Постанова № 25760138, 16.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/4955/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кисельової Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Гришиної О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом «Торгового дому «Тана» товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку про визнання податкового повідомлення рішення № 0001122201 від 28.05.2012 р. нечинним із дня його винесення та протиправним в частині визнання грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 431143 грн., визнання податкової вимоги від 08.06.2012р. № 125 нечинною та протиправною в частині визначення грошового зобов'язання по пені в сумі 48700 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку про визнання податкового повідомлення рішення № 0001122201 від 28.05.2012 р. нечинним із дня його винесення та протиправним в частині визнання грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 431143 грн., визнання податкової вимоги від 08.06.2012р. № 125 нечинною та протиправною в частині визначення грошового зобов'язання по пені в сумі 48700 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив наступне.

08.06.2012 р. ДПІ у м. Сєвєродонецьку винесена податкова вимога №125, в якій зазначено, що станом на 08.06.2012 р. сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 57496,16 грн., у тому числі: податок на прибуток: усього - 356,34 грн.; основний платіж - 0 грн.; пеня - 356,34 грн.; податок на додану вартість: усього - 57139,82 грн.; основний платіж - 8438,53 грн., пеня - 48700,29 грн.

Вважають зазначену податкову вимогу в частині, що стосується визначення грошового зобов'язання у вигляді пені з податку на додану вартість в сумі 48700,29 грн., незаконною та протиправною з огляду на наступне.

В травні 2012 р. фахівцями відповідача на підприємстві позивача була проведена перевірка, за результатами якої було складено акт перевірки №326/22-24195267 від 10.05.2012р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем щодо податку на додану вартість були винесені два окремих податкових повідомлення-рішення:

1) №0001112201 від 28.05.2012 р., за яким відповідачем було встановлено заниження нашим підприємством суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2011 р. на суму 431143 грн. (далі за текстом «перше податкове повідомлення-рішення»).

Податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 431143 грн., та, як зазначено в цьому податковому повідомленні-рішенні, відповідно до п.200.6 ст.200 ПК України вважається, що позивач добровільно відмовляється від отримання заниження в розмірі 431143 грн., як бюджетного відшкодування, але зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

2) №0001122201 від 28.05.2012 р., яким встановлено заниження податку на додану вартість у наступному податковому періоді - лютому, березні 2011 р. - на загальну суму 440025 грн., яка зазначеним податковим повідомленням-рішенням була донарахована нашому підприємству (далі за текстом «друге податкове повідомлення-рїшення»).

Але відповідно до першого податкового повідомлення-рішення позивач мав право на зменшення у цих податкових періодах (лютий, березень 2011 р.) податкових зобов'язань на суму 431143 грн.

Таким чином, позивачем фактично був несплачений податок на додану

вартість за податкові періоди лютий, березень 2011 р. не в сумі 440025 грн., як зазначено у

другому податковому повідомленні рішенні, а, з урахуванням нашого права на зменшення

у цих податкових періодах податкових зобов'язань на суму 431143 грн., несплаченим є

податок на додану вартість в сумі 8882 грн.

Зазначене твердження про фактичну заборгованість (несплату) податку на додану вартість підтверджується і податковою вимогою від 08.06.2012 р. №125, в якій зазначено, що позивач має заборгованість з податку на додану вартість за основним платежем всього в сумі 8438,53 грн.

Разом з тим, незважаючи на зазначені фактичні обставини справи та вимоги чинного податкового законодавства, позивачу була нарахована пеня не від суми фактичного боргу за основним платежем з податку на додану вартість, а виходячи з суми податкового боргу, що зазначений в другому податковому повідомленні-рішенні.

Вважають таке нарахування пені незаконним , оскільки для нарахування пені контролюючим органом, по-перше, повинен мати місце факт несплати податкового зобов'язання, по-друге, пеня нараховується на суму узгодженого, але не сплаченого податкового боргу.

Але перевіркою, проведеною відповідачем, не встановлено факту несплати позивачем податку на додану вартість в такій сумі, яка би дала

можливість нарахувати пеню в сумі 48700,29 грн.

Таким чином, перше податкове повідомлення-рішення є свідченням факту заниження підприємством саме бюджетного відшкодування, а не факту заниження та несплати підприємством податку на додану вартість.

Другим податковим повідомленням рішенням, як зазначено вище, встановлено факт заниження нашим підприємством податку на додану вартість у податковому періоді -лютому, березні 2011 р. - на загальну суму 440025 грн., яка зазначеним податковим повідомленням-рішенням була донарахована нашому підприємству.

Але відповідач, нараховуючи другим податковим повідомленням-рішенням позивачу податок на додану вартість в сумі 440025 грн., безпідставно не прийняв до уваги наше право на зменшення у цих податкових періодах (лютий, березень 2011 р.) податкових зобов'язань на суму 431143 грн., що, до речі, визначено першим податковим повідомленням-рішенням.

Зазначені обставини, а саме не прийняття до уваги при визначенні підприємству другим податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 440025 грн. нашого права на зменшення податкових зобов'язань, визначених першим податковим повідомленням-рішенням, на суму 431143 грн., привели:

- по-перше, до безпідставного визначення нашому підприємству податкових

зобов'язань з ПДВ в сумі 440025 грн., оскільки при розрахунку зазначеного зобов'язання

не було враховано наше право на зменшення податкового зобов'язання, визначеного

першим податковим повідомленням-рішенням, в сумі 431143 грн.

А тому друге податкове повідомлення-рішення є протиправним в сумі 431143 грн.:

1) 440025 грн. /визначене податкове зобов'язання/ - 431143 грн. /сума, яка підлягала врахуванню у зменшення податкових зобов 'язань/ -8882 грн. / сума дійсного податкового зобов'язання/;

2) 440025 грн. /визначене податкове зобов 'язання/ - 8882 грн. /сума дійсного податкового зобов'язання/ (сума зайва нарахованого податкового зобов 'язання).

- по-друге, безпідставного нарахування пені в сумі 48700,29 грн., оскільки

зазначена пеня була нарахована від суми неіснуючого боргу.

Просить визнати податкове повідомлення - рішення № 0001122201 від 28.05.2012 р. нечинним із дня його винесення та протиправним в частині визнання грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 431143 грн., визнання податкової вимоги від 08.06.2012р. № 125 нечинною та протиправною в частині визначення грошового зобов'язання по пені в сумі 48700 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та надали аналогічні пояснення, викладені у адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та в заперечення на адміністративний позов пояснив, що перевіркою повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість встановлені порушення «Торгового дому «ТАНА» ТОВ:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 сї. 198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України

від 02.12.2010р. № 2755-У1 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого

занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну

суму 440025грн., в тому числі за лютий 2011 року у сумі 431 143грн., за

березень 201 1 року у сумі 8 882 грн.;

-п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі

змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану

вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на

загальну суму 431 143грн., у тому числі за січень 2011 року на суму 431 143 грн.

У грудні 2010 року «Торговий дім «ТАНА» ТОВ декларувало від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ.

Оскільки «Торговий дім «ТАНА» ТОВ не підпадає під критерії, які зазначені у

п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме:

- як платник ПДВ підприємство зареєстровано з 26.02.2008, тобто

зареєстровано як платники цього податку більш ніж 12 календарних місяців;

- мало достатні обсяги оподаткованих операцій.

«Торговий дім «ТАНА» ГОВ мало право на декларування бюджетного відшкодування у декларації з ПДВ у грудні 2010р.

Перевіркою встановлено, що у грудні 2010р. підприємство декларувало від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у сумі 484 579 грн.

На порушення п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України „ТД „Тана" ТОВ занижено бюджетне відшкодування ПДВ у січні 2011 р. на суму 431 143 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 440 025 грн., в тому числі за лютий 2011 року у сумі 431 143 грн., за березень 2011 року у сумі 8 882 грн.

Підприємством оскаржується податкове повідомлення-рішення (далі по тексту ППР) від 28.05.12 №0001122201 форми „Р", але не оскаржується ППР від 28.05.12 №0001112201 форми «В2», хоча ці рішення пов'язані між собою а саме : збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року на суму 431 143грн. за ППР від 28.05.12 №0001112201 призвело до заниження ПДВ на загальну суму 440 025 грн., в тому числі за лютий 2011 року у сумі 431 143 грн., за березень 2011 року у сумі 8882грн., за ППР від 28.05.12 №0001122201. Тому оскарження тільки одного з цих рішеннь не є коректним.

Відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України у день настання строку погашення податкових зобов'язань по вищевказаному податковому повідомленню-рішенню, а саме 07.06.2012 року, було здійснено нарахування пені по податку на додану вартість у сумі 48700.29 грн.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів та заперечень, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до 75.1.2. цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 19.03.2012 р. по 28.04.2012 р. на підстві направлень, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1, ст..77, п.82.1 ст. 82 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, було проведено планову виїзну перевірку «Торгового дому «Тана» товариства з обмеженою відповідальністю (далі «Торгового дому «Тана» ТОВ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатми якої складено акт від 10.05.2012 р. № 326/22-24195267.

Перевіркою повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість встановлені порушення «Торгового дому «ТАНА» ТОВ:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 сї. 198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України

від 02.12.2010р. № 2755-У1 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого

занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну

суму 440025грн., в тому числі за лютий 2011 року у сумі 431 143грн., за

березень 201 1 року у сумі 8 882 грн.;

-п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі

змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану

вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на

загальну суму 431 143грн., у тому числі за січень 2011 року на суму 431 143 грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ в м.Сєвєродонецьку винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001112201 від 28.05.2012 р., за яким відповідачем було встановлено заниження нашим підприємством суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2011 р. на суму 431143 грн. (далі за текстом «перше податкове повідомлення-рішення»).

- №0001122201 від 28.05.2012 р., яким встановлено заниження податку на додану вартість у наступному податковому періоді - лютому, березні 2011 р. - на загальну суму 440025 грн., яка зазначеним податковим повідомленням-рішенням була донарахована нашому підприємству (далі за текстом «друге податкове повідомлення-рїшення»).

Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень з огляду на таке.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.6 цієї статті платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Так, під час розгляду справи встановлено, що та не заперечувалося сторонами, що відповідно до першого податкового повідомлення-рішення позивач мав право на зменшення у податкових періодах - лютий, березень 2011 р., податкових зобов'язань на суму 431143 грн.

Позивачем фактично був несплачений податок на додану

вартість за податкові періоди -лютий, березень 2011 р. не в сумі 440025 грн., як зазначено у другому податковому повідомленні рішенні, а, з урахуванням права позивача на зменшення у вказаних податкових періодах податкових зобов'язань на суму 431143 грн., несплаченим є податок на додану вартість в сумі 8882 грн.

Зазначене твердження про фактичну заборгованість (несплату) податку на додану вартість підтверджується і податковою вимогою від 08.06.2012 р. №125, в якій зазначено, що позивач має заборгованість з податку на додану вартість за основним платежем всього в сумі 8438,53 грн. (а.с.

Згідно з п.п.129.1.1 ст.129 ПК України пеня нараховується на суму узгодженого податкового боргу після закінчення встановлених строків його сплати.

Згідно з приписами ст.ст.54, 57, 58 ПК України, узгодженою сумою

грошового зобов'язання є така сума, яка самостійно обчислена платником податків і

зазначена ним у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що

подається контролюючому органу або розрахована контролюючим органом відповідно до

вимог чинного податкового законодавства. Розрахована контролюючим органом сума

грошового зобов'язання платника податків зазначається у податковому повідомленні-

рішенні, яке надсилається (вручається) платнику податків;

Відповідно приписів п.п.14.1.175 ПК України податковий борг - сума

узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності),

але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня,

нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Аналізуючи наведене, підставою для нарахування пені контролюючим органом, по-перше, повинен мати місце факт несплати податкового зобов'язання, по-друге, пеня нараховується на суму узгодженого, але не сплаченого податкового боргу.

Також встановлено, що перевіркою, проведеною відповідачем, не встановлено факту несплати позивачем податку на додану вартість в такій сумі, яка би дала

можливість нарахувати пеню в сумі 48700,29 грн.

Відповідно до п.п. «а» п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

З аналізу наведеного вбачається, що перше податкове повідомлення-рішення є свідченням факту заниження нашим підприємством саме бюджетного відшкодування, а не факту заниження та несплати підприємством податку на додану вартість.

Другим податковим повідомленням рішенням, як зазначено вище, встановлено факт заниження позивачем податку на додану вартість у податковому періоді -лютому, березні 2011 р. - на загальну суму 440025 грн., яка зазначеним податковим повідомленням-рішенням була донарахована нашому підприємству.

Але відповідач, нараховуючи другим податковим повідомленням-рішенням позивачу податок на додану вартість в сумі 440025 грн., безпідставно не прийняв до уваги право позивача на зменшення у податкових періодах - лютий, березень 2011 р., податкових зобов'язань на суму 431143 грн., що, до речі, визначено першим податковим повідомленням-рішенням.

Оскільки під час розгляду справи достовірно встановлено, що саме не прийняття до уваги при визначенні підприємству другим податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 440025 грн. права позивача на зменшення податкових зобов'язань, визначених першим податковим повідомленням-рішенням, на суму 431143 грн., привели до безпідставного визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 440025 грн., оскільки при розрахунку зазначеного зобов'язання не було враховано право на зменшення податкового зобов'язання, визначеного першим податковим повідомленням-рішенням, в сумі 431143 грн. та безпідставного нарахування пені в сумі 48700,29 грн., оскільки

зазначена пеня була нарахована від суми неіснуючого боргу.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання податкового повідомлення рішення № 0001122201 від 28.05.2012 р. нечинним із дня його винесення та протиправним в частині визнання грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 431143 грн., оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Враховуючи, що під час розгляду справи суд прийшов до висновку про відсутність підстав у ДПІ в м.Сєвєродонецьку Лугнаської області для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001122201 від 28.05.2012 р., то, відповідно, відповідач також не мав законних підстав і для винесення податкової вимоги від 08.06.2012р. № 125 в частині визначення грошового зобов'язання по пені в сумі 48700 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов «Торгового дому «Тана» товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку про визнання податкового повідомлення рішення № 0001122201 від 28.05.2012 р. нечинним із дня його винесення та протиправним в частині визнання грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 431143 грн., визнання податкової вимоги від 08.06.2012р. № 125 нечинною та протиправною в частині визначення грошового зобов'язання по пені в сумі 48700 грн. - задовольнити повністю.

Визнати податкове повідомлення рішення № 0001122201 від 28.05.2012 р. нечинним із дня його винесення та протиправним в частині визнання грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 431143 грн.

Визнати податкову вимогу від 08.06.2012р. № 125 нечинною та протиправною в

частині визначення грошового зобов'язання по пені в сумі 48700 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь «Торгового дому «Тана» ТОВ судові витрати у розмірі 2178 (двох тисяч ста сімидесяти восьми) грн. 19 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 20 серпня 2012 року.

СуддяЄ.О. Кисельова