Постанова № 25783239, 20.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2012 року 14:29 № 2а-8653/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трой Україна"до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС за участю Прокуратури Печерського району міста Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012 р. №№ 0000172208, 0000162208за участю представників сторін: від позивача -Сусліков Ю.А., від позивача - Курочко М.В., від відповідача -Харко Д.М., від прокуратури - не прибув.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трой Україна" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012 р. №№ 0000172208, 0000162208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, згідно пп.75.1.2. ст.75, пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "PA "Респект", ТОВ "Гарант Сервіс-А", ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" та ТОВ "Конкон" за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.

Під час перевірки відповідачем, у зв'язку з ненадання позивачем первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ "PA "Респект", ТОВ "Гарант Сервіс-А", ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" та ТОВ "Конкон", були використані наступні документи: Постанова Шевченківського районного сулу м. Києва від 06.12.2011 р. по справі № 1п-329/11 стосовно громадянина ОСОБА_4, визнаного винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.28 ч.2 та ст.205 ч.2 КК України, при створенні ТОВ "Гарант Сервіс-А"; протокол допиту обвинуваченого від 08.09.2011 р. ОСОБА_5; протокол допиту обвинуваченого від 29.09.2011 р. ОСОБА_4; протокол допиту свідка від 15.07.2011 р. ОСОБА_6; протокол допиту свідка від 14.07.2011 р. ОСОБА_7; протокол допиту свідка від 21.09.2011 р. ОСОБА_8, а також дані податкових декларацій ПДВ та додатків № 5 до них за період з 01.01.008 р. по 31.12.2010 р., інформація баз даних АРМ "Звіт", АРМ "Аудит", АРМ "Розширений пошук у схемах, що використовуються суб'єктом господарювання з метою мінімізації об'єктів оподаткування та ухилення від сплати податків", АІС "Облік", АІС "Податки»", база даних ТАХ.

Відповідно до п.1.3. Договору від 04.01.2011 р. № 0401/11 про надання адвокатських послуг між позивачем та адвоката ОСОБА_9 первинні документи щодо фінансово-господарської діяльності позивача передані на відповідальне зберігання адвокату.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ "PA "Респект", ТОВ "Гарант Сервіс-А", ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" та ТОВ "Конкон" ґрунтувалися на договірних відносинах. На підтвердження виконання умов договорів, укладених між позивачем та зазначеними контрагентами, включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат позивача, а також сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентами були видані позивачу первинні документи -видаткові та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства витрати на придбання товару (робіт, послуг).

В той же час, під час перевірки відповідач, посилаючись на матеріали кримінальної справи № 71-00213, встановив, що станом на 31.12.2008 р., 31.12.2009 р., 31.12.2010 р. на балансі ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" відсутні основні фонди, що використовуються в фінансово-господарській діяльності, згідно даних додатків К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємств за відповідні податкові періоди, амортизація не нараховується; штатна чисельність станом на 31.12.2008 р. -8 осіб, 31.12.2009 р. -6 осіб, 31.12.2010 р. -3 особи, 31.03.2011 р. -2 особи; стан платника -7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Крім того, стосовно посадових осіб підприємства СB Подільського РУ ГУ МВС України м. Києва порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що протягом 2007-2010 років невстановлена слідством особа, перебуваючи у невстановленому слідством місці підробила від імені посадових осіб підприємства ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" реєстраційні документи та податкову звітність. Отже, мета реєстрації підприємства та його діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків.

На підставі службової записки ГВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва відповідачем встановлено, що відносно директора та засновника ТОВ "PA "Респект" старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва порушено 15.07.2011 р. кримінальну справу за ч.3 ст.212 КК України № 71-00213, що свідчить про незаконність його діяльності, отже, не може породжувати правових наслідків.

Стосовно ТОВ "Конкон" відповідачем встановлено, що на балансі підприємства відсутні основні фонди; штатна чисельність станом на 01.07.2009 р. -3 особи; згідно податкової звітності у підприємства фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також, згідно матеріалів кримінальної справі № 49-3110, де вказано, що відповідно до опитування засновника та директора товариства, він не мав будь-якого відношення до діяльності товариства, жодних документів фінансово-господарського характеру та первинних документів не підписував, печатку не отримував та не розпоряджався. Таким чином, зазначене підприємство було зареєстровано без наміру здійснення підприємницької діяльності, з метою використання його реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які у подальшому готівкою знімалися із вказаних рахунків. Отже, мета реєстрації підприємства та його діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків.

Стосовно діяльності ТОВ "Гарант Сервіс-А" відповідач встановив, що на балансі підприємства відсутні основні фонди; штатна чисельність станом на 01.01.2011 р. -3 особи. Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2011 р. по справі № 1п-329/11 директор та засновник ТОВ "Гарант Сервіс-А" визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.28 ч.2, ст.205 ч.2 КК України. Таким чином, ТОВ "Гарант Сервіс-А" створено без наміру здійснення підприємницької діяльності, з метою використання їх реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які у подальшому готівкою знімалися із вказаних рахунків. Отже, мета реєстрації підприємства та його діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків.

Вищевикладене дало відповідачу підстави вважати, що взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ "PA "Респект", ТОВ "Гарант Сервіс-А", ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс", ТОВ "Конкон", мають ознаки фіктивності, а укладені між ними договори є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Більше того, податкові накладні, складені зазначеними контрагентами, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу податкового кредиту та складу валових витрат.

За результатами перевірки складено акт від 16.02.2012 р. № 66/23-10/33783631, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік на суму 4 649 329,00 грн., у т.ч. по періодах: за I півріччя 2008 р. на суму 475 748,00 грн., за 9 місяців 2008 р. на суму 669 526,00 грн., зa 2008 piк на суму 1 241 808,00 грн., за І квартал 2009 р. на суму 125 080,00 грн.; за І півріччя 2009 р. на суму 458 577,00 грн., зa 9 місяців 2009 р. на суму 782 936,00 грн., за 2009 рік на суму 1 048 896,00 грн., за І квартал на суму 200 547,00 грн., за І півріччя 2010 р. на суму 462 343,00 грн., за 9 місяців 2010 р. на суму 1 228 762,00 грн., з 2010 рік на суму 2 358 625,00 грн.; пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму на загальну суму 3 719 463,27 грн., в т.ч. по періодам: квітень 2008 р. на суму 90 000,00 грн., травень 2008 р. на суму 149 749,63 грн., червень 2008 р. на суму 140 849,00 грн., липень 2008 р. на суму 3 220,00 грн., серпень 2008 р. на суму 66 590,00 грн., вересень 2008 р. на суму 85 210,97 грн., жовтень 2008 р. на суму 160 140,9 грн., листопад 2008 р. на суму 153 570,40 грн., грудень 2008 р. на суму 144 115,38 грн., січень 2009 р. на суму 65 223,83 грн., лютий 2009 р. на суму 20 055,25 грн., березень 2009 р. на суму 14 784,75 грн., квітень 2009 р. на суму 36 311,67 грн., травень 2009 р. на суму 168 119,34 грн., червень 2009 р. на суму 62 366,78 грн., липень 2009 р. на суму 136 117,3 грн., серпень 2009 р. на суму 57 546 грн., вересень 2009 р. на суму 65 824,00 грн., жовтень 2009 р. на суму 9 700,00 грн., листопад 2009 р. на суму 112 763,00 грн., грудень 2009 р. на суму 90 305,20 грн., січень 2010 р. на суму 9 415,00 грн., лютий 2010 р. на суму 125 326,96 грн., березень 2010 р. на суму 25 695,67 грн., квітень 2010 р. на суму 23 762,80 грн., травень 2010 р. на суму 59600,65 грн., червень 2010 р. на суму 126 073.15 грн., липень 2010 р. на суму 240 803,17 грн., серпень 2010 р. на суму 42 772,67 грн., вересень 2010 р. на суму 329 559,92 грн., жовтень 2010 р. на суму 418 564,58 грн., листопад 2010 р. на суму 111 798,80 грн., грудень 2010 р. на суму 373 526,50 грн.

На підставі акта перевірки від 16.02.2012 р. № 66/23-10/33783631, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р": від 07.03.2012 р. № 0000162208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 660 793,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 665 198,00 грн.; від 07.03.2012 р. № 0000172208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 407 521,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 851 880,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась за період до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами -ТОВ "PA "Респект", ТОВ "Гарант Сервіс-А", ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс", ТОВ "Конкон", не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Більше того, на даний час обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів щодо яких, за даними відповідача, порушені кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та службового підроблення, не постановлено.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували існування кримінальних справ, на матеріали яких посилається відповідач при формуванні висновків щодо фіктивності (нікчемності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, а також не подано суду копії постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2011 р. по справі № 1п-329/11, що ставить під сумнів її існування взагалі.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відповідно до пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст.138-139 Податкового кодексу України.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп.7.5.1. п.7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Аналогічні положення закріплені в ст.198 Податкового кодексу України.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (виконані роботи, надані послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи наведені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами -ТОВ "PA "Респект", ТОВ "Гарант Сервіс-А", ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс", ТОВ "Конкон", які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податків на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення витрат на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трой Україна" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.03.2012 р. № 0000172208.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.03.2012 р. № 0000162208.

Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трой Україна" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук