Рішення № 25789768, 27.08.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.2012Справа №5002-28/2280-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство», м. Сімферополь

до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд», м. Сімферополь

про стягнення 7 253,09 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - Вдовиченко Ж.М. - представник, довіреність від 01.06.2012.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» про стягнення основної суми боргу в розмірі 6 974,50 грн., 3% річних в розмірі 46,43 грн., пені в розмірі 232,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином та в повному обсязі зобов'язання щодо сплати за поставлений товар, у зв'язку з чим, за останнім склалася заборгованість у розмірі 6 974,50 грн.

27.08.2012 у судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог від 21.08.2012, в якій просить стягнути з відповідача лише суму основної заборгованості у розмірі 6 974,50 грн.

Представник відповідача в судове засідання тричі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, за усною домовленістю Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство» з травня 2009 року здійснювало поставку зжиженого газу Державному підприємству Міністерства оборони України «Кримвійськбуд», що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а. с. 26-63).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт отримання товару (зжиженого газу) відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи у графі отримав (ла) у накладних, а саме: підписом Астапенкова В.А., при цьому повноваження на отримання товару зазначеною особою підтверджуються довіреностями типової форми М-2 (а. с. 98-110).

Як пояснив представник позивача, ТОВ «Спецавтохозяйство» здійснило поставку газу відповідачу на загальну суму в розмірі 143 589,96 грн., проте, відповідач лише частково сплатив кошти за поставлений товар, а саме у розмірі 136 615,46 грн., у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 6 974,50 грн.

05.04.2012 позивач направив відповідачу лист № 14 (а. с. 66), в якому просив сплатити заборгованість у розмірі 6 974,50 грн., отримання 09.04.2012 останнім листа підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 68).

20.05.2012 позивач повторно направив відповідачу претензію (а. с. 64) про сплату заборгованості, про що свідчить опис вкладення 10888986 (а. с. 65).

Проте, відповідач не сплатив суму боргу за отриманий товар, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку що зменшені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач отримав лист-вимогу № 14 про сплату боргу 09.04.2012, то мав виконати свої зобов'язання щодо сплати коштів протягом 7 днів - до 17.04.2012.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи те, що відповідач не представив суду доказів відсутності з його боку заборгованості та контррозрахунок суми позову, суд вважає, що зменшені вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. покладаються судом на відповідача. З огляду на сплату позивачем судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено вимогами Закону України «Про судовий збір», на користь останнього підлягає поверненню сума судового збору у розмірі 31,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог від 21.08.2012.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» (код ЄДРПО України 24308323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство» (код ЄДРПО України 25140251) суму боргу в розмірі 6 974,50 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство» (код ЄДРПО України 25140251) з державного бюджету (Державний бюджет м. Сімферополь 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 в ГУ ДКCУ в АРК, м. Сімферополь) 31,50 грн. зайве сплаченого судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 27.08.2012.

Повне рішення складено - 29.08.2012.

Суддя С.О. Лукачов