Постанова № 25783681, 27.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2012 року № 2а-7454/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ»доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення № 0000112230 від 15.05.2012,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000112230 від 15.05.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 191675 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судові засідання 20.06.2012, 01.08.2012 та 20.08.2012 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.04.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІММЕ»з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на додану вартість ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було складено Акт № 110/22-3/33808671 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 191674 грн.

15.05.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112230, яким у зв'язку з порушенням п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 191674 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Як встановлено судом, позивачу на підставі договору будівельного підряду з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»від 01.02.2011 № 20110102-П (далі -Договір) надано відповідні підрядні роботи (загальнобудівельні роботи з монтування підвісних стель, підлоги, скління, тощо) на загальну суму 1150044,28 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 191674,05 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актом приймання виконаних робіт за лютий 2011 року № 1, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт рахунками та податковою накладною від 28.02.2011 № 57, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач надані роботи оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 191674,05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 191674 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок:

отримання ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС акту від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.04.2011 № 1099/23-3/20274099 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ», в якому встановлено, що у останнього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання, тобто необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а також, що фактичне місце здійснення діяльності суб'єкта господарювання встановити немає можливості, документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»за юридичною адресою не знаходяться;

співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагента позивача ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»за лютий 2011 року виявлено відхилення у розмірі 191674,05 грн. з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договором між ТОВ «ІММЕ»та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актом приймання виконаних робіт за лютий 2011 року № 1, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт рахунками та податковою накладною від 28.02.2011 № 57.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

договором оренди приміщення, планом приміщень до нього, актом здачі-приймання приміщення, податковими накладними, листами ТОВ «ІММЕ»та ТОВ «Комфі Трейд», а також фотокартками до листа останнього, які підтверджують фактичність виконання відповідних робіт за вищевказаним Договором, а також подальше використання даного приміщення, в якому було здійснено ремонт;

ліцензією ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»серії АГ № 574106 на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних мереж, зведення несучих і огороджуючи конструкцій будівель і споруд, яка підтверджує наявність у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»передбачених чинних законодавством вимог для виконання відповідних робіт за Договором.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на отримання ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС акту від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.04.2011 № 1099/23-3/20274099 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ», в якому встановлено, що у останнього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання, тобто необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а також, що фактичне місце здійснення діяльності суб'єкта господарювання встановити немає можливості, документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»за юридичною адресою не знаходяться, а також на співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагента позивача ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»за лютий 2011 року виявлено відхилення у розмірі 191674,05 грн. з податку на додану вартість, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів на підтвердження існування вказаних обставин, по-четверте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, по-п'яте, відповідно до договору від 27.05.2011 № 270511УП про уступку права вимоги, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»передало право вимоги боргу з позивача в розмірі 1150044,28 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 191674,05 грн.) ТОВ «БК Трейд».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних акту приймання виконаних робіт за лютий 2011 року № 1, локального кошторису, відомостей ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт рахунками та податкової накладної від 28.02.2011 № 57, юридична особа ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Договір між ТОВ «ІММЕ»та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «ІММЕ»та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»умислу на укладення вказаного Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071 (далі -Порядок № 1379), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969) п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі -Порядок № 165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 191674 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної від 28.02.2011 № 57, виписаної ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ». На момент складання вказаної податкової накладної ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 191674 грн., віднесена ТОВ «ІММЕ»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної № 165, № 969 та № 1379.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЭМ»податкової накладної, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Оболонському районі міста Києва про порушення ТОВ «ІММЕ»п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 № 0000112230 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012 № 0000112230, прийнятого Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ»(04073, м. Київ, пр. Московський, 34-А; код ЄДРПОУ 33808671) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 № 0000112230, прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1916,75 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (04213, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 58) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко