Ухвала суду № 25775808, 21.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1399/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОКК»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОКК»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОКК»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь - рішеннь від 31 грудня 2010 року №0011402310/0, від 31 грудня 2010 року №0011392310/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОКК» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2012 року та прийняти нову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «НОКК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено Акт від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909(а.с.20-34 том 1).

Перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці), п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

На підставі Акту від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909 ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкові повідомлення -рішення: від 31 грудня 2010 року №0011402310/0 з податку на прибуток на загальну суму 1 269 556 грн., у тому числі: за основним платежем - 858 271 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 411 285 грн.; від 31 грудня 2010 року №0011392310/0 з податку на додану вартість на загальну суму 1 029 925 грн., у тому числі: 686 617 грн. за основним платежем та 343 308 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями(а.с.17,18 том 1).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «НОКК»(Замовник) в особі директора Ужвенко А.В. та ТОВ «С. Дж. Р. Груп»(Виконавць) в особі директора ОСОБА_6. укладено договори на розробку програмного забезпечення №01-09/08 від 01.09.2008 року, №01-10/08 від 01.10.2008 року, №10-10/08 від 10.08.2008 року, №01-11/08 від 03.11.2008 року, №10-11/08 від 10.11.2008 року, №01-12/08 від 01.12.2008 року, №10-12/08 від 10.12.2008 року, №05-01/09 від 05.01.2009 року, №02-02/09 від 02.02.2009 року, №03-03/09 від 03.03.2009 року, №01-04/09 від 01.04.2009 року, №05-05/09 від 05.05.2009 року, №01-06/09 від 01.06.2009 року, №01-07/09/1 від 01.07.2009 року, №03-07/09 від 03.07.2009 року, №09-07-09/1 від 09.07.2009 року, №09-07-09/2 від 09.07.2009 року, №10-07/09/1 від 10.07.2009 року, №10-07-09/2 від 10.07.2009 року, №03-08-09/1 від 03.08.2009 року, №28-08/09 від 28.08.2009 року, №01-09/09 від 01.09.2009 року, №01-10/09 від 01.10.2009 року, №02-11/09 від 02.11.2009 року, №01-12/09 від 01.12.2009 року, №05-01/10 від 05.01.2010 року (далі - договори на розробку програмного забезпечення), п.п.1.1 п.1 яких передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе організацію виконання робіт з розробки та впровадження програмного забезпечення «КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION».

Як вбачається з матеріалів справи наявні копії технічних завдань, календарних планів на розробку та впровадження програмного забезпечення «КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION», протоколів погодження договірної ціни на розробку та впровадження програмного забезпечення «КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION», які від імені ТОВ «С. Дж. Р. Груп»підписані директором та скріплені печаткою цього ж товариства.

На виконання умов договорів на розробку програмного забезпечення ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»складено акти завершення робіт та виписано податкові накладні, які підписані безпосередньо директором та скріплені печаткою підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», копії яких також наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з Акту перевірки від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909, суми ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», включені до складу податкового кредиту за вересень 2008 року на загальну суму ПДВ -13400,0 грн., за жовтень 2008 на загальну суму ПДВ -55300,0 грн., за листопад 2008 на загальну суму ПДВ - 44450,0 грн., за грудень 2008 на загальну суму ПДВ - 44350,0 грн., за січень 2009 на загальну суму ПДВ - 12300,0 грн., за лютий 2009 на загальну суму ПДВ - 19166,67 грн., за березень 2009 на загальну суму ПДВ - 32500,0 грн., за квітень 2009 на загальну суму ПДВ - 33500,0 грн., за травень 2009 на загальну суму ПДВ - 13500,0 грн., за червень 2009 на загальну суму ПДВ - 16000,0 грн., за липень 2009 на загальну суму ПДВ - 194400,0 грн., за серпень 2009 на загальну суму ПДВ - 39200,0 грн., за вересень 2009 на загальну суму ПДВ - 40550,0 грн., за жовтень 2009 на загальну суму ПДВ - 26200,0 грн., за листопад 2009 на загальну суму ПДВ - 41400,0 грн., за грудень 2009 на загальну суму ПДВ - 45600,0 грн., за січень 2010 на загальну суму ПДВ - 14800,0 грн. та відповідають даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Судом першої інстанції також встановлено, що розрахунки між ТОВ «С. Дж. Р. Груп» та позивачем за надані послуги проводились у безготівковій формі.

Суд першої інстанції в своїх висновках зазначив, що доказове значення для підтвердження факту реальності здійснення господарської діяльності має не лише наявність податкових накладних та інших первинних документів, а й фактичні обставини, які підтверджують здійснення такої господарської операції.

Як вбачається з протоколу допиту свідка від 18.08.2010 року(а.с.240-244) останній пояснив, що рахувався директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп», але ніякої діяльності від імені підприємства він не здійснював. З огляду на наведене, по кримінальній справі №69-107 виникла необхідність у проведенні почеркознавчих експертиз.

На підставі Акту перевірки, та відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року, за результатами якої складено Акт від 14.10.2010 року №823/23-10/34981754. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «С.Дж.Р.Груп»вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання зазначених норм законодавства у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV, цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону України №996-ХІV).

Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону України №996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України №996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (чинного на час правовідносин) визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів а саме, п.п.2.1 п.2 встановлено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.п.2.4 п.2 зазначеного Положення первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.16. п.2 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України від 16.01.2003р. №435-IV правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 56 ГК України визначено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Статтею 57 ГК України визначено, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги, посилання позивача на постанову про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011 року(а.с.276-279 том 1), відповідно до якої кримінальну справу порушену відносно ОСОБА_6. та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України закрито за відсутністю складу злочину, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року у справі № 1-п-32/11(а.с.17-30 том 2), зазначається, що ОСОБА_6, неналежним чином уповноваживши ОСОБА_5 на ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємства, повністю ігноруючи свої обов'язки, як директора TOB «С.ДЖ.Р.ГРУП»- здійснення господарської діяльності фактично не контролював, і при цьому не складав і не видавав будь-яких офіційних документів, якими б законно уповноважив ОСОБА_5 бути відповідальним за ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, за забезпечення відображення в податковому обліку підприємства повних результатів фінансово-господарської діяльності, за сплату у вказані законодавством строки податку на додану вартість та податку на прибуток. У період 2008-2010 років ОСОБА_5, використовуючи реквізити, печатку та електронну систему доступу до рахунків ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», за попередньою змовою зі службовими особами ряду інших суб'єктів підприємницької діяльності при невстановлених слідством обставинах організував складання документів фінансово-господарської діяльності, зміст яких не відповідає дійсності, що відображають проведення TOB «С.ДЖ.Р.ГРУП»за участю інших суб'єктів підприємницької діяльності операцій по купівлі-продажу товарів робіт та послуг, з метою придання видимості фактичного придбання відображених в документах купівлі-продажу товарів робіт та послуг, які в дійсності не мали місця.

В своїх висновках суд першої інстанції зазначив, оскільки підписи від імені директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»виконані не громадянином ОСОБА_6, а іншою особою, первинні документи (договора, податкові накладні, акти завершення робіт), надані позивачем, складені з порушенням вимог Закону України №996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та такі документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

Окрім того, як вбачається з Акту перевірки від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909, відповідно р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до ДПІ у Печерському районі м. Києва за період з 01.09.2008 року по 30.04.2010 року кількісний склад працівників ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за базовий податковий (звітний) період склав 1 особу; в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток податковий орган прийшов до висновку про відсутність основних засобів на підприємстві в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток. Також в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8.09.2009 р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10).

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції, встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15.04.2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Дана правова позиція також викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, відповідно до якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіркою ТОВ «С.Дж.Р.Груп»встановлено, зокрема, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних засобів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що в свою чергу, свідчить про неможливість здійснення даним підприємством господарської діяльності згідно укладеного договору.

Відповідно до ст. 202 ЦК України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З огляду на вищезазначене положення законодавства колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські відносини, які були здійснені від імені підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», предметом яких є одержання доходів, слід вважати такими, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Частиною1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (чинного в періоді, що підлягав перевірці) визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені. Необхідно враховувати, що, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Одже, вчинений правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» (чинного на час правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»( чинного на час правовідносин) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (чинного на час правовідносин)валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (чинного на час правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Висновок суду першої інстанції, що договори на розробку програмного забезпечення, укладені між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.1, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, колегія суддів вважає такий висновок вірний та обґрунтований.

Таким чином, договори які укладені між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є нікчемними, а право на податковий кредит з податку на додану вартість та бюджетне відшкодування податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, а також право на включення до складу валових витрат витрат згідно даних договорів, у позивача не виникає.

Судова колегія вважає правильними висновку суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь - рішеннь від 31 грудня 2010 року №0011402310/0, від 31 грудня 2010 року №0011392310/0 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене судова колегія вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та доведеними належними доказами по справі, ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОКК»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Ухвала складена та підписана в повному обсязі 27 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.