Постанова № 25783249, 14.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" серпня 2012 р. № 2а- 5214/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Носач І.О.,

за участі представника позивача -Єрьоміної О.Ю. (довіреність б/н від 23.02.2012р.);

представника відповідача - Тарана М.М. (довіреність №23/10/10-018від 23.03.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Науково-виробничого підприємства "Люкс-Х" (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 23.04.2012 року № 0000162212 та № 0000152212 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що ним своєчасно та відповідно до положень діючого податкового законодавства включено до складу податкового кредиту та валових витрат суми податку, сплаченого у складі вартості товарів, послуг, придбаних у ТОВ ТД «Укрсварка». Єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов висновків, викладених в акті перевірки, є виключно висновки акту ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.11.2011 р. №905/23-5/35245578 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ТД «Укрсварка»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень- жовтень 2011 року. Вказав на те, що дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення перевірок зазначеного підприємства визнано неправомірними рішенням суду, які набрали законної сили . Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. В поданих на адресу суду письмових запереченнях проти позову відповідач зазначив, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ та валових витрат суми з вартості придбаних у ТОВ ТД «Укрсварка»товарів, посилаючись на акт від 22.11.2011 р. №905/23-5/35245578 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ТД «Укрсварка»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень- жовтень 2011 року, складений ДПІ у Київському районі м. Харкова, яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій вказаним контрагентом позивача та ведення ним господарської діяльності. Враховуючи викладене, вважає, що податкові повідомлення-рішення винесено у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. .

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача , встановив наступне

Судом встановлено, що Науково-виробниче підприємство "Люкс-X (товариство з обмеженою відповідальністю) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.10.2001 р., cвідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №507186. номер "запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 480 120 0000 019477, ідентифікаційний код 31635720.

Західною МДПІ м.Харкова на підставі направлення від 30.03.2012 р. № 59 та наказу від 30.03.2012 p. № 98 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка НВП «Люкс-Х»(ТОВ) з питання підтвердження взаємовідносин з TOB "ТД "Укрсварка" (код ЄДРПОУ 35245571) за період з 01.05.2011 р по 31.10.2011 р., за результатами якої складено акт від 10.04.2012 року за №231/221/31635720(а.с.17-35 т.І).

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки від 10.04.2012 року за №231/221/31635720 зазначається, що перевіркою було встановлено наступні порушення:

п. 138.1, п. 138.2., п. 138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п 139.1, ст. 139 "Податкового кодексу України" від 02.12.2010 p. № 2755-VI, що призвело до завищення валових витрат які не підтверджено відповідними розрахунковими документами та заниження податку на прибуток по взаємовідносинам з TOB "ТД "Укрсварка" (код ЄДРПОУ 35245578) ;

- п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI та «Порядку заповнення податкової накладної»затвердженого Наказом ДПА України №969 від 21.12.2010 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сумм ПДВ по взаємовідносинам з TOB "ТД "Укрсварка" (код ЄДРПОУ 35245578) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 790 628 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 10.04.2012 року за №231/221/31635720 Західною МДПІ м.Харкова з посиланням на встановлені перевіркою порушення, було винесено податкові повідомлення-рішення від 23.04.2012 року №0000162212(а.с.37 т.І), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 790 628,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 395 314,00 грн. та №0000152212 (а.с.38 т.І) яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 909 222,00 грн.

Приймаючи спірні податкові повідомлення -рішення, контролюючий орган виходив з того, що позивачем не підтверджено право на податковий кредит та формування валових витрат за перевіряємий період, оскільки позивач товар не придбавав і ці операції були фіктивними. Визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ було здійснено у зв'язку із порушенням позивачем п. 138.1, п. 138.2., п. 138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п 139.1, ст 139 "Податкового кодексу України" та п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI та «Порядку заповнення податкової накладної»затвердженого Наказом ДПА України №969 від 21.12.2010 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 із посиланням на невстановлення місцезнаходження контрагента позивача та відсутність товарно -транспортних накладних, які у свою чергу на думку податкового органу підтверджували б факт перевезення товарно -матеріальних цінностей за укладеними між позивачем та його контрагентом угодами..

Предметом доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та формування валових витрат, оскільки податковий орган, приймаючи спірні повідомлення -рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив із того, що операції між позивачем та його контрагентом містить ознаки нікчемності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у пункті 201.1 статті 201 розділу V Податкового Кодексу, за змістом якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, аналіз вищенаведених норм Податкового Кодексу дає підстави зробити висновок, що наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Таким чином, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Витрати платника податку згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України (надалі ПКУ) це сума будь-яких витрат у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Під господарською діяльністю на підставі пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ можна розуміти діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Згідно з пп.139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПКУ визначено, що не включаються до складу витрат та не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст. 157 ПКУ), у т.ч. витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених ст. 142 і ст.. 143 ПКУ та в інших випадках, передбачених нормами розділу ІІІ ПКУ, Отже, відповідно до норм ПКУ, якщо протягом терміну позовної давності платник податку не отримав товари (роботи, послуги), то після закінчення строку позовної давності сума заборгованості покупця щодо виданого ним авансу вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Дохід віл реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (п. 137.1 ст. 137 ПКУ). Таким чином, за нормами ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованого товару, пов'язуються з доходами від реалізації цього товару в момент переходу права власності покупцеві.

Щодо господарських взаємовідносин НВП «Люкс-Х»(ТОВ) з ТОВ «ТД «Укрсварка».

13.05.2011 р. між Позивачем, ВКП НВП «Люкс-Х»(ТОВ) (в якості покупця) та ТОВ «ТД «Укрсварка»(в якості продавця) був укладений письмовий правочин у формі Договору постачання товару №13/05, предметом якого є поставка товару, найменування, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю, часткове відношення якого визначаються у специфікації, що є невід'ємним додатком до цього договору. Сторонами були складені специфікації №1 - №17.

За умовами договору постачання товару №13/05 від 13.05.2011 р., ТОВ ТД «Укрсварка»поставило, а НВП "Люкс-Х" (ТОВ) отримало клей та казеїн.

Виробником клею є компанія Beardow& Adams (Adhesives) Limited, (Англія), що підтверджується сертифікатами відповідності та аналізу, які містяться в матеріалах справи. Зазначений товар було ввезено на територію України ТОВ «ТД Укрсварка», що підтверджується вантажно - митними деклараціями №807070001/2011/125380 з відміткою Харківської митниці від 01.06.2011 р., №807070001/2011/126284 з відміткою Харківської митниці від 24.06.2011 р., №807070001/2011/128357 з відміткою Харківської митниці від 19.08.2011 р., №807070001/2011/128359 з відміткою Харківської митниці від 19.08.2011 р., №807070001/2011/127614 з відміткою Харківської митниці від 29.07.2011 р.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з поставки товару, які оформлені видатковими накладними №РН-010603 від 01.06.2011 р. на суму 564987,58 грн., №РН- 240601 віл 24.06.2011 р. на суму 522057,36 грн., №РН-290701 від 29.07.2011 р. на суму 425681,41 грн., №РН-190801 від 19.08.2011 р. на суму 578523,66 грн., №РН-200801 від 20.08.2011 р. на суму 485893,20 грн., №РН-200901 від 20.09.2011р. на суму 559087,20 грн., №РН-210901 від 21.09.2011р. на суму 473419,20 грн., №РН-111002 від 11.10.2011 р. на суму 450000,00 грн., №РН-131002 від р. на суму 270000,00 грн., №РН-271002 від 27.10.2011 р. на суму 414117,00 грн.,податковими накладними №32 від 27.05.2011р. на загальну суму 95000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15833,33 грн.), №2 від 01.06.2011 р. на загальну суму 469987,58 грн. (в т.ч. ПДВ 78331,27 грн.), №29 від 24.06.2011 р. на загальну суму 522057,36 грн. (в т.ч. ПДВ 87009,56 грн.), №38 від 29.07.2011 р. на загальну суму 425681,41 грн. (в т.ч. ПДВ 70946,90 грн.), №11 від 19.08.2011 р. на загальну суму 578523,66 грн. (в т.ч. ПДВ 96420,61 грн.), №13 від 20.08.2011 р. на загальну суму 485893,20 грн. (в т.ч. ПДВ 80982,20 грн.), №7 від 20.09.2011 р. на загальну суму 559087,20 грн. (в т.ч. ПДВ 93181,20 грн.) , №9 від 21.09.2011 р. на загальну суму 473416,20 грн. (в т.ч. ПДВ 78903,20 грн.), №7 від 11.10.2011 р. на загальну суму 450000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 75000,00 грн.), №8 від 13.10.2011 р. на загальну суму 270000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 45000,00 грн.), №26 від 27.10.2011 р. на загальну суму 414117,00 грн. (в т.ч. ПДВ 69019,50 грн.).

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №010603 від 01.06.2011 р., №240601 від 24.06.2011 р., №290701 від 29.07.2011 р., №190801 від 19.08.2011 р., №200801 від 20.08.2011 р., №200901 від 20.09.2011 р., №210901 від 21.09.2011 р., №111002 від 11.10.2011 р.,№131002 від 13.10.2011 р.,№271002 від 27.10.2011р.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані Позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно банківських виписок від 27.05.2011 р. , від 15.06.2011 р., від 24.06.2011 р. , від 13.07.2011р., від 20.07.2011 р. , від 27.07.2011р.; від 10.05.2011р., від 10.08.2011 р., від 19.08.2011р. , від 02.09.2011 р., від 12.09.2011 р., від 16.09.2011 р, від 21.09.2011 р., від 22.09.2011 р. , від 30.09.2011 р. , від 07.10.2011р. , від 21.10.2011 р. , від 24.10.2011 р., від 25.10.2011р. , від 31.10.2011 р.

Досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ ТД "Укрсварка" (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, вантажні митні декларації, товаро-транспортні накладні, а також дані бухгалтерського обліку, який ведеться позивачем), за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Придбаний товар належним чином був оприбуткований на підприємстві та використаний у господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін майнового стану платника податків та призвело до збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства. Отже, документально спростовується висновок про безтоварність угод.

Судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними оформленими належним чином.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача належних податкових накладних та інших належних первинних документів, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, Позивач цілком правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Підстав для висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, норми яких містять підстави визнання угод нікчемними, судом не встановлено. Відповідач обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, які підтверджені долученими до матеріалів справи документами, в ході розгляду справи не спростовував, підстав для не визнання та не врахування наданих позивачем документів суд не знаходить.

При цьому, з урахуваннями сутності заперечень податкового органу щодо безтоварності господарських операцій та їх фіктивності, слід зазначити про наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій позивача, зокрема, придбаний товар у контрагента було в подальшому реалізовано іншим суб'єктам господарювання, що підтверджено долученими до справи угодами та видатковими накладними.

Також, доводів відповідача спростовуються тим, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача включений до ЄДР та мав спеціальну податкову правосуб'єктність(був платником ПДВ). Суд зазначає, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. А за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було.

Тобто, з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності судом було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд дійшов висновку про реальність господарських операцій.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про нікчемність правочину між НВП «Люкс-Х»(ТОВ) та TOB ТД «Укрсварка», як такого, що не спрямований на реальне настання наслідків, в зв`язку з чим виписані вказаним контрагентом податкові накладні не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

В свою чергу, такий висновок відповідачем обґрунтовано з посиланням на матеріали перевірки TOB ТД «Укрсварка»Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова, відповідно до яких підприємство відсутнє за місцезнаходженням; кількість працюючих осіб та вартість основних фондів свідчить про неможливість реального здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 р. по справі № 2а-2218/12/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрсварка" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання дій незаконними - задоволено.

В зазначеному рішенні судом встановлено, що дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Торговий дім "Укрсварка" (код за СДРПОУ 35245578) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень - жовтень 2011р., результати якої оформлені актом №905/235/35245578 від 23.11.2011 р. визнано неправомірними. Відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року зазначена постанова набула законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з чим, наведені у зазначеному вище акті перевірки обставини господарської діяльності ТОВ ТД «Укрсварка»не приймаються судом до уваги при розгляді даної справи.

Відповідачем не надано доказів , на які він посилається в акті перевірки , а саме: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків актів перевірок, суд приходить до висновку, що вчинені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Доводи податкового органу про порушення Правил оформлення перевізних документів та Правил видачі вантажів у зв'язку із відсутністю у накладних відмітки про видачу вантажу не мають правового значення для вирішення спору, оскільки не свідчать про порушення позивачем правил оподаткування, проведення "безтоварних операцій" або укладення угоди, яка спрямована не неправомірне заволодіння майном держави (шляхом штучного формування податкового кредиту з ПДВ).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ та включенні валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "ТД"Укрсварка".

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Науково-виробничого підприємства "Люкс-Х" (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000162212 від 23.04.2012 року та № 0000152212 від 23.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Науково-виробничого підприємства "Люкс-Х" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (адреса:м. Харків, провул. Новожанівський, буд. 11 ; код ЄДРПОУ 31635720 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень ).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.