Рішення № 25784784, 30.08.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №2-1920/11

рішення

Іменем України

13 березня 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Луньовій С.М.,

за участю представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу №2-1920/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи -ОСОБА_5, ОСОБА_6, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування про звернення стягнення на майно та стягнення судових витрат і за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», треті особи -ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки припиненим, -

в с т а н о в и в:

09.08.2010 року позивач за первісним позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором у сумі 259 522,61 гривень, судові витрати та звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості за кредитом у зазначеній сумі, посилаючись на те, що відповідно до укладеної між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_5 генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року та укладеного в її рамках між ними кредитного договору №010/17-16/77/1 ОСОБА_5 отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 36 000 доларів США, строком на 84 місяця та погашенням відповідно до графіка погашення, що є невід'ємною частиною кредитного договору, зі сплатою процентів за користування кредитом із розрахунку 13,75 відсотків річних.

09.04.2008 року в якості забезпечення повернення кредитних коштів, наданих відповідно до кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_6 був укладений договір поруки №010/17-16/77/1/1, на підставі якого поручитель взяла на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_5 її зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору.

Крім того, 09.04.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою №010/17-16/77 від 09.04.2008 року та кредитним договором №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2, ОСОБА_4, які виступають майновими поручителями по зобов'язанням ОСОБА_5, було укладено договір іпотеки №010/17-16/77/2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №1741, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_4 передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 61,43 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить їм на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності №28713, виданого 05.03.2008 року Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради, та договору дарування частини квартири від 18.03.2008 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №1984.

Однак, ОСОБА_5 порушує вимоги генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року та укладеного в її рамках кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року, а саме, не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач за первісним позовом був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

21.02.2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», в якому просять визнати договір іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2, ОСОБА_4, припиненим, посилаючись на те, що договір іпотеки, внаслідок того, що його було укладено майновими поручителями є змішаним, тобто на нього розповсюджується дія норм, що регулюють відносини поруки, тому він підлягає припиненню на підставі ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитор мав право пред'явити вимоги до поручителя протягом шестимісячного строку, починаючи з моменту невиконання боржником основного зобов'язання. А так як ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»не зверталось до майнових поручителів із вимогою про дострокове виконання зобов'язань більше ніж шість місяців з дня невиконання ОСОБА_5 кредитного зобов'язання, тому встановлений діючим законодавством строк для пред'явлення вимоги поручителю закінчився 13.07.2010 року.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04.10.2010 року було відкрито провадження по цивільній справі за даним позовом.

22.03.2011 року провадження по справі було зупинено ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя за клопотанням відповідача ОСОБА_5 до вирішення Вільнянським районним судом Запорізької області цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»про визнання договору недійсним.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16.08.2011 року провадження по справі було відновлено за клопотанням позивача.

21.02.2012 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року припиненим прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано дані позови в одне провадження.

В ході судового розгляду цивільної справи позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом було уточнено позовні вимоги. Так, 28.03.2011 року до канцелярії Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла уточнена позовна заява ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи -ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якій позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості за кредитом в сумі 259522,61 гривень та стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати. 04.11.2011 року до канцелярії Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшла уточнена позовна заява ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи -ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якій позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості за кредитом в сумі 312085,25 гривень та стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати у зв'язку з тим, що з моменту подання позову ОСОБА_5 не сплачувала кредит, а тому сума боргу збільшилася та станом на 21.10.2011 року складає 312085,25 гривень.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2012 року Районна адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом первісний позов підтримав з підстав, викладених у ньому, просив суд його задовольнити, а зустрічний позов не визнав в повному обсязі та просив суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні зустрічний позов підтримала з підстав, викладених у ньому, просила суд його задовольнити, первісний позов не визнала в повному обсязі, та просила суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився і не повідомив суд про причини неявки. Відповідно до вимог ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. У попередніх судових засіданнях ОСОБА_4 зустрічний позов підтримав з підстав, викладених у ньому, просив суд його задовольнити, первісний позов не визнав у повному обсязі, та просив суд відмовити у його задоволенні.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на первісний позов, в якому вони зазначають, що вимагаючи дострокового повернення коштів банк порушує умови кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року та графік повернення кредитних коштів. При цьому, вони неодноразово зверталися до банку з проханням провести реструктуризацію у зв'язку з фінансовою кризою. Крім того, вони зазначили, що іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки лише у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у кінцевий строк, визначений таким зобов'язанням. Також, банк жодного разу не звертався до них з вимогою виконання порушеного боржником зобов'язання. Крім того, в квартирі, що є предметом іпотеки, проживає малолітня дитина -ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 і у відповідачів інше житло відсутні, крім спірної квартири.

Представник третьої особи за первісним позовом -Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як органу опіки та піклування в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена судом своєчасно та належним чином, надала суду заяву, в якій просила слухати справу без її участі. У своїй заяві представник третьої особи просить в інтересах дитини первісний позов залишити без задоволення, а зустрічний позов -задовольнити. Відповідно до вимог ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України її неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Треті особи за первісним та зустрічним позовами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином. Відповідно до вимог ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення третьої особи за первісним та зустрічним позовами ОСОБА_5 на первісний позов, в якому вона зазначає, що, банк не виконав свої зобов'язання за кредитним договором №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року та не перерахував кошти на її поточний рахунок. Також, позивач за первісним позовом не довів, що є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», з яким нею був укладений кредитний договір. Крім того, кредитний договір був укладений в іноземній валюті, а у банка відсутня індивідуальна ліцензія на проведення валютної операції. Також, вона зазначила, що кредитний договір був укладений з грубим порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів»та банком не було проведено досудового урегулювання спору.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.57 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

09.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»(кредитор), та ОСОБА_5 (позичальник) було укладено генеральну кредитну угоду №010/17-16/77, згідно умов якої кредитор зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди і які є її невід'ємною частиною.

Пунктом 1.2 генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року передбачено, що загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 36000 доларів США, а загальний термін користування кредитними коштами по всіх кредитах не повинен перевищувати84 місяця.

Відповідно до п.2.2 генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року сторони встановили, що в рамках даної угоди на підставі додатково укладених кредитних договорів позичальнику можуть надаватися кредити у доларах США на умовах, визначених даною угодою та кредитними договорами.

Згідно п.2.3 генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року всі позики, як і відсотки по них повинні сплачуватися у тій самій валюті в якій їх було надано.

На підставі п.2.4 генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в рамках цієї угоди.

09.04.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»(кредитор), та ОСОБА_5 (позичальник) було укладено в рамках генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року кредитний договір №010/17-16/77/1, згідно умов якого, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 36 000 доларів США з оплатою за користування кредитом по процентній ставці -13,75 відсотків річних, терміном на 84 місяця та погашенням відповідно до графіка погашення. В свою чергу ОСОБА_5 зобов'язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше встановленого договором строку, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до п.3.2 кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року погашення основного боргу по кредиту і сплату відсотків позичальник здійснює в доларах США.

На підставі п.3.3 кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року сторони встановили, що обчислення строку видачі кредиту, нарахування відсотків та штрафних санкції по кредитному договору здійснюється за календарне число днів користування кредитом, виходячи з фактичних 360 календарних днів у році.

Пунктом 3.5 кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року передбачено, що основний борг по кредиту вважається погашеним, а відсотки за користування кредитом - сплаченими у встановлений термін, якщо сума основного боргу в доларах США в повному розмірі й у встановлений графіком погашення термін, надійшла на позичковий рахунок позичальника, а сума відсотків у доларах США надійшла на рахунок прибутків банку в термін, установлений графіком погашення.

Згідно п.6.1 кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року позичальник зобов'язаний використовувати кредит на вказані в договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитного договору. Сплату відсотків за кредит позичальник здійснює щомісяця на рахунок доходів кредитора, відповідно до графіка погашення.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року кредитор надав позичальнику кредит на умовах його забезпеченості майном, що надане в забезпечення під генеральну кредитну угоду №010/17-16/77 від 09.04.2008 року та поруки ОСОБА_6, цільового використання, строковості, повернення та платності.

Пунктом 2.5 генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року встановлено, що кредитор може вимагати від позичальника надання одного або декількох видів забезпечення.

Згідно п.3.8 кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року забезпеченням зобов'язань позичальника по поверненню кредиту по цьому договору є договір поруки та договір застави.

09.04.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»(кредитор), та ОСОБА_6 (поручитель) був укладений договір поруки №010/17-16/77/1/1, на підставі якого поручитель взяла на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_5 (боржник) її зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року, а саме: повернути кредит у розмірі 36000 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку, в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Згідно п.2.1 договору поруки №010/17-16/77/1/1 від 09.04.2008 року відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату комісійної винагороди, процентів та неустойки.

Відповідно до п.2.2 договору поруки №010/17-16/77/1/1 від 09.04.2008 року поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, здійснити виконання зобов'язань боржника в обсязі, заявленому кредитором в письмовій вимозі, протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов'язань.

На підставі п.3.1 договору поруки №010/17-16/77/1/1 від 09.04.2008 року у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання боргових зобов'язань в повному обсязі.

09.04.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою №010/17-16/77 від 09.04.2008 року та кредитним договором №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»(іпотекодержатель), та ОСОБА_2, ОСОБА_4 (іпотекодавці), які виступають майновими поручителями по зобов'язанням ОСОБА_5 (боржник), було укладено договір іпотеки №010/17-16/77/2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №1741, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_4 передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 61,43 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить їм на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності №28713, виданого 05.03.2008 року Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради, та договору дарування частини квартири від 18.03.2008 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №1984.

Відповідно п.1.1 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року у відповідності до кредитного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

Згідно п.1.5 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 354952 гривні.

На підставі п.3.1.4 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року у випадку невиконання іпотекодавцями зобов'язань за цим договором, або боржником за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п.6 договору іпотеки та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Пунктом 6.1 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року передбачено, що у разі порушення боргового зобов'язання, умов кредитного договору або умов договору іпотеки іпотекодержатель надсилає боржнику та іпотекодавцям письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання не менш ніж у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога не буде виконана, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.6.2 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі, у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк кредиту або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки.

Згідно п.6.3 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, забезпеченого іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена -звернути стягнення на предмет іпотеки у разі, зокрема, порушення іпотекодавцями обов'язків, встановлених договором іпотеки, боржником -умов кредитного договору.

Згідно п.6.2 генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року у разі виникнення у позичальника простроченої заборгованості по отриманим кредитам або прострочення сплати відсотків по ним, кредитор має право стягувати штрафні санкції, що передбачені п.10 цієї угоди, та вимагати дострокового повернення кредиту.

Відповідно до п.10.1 генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року у разі несвоєчасного повернення кредитів позичальником у визначений кредитними договорами терміни, останній відшкодовує кредитору завдані цим збитки у повній сумі понад неустойку (штраф, пеню), які передбачені кредитним договором.

Пунктом 7.2 кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року передбачено, що у разі виникнення у позичальника простроченої заборгованості за кредитом або прострочення по сплаті відсотків по ньому, кредитор має право стягувати пеню відповідно до умов, передбачених п.6.5 кредитного договору, та вимагати дострокового повернення кредиту.

На підставі п.6.5 кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року за порушення строків повернення кредиту і відсотків за користування кредитом, передбачених кредитним договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виконання заборгованості, за кожен день прострочення.

У зв'язку з тим, що позичальником не було дотримано умов генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року та кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року, у відповідність до вищезазначених умов даних договорів, позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом було здійснено вимогу дострокового виконання позичальником його зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі. Так, з метою врегулювання питання погашення заборгованості банком вживались наступні заходи: проводились телефонні розмови та особисті зустрічі з позичальником з метою досягнення домовленості щодо погашення боргу та роз'яснення наслідків примусового стягнення суми заборгованості. Крім того, позивач за первісним позовом направив 18.01.2010 року рекомендованими листами ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 вимогу №12-21/11-83 від 18.01.2010 року про дострокове повне виконання зобов'язань, в якій їх було оповіщено про суму боргу та попереджено про правові наслідки в разі її несплати. На момент подання позову до суду вимоги про дострокове повне виконання зобов'язань не виконані і відповідні суми позивачу за первісним позовом та відповідачу за зустрічним позовом не сплачені. Крім того, 18.01.2010 року ОСОБА_5 отримала зазначену вимогу, про що свідчить її підпис на копії вимоги.

Таким чином, ОСОБА_5 вимоги генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року та кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує. Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом звертався до відповідачів за первісним позовом та позивачів за зустрічним позовом з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останні заходів до погашення заборгованості не вжили.

Станом на 21.10.2011 року у ОСОБА_5 виникла заборгованість за кредитним договором від №010/17-16/77/1 року від 09.04.2008 року в сумі 312085,25 гривень, а саме: 8419,30 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21.10.2011 року складає 67149,81 гривень, -сума основного боргу за тілом кредиту, 7317,26 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21.10.2011 року складає 58360,27 гривень, -проценти за користування кредитними коштами, 4845,76 гривень -пеня за кредитом, 3970,03 гривень -пеня за відсотками.

На підставі п.6.4 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, за рішенням суду.

Пунктом 6.6 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року передбачено, що право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, передбачених договором іпотеки, належить іпотекодержателю.

Відповідно до п.6.5.3 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року реалізація предмету іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, може проводитися шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначених шляхом його оцінки.

На підставі п.7.6 кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року кредитор має право реалізовувати прийняте в якості забезпечення по наданому кредиту майно і кошти, отримані від реалізації, та направити на погашення заборгованості за кредитним договором переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до інформації вих.№4848 від 13.03.2012 року, наданої керівником інформаційно-юридичної групи ТОВ «ЗМБТІ», за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, та право власності на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3. За матеріалами перевірки в Автоматизованій системі «Реєстр права власності на нерухоме майно»в зоні обслуговування ЗМБТІ та паперових носіях реєстрації права власності м. Запоріжжя право власності за ОСОБА_6 не зареєстровано.

Згідно інформації вих.№68/4490 від 13.03.2012 року, наданої начальником СГІРФО Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані з 13.09.2008 року по теперішній час -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 15.03.2000 року по теперішній час -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 02.06.2010 року по теперішній час - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 13.04.1983 року по теперішній час -ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5

Як вбачається з матеріалів справи ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»змінило своє найменування та стало ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», тому суд вважає доводи третьої особи за первісним і зустрічним позовами ОСОБА_5 про те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»не надано доказів, що він є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», необґрунтованими.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в»п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд вважає, що відповідно до ст.ст.192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 44 Закону України «Про національний банк України», ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», мав достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Крім того, укладання кредитного договору в іноземній валюті цілком відповідало внутрішній волі ОСОБА_5 При отриманні кредиту вона усвідомлювала та гарантувала, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам. У неї була можливість передбачити в момент укладення кредитного договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти -гривні та її девальвації та була можливість отримання кредиту в національній валюті.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони мали намір укласти саме кредитний договір в іноземній валюті та реалізували свій намір. При укладанні кредитного договору ОСОБА_5 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, не знаходилася під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких для неї обставин.

В момент отримання кредиту не існувало заборони ОСОБА_5 взяти кредит саме у доларах і вона не надала ніяких заперечень стосовно цього. Крім того, ОСОБА_5 особисто була присутня при укладенні договору, підписала його та отримала вказані кошти, чим підтвердила своє бажання на укладення угоди та взяла на себе обов'язок вказану суму повернути за 84 місяці.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до законодавства України банк мав право за кредитним договором надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язалася повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити відсотки. Банк виконав свої обов'язки, так як видав позичальнику кредитні кошти, а відповідач своїх обов'язків перед банком не виконала.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Згідно зі змістом ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. При цьому частиною 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

На підставі ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

На підставі ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст.40 Закону України «Про іпотеку»та ст.109 Житлового кодексу України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачі за первісним позовом та позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є майновими поручителями перед позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом за виконання ОСОБА_5 умов генеральної кредитної угоди №010/17-16/77 від 09.04.2008 року та кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року. У зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_5 вимог зазначених генеральної кредитної угоди та кредитного договору банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі. Тому, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що існують підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до приведеного позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Доводи відповідачів за первісним позовом та позивачів за зустрічним позовом про те, що встановлений діючим законодавством строк для пред'явлення вимоги поручителю закінчився 13.07.2010 року, так як вимога про дострокове погашення кредиту була вручена їм 13.01.2010 року, а з позовом банк звернувся лише у 30.07.2010 року, тому договір іпотеки підлягає припиненню на підставі ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі ст.17 Закону України «Про іпотеку», п.7.2 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року встановлено, що іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» основне зобов'язання -зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

В даному випадку основним зобов'язанням є зобов'язання за кредитним договором №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року. Відповідно до п.1.1 кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року строк виконання встановлений -84 місяці з дня отримання позичальником кредитних коштів, тобто з 09.04.2008 року.

В порядку, передбаченому ст.ст.651, 654 Цивільного кодексу України зміни до кредитного договору щодо строків погашення кредиту сторони не вносили.

Отже, банк звернувся до суду в межах дії кредитного договору №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року та договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року.

Згідно ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

На підставі ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Тобто іпотека є окремим видом застави, правила про яку встановлюються законом, а отже норми параграфа 6 глави 49 Цивільного кодексу України є загальними нормами, а спеціальними відповідно -норми Закону України «Про іпотеку».

Настання жодної з підстав припинення договору іпотеки, передбачених ст.17 Закону України «Про іпотеку», ст.593 Цивільного кодексу України, де зазначені підстави припинення права застави, та п.7.2 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року, в судовому засіданні не встановлено.

Норми ст.559 Цивільного кодексу України не можуть поширюватися на правовідносини, які стосуються договору іпотеки, оскільки іпотека не є різновидом поруки. Тобто, іпотека і порука є різними видами забезпечення виконання основного зобов'язання.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідачів за первісним позовом та позивачів за зустрічним позовом про те, що банк не може звернути стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з тим, що в квартирі проживає та зареєстрована малолітня дитина -ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1., так як згідно з інформації вих.№68/4490 від 13.03.2012 року, наданої начальником СГІРФО Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1., був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 02.06.2010 року, тобто вже після укладення договору іпотеки та без письмової згоди іпотекодержателя.

Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про іпотеку»іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Згідно п.5.1 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року іпотекодавець стверджує, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні особи. Відповідно до п.5.2 договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року іпотекодавці можуть вчинювати будь-які юридичні дії щодо предмету іпотеки лише отримавши попередню письмову згоду іпотекодержателя.

Враховуючи викладене, суд вважає первісний позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню. В той же час, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають солідарному стягненню з відповідачів за первісним позовом та позивачів за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.192, 543, 544, 553, 554, 611, 617, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.345 ГК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону "Про банки і банківську діяльність", ст.ст.33, 34, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.10, 11, 16, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи -ОСОБА_5, ОСОБА_6, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування про звернення стягнення на майно та стягнення судових витрат -задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором №010/17-16/77/1 від 09.04.2008 року, в розмірі 312085 (триста дванадцять тисяч вісімдесят п'ять) гривень 25 копійок -звернути стягнення на предмет договору іпотеки №010/17-16/77/2 від 09.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №1741, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 61,43 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності (1/3 частина зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право власності №28713, виданого 05.03.2008 року Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради, належить на праві власності ОСОБА_2, 2/3 частини зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право власності №28713, виданого 05.03.2008 року Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради, та договору дарування частини квартири від 18.03.2008 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №1984, належить на праві власності ОСОБА_4), шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, розмір якої буде визначено на підставі оцінки, проведеної в межах процедури виконавчого провадження, відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»(р/р 6499475 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) 1700 (одна тисяча сімсот) гривень витрат по сплаті позивачем судового збору і 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки припиненим -відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод