Постанова № 25781721, 20.08.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2012 року Справа № 2а/0370/2288/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.05.2012 року №0001411701 та від 28.05.2012 року №0002161701.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в період з 10.04.2012 року по 13.04.2012 року Луцькою ОДПІ була проведена позапланова документальна перевірка ФОП ОСОБА_3 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за період грудень 2010 року та липень 2011 року, за результатами якої 20.04.2012 року був складений акт №774/17-2/НОМЕР_1. На підставі акту перевірки 04.05.2012 року Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001411701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 51802,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12950,50 грн.

Крім того, в період з 25.04.2012 року по 04.05.2012 року Луцькою ОДПІ була проведена позапланова документальна перевірка ФОП ОСОБА_3 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за період лютий, квітень, червень 2011 року, за результатами якої 14.05.2012 року був складений акт №1178/17-2/НОМЕР_1. На підставі акту перевірки 28.05.2012 року Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0002161701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 38817,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі -ДПА у Волинській області) та Державної податкової служби України (далі -ДПС України) первинна та повторна скарги ФОП ОСОБА_3 були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність господарських операцій, які здійснювались між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід», оскільки фактичність реального здійснення господарської операції підтверджується відповідними первинними документами, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», належним чином проведені по обліку, в тому числі і щодо віднесення їх до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 04.05.2012 року №0001411701 та від 28.05.2012 року №0002161701.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому запереченні на адміністративний позов позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що згідно бази даних ДПС, податкової звітності, Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ТзОВ «Медео - Захід» та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту. Крім того, відповідно до актів перевірки Луцької ОДПІ від 20.01.2012 року 3339/23-3/35594018, від 14.03.2012 року №46/23-3/35594018 та від 18.04.2212 року №753/23-3/35594018 встановлено порушення ТзОВ «Медео - Захід» частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Перевіркою ТзОВ «Медео - Захід» зроблено висновок, що операції із придбання товарів та послідуюча їх реалізація не мали реального товарного характеру та з посиланням на статті 215, 216, 228 ЦК України правочини між ТзОВ «Медео - Захід» та постачальниками і покупцями на придбання товарів та їх реалізацію визнано нікчемними.

Тому, вказує на те, що Луцькою ОДПІ правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.05.2012 року №0001411701 та від 28.05.2012 року №0002161701 та враховуючи вищевикладене просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності 05.11.1997 року Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №383082 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Також зареєстрований як платник податку на додану вартість з 04.08.2003 року, про що видано свідоцтво №53676304.

Луцькою ОДПІ в період з 10.04.2012 року по 13.04.2012 року та з 25.04.2012 року по 04.05.2012 року було проведено документальні позапланові перевірки ФОП ОСОБА_3 фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за грудень 2010 року, липень 2011 року, про що складено акт від 20.04.2012 року №774/17-2/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, в частині здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за грудень 2010 року та липень 2011 року» та за лютий, квітень, червень 2011 року про що складено акт від 14.05.2012 року №1178/17-2/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, в частині здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за лютий, квітень, червень 2011 року».

В акті перевірки від 20.04.2012 року №774/17-2/НОМЕР_1 зроблено висновок про порушення позивачем вимог частини 1 статті 201, частин 1-6 статті 203, статтей 215, 216, 228, 662, 655, 656, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 при придбанні товарів, відповідно до частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону; пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ФОП ОСОБА_3, в грудні 2010 року, липні 2011 року віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 51802 грн., з вартості придбання товарів (робіт, послуг) за нікчемними правочинами, господарські операції не підтверджені.

Разом з тим в акті перевірки від 14.05.2012 року №1178/17-2/НОМЕР_1 зроблено висновок про порушення позивачем вимог частини 1 статті 201, частин 1-6 статті 203, статтей 215, 216, 228, 662, 655, 656, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 при придбанні товарів, відповідно до частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 , пункту 200.2 статті 200 ПК України ФОП ОСОБА_3 в лютому, квітні, червні 2011 року віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 38817,00 грн. з вартості придбання товарів (робіт, послуг) за нікчемними правочинами, господарські операції не підтверджені.

На підставі акту перевірки від 20.04.2012 року №774/17-2/НОМЕР_1 Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2012 року №0001411701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 51802,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12950,50 грн.

Крім того, на підставі акту перевірки від 14.05.2012 року №1178/17-2/НОМЕР_1 Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 року №0002161701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 38817,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3,00 грн.

Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 04.05.2012 року №0001411701 та від 28.05.2012 року №0002161701 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ФРП ОСОБА_3 підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність, а саме: будівельні роботи відповідно до Переліку видів робіт, що підтверджується Ліцензією Волинської обласної державної адміністрації серії АВ №343810 від 12.10.2007 року та Додатком до ліцензії.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки з місцем розташування: с. Гірка Полонка, Луцький район, Волинська область з визначеним цільовим призначенням «для деревообробного виробництва» та розташованого на ній нерухомого майна, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 23.03.2010 року.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТзОВ «Медео - Захід» (Постачальник) було укладено договір поставки від 26.11.2010 року №45, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупцю товар згідно накладних відповідно до замовлень Покупця, а Покупець прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору. Відповідно до пункту 3.1. Договору товар, що постачається за цим договором, відвантажується Покупцеві автомобільним транспортом за рахунок Постачальника.

На виконання вимог договору ФОП ОСОБА_3 були поставлені партії половнику хвойного у грудні 2010 року на загальну суму 250086,00 грн., в тому числі ПДВ- 41681,00 грн.; брусу с/п у липні 2011 року на загальну суму 60726,00грн., в тому числі ПДВ - 10121,00 грн. та брусу с/п і дошки необрізної у лютому, квітні та червні 2011 року на загальну суму 232893,00 грн., в тому числі ПДВ - 38817,00 грн.

ТзОВ «Медео - Захід» видано ФОП ОСОБА_3 на поставлений товар видаткові та податкові накладні (а.с. 56-92) в грудні 2010 року на загальну суму 250086,00 грн., в тому числі ПДВ - 41681,00 грн., в липні 2011 року на загальну суму 60726,00 грн., в тому числі ПДВ - 10121,00 грн., у лютому, квітні та червні 2011 року на загальну суму 232893,00 грн., в тому числі ПДВ - 38817,00 грн. та суми ПДВ і були включені до податкового кредиту у грудні 2010 року, липні, лютому, квітні та червні 2011 року.

Як вбачається із даних податкових накладних вони містять реквізити про назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; підставу господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від постачальника та від отримувача.

Отже, на думку суду, вказані накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТзОВ «Медео - Захід» коштів за придбані деревоматеріали, що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.46-55).

Тому, виходячи із положень ПК України позивач правомірно відніс до податкового кредиту в грудні 2010 року ПДВ на суму 41681,00 грн., в липні 2011 року на суму 10121,00 грн., в лютому, квітні та червні 2011 року на загальну суму 38817,00 грн., сплаченого при придбанні деревоматеріалів у ТзОВ «Медео - Захід».

Досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що фактичне здійснення господарської операції відбулося, що підтверджується наявними та дослідженими в матеріалах справи доказами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 статті 7 даного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Як свідчать досліджені в судовому засіданні докази, придбаний товар ФОП ОСОБА_3 було реалізовано ПАТ «Теріхем - Луцьк», що підтверджується: договорами від 11.01.2010 року №1 та від 03.01.2011 року №1 укладеними між ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) та ПАТ «Теріхем - Луцьк» (Покупець), відповідно до умов яких, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві піддони та інші дерев'яні конструкції, вказаних у накладних, а покупець - прийняти та оплатити цей товар за узгодженою ціною; специфікацією від 28.01.2010 року та видатковими накладними, виписаними ФОП ОСОБА_3 на поставлений товар у грудні 2010 року, січні - липні 2011 року (а.с.153-180).

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і виконання робіт було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі, і тому у позивача були всі правові підстави віднести ці суми до податкового кредиту.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню у ТзОВ «Медео - Захід» деревоматеріалів, а отже податковий кредит за наслідками цієї операції позивачем сформований правомірно.

При цьому ФОП ОСОБА_3 підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини другої статті 215 частини першої статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки ФОП ОСОБА_3 висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ТзОВ «Медео - Захід» та позивачем, не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом завищення позивачем податкового кредиту по господарській операції із вказаним контрагентом-постачальником є необгрунтованим та безпідставним.

При цьому, висновок Луцької ОДПІ про нікчемність правочину ґрунтується на висновках, викладених в актах перевірках останнього від 20.01.2012 року 3339/23-3/35594018, від 14.032012 року 346/23-3/35594018 та від 18.04.2012 року №753/23-3/35594018 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео - Захід» у зв'язку з неподанням у встановлені законом терміни на письмовий запит Луцької ОДПІ документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання, проведених за період серпень, листопад, грудень 2010 року, березень, липень 2011 року, січень-березень, липень, вересень 2010 року, січень, квітень - червень, вересень, жовтень 2011 року, квітень - червень, жовтень 2010 року, лютий, серпень, листопад, грудень 2011 року, є необґрунтованим, оскільки податковий орган не з'ясовував в ході перевірки, чи дійсно придбаний у вказаного контрагента товар був в подальшому реалізований ФОП ОСОБА_3

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Медео - Захід» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями видаткових, податкових накладних, платіжних доручень.

По-перше, в судовому засіданні позивачем доведено фактичність проведеної господарської операції та правомірності включення сум до податкового кредиту.

По-друге, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що укладена між позивачем та ТзОВ «Медео - Захід» угода від 26.11.2010 року порушує публічний порядок та є нікчемною, а саме: була спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається із підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом вказаної норми податковий кредит вважаються сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд також враховує і те, що відповідачем в ході проведення перевірки позивача подальший рух придбаного товару не досліджувався, не встановлювався зв'язок між фактом придбання деревоматеріалів і господарською діяльністю позивача, не встановлено наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій, не було з'ясовано наявність економічної вигоди у позивача внаслідок придбання деревоматеріалів та подальшої їх реалізації, яка виражається в отриманому прибутку.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що у даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача, та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та ТзОВ «Медео -Захід».

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорювані податкові повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 04.05.2012 року №0001411701 та від 28.05.2012 року №0002161701, винесені із порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1036 грн., сплачений відповідно до квитанції від 16.07.2012 року №2760.619.1.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 04 травня 2012 року №0001411701 та від 28 травня 2012 року №0002161701.

Стягнути з державного бюджету України в користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1036 (одна тисяча тридцять шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 23 серпня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк