Ухвала суду № 25783912, 27.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" серпня 2012 р. Справа № 2-а-39/08

(22-а-12912/08/9104)

к/с К-53292/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина -Тернопіль»

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.08.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009

у справі № 2-а-39/08 ( 22-а-12912/08/9104 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина -Тернопіль»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Калина -Тернопіль»звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.08.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Калина -Тернопіль», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.08.2008, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 000217230316772 від 16.04.2008.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів позивача заперечує та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 31 375,75 грн. (відповідно до рішення Тернопільської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.04.2008 № 000217230316772) є допущене позивачем порушення п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(а саме -невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, на суму 6 275,15 грн.), яке виявлене відповідачем в процесі проведеної перевірки позивача та зафіксоване в акті № 5152/1918/2303/33091084 від 29.03.2008.

Суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій за порушення п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

На підставі п.2 ст.11 Закону України «Про податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).

Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно п.13 ст.3 названого Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Положеннями ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до ст.22 названого Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Отже, виходячи із приписів вищенаведених положень Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні даної справи та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягав застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не спростовують обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального чи права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина -Тернопіль»залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний