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на твір є право на використання автором твору, право дозволяти використання твору та інше.

Реалізуючи закріплені ст.440 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на програмне забезпечення виконавцем були надані замовникові дозвіл на використання (ліцензію) програмного забезпечення.

За таких обставин, на підставі Договору від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 відповідачем (виконавцем) у відповідності до ст.440 ЦК України здійснено розпорядження своїми авторськими правами (майновими правами інтелектуальної власності) на програмне забезпечення (комп'ютерні програми).

Згідно ст. 1112 ЦК України за договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.

Відповідно до ст.1113 ЦК України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Відповідно до ч.6 ст.33 Закону України «Про авторське право і суміжні права»за авторським договором замовлення автор зобов'язується створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його замовникові.

Таким чином, Договір від 25.08.2011 р. № ALT-02/038-2011 одночасно є:

- як договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, у розумінні ст.ст.1112 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.33 Закону України «Про авторське право і суміжні права»;

- так і договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, у розумінні ст.1113 Цивільного кодексу України.

Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що спірна угода не відповідає загальним вимогам чинності правочину, не доведено належними доказами, що цією угодою порушуються його права та інтереси.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товарситва "Альтрон»є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст.84 ГПК України 28.08.2012.