Постанова № 25783521, 15.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2012 року 12:05 № 2а-8350/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техно-торг"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2012 р. №№ 0002032270, 0002042270за участю представників сторін: від позивача -Василишин Б.В., від позивача - Оліус Є.В, від відповідача -Луценкор Я..О.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-торг" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2012 р. №№ 0002032270, 0002042270.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, згідно пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого з СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 23.04.2012 р., була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Розетка.УА" та ТОВ "Екліпт" за період з 01.01.2010 р. по 20.04.2012 р.

Перевіркою було встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Екліпт" ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу від 01.01.2011 р. № 01/01/11, за яким ТОВ "Екліпт" як постачальник зобов'язувався передати (поставити) в обумовлені строки позивачу як покупцеві товар (товари) -електронну техніку, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення витрат на придбання товару до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ТОВ "Екліпт" були видані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні від 01.02.2011 р. № 01/02/02, від 01.03.2011 р. № 01/03/02, від 01.06.2011 р. № 01/06/02, від 13.06.2011 р. № 13/06/02, від 01.07.2011 р. № 01/07/02, від 11.07.2011р. № 11/07/02, від 21.07.2011 р. № 21/07/02; податкові накладні від 01.02.2011 р. № 07 на загальну суму 185 249,24 грн. (в т.ч. ПДВ -30 874,87 грн.), від 01.03.2011 р. № 02 на загальну суму 428 251,86 грн. (в т.ч. ПДВ -71 375,31 грн.), від 01.06.2011 р. № 40 на загальну суму 367 743,59 грн. (в т.ч. ПДВ -61 290,60 грн.), від 13.06.2011 р. № 42 на загальну суму 1 465 623,67 грн. (в т.ч. ПДВ -244 270,61 грн.), від 01.07.2011 р. № 02 на загальну суму 441 962,63 грн. (в т.ч. ПДВ -73 660,44 грн.), від 11.07.2011 р. № 12 на загальну суму 599 619,40 грн. (в т.ч. ПДВ -99 936,57 грн.), від 21.07.2011 р. № 26 на загальну суму 599 348,45 грн. (в т.ч. ПДВ -99 891,41 грн.). На думку позивача, зазначені видаткові та податкові накладні, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства відповідних сум -витрат на оплату придбаного товару.

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Розетка.УА" ґрунтувалися на наступних договорах: поставки від 01.10.2010 р. № 2010/10-1, за яким ТОВ "Розетка.УА" як продавець зобов'язувався продати, а позивач як покупець, зобов'язується купити товар діючого асортименту продавця; суборенди нежилих приміщень від 01.06.2011 р. № 2011/01, за яким ТОВ "Розетка.УА" як суборендодавець передає, а позивач як суборендар приймає в строкову оренду приміщення, яке знаходиться у суборендаря на підставі договору оренди.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення відповідних витрат на придбання товару та оплату суборенди до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар та прийняту суборенду, ТОВ "Розетка.УА" були видані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні від 30.10.2010 р. № 2938, від 29.10.2010 р. № 6300, від 16.12.2011 р. № 61734, від 22.12 2011 р. № 62475, від 30.12.2011 р. № 63917, від 23.02.2011 р. № 3371, від 30.03.2012 р. № 3160; акт виконаних робіт від 31.01.2012 р. б/н; податкові накладні від 15.10.2010 р. № 5368 на загальну суму 13891,79 грн. (в т.ч. ПДВ -2315,30 грн.), від 29.10.2010 р. № 5378 на загальну суму 2626,27 грн. (в т.ч. ПДВ -437,71 грн.), від 09.12.2011 р. № 420 на загальну суму 175000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -29166,65 грн.), від 30.12.2011 р. № 1661 на загальну суму 599880,00 грн. (в т.ч. ПДВ -99980,00 грн.), від 22.12.2011 р. № 816 на загальну суму 169000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -28166,67 грн.), від 31.01.2012 р. № 1436 на загальну суму 360000,00 грн.(в т.ч. ПДВ -60000,00 грн.), від 23.02.2012 р. № 742 на загальну суму 600000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -100000,00 грн.), від 30.03.2012 р. № 4442 на загальну суму 1122500,00 грн. (в т.ч. ПДВ -187083,33 грн.). На думку позивача, зазначені видаткові та податкові накладні, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства відповідних сум -витрат на оплату придбаного товару та суборенди.

В той же час, перевіркою було встановлено, що ТОВ "Екліпт" має стан -„до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; остання декларації з податку на прибуток підприємства подана ним до Печерської ДПІ м. Києва ДПС за 9 місяців 2011 року, остання декларація з ПДВ подавалась за серпень 2011 року; відсутня будь-яка інформація про наявність у ТОВ "Екліпт" складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; кількість працюючих згідно податкового розрахунку комунального податку за 9 місяців 2011р. - 1 чол.; згідно податкової звітності у ТОВ "Екліпт" відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, відсутні необхідні основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, які виконувались протягом перевіряємого періоду.

З зв'язку з тим, що ТОВ "Екліпт" до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не було подано жодного додатку Kl до декларацій з податку на прибуток та в деклараціях в рядку 7 "Амортизаційні відрахування" відсутні будь-які нарахування, тому не с можливим встановити наявність основних засобів на підприємстві та залишків товарно-матеріальних цінностей, а також неможливо встановити амортизаційні відрахування підприємства.

На думку відповідача, зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Отже, задекларовані показники ТОВ "Екліпт" від постачальників та покупців не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, під час перевірки було встановлено, що слідчим відділом податкової міліції Печерського району м. Києва порушена 30.03.2012 р. кримінальна справа відносно директора ТОВ "Розетка.УА" ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. Дослідною перевіркою встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Розетка.УА", в ході якої встановлено декларування за період з січня 2011 року по липень 2011 року фінансово-господарських операцій з ТОВ "Екліпт", яке має ознаки фіктивності.

Зазначене дало відповідачу підстави вважати, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Екліпт" та ТОВ "Розетка.УА" носять характер недійсного правочину, отже первинні бухгалтерські документи, виписані зазначеними контрагентами, надані до перевірки, не можуть бути прийняті до уваги.

За результатами перевірки складено акт від 18.05.2012 р. № 121/1-22-70-35791183, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 536120,00 грн., в т.ч. за: I квартал 2011 p. у сумі 127813,00 грн., II квартал 2011 p. у сумі 227946,00 грн., ІІІ квартал 2011 р. у сумі 180361,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 681300,00 грн., а саме: за лютий 2011 року у розмірі 30875,00 грн., за березень 2011 року у розмірі 71375,00 грн., за червень 2011 року у розмірі 305561,00 грн., за липень 2011 року у розмірі 273489,00 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 18.05.2012 р. № 121/1-22-70-35791183, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, позивачу було відмовлено у задоволені заперечень, a висновки акту - залишені без змін.

На підставі акта перевірки від 18.05.2012 р. № 121/1-22-70-35791183, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р": від 06.06.2012 р. № 0002032270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 681300,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 68373,25 грн.; від 06.06.2012 р. № 0002042270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 536120,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами - ТОВ "Екліпт", ТОВ "Розетка.УА", не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Більше того, на даний час обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів щодо яких, за даними відповідача, порушені кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, не постановлено.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відповідно до пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст.138-139 Податкового кодексу України.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (виконані роботи, надані послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи наведені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ "Екліпт", ТОВ "Розетка.УА", які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податків на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення витрат на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на даних кримінальної справи, порушеної слідчим відділом податкової міліції Печерського району м. Києва відносно директора ТОВ "Розетка.УА" за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, оскільки постановою Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2012 p. постанову слідчого СВ ПМ ДПІ У Печерському районі м. Києва від 05.04.2012 р. про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ "Розетка.УА" ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України та постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.03.2012 р. про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ "Розетка.УА" ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України -скасовано.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-торг" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 06.06.2012 р. № 0002032270.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 06.06.2012 р. № 0002042270.

Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-торг" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук