Постанова № 25761319, 13.08.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/1488/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Кулішенко Є.С.

за участю: представників позивача - Павлиги М.А. (за довіреністю);

представника відповідача - Копиці С.М. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Караван»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0010191701/0 від 23.09.2010 року та № 0010191701/2 від 18.11.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Караван»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 0010191701/0 від 23.09.2010 року та № 0010191701/2 від 18.11.2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що в ході проведеної податковим органом перевірки ОФ ТОВ «Караван»було встановлено порушення п.2.1 ст.2, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.16.3.5, п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з чим ОФ ТОВ «Караван» оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Приморському районі м. Одеси визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 25820 грн. 43 коп. (за основним платежем - 8606,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17213,62 грн.). Вказане порушення позивач вважає помилковим та необґрунтованим, оскільки перевіряючими було встановлено та відображено в акті перевірки, що заробітна плата на підприємстві нараховувалась та виплачувалась відповідно до встановленого штатним розписом посадового окладу за фактично відпрацьований час. В ході перевірки з питання правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб відповідачем було проведено ретельний аналіз документів, наданих підприємством, а саме: відомостей нарахування та виплати заробітної плати, звітів за формою №1-ДФ, наказів по підприємству, табелів обліку робочого часу. Разом з цим, позивач зазначає, що інших матеріалів, що могли б підтверджувати фактичну виплату доходів, що відрізняється від звітної, виявлено не було.

Таким чином, позивач зважає на те, що висновки акту перевірки щодо наявності порушень ОФ ТОВ «Караван»Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ґрунтуються виключно на заяві ОСОБА_3 та поясненнях ОСОБА_4, які на думку останнього не можуть бути належними доказами виплати ОФ ТОВ «Караван»заробітної плати «у конвертах», оскільки заяви вищевказаних осіб не відповідають дійсності, не підтверджуються жодним доказом та є надуманими ними через існуючий конфлікт з керівництвом підприємства. Тобто, як зазначає позивач, висновки акту перевірки щодо порушення ОФ ТОВ «Караван»п.2.1 ст.2, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.16.3.5, п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»документально не підтверджені жодними доказами, на підприємстві не було виявлено жодних книг виплати заробітної плати з підписами працівників чи інших розрахунків, або інших документів, що б свідчили про виплату доходів у так званих «конвертах», вказані висновки акту не ґрунтуються на первинних та бухгалтерських документах підприємства. Позивач вважає, що вищезазначених ДПІ у Приморському районі м. Одеси порушень вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ОФ ТОВ «Караван»допущено не було, у зв'язку з чим відсутні також підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій в порядку та розмірі, встановленому ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином, позивач зважає на те, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0010191701/0 від 23.09.2010 року та № 0010191701/2 від 18.11.2010 року підлягають скасуванню, та просив суд позов задовольнити.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, та наполягав на тому, що податкове зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено ОФ ТОВ «Караван»правомірно за порушення п.2.1 ст.2, п.п.8.1.1, п.8.1 ст.8, п.п.16.3.5, п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки під час перевірки фактів, викладених в заяві гр. ОСОБА_3 - працівника ОФ ТОВ «Караван»стосовно виплаченого їй доходу, виявлено, що окрім суми заробітної плати, яка відображена у відомостях обліку заробітної плати у розмірі 7933,86 грн., з якої сплачено податок з доходів фізичних осіб та внески до фондів, гр. ОСОБА_3 отримувала від ОФ ТОВ «Караван»додатково дохід у вигляді грошової винагороди за виконану роботу, яка складала 3000 грн. щомісячно, та за період з 01.08.2008 року по 30.03.2010 року склала 60000 грн. Також, перевіркою встановлено, що під час розгляду питань, викладених у заяві гр. ОСОБА_3, відділом податкової міліції ДПІ у Приморському м. Одеси були відібрані пояснення від гр. ОСОБА_4 згідно яких він пояснив, що фактично працював у ОФ ТОВ «Караван»на посаді торгового представника у період з 01.03.2010р. по 15.07.2010р. та у вказаному періоді отримав дохід у вигляді заробітної плати на загальну суму 6500 грн. При цьому, згідно відомостей нарахування заробітної плати за квітень, травень, червень 2010 року ОСОБА_4 отримав заробітну плату у розмірі 1187,39 грн., з якої сплачено податок з доходів фізичних осіб та внески до фондів. Таким чином, як зазначає відповідач, встановлено факт виплати ОФ ТОВ «Караван»заробітної плати «в конвертах»по гр. ОСОБА_3 на суму 52066,14 грн. та по гр. ОСОБА_4 на суму 5312,61 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб в порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За таких обставин відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Приморському районі м. Одеси правомірно, і скасуванню не підлягають.

У судовому засіданні 28.03.2012 року судом в порядку ст.55 КАС України здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на його правонаступника - державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван»зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 12.11.2003 року, номер запису 12241050004007878, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 415176, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1,а.с.37).

Згідно довідки АА № 248006 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Одеська філія ТОВ «Караван» за організаційно - правовою формою за КОПФГ є філією (інший відокремлений підрозділ) без права юридичної особи; головне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Караван».

Одеська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» з 11.04.2005 року знаходиться на обліку як платник податків в державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси, що підтверджується довідкою державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 17.03.2010 року № 455 (т.1,а.с.48).

Судом встановлено, що з 18.08.2010 року по 07.09.2010 року старшими державними податковими ревізор - інспекторами відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі направлення на перевірку від 13.08.2010 року № 001427/1192, та згідно наказу № 1194 від 13.08.2010 року проведено виїзну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності Одеської філії ТОВ «Караван»з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2008 року по 01.09.2010 року.

Як вбачається з акту перевірки, перевірку проведено з відома та в присутності директора підприємства ОСОБА_7 та головного бухгалтера ОСОБА_11

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт від 10.09.2010 № 10572/17-1/33383313/333 «Про результати позапланової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб Одеської філії ТОВ «Караван»за період з 01.07.2008 по 01.09.2010»(т.1, а.с.14-19). В зазначеному акті встановлено порушення позивачем вимог п.2.1 ст.2, п.п. 8.1.1, п. 8.1 ст.8, п.п. 16.3.2, 16.3.5 п.16.3 ст. 16 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-І\/ «Про податок з доходів фізичних осіб», під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2009-2010 рік на суму 8606,81 грн.

Судом встановлено, що з вказаним актом перевірки директор та головний бухгалтер Одеської філії ТОВ «Караван»були ознайомлені та зазначили, що з результатами вказаної перевірки не згодні (т.1, а.с.18).

На підставі вищезазначеного акту перевірки за від 10.09.2010 року № 10572/17-1/33383313/333, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення - рішення № 0010191701/0 від 23.09.2010 року, яким ОФ ТОВ «Караван»визначено суму податкового зобов'язання за платежем -податок з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 25820,43 грн., з яких, за основним платежем - 8606,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17213,62 грн. за порушення п.2.1 ст.2, п.п.8.1.1, п.8.1 ст.8, п.п. 16.3.2, 16.3.5, п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(т.1, а.с.13).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ОФ ТОВ «Караван»скористалось досудовим порядком вирішення спору та оскаржило це рішення, подавши скаргу до ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 01.10.2010р. № 01/10-67 (т.1, а.с.21-23). ДПІ у Приморському районі вказана скарга була розглянута та винесено рішення про результати розгляду первинної скарги від 22.10.2010р. №80760/10/25-012, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 23.09.2010р. №0010191701/0, а скаргу директора Одеської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Караван»- без задоволення (т.1, а.с.24-27).

В подальшому, не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОФ ТОВ «Караван»подало повторну скаргу до Державної податкової адміністрації в Одеській області від 01.11.2010р. за № 77-01/11 (т.1, а.с.28-30). Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги від 18.11.2010р. №42011/10/25-0007 (т.1, а.с.31-32), залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 23.09.2010р. №0010191701/0 та рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси про розгляд первинної скарги від 22.10.2010р. №80760/10/25-012, а скаргу директора Одеської філії ТОВ «Караван»залишено без задоволення.

На підставі вищезазначеного рішення ДПА в Одеській області, ДПІ у Приморському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення № 0010191701/2 від 18.11.2010 року (т.1, а.с.33).

Також, судом встановлено, що не погодившись із вказаними рішеннями, ОФ ТОВ «Караван»було подано повторну скаргу до ДПА України, за наслідками розгляду якої ДПА України винесло рішення про результати розгляду повторної скарги від 22.12.2010р. №13982/6/25-0315, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 23.09.2010р. №0010191701/0 та рішення ДПА в Одеській області про розгляд первинної скарги від 18.11.2010р. №42011/10/25-0007, а скаргу Одеської філії ТОВ «Караван»залишено без задоволення (т.1, а.с.34-36).

Вважаючи висновки акту перевірки необґрунтованими та безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені неправомірно, позивач звернувся до суду, оскарживши рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0010191701/0 від 23.09.2010 року та № 0010191701/2 від 18.11.2010 року

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення ОФ ТОВ «Караван»вимог п.2.1 ст.2, п.п.8.1.1, п.8.1 ст.8, п.п.16.3.2, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено неутримання підприємством податку з доходів фізичних осіб у сумі 8606,81 грн.

Доходячи висновку про порушення ОФ ТОВ «Караван»вказаних вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідачем в акті перевірки встановлено наступне.

Перевірка з питання правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб проводилася у зв'язку із розглядом заяви громадянки ОСОБА_3, що надійшла до ДПІ у Приморському районі м. Одеси листом ДПА в Одеській області від 10.08.2010 року вх.№29357/7/23-1009, стосовно порушень податкового законодавства з боку керівництва ОФ ТОВ «Караван». При проведенні ретельного аналізу отриманих документів та документів, наданих підприємством, а саме: відомостей нарахування та виплати заробітної плати, звітів за формою №1-ДФ, наказів по підприємству, табелів обліку робочого часу, встановлено, що на підставі особистої заяви від 04.07.2008р. наказом від 04.07.2008р. № 52-К ОСОБА_9 з 04.07.2008 року прийнята на посаду «менеджера зі збуту».

З урахуванням вимог ст. 56 КЗпП України, на підставі особистих заяв, ОСОБА_9 поряд з іншими працівниками Філії наказом від 27.02.2009 року № 13-К - з 01.03.2009 року по 29.05.2009 року; наказом від 29.05.2009р. № 28-К - з 01.06.2009 року по 28.08.2009 року; наказом від 31.08.2009 року № 43-К - з 01.09.2009 року по 30.11.2009 року; наказом від 30.11.2009 року № 76-К - з 01.12.2009 року по 28.02.2010 року; наказом від 26.02.2010 року № 23-К з 01.03.2010 року по 30.05.2010 року переведені на неповний робочий тиждень (із зазначенням у наказах робочих днів). Згідно зазначених наказів, вибірковою перевіркою табелів обліку використання робочого часу встановлено, що ОСОБА_3 працювала по 8 годин два дні на тиждень (середа, четвер).

На підставі особистих заяв наказом від 27.05.2010р. № 48-К працівники з 01.06.2010р. переведені па повний робочий тиждень.

Заробітна плата ОСОБА_3 нараховувалась та виплачувалась відповідно встановленого штатним розписом посадового окладу за фактично відпрацьований час.

При цьому, в акті перевірки також вказується, що згідно відомостей, зазначених в заяві гр. ОСОБА_3 вона працювала повний робочий тиждень та отримувала заробітну плату у розмірі 3000,0 грн. на місяць. Таким чином за період з 01.08.08р. по 30.03.2010р. вона отримала дохід у вигляді заробітної плати у сумі 60000,0 грн. Згідно відомостей нарахування та виплати заробітної плати, звітів 1-ДФ, та картки рахунку 661 гр. ОСОБА_3 за вказаний період отримала заробітну плату у розмірі 7933,86 грн., з якої сплачено податок з доходів фізичних осіб та внески до фондів. Відомості про фактичну виплату доходів у розмірі 3000,0 гр. на місяць ОСОБА_3 не відображувалися у звітах за ф.№1-ДФ, податок з доходів фізичних осіб не утримувався та не перераховувався до бюджету.

Таким чином, перевіркою встановлено факт виплати заробітної плати «в конвертах»на загальну суму 52066,14 грн. (60000,0 грн. -7933,86 грн.) без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Разом з тим, в акті зазначається, що згідно службової записки №5101/26-53 від 08.09.2010р. відділу податкової міліції ДПІ у Приморському р-ні м.Одеси, о/у лейтенантом податкової міліції ОСОБА_10 прийнято пояснення від гр. ОСОБА_4, згідно з якими він фактично працював на підприємстві з 01.03.2010р. по 15.07.2010р. та за вказаний період отримав дохід у вигляді заробітної плати на загальну суму 6500 грн.

Перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_4 дійсно працював на підприємстві (прийнятий на роботу наказом №36-к від 06.04.2010 року), та станом на 02.09.2010 року в табелі обліку робочого часу зазначені прогули, оскільки гр. ОСОБА_4 з 01.07.2010 року не з'являвся на робочому місці без поважних причин.

Згідно відомостей нарахування та виплати заробітної плати, звітів 1-ДФ, та картки рахунку 661 встановлено, що гр. ОСОБА_4 за квітень, травень, червень 2010р. отримав заробітну плату у розмірі 1187,39 грн., з якої сплачено податок з доходів фізичних осіб та внески до фондів.

Таким чином, встановлено факт виплати заробітної плати «в конвертах»на загальну суму 5312,61 грн.(6500,0 грн.-1187,39грн.) без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи викладене, в акті перевірки зазначається, що в порушення п.2.1 ст.2, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст.8, п.п. 16.3.2, 16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із доходу, виплаченого громадянам у вигляді заробітної плати у сумах 7809,92 грн. та 796,89 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0010191701/0 від 23.09.2010 року та № 0010191701/2 від 18.11.2010 року прийняті неправомірно та підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано положеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року (надалі - Закон № 889).

Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону № 889 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), працедавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Відповідно до п. 1.13 ст. 1 Закону № 889 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону № 889 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно п.2.1 ст.2 Закону №889 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 вказаного Закону об'єктом оподаткування резидента є, у тому числі доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Підпунктом 8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону № 889 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпунктів 16.3.2 та 16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п. 17.1 ст.17 Закону № 889 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Підпунктами 17.1.7 та 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені розміри штрафних санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства, у тому числі щодо оподаткування доходів фізичних осіб.

Як вже встановлено судом, перевірка, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проводилася у зв'язку із розглядом заяви громадянки ОСОБА_3 стосовно порушень податкового законодавства з боку керівництва ОФ ТОВ «Караван», що надійшла до ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Разом з цим, як вбачається з акту перевірки, встановлюючи порушення ОФ ТОВ «Караван»вимог Закону №889-IV, відповідач керувався виключно заявою та поясненнями громадянки ОСОБА_3 та поясненнями громадянина ОСОБА_4, що надавались до відділу податкової міліції ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 від 19.07.2010 року, яка була надана нею до прокуратури Одеської області стосовно невиплати їй заробітної плати за квітень, травень та червень 2010 року (т.2,а.с.54-57,171-172), а також її пояснення, надані відділу податкової міліції ДПІ у Приморському районі м. Одеси (т.2, а.с.173-174), в яких ОСОБА_3, зокрема, зазначила, що за період з червня 2008 по жовтень 2009 року отримувала приблизно 3000 грн. щомісячної заробітної плати.

Як вбачається з відповіді прокуратури Одеської області від 10.09.2010 року № 7/1-327-10, наданої ОСОБА_3 на вищевказану заяву, у ній, зокрема, зазначено, що під час перевірки ТОВ «Караван»трудові права ОСОБА_3 поновлено та від останньої надійшла заява про не розгляд раніше поданого звернення, а тому підстав для прокурорського втручання не вбачається (т.2,а.с.79). Крім того, в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_3, адресованої до прокуратури Одеської області, в якій зазначено, що заборгованість по заробітній платі їй була виплачена у повному обсязі, трудова книжка видана та її трудові права поновлено (т.2, а.с.134).

При цьому, суд зазначає, що у заяві ОСОБА_3 від 19.07.2010 року, яка була надана нею до прокуратури Одеської області, зокрема зазначено, що за квітень 2010 року їй не виплачено 3100 грн., за травень - 1500 грн. та за червень - 700 грн.

Згідно відомостей на виплату грошей за вказані місяці, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.53-56) ОСОБА_3 за квітень 2010 року виплачено -377,91 грн., за травень 2010 року -72,59 грн. та за червень 2010 року -442,90. Згідно розрахунково-платіжних відомостей за цей період (т.1,а.с.105-110), ОСОБА_3 за квітень 2010 року також виплачено -377,91 грн., за травень 2010 року -72,59 грн., а також, 295,82 грн., 64,81 грн., 50,39 грн.

Тобто, якщо врахувати виплачену та невиплачену заробітну плату ОСОБА_3, то за квітень 2010 року вона складала би 3477,91 грн.( 377,91 грн.+3100 грн.); за травень 2010 року - 1983,61 грн. (72,59 грн. + 295,82 грн. + 64,81 грн. + 50,39 грн. + 1500 грн.); за червень 2010 року - 1142,90 грн. (442,90 грн. +700 грн.).

Отже, якщо виходити з викладеного, то у травні та червні 2010 року ОСОБА_3 повинна була отримати менш ніж 2000 грн., в той час як у своїй заяві та поясненнях вона зазначала, що кожен місяць отримувала приблизно 3000 грн., що свідчить про наявність розбіжностей у розмірах заробітної плати, зазначених самою ОСОБА_3

Разом з тим, як вбачається із показань свідка ОСОБА_3, наданих нею в ході розгляду справи, на запитання суду щодо розміру її заробітної плати, вона не змогла назвати точний розмір заробітної плати, яка їй нараховувалась. Також, гр. ОСОБА_3 зазначила, що ніколи не знала, яка заробітна плата повинна їй нараховуватися та вказала, що приблизний розмір її заробітної плати складає 3000 грн., проте така заробітна плата їй була нарахована не завжди. Крім того, на запитання суду щодо того, чим гр. ОСОБА_3 може підтвердити виплату їй заробітної плати у розмірі 3000 грн., остання не змогла надати суду відповідні документи, а лише зазначила, що підписувала дві відомості щодо отримання нею заробітної плати, а саме відомості щодо отримання «офіційної»заробітної плати та «неофіційної»заробітної плати, яка видавалася «на руки». Проте, такі відомості суду надані не були.

Таким чином, посилання ОСОБА_3 у своїх заяві, поясненнях та показаннях на те, що її заробітна плата складала приблизно 3000 грн. суд вважає необґрунтованим. При цьому, відповідачем, для визначення податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб враховувалась саме сума у конкретно визначеному розмірі 3000 грн., за відсутності будь-яких доказів одержання цією особою заробітної плати у такому розмірі.

Крім того, як вбачається з пояснень свідка -ОСОБА_4, наданих суду під час розгляду справи, на запитання суду щодо суми розміру заробітної плати, яка виплачувалась йому у ОФ ТОВ «Караван», він не міг зазначити конкретний розмір заробітної плати, вказавши при цьому, що отримував відсоток від суми продажу товару. Також, ОСОБА_4 зазначив, що за час роботи у ОФ ТОВ «Караван»він приблизно отримав 4000 грн. Проте, на запитання суду щодо того, які саме докази він може надати на підтвердження отримання ним такої заробітної плати, ОСОБА_4 ніяких доказів надати не зміг та зазначив, що ніяких документів від бухгалтерії підприємства він не отримував. Крім того, свідок не зміг зазначити точний період своєї роботи в ОФ ТОВ «Караван».

Слід також зазначити, що з письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.2, а.с.173-176), які вони надавали до відділу податкової міліції ДПІ у Приморському районі м. Одеси, не зрозуміло на якій підставі та в якості кого вони надавали такі пояснення.

Враховуючи викладене вище, суд критично ставиться до показань свідків та наданих ними письмових пояснень, оскільки вони є суперечливими та не підтверджуються жодними доказами та зазначає, що висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси про додаткові виплати ОФ ТОВ «Караван» заробітної плати «в конвертах»найманим працівникам - фізичним особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зроблені без достатніх на це підстав, - за відсутності будь-яких доказів одержання цими особами заробітної плати «в конвертах».

Разом з тим, суд зазначає, що розрахунок донарахувань по податку з доходів фізичних осіб базується відповідачем лише на заяві та поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які, як встановлено судом містять не точні, а ймовірні суми заробітної плати.

Крім того, висновок ДПІ про отримання громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у перевіряємий період заробітної плати «в конвертах»спростовується також наданими суду первинними документами, які досліджувались відповідачем під час перевірки, а саме відомостями нарахування та виплати заробітної плати, з якої сплачено податок з доходів фізичних осіб та внески до фондів; табелями обліку використання робочого часу; податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, наказами ОФ ТОВ «Караван» відносно працівників, штатним розкладом (т.1,а.с.50-236). При цьому, акт перевірки не містить жодних посилань на первинні документи, на підставі яких визначена сума донарахованого податку по ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Слід зазначити, що відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (який діяв на момент проведення перевірки), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.2. вказаного Порядку передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Згідно п.2.3.4. цього Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Таким чином, в акті перевірки не зазначені та до матеріалів справи відповідачем не надані докази, що підтверджують нарахування (виплату) оподаткованого доходу на користь фізичних осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які б відповідали вимогам належності та допустимості доказів за ст.70 КАС України.

Разом з тим, як вказує сам відповідач в акті перевірки, заробітна плата ОСОБА_3 нараховувалась та виплачувалась відповідно встановленого штатним розписом посадового окладу за фактично відпрацьований час.

Отже, враховуючи викладене вище, суд вважає, що висновки відповідача про порушення ОФ ТОВ «Караван»приписів п.2.1 ст.2, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.16.3.2, 16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з тим, що підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із доходу, виплаченого громадянам у вигляді заробітної плати у сумах 7809,92 грн. та 796,89 грн. є безпідставними, з огляду на недоведеність нарахування (виплати) оподатковуваного доходу на користь платників податку, а також такі висновки відповідача не відповідають обставинам справи та не підтверджені належними та допустимими доказами з боку відповідача.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень щодо нарахування ОФ ТОВ «Караван» грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача (ОФ ТОВ «Караван») додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про порушення ОФ ТОВ «Караван»п.2.1 ст.2, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.16.3.2, 16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зроблені безпідставно, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 69, 71, 72, 79, 86, 158 -163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0010191701/0 від 23.09.2010 року та № 0010191701/2 від 18.11.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 13 серпня 2012 року.

Суддя О.М.Соколенко

.

.