Постанова № 25783605, 14.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2012 року № 2а-4151/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК Уют-Комфорт" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби, за участю прокуратури Дніпровського району м. Києва про визнання дії протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «БМК Уют-Комфорт»звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «БМК Уют-Комфорт», згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України , визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2011 №0000772305, №0000782305.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що акт перевірки не містить посилань на реквізити постанови, яка є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки, що на думку позивача дає підстави для сумнівів щодо існування такої постанови. Крім того позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, оскільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для їх скасування.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державно податкової служби -заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

Прокуратура Дніпровського району м. Києва письмових пояснень по суті позовних вимог не надала, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду справи.

16.07.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою в судове засідання представника прокуратури Дніпровського району м. Києва. Представники позивача та відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що прокуратура Дніпровського району м. Києва належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду справи явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «БМК Уют-Комфорт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2011, за результатом якої оформлено Акт від 10.08.2011 №4167/23-522-35646139 (далі -акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3690541,0 грн.

- пп. 7.4.1 пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 952 433,0 грн.

- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1-2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст.ст. 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «БМК Уют-Комфорт»з зазначеними у акті перевірки постачальниками ТОВ «ФК «Соларіс», ТОВ ТОВ «ФІХ «Войл».

На підставі Акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 26.09.2011 №0000772305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 690 541,0 грн. (за основним платежем 2952433,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 738108,0 грн.);

- від 26.09.2011 №0000782305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 4 613 176,0 грн. (за основним платежем 3 690541,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 922635,0 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, позапланову виїзну перевірку ТОВ «БМК Уют-комфорт»проведено на підставі направлень від 14.07.2011 №2168, №2169, №2170, згідно з наказом від 05.07.2011 №2036 згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до вимог пункту 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

З наданих відповідачем по даній адміністративній справі документів судом першої інстанції встановлено, що позапланову виїзну перевірку ТОВ «БМК Уют-Комфорт»проведено на підставі направлень від 14.07.2011 №2168, №2169, №2170, згідно з наказом від 05.07.2011 №2036, який вручено 14.07.2011 під підпис директору ТОВ «БМК Уют-Комфорт»Кононенко Віталію Петровичу.

Судом встановлено, що слідчим відділом Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області лейтенантом міліції Завальнюк О.К. 15.03.2012 прийнято постанову проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «БМК Уют-Комфорт»за період з 01.01.2009 (т. 1 а.с. 94-95), відповідно до якої співробітникам Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва доручено проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства ТОВ «БМК Уют-Комфорт»за період з 01.01.2009 по теперішній час.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Водночас, проведення документальної позапланової перевірки з метою перевірки оперативної інформації: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу ДПС протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2011 відповідачем направлено позивачу запит №12282/10/23-500 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо розбіжностей, які виникли по даним декларацій з ПДВ між ТОВ «БМК Уюк-кмфорт»та контрагентами: ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Компанія «Промарена», ТОВ «Система «Технокомплекс», ТОВ «Компанія Ф-Константа», ТОВ «Реал Контракт», ТОВ «Бізнес Хаус», ТОВ «Алметекс», ТОВ «Валес БВА», ТОВ «Екстра юс», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Технокомрезерв», ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», ТОВ «Фінансово-промислова група «Сквош», ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдинг «Віойл»(а.с. 88-89).

Судом встановлено, що позивачем документи на вказаний запит надано не було, про що свідчить акт від 03.08.2011 №57/23-523 (а.с. 87).

З системного аналізу викладеного вбачається, що відповідачем виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, враховуючи, оскільки позивач не надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу ДПС протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, враховуючи, що під час проведення перевірки відповідачем досліджено не лише питання визначені у вказаній постанові слідчого, тобто фактично виїзну позапланову перевірку проведено згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Як вбачається з Акту перевірки, порушення податкового законодавства з боку ТОВ "БМК Уют-Комфорт" обґрунтовується відповідачем нікчемністю господарських договорів, укладених між ТОВ «БМК Уют-Комфорт»та ТОВ «ФК «Соляріс», ТОВ «ФПГ «Сквош», ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдинг «Віойл».

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: в ході перевірки згідно матеріалів, отриманих від ГВ ПМ ДПІ у м. Вінниця встановлено, що проти посадових осіб ТОВ «ФК «Соляріс», ТОВ «ФПГ «Сквош»та громадянина ОСОБА_3, який за винагороду зареєстрував ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдинг «Віойл»порушено кримінальну справу за ч. 2ст. 205 КК України. Згідно протоколів допиту свідків встановлено, що громадянин ОСОБА_4 за грошову винагороду зареєстрував ТОВ «ФК «Соляріс», ТОВ «ФПГ «Сквош», а громадянин ОСОБА_3, за винагороду зареєстрував ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдинг «Віойл». Господарською діяльністю вказаних підприємств вказані громадяни не займались, поточні та розрахункові рахунки на вказані підприємства не відкривали, печатки на вказані підприємства не отримували та звітність до органів податкової служби не надавали. Однак встановлено, що вказані підприємства здійснюють господарську діяльність та створені з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, безпідставно формуючи податковий кредит своїм контрагентам.

Відповідачем встановлено, що ТОВ «ФК «Соляріс»має стан -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтва платника ПДВ анульовані 19.01.2011 за ініціативою податкової; ТОВ «ФПГ «Сквош»має стан -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтва платника ПДВ анульовані 18.02.2011 за ініціативою податкової; ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдинг «Віойл»має стан -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтва платника ПДВ анульовані 18.02.2011 за ініціативою податкової.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання вказаних договорів та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «ФК «Соляріс», ТОВ «ФПГ «Сквош», ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдинг «Віойл»не припинені.

Також, в ході досудового слідства по даним кримінальним справам встановлено, що ТОВ «ФК «Соляріс», ТОВ «ФПГ «Сквош», ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдинг «Віойл»являються «фіктивними»підприємствами, які фактично фінансово-господарською діяльністю не займаються, а відтак взаємовідносини між ТОВ «БМК Уют-Комфорт»та ТОВ «ФК «Соляріс», ТОВ «ФПГ «Сквош», ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдинг «Віойл»не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними, що позбавляє позивача на формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на докази, зібрані в межах розслідування кримінальної справи №1127013 порушеної за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК України, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Фінансова компанія «Соляріс»укладено договір постачання товару №300710 від 10.07.2010, на підставі вказаного договору ТОВ "Фінансова компанія «Соляріс»виписано: видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (додаток №1 том №2)

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Фінасово-промислова група «Сквош»укладено договір постачання товару від 02.08.2010 №020810, на підставі якого ТОВ «Фінасово-промислова група «Сквош»виписано накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (додаток №1 том №3).

Також, між позивачем та ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдинг «Віойл»укладено договір постачання товару від 25.10.2010 №251010, на підставі якого ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдинг «Віол»виписано накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (додаток №1 том №4).

На підтвердження оплати товару на позивачем надано виписки банку по особовому рахунку, копії яких долучено до матеріалів справи (додаток №1 том №4).

На підтвердження подальшого використання ТМЦ у власній господарській діяльності позивачем надано суду копії договорів, видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Фітма Фокс», ФОП ОСОБА_5, ПП «Азов Галичина», ТОВ «Побудрембудматеріали», ТОВ «Нотекс-Буд», ПВП «Сиріус», ТОВ «ТБД «Олді».

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за вказаними договорами.

Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі Товару.

При цьому, вказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентом) у вищенаведених договорах.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов вказаних договорів сторонами укладено та підписано видаткові та податкові накладні згідно з переліком.

Судом встановлено, що податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження транспортування та фактичної передачі товару, а саме: товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірних договорів.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні належні докази виконання спірного договору, тобто у Позивача не відбулось зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, враховуючи відсутність товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, суд дійшов висновку, що сторони не могли не усвідомлювати протиправність дій при укладанні вищевказаних спірних договорів і їх суперечність мети та інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочини не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного занижено суму податку.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу і є нікчемними, оскільки їх недійсність встановлена законом та визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, зазначені спірні договори є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п.п. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, ст. 7 Закону №168/97-ВР є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000772305 від 26.09.2011 є правомірним.

За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на правомірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для задоволення вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2011 №0000782305.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачі, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність податкових повідомлень-рішень від 26.09.2011 №0000772305, №0000782305.

Зважаючи на викладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятого податкового повідомлення -рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя В.І. Келеберда