Постанова № 25782459, 20.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/5309/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Асмановій Е.Е.

за участю представників:

позивача - Дятловської М.В.,

відповідача - Чувашовій Л.В., Кукуровській Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок № 464 від 29 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова», 07 травня 2012 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок № 464 від 29 листопада 2011 року в сумі 1 162 299,39 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки від 29 листопада 2011 року № 464 до позивача застосовані штрафні санкції за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (авансових платежів), у розмірі 1 162 299, 39 грн. Проте, позивач з даним рішенням не погоджується, оскільки у періоди, в яких сплачувалися суми єдиного внеску, мала місце виплата заборгованості із заробітної плати за попередні періоди, після 20 числа місяця, що настав за базовим звітним періодом, тобто, враховуючи вимоги та терміни, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, який повинен бути сплачений при виплаті даної заборгованості, поза межами базового звітного періоду, не може бути авансовим платежем, а є недоїмкою. Також, позивач посилається на той факт, що алгоритм розподілу коштів, встановлений порядком прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, порушено не було, про що свідчить прийняття без заперечень уповноваженим банком платника платіжних доручень на виплату заробітної плати та про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску у вказані періоди.

Крім того, позивач зауважував на тому, що відповідно до рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки від 15 квітня 2011 року № 37 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 лютого 2011 року по 14 березня 2011 року до позивача застосовувалися штрафні санкції у розмірі 10 % - 581 621,64 грн. та пеня у розмірі 0,1 % - 5 816,2 грн. на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску. Тобто, за одне порушення штрафні санкції застосовувалися двічі.

З огляду на повідомлені обставини, просив скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки від 29 листопада 2011 року № 464 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) (арк. справи 3-8).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні змісту позовних вимог. Крім цього, додатково пояснила, що відповідачем безпідставно у акті перевірки зроблені висновки про те, що відокремленим підрозділом позивача 01 березня 2011 року, 30 березня 2011 року, 28 квітня 2011 року, 31 травня 2011 року, 23 серпня 2011 року, 28 жовтня 2011 року виплачена заробітна плата в сумі відповідно 183 020,59 грн., 8 990 414,46 грн., 9 203 664,76 грн., 2 153 853,60 грн., 1 364 253,54 грн., 4 263 675,52 грн., оскільки із згаданих сум також виплачено 69 557,91грн., 164 451,28 грн., 135 900,13 грн., 131 805,42 грн., 146 008,21 грн., 52 856,66 грн. господарських витрат. Просила задовольнити адміністративний позов.

Відповідач, не визнавши позовні вимоги, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (арк. справи 81-83), в яких зазначено, що у листопаді 2011 року управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки за заявою відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» проводило позапланову перевірку щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірних відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01 січня 2011 року по 01 листопада 2011 року. За результатами позапланової перевірки виявлено порушення вимог частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині того, що платник під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язаний сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для цього платника (авансові платежі), а саме: сума виплаченої заробітної плати за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року становить 64 881 781,99 грн., сума нарахованих авансових платежів до органів Пенсійного фонду складає 31 322 445,50 грн., фактично підприємством перераховано 19 699 451,62 грн., таким чином залишаються несплаченими авансові платежі у сумі 11 622 993,88 грн., у зв'язку з чим рішення від 29 листопада 2011 року № 464 управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки до нього застосована штрафна санкція у розмірі 1 162 299,39 грн.

На підставі вищевикладеного управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки вважає, що спірне рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову, надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях, також додатково пояснили про те, що протягом періоду, який перевірявся, підприємство виплачувало заробітну плату, при чому в деяких випадках відокремленим підрозділом «Шахта ім. Бажанова» одночасно з видачею зазначених сум не сплачувалися нараховані на дані виплати суми єдиного внеску у розмірі, встановленому законодавством відповідно до класу ризику 67: це - 49,7%, 8,41%, 34,7%, 33,2% в загальній сумі 11 622 993,89 грн., що відображено в акті перевірки. Відповідальність за своєчасність, повноту нарахування та сплати єдиного внеску несе платник єдиного внеску. При цьому, на протязі періоду, що перевірявся, мала місце постійна заборгованість відокремленого підрозділу «Шахта ім. Бажанова» до бюджету Пенсійного фонду України зі сплати єдиного внеску. Згідно вимог частини 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач - Державне підприємство «Макіїввугілля» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 2296617 (т. 2 арк. справи 87) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 29 квітня 2003 року за адресою: 86157, Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, пл. Радянська, буд. 2 (номер реєстраційної дії 12731200000000106), код ЄДРПОУ 32442295.

Відокремлений підрозділ «Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» створено згідно з наказом ДП «Макіїввугілля» від 28 жовтня 2011 року, 31 жовтня 2011 року перереєстровано Виконавчим комітетом Макіївської міської ради (номер реєстраційної дії 12731070076000106), діє на підставі Положення про відокремлений підрозділ «Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля», затвердженого генеральним директором державного підприємства «Макіїввугілля» 28 жовтня 2011 року, узгодженого з Незалежною профспілкою гірників та Профспілкою робітників вугільної промисловості України 01 листопада 2011 року (т. 2 арк. справи 42-52). Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 04 листопада 2011 року (т. 2 арк. справи 53) зареєстровано за кодом 26553082 без права юридичної особи, головне підприємство - Державне підприємство «Макіїввугілля», місцезнаходження: 86119, Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, код основного виду економічної діяльності: 10.10.1 Добування та збагачення кам'яного вугілля, клас професійного ризику виробництва - 67. Взято на облік до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки 19 червня 2004 року під реєстраційним номером 05-39-01-2330, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджено повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску № 23188/04 від 02 листопада 2011 року (т. 2 арк. справи 89). Відповідно до п. 6.8.3 Положення про відокремлений підрозділ «Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» підрозділ нараховує та сплачує всі податки та інші обов'язкові платежі відповідно до чинного законодавства, згідно до порядку встановленому ДП «Макіїввугілля».

Відповідач, управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011. Згідно підпунктів 1, 3 «Положення про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відокремлений підрозділ «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» звернулося до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки із заявою про проведення документальної перевірки у зв'язку з реорганізацією відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова».

У листопаді 2011 року на підставі направлення від 16 листопада 2011 року № 499, виданого управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки, на підставі пункту 2 частини 1 статті 13 та абзацу 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08 липня 2010 року проведено позапланову перевірку відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірних відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01 січня 2011 року по 01 листопада 2011 року, за результатами якої складений акт перевірки від 29 листопада 2011 року № 859 (т. 1 арк. справи 12-39), який був підписаний підприємством із запереченнями.

Згідно висновків зазначеного акту перевірки відповідачем встановлені порушення частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у вигляді несвоєчасної сплати авансових платежів з єдиного внеску за ставками 49,7 %, 8,41%, 34,7% та 33,2 % на загальну суму 11 622 993, 89 грн. протягом перевіреного періоду.

Заперечення на акт перевірки № 859 від 29 листопада 2011 року відокремлений підрозділ «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» направив на ім'я начальника управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки 12 грудня 2011 року за № 01-14/1857 (т. 2 арк. справи 55-57).

За наслідками проведеної перевірки 29 листопада 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки на підставі пункту 6 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення № 464 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), яким до відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» застосовано штрафні санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 10 % таких несплачених, сплачених не в повній мірі або несвоєчасно сплачених сум у розмірі 1 162 299,39 грн. (арк. справи 10).

Як вбачається із розрахунку штрафних санкцій до позивача застосовані вказані санкції у розмірі 1 162 299,39 грн., у тому числі за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів):

- 28 лютого 2011 року - 108 213,13 грн.;

- 01 березня 2011 року - 9 096,12 грн.;

- 11 березня 2011 року - 1 347,78 грн.;

- 24 березня 2011 року - 10 689,55 грн.;

- 30 березня 2011 року - 227 433,41 грн.;

- 15 квітня 2011 року - 7 908,65 грн.;

- 28 квітня 2011 року - 218 004,70 грн.;

- 29 квітня 2011 року - 7 011,99 грн.;

- 11 травня 2011 року - 68 540,38 грн.;

- 13 травня 2011 року - 804,26 грн.;

- 30 травня 2011 року - 960,92 грн.;

- 31 травня 2011 року - 21 922,95 грн.;

- 02 червня 2011 року - 9 557,17 грн.;

- 08 червня 2011 року - 65 356,26 грн.;

- 22 червня 2011 року - 62 706,49 грн.;

- 08 липня 2011 року - 71 300,51 грн.;

- 11 липня 2011 року - 7 294,96 грн.;

- 27 липня 2011 року - 31 178,42 грн.;

- 09 серпня 2011 року - 68 870,63 грн.;

- 23 серпня 2011 року - 14 392,08 грн.;

- 26 серпня 2011 року - 10 195,30 грн.;

- 29 серпня 2011 року - 4 745,12 грн.;

- 16 вересня 2011 року - 2 733,50 грн.;

- 30 вересня 2011 року - 52 439,39 грн.;

- 27 жовтня 2011 року - 10 654,06 грн.;

- 28 жовтня 2011 року - 65 941,66 грн. (арк. справи 11).

Дане рішення оскаржено до управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 12 грудня 2011 року за № 01-14/1856 (т. 2 арк. справи 65-70). Рішенням про результати розгляду скарги № 20022/08 від 29 грудня 2011 року скаргу відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» залишено без задоволення, рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки від 29 грудня 2011 року № 464 про застосування фінансових санкцій залишено без змін (т. 1 арк. справи 66-68).

16 січня 2012 року відокремленим підрозділом «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» за № 01-14/42 до Пенсійного фонду України направлена скарга на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 20022/08 від 29 грудня 2011 року за наслідками розгляду скарги на рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки № 464 від 29 листопада 2011 року (т. 2 арк. справи 58-64).

23 березня 2012 року на адресу відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» надійшло рішення Пенсійного фонду України про результати розгляду скарги № 6168/09-10 від 19 березня 2012 року, яким рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки від 29 листопада 2011 року № 464 про застосування штрафних санкцій та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29 грудня 2011 року № 20022/08 про результати розгляду скарги залишено без змін, скаргу відокремленого підрозділу - без задоволення (т. 1 арк. справи 66-68).

07 травня 2012 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок № 464 від 29 листопада 2011 року в сумі 1 162 299,39 грн.

Прийняте відповідачем рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкові державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платниками єдиного внеску, зокрема є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок сплати єдиного внеску визначено у статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та розділі IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289.

Так, відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Зазначеній нормі Закону відповідає підпункт 4.3.6 пункту 4.3 Інструкції № 21-5, а саме: нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

При цьому, абзацом 2 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно частини 6 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для зарахування єдиного внеску в органах Державного казначейства України відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному територіальному органу Пенсійного фонду. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції № 21-5 сплата єдиного внеску здійснюється платниками виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунків платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду вважається день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунка платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду. Проте, обов'язковою умовою цього списання є перерахуванням сум єдиного внеску на відповідні рахунки Пенсійного Фонду.

У частині 2 статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У частині 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначається, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 6 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Таким чином, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено правопорушення, за вчинення якого до правопорушника застосовуються штрафні санкції. Зокрема, таким порушенням є несплата, неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів).

Спірними обставинами між сторонами є правомірність обчислення та повнота сплати позивачем суми єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, за період з 01 січня 2011 року по 01 листопада 2011 року та, як наслідок, правомірність винесення відповідачем оскаржуваного рішення.

Як встановлено судом, позивачем упродовж спірного періоду при перерахуванні заробітної плати, на суми якої нарахований єдиний внесок, одночасно перераховувалися кошти для сплати сум єдиного внеску, із алгоритму - не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати.

При цьому, при сплаті єдиного внеску позивач керувався Порядком прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-3, відповідно до пункту 2 якого передбачається, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, які сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної у грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

Разом із цим, згідно пункту 1 зазначеного Порядку, останній розроблений відповідно до статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», регулює механізм прийняття банками грошових чеків, платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, вказаним Порядком врегульований лише механізм прийняття банками грошових чеків, платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який не може поширюватися на порядок сплати єдиного внеску (авансових платежів).

Натомість, як зазначалось судом вище, абзацом 2 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Вказана норма цілком узгоджується із приписами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно якої платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За даних обставин, нормами Закону визначено, що платник під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язаний сплачувати у повному обсязі нарахований на ці виплати єдиний внесок, а не лише у розмірі не меншому 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати.

Із зазначеного вище, законодавцем передбачені винятки, зокрема випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом 1 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Однак, шляхом аналізу платіжних доручень з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску (дати надходження платіжного доручення до банківської установи та проведення платежу), що приєднані до матеріалів справи (т. 1 арк. справи 112-224), судом не встановлені факти сплати позивачем єдиного внеску у строк визначений абзацом 1 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, окремо від виплати заробітної плати на яку він нарахований.

Також, судом у судовому засіданні встановлено, що позивач не проводив звіряння з територіальним органом Пенсійного фонду на предмет визнання за ним переплати єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відокремлений підрозділ «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» у спірний період мав безперервну заборгованість перед Пенсійним фондом України зі сплати єдиного внеску (сума недоїмки станом на 27 лютого 2011 року складала 2 024 643,56 грн.).

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, що позивач під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум був зобов'язаний сплачувати у повному обсязі нарахований на ці виплати єдиний внесок, оскільки винятки, що встановлені законодавцем, у спірних відносинах на нього не розповсюджувались, тому застосування штрафних санкцій відповідачем за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок, є правомірним.

Судом також не приймаються посилання позивача стосовно того, що у періоди, в яких сплачувалися суми єдиного внеску, мала місце виплата заборгованості із заробітної плати за попередні періоди, після 20 числа місяця, що настав за базовим звітним періодом, тобто, враховуючи вимоги та терміни, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, який повинен бути сплачений при виплаті даної заборгованості, поза межами базового звітного періоду, не може бути авансовим платежем, а є недоїмкою, зважаючи на наступне.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Законодавчо визначений порядок сплати авансових платежів проаналізований судом вище, з якого можна зробити висновок, що на платника покладається обов'язок під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників, незалежно від термінів їх сплати.

Вказаний висновок цілком узгоджується з абзацом 2 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким передбачаються винятки, коли авансові платежі не сплачуються, серед яких - єдиний внесок, нарахований на відповідні виплати, вже сплачений не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

За даних обставин, законодавцем окреслені поняття «авансових платежів» та «недоїмки», що мають різний зміст, і в спірних правовідносинах у відношенні позивача застосовані штрафні санкції саме за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) на підставі пункту 6 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

При цьому, вказаним Законом, у пункті 2 частини 11 статті 25, передбачений інший вид юридичної відповідальності, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Суд зазначає, що штрафні санкції, передбачені пунктом 6 частини 11 статті 25 Закону, застосовується до авансових платежів, а штрафні санкції, передбачені пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону, стосуються несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (недоїмки).

Як зазначалося раніше, позивач стверджує, що управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки рішенням від 15 квітня 2011 року № 37 та рішенням від 29 листопада 2011 року № 464 до нього двічі застосовані штрафні санкції за одне порушення.

Відповідно до стаття 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Проте, судом встановлено, що рішенням № 37 від 15 квітня 2011 року до позивача застосовані штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (т. 1 арк. справи 245-247). Тобто, дане рішення стосується поняття «недоїмка». Оскаржуваним рішенням до позивача застосовані штрафні санкції за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів). Таким чином, це рішення стосується поняття «авансові платежі». Отже, штрафні санкції до позивача застосовувалися за два різні порушення, за які передбачені різні види юридичної відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень позивача про подвійний факт застосування відповідачем штрафних санкцій за одне порушення.

Разом із цим, на виконання вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні судом перевірено, чи прийняте оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та встановлено наступне.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено та відображено в акті № 464 від 29 листопада 2011 року (арк. 13-16 акту перевірки), що відокремленим підрозділом позивача в порушення частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» при виплаті заробітної плати 01 березня 2011 року за січень 2011 року у сумі 183 020,59 грн., нарахована сума єдиного внеску у розмірі 90 961,23 грн., який одночасно із виплатою заробітної плати не сплачений; при виплаті заробітної плати 30 березня 2011 року за лютий 2011 року у сумі 8 990 414,46 грн., нарахована сума єдиного внеску складає 4 388 164,28 грн., платник одночасно сплатив 2 113 830,19 грн.; при виплаті заробітної плати 28 квітня 2011 року за березень 2011 року у сумі 9 203 664,76 грн., нарахована сума єдиного внеску складає 4 490 996,87 грн., платник одночасно сплатив 2 310 949,90 грн.; при виплаті заробітної плати 31 травня 2011 року за квітень 2011 року у сумі 2 153 853,60 грн., нарахована сума єдиного внеску складає 1 070 465,24 грн., платник одночасно сплатив 821 235,76 грн.; при виплаті заробітної плати 23 серпня 2011 року за липень 2011 року у сумі 1 364 253,54 грн., нарахована сума єдиного внеску складає 582 177,78 грн., платник одночасно сплатив 438 256,96 грн.; при виплаті заробітної плати 28 жовтня 2011 року за вересень 2011 року у сумі 4 263 675,52 грн., нарахована сума єдиного внеску складає 2 119 046,73 грн., платник одночасно сплатив 1 459 630,15 грн.

Проте, як встановлено у судовому засіданні та підтверджується прибутковими та видатковими касовими ордерами, відомостями на виплату грошей, відокремленим підрозділом позивача із коштів, що отримані у вищевказані дати у касі та визначені відповідачем, як заробітна плата, виплачено господарські витрати, а саме:

- із коштів, отриманих 01 березня 2011 року в загальній сумі 183 020,59 грн., виплачено 69 557,91грн. господарських витрат (т. 2 арк. справи 91-100);

- із коштів, отриманих 30 березня 2011 року в загальній сумі 8 990 414,46 грн., виплачено 164 451,28 грн. господарських витрат (т. 2 арк. справи 101-113);

- із коштів, отриманих 28 квітня 2011 року в загальній сумі 9 203 664,76 грн., виплачено 135 900,13 грн. господарських витрат (т. 2 арк. справи 114-128);

- із коштів, отриманих 31 травня 2011 року в загальній сумі 2 153 853,60 грн., виплачено 131 805,42 грн. господарських витрат (т. 2 арк. справи 129-142 );

- із коштів, отриманих 23 серпня 2011 року в загальній сумі 1 364 253,54 грн., виплачено 146 008,21 грн. господарських витрат ( т. 2 арк. справи 143-149);

- із коштів, отриманих 28 жовтня 2011 року в загальній сумі 4 263 675,52 грн. виплачено 52 856,66 грн. господарських витрат (т. 2 арк. справи 150-157).

Отже, з урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що відповідачем у вищезазначеному акті перевірки безпідставно зроблені висновки про те, що відокремленим підрозділом позивача 01 березня 2011 року, 30 березня 2011 року, 28 квітня 2011 року, 31 травня 2011 року, 23 серпня 2011 року, 28 жовтня 2011 року виплачена заробітна плата в сумі відповідно 183 020,59 грн., 8 990 414,46 грн., 9 203 664,76 грн., 2 153 853,60 грн., 1 364 253,54 грн., 4 263 675,52 грн., оскільки із згаданих сум також виплачено 69 557,91грн., 164 451,28 грн., 135 900,13 грн., 131 805,42 грн., 146 008,21 грн., 52 856,66 грн. господарських витрат.

Відповідач на виконання вимог частини 2 статті 72 КАС України, в якій зазначено про те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, доказів, які б спростовували зроблені судом висновки, не надав.

Таким чином, загальна сума господарських витрат, безпідставно включена відповідачем до суми виплаченої заробітної плати, становить: 69 557,91грн.+164 451,28 грн.+135 900,13 грн.+131 805,42 грн.+146 008,21 грн.+52 856,66 грн. = 700 579,61 грн.

Що стосується нарахування до сплати єдиного внеску на виплачені відокремленим підрозділом господарські витрати працівникам у розмірі 700 579,61 грн., то суд зазначає наступне.

Виключно Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність (частини 1, 2 статті 2).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини 7 статті 7 цього Закону перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. До таких виплат відносяться

витрати на відрядження, а саме: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення; відшкодування працівникам витрат на придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх роботодавцем або вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; витрати на підготовку та перепідготовку кадрів та інші.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що єдиний внесок на виплачені господарські витрати не повинен нараховуватися.

Крім того, відповідно до пояснень представника позивача у судовому засіданні, що підтверджуються матеріалами справи, судом встановлено наступне.

Як зазначалося вище, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено та відображено в акті, що при виплаті заробітної плати 23 серпня 2011 року за липень 2011 року у сумі 1 364 253,54 грн., нарахована сума єдиного внеску складає 582 177,78 грн., платник одночасно сплатив 438 256,96 грн.

Проте, відповідно до платіжних доручень № 200305, № 200304, № 200311, № 6572302 та авізо від 23 серпня 2011 року (т. 1 арк. справи 198-202) сума виплаченої заробітної плати 23 серпня 2011 року загалом складала 933 553,54 грн.

Різниця між встановленою відповідачем в акті перевірки сумою виплаченої заробітної плати та сумою фактично виплаченої заробітної плати відокремленим підрозділом складає: 1 364 253,54 грн. - 933 553,54 грн. = 430 700,00 грн.

Із пояснень представника позивача, які підтверджуються відомістю 3.5 аналітичного обліку розрахунків за іншими операціями за серпень 2011 року (т. 2 арк. справи 34) та платіжними дорученнями № 10211215, № 10211216, № 2136, № 50432, № 50431, № 50433, № 50435, № 27289 (т. 2 арк. справи 26-33), вбачається, що відповідачем в акті перевірки до суми виплаченої заробітної плати 23 серпня 2011 року за липень 2011 року включені матеріальна допомога сім'ям загиблих працівників в загальній сумі 428 300,00 грн. та заробітна плата за червень 2011 року у розмірі 2 400,00 грн.

Суд вважає, що вказані виплати у розмірі 430 700,00 грн. відповідачем включені до суми виплаченої заробітної плати 23 серпня 2011 року за липень 2011 року безпідставно, а єдиний внесок на дані виплати не повинен нараховуватися виходячи з наступного.

Матеріальна допомога сім'ям загиблих працівників у розмірі 428 300,00 грн. виплачувалася за рахунок благодійної фінансової допомоги інших підприємств на підставі листа № 2685 від 09 серпня 2011 року та телеграми № 000/14086 від 29 липня 2011 року. Заробітна плата за червень 2011 року у розмірі 2 400,00 грн. перерахована 09 серпня 2011 року, тому єдиний внесок із заробітної плати у даному випадку повинен сплачуватися у липні 2011 року чи одночасно з виплатою заробітної плати, на яку він нараховувався, тобто 09 серпня 2011 року.

Відповідно до пункту 6 частини 11 статті 25 Закону територіальні органи Пенсійного фонду застосовують до платників єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Враховуючи встановлені обставини у справі, зокрема неправомірності зроблених відповідачем висновків стосовно обчислення та нарахування до сплати єдиного внеску на кошти в сумі 700 579,61 грн. та 430 700,00 грн., суд приходить до висновку про протиправність застосування штрафних санкцій відповідачем за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), що обчислені та нараховані до сплати із вказаних сум.

У судовому засіданні з пояснень представників сторін судом встановлено, що суми 700 579,61 грн. та 430 700,00 грн. відповідачем при проведенні перевірки зараховувалися до сум виплаченої заробітної плати особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), тобто відсоткова ставка у розрахунку єдиного внеску на ці виплати становить 49,7 %.

За даних обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 56 224,60 грн. (700 579,61 грн. Ч 49,7%=348 188,06 грн., 10%Ч348 188,06 грн. = 34 818,81 грн. та 430 700,00 грн. Ч 49,7%=214 057,90 грн., 10%Ч214 057,90 грн. = 21 405,79 грн.)

Таким чином, суд вважає, що твердження позивача про неправомірність дій відповідача є частково обґрунтованими, а відповідач частково довів правомірність своїх дій, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок № 464 від 29 листопада 2011 року підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, тобто у розмірі 105,70 гривень.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок № 464 від 29 листопада 2011 року, - задовольнити частково.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок № 464 від 29 листопада 2011 року в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 56 224,60 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» витрати по сплаті судового збору у розмірі 105,70 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 серпня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 23 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.