Постанова № 25781623, 23.08.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 року Справа № 2а/0370/2279/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Мартинюка С.І.,

представника відповідача Вознюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юван» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юван» (далі - ТзОВ «Юван») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2012 року №0000522301 та №0000532301.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Юван» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за липень 2011 року, за результатами якої 05.05.2012 року був складений акт №1146/22-1/30887415, в якому зафіксовані порушення частини 1 статті 203, статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України), договір купівлі-продажу від 01.04.2011 року №02/04 між ТзОВ «Медео - Захід» та ТзОВ «Юван» відповідно до частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу Закону; статтей 134, 138, 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ТзОВ «Юван» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за III, IV квартали 2011 року на загальну суму 1333330 грн., в тому числі за III квартал на 1191583 грн. та за IV квартал на суму 141747 грн.; статтей 134, 135, 136, 137 ПК України ТзОВ «Юван» завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за III, IV квартал 2011 року на загальну суму 1526700 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 197.1 статті 187 та пункту 188.1 статті 188 ПК України, ТзОВ «Юван» завищено податкові зобов'язання на загальну суму 305340 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 305340 грн.; пункту 14.1.181. статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 198.3 статті 198, пункту 201.4-201.7 статті 201 ПК України, ТзОВ «Юван» завищено податковий кредит на загальну суму 266666 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 266666 грн.

На підставі акту перевірки, 25.05.2012 року Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення №0000522301, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 286,00 грн., та №0000532301, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1068,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочину, укладеного з ТзОВ «Медео-Захід», оскільки між сторонами в належній формі було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме: предмету, асортименту, ціни, умов поставки, порядку оплати товару, порядку проведення розрахунків та фактичність реального здійснення господарської операції підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам чинного законодавства та придбаний у контрагента товар в подальшому був реалізований ТзОВ «Екотрансбудінвест».

Крім того, вказує на те, що за результатами проведеної в період з 20.09.2011 року по 26.09.2011 року позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Юван» у зв'язку з ненаданням в повному обсязі, у встановлені законом терміни, документального підтвердження формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по декларації за липень 2011 року Луцькою ОДПІ не було встановлено порушень податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 25.05.2012 року №0000522301 та №0000532301.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому запереченні на адміністративний позов позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність товаро - транспортних накладних, подорожних листів, актів прийому-передачі виконаних робіт, які засвідчують факт транспортування придбаного товару від постачальника до покупця. Отже, операції із придбання - реалізації товару не мали реального товарного характеру, так як не встановлено факту його передачі та отримання, що в свою чергу свідчить про нездійснення господарської операції.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні наслідки для платника податку шляхом формування ним складу податкового кредиту і валових витрат.

Тому, враховуючи вищевикладене вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ на підставі направлень від 25.04.2012 №000476 та №000477 в період з 23.04.2012 року по 03.05.2012 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Юван» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за липень 2011 року, про що було складено акт від 05.05.2012 року №1146/22-1/30887415 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Юван» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за липень 2011 року».

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог частини 1 статті 203, статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України), договір купівлі-продажу від 01.04.2011 року №02/04 між ТзОВ «Медео - Захід» та ТзОВ «Юван» відповідно до частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу Закону; статтей 134, 138, 139 ПК України, ТзОВ «Юван» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за III, IV квартали 2011 року на загальну суму 1333330 грн., в тому числі за III квартал на 1191583 грн. та за IV квартал на суму 141747 грн.; статтей 134, 135, 136, 137 ПК України ТзОВ «Юван» завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за III, IV квартали 2011 року на загальну суму 1526700 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 197.1 статті 187 та пункту 188.1 статті 188 ПК України, ТзОВ «Юван» завищено податкові зобов'язання на загальну суму 305340 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 305340 грн.; пункту 14.1.181. статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 198.3 статті 198, пункту 201.4-201.7 статті 201 ПК України, ТзОВ «Юван» завищено податковий кредит на загальну суму 266666 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 266666 грн.

На підставі акту перевірки, 25.05.2012 року Луцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000522301, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 286,00 грн. та №0000532301, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1068,00 грн.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 25.05.2012 року №0000522301 та №0000532301 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ «Юван» підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Висновок податкового органу про завищення товариством витрат та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 3, 4 квартали 2011 року по господарських операціях з придбання будівельних матеріалів у ТзОВ «Медео - Захід», а також завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту в липні 2011 року базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та вказаним контрагентом-постачальником, Луцькою ОДПІ визнаний нікчемним. На підтвердження своїх доводів податковий орган зазначає, що перевіркою ТзОВ «Медео - Захід» встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, отже, відповідно до частини 1, 5 статті 203, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 ЦК України, угоди за серпень, листопад, грудень 2010 року, березень, липень 2011 року мають ознаки нікчемності.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини другої статті 215 частини першої статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011 року між ТзОВ «Юван» (Покупцем) та ТзОВ «Медео - Захід» (Продавцем) укладено договір купівлі-продажу №02/04, предметом якого є поставка будівельних матеріалів в асортименті. Відповідно до умов поставки товар передається Покупцю на умовах EXW (Інкотермс - 2000) франко-склад Продавця, за адресою: вул. Луцька, 52 а, с. Зміїнець, Луцький р-н, Волинська обл. Асортимент та об'єми товарних партій погоджуються сторонами усно чи додатково в додатках, що є невід'ємними частинами даного договору. Приймання і передача товару по кількості та якості проводиться на складі Продавця на підставі наданих останнім товаросупровідних документів.

На виконання вимог Договору в липні 2011 року ТзОВ «Медео - Захід» було передано у власність ТзОВ «Юван», а останнім в свою чергу прийнято будівельних матеріалів на загальну суму 1600000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 266666,67 грн..

ТзОВ «Медео - Захід» видано ТзОВ «Юван» на поставлений товар видаткові та податкові накладні (а.с. 19 - 28) в липні 2011 року на загальну суму 1600000,00 грн., в тому числі ПДВ - 266666,67 грн., яка і була включена до податкового кредиту в липні 2011 року.

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТзОВ «Медео - Захід» коштів за придбані будівельні матеріали, що в свою чергу підтверджується банківською випискою від 08.08.2011 року.

Згідно договору оренди складського приміщення від 05.07.2011 року укладеного між ТзОВ «Юван» (Орендодавець) та ТзОВ «Медео - Захід» (Орендар) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення пилорами площею 981,7 кв.м. площадку для складування сипучих будівельних матеріалів, які знаходяться за адресою: Луцький р-н, с. Зміїнець, вул. Луцька, 52а.

Виконання даного договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2011 року №ОУ-0000022, актом взаємозаліку від 31.08.2011 року.

Як свідчать досліджені в судовому засіданні докази, придбаний товар ТзОВ «Юван» було реалізовано ТзОВ «Екотрансбудінвест», що підтверджується договором купівлі- 11.01.2010 року №1 укладеним між ТзОВ «Екотрансбудінвест» (Покупець) та ТзОВ «Юван» (Продавець), видатковими накладними (а.с.70-77).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На думку суду, вказані накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 50.1. статті 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2011 року ТзОВ «Юван» подало до Луцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за липень 2011 року та 25.08.2011 року подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Крім того, 25.08.2011 року позивачем було подано розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права податковим законодавством чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, які позивач виконав в повному обсязі.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності ТзОВ «Юван» є, зокрема, оптова торгівля будівельними матеріалами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність -це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При цьому, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що такі витрати пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в липні 2011 року позивач реалізовував придбані у ТзОВ «Медео-Захід» будівельні матеріали ТзОВ «Екотрансбудінвест», а тому мав право на включення сум до складу валового доходу та на віднесення сум до валових витрат, а тому порушень ТзОВ «Юван» в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за III-IV квартал 2011 року в сумі 1333330,00 грн. та завищення доходів за III-IV квартал 2011 року в сумі 1526700,00 грн. судом не встановлено.

Крім того, судом встановлено, що діяльність ТзОВ «Юван» спрямована на досягнення прибутку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню у ТзОВ «Медео - Захід» будівельних матеріалів, отже валові витрати, доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит за наслідками цієї операції підприємством сформовані правомірно. При цьому ТзОВ «Юван» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки ТзОВ «Юван» висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ТзОВ «Медео - Захід» та позивачем, не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом завищення позивачем валових витрат, доходу та податкового кредиту по господарській операції із вказаним контрагентом-постачальником є необгрунтованим та безпідставним.

Суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Що стосується твердження Луцької ОДПІ про те, що ТзОВ «Юван» не були надані для перевірки товаро-транспортні накладні, дорожні листи, акти виконаних робіт, то суд зазначає, що поставка товару здійснювалась на умовах EXW (Інкотермс - 2000) франко-склад. Відповідно до розділу 22 Інкотермс 2000 термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Крім того, порушення вимог чинного законодавства контрагентом не може свідчити про вчинення порушення ТзОВ «Юван».

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача, та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та ТзОВ «Медео -Захід».

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорювані податкові повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 25.05.2012 року №0000522301 та №0000532301, винесені із порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 214,60 грн., сплачений відповідно до квитанцій від 19.06.2012 року №k6/J/54 та від 19.07.2012 року №k6/J/70.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 25 травня 2012 року №0000522301 та №0000532301.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юван» судові витрати в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 28 серпня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк