Постанова № 25760038, 23.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/7067/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Маслоід О.С.

при секретарі Вишневській О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

(м. Донецьк)

до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі

про визнання недійсними та скасування рішень

за участю

представників сторін: позивач - Попова К.М.

відповідач - Баркар К.В.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі (надалі - відповідач) про визнання нечинними та скасування рішень від 06.04.2012 року №№ 50,51 про застосування фінансових санкцій.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивач своєчасно та у повному обсязі сплачував страхові та єдиний внески, але відповідач зараховував сплачені суми внесків у рахунок заборгованості за попередні періоди. Позивач вважає, що відповідач не має право на таке зарахування, оскільки у призначеннях платежу у платіжних дорученнях позивач зазначав період, за який перераховував кошти. Відповідач не може змінювати призначення платежу, визначеного позивачем, як власником цих коштів.

Відповідач проти позову заперечує та посилається на наступне. Під час проведення перевірки було встановлено, що позивач несвоєчасно сплачував внески, переплати не виявлено, пенсійним фондом недоотримано внесків. За таких обставин, позивачеві нараховані фінансові санкції. Зарахування страчених платежів у період погашення заборгованості проведено у відповідності до вимог діючого законодавства.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В :

ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3 ім. М.С.Сургая» (код ЄДРПОУ 33577404) є філією Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 33161769) без права юридичною особи, знаходився на обліку відповідача як платник страхових внесків, у наступний час - як платник єдиного внеску № 05-62-01-0213.

УПФУ була проведена планова перевірка позивача, за результатами якої 30.03.2012 року складений акт про результати планової перевірки щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, переданих до державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.04.2010 року по 01.02.2012 року.

Позивачем до акту перевірки надані заперечення, які залишені відповідачем без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті рішення від 06.04.2012 року за № 50 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) у сумі 5775,14 грн. та за № 51 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у сумі 1832041,35 грн.

Під час судового розгляду справи судом вирішувалося питання щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Крім цього, представник відповідача не заперечував проти визнання причин пропуску строку звернення до суду позивача поважними. На підставі наданих документів та пояснень представника позивача, суд визнав причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Щодо правомірності рішення від 06.04.2012 року за № 50 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) у сумі 5775,14 грн.

Згідно ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У відповідності до вимог ст.. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Ст. 9 Закону передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду; У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Ч. 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника органи Пенсійного фонду мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Під час судового розгляду справи судом з'ясовано, що позивач більшістю своєчасно та у повному обсязі сплачував єдиний внесок, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. У зв'язку із наявністю недоїмки позивача за попередні періоди, відповідач зараховував сплачений єдиний внесок у рахунок існуючої недоїмки.

Зокрема, за липень 2011 року до сплати підлягав єдиний внесок у сумі 51439,5 грн., а фактично 21.07.2011 року позивач сплатив єдиний внесок у більшому розмірі у загальній сумі 62777,04 грн.; за грудень 2011 року до сплати підлягав єдиний внесок у сумі 6311,9 грн., а фактично 27.12.2011 року позивач сплатив єдиний внесок у більшій сумі у загальній сумі 7703,07 грн.

З наведеного вбачається, відповідачем правомірно були застосовані штрафні санкції, відповідно відсутні підстави для скасування спірного рішення.

За таких обставин, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо правомірності рішення від 06.04.2012 року за № 51 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у сумі 1832041,35 грн.

До матеріалів справи відповідачем надана пояснювальна від 10.04.2012 року за № 4052/02, згідно якої, він зазначає, що у спірному рішення № 51 помилково зазначена дата винесення 06.04.2010 року та просить вважати датою винесення цього рішення 06.04.2012 року.

Під час судового розгляду справи судом з'ясовано, що за перевіряємий період позивачем у повному обсязі були сплачені страхові внески, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями про сплату страхових внесків за період з 01.04.2010 року по кінець року. У зв'язку із наявністю недоїмки позивача за попередні періоди, відповідач зараховував сплачені страхові внески у рахунок заборгованості. Зокрема, за липень, вересень 2010 року позивач повинен був сплатити страхові внески у загальній сумі 3664081,7 грн., а фактично 20.08.2010 року та 22.10.2010 року сплатив у більшому розмірі у загальній сумі 4185480,7 грн.

Підставою прийняття спірного рішення відповідачем зазначений п.7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон 1058), яка виключена Законом з 01.01.2011 року.

Таким чином, відповідачем на момент застосування фінансових санкцій застосована неіснуюча норма Закону.

Виходячи з позиції Конституційного Суду України, наведеної у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-7/99.

Згідно цієї позиції дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування фінансової санкції, вона діяла з 1 січня 2004 року до 1 січня 2011 року, саме цей період часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення та відповідальності за нього.

Аналіз наведеного рішення доводить, що відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу з боку уповноваженого державного органу.

Згідно п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння та відповідальність за них. Офіційне тлумачення цієї норми дано у Рішенні Конституційного Суду України від 30.05.2001 року № 7-рп/2001 по справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб). У мотивувальній частині цього рішення зазначено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом вказана норма спрямована не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, нею визначено, що виключно закони України мають врегульовувати засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад) та відповідальність за них.

Таким чином, на момент прийняття спірного рішення норми, яка встановлює відповідальність за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків не існувало.

Відповідно до вимог ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, відповідач помилково застосував норми матеріального закону, що були чинними на момент вчинення позивачем правопорушення, без врахування того, що ця норма передбачає не тільки засади юридичної відповідальності, а й саму відповідальність за правопорушення. На момент притягнення позивача до відповідальності норм, тобто підстав для відповідальності не існувало, що доводить протиправність спірного рішення.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на викладене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1094 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі № 51 від 06.04.2012 року про застосування до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» фінансових санкцій у сумі 1832041 грн. 35 коп.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» судовий збір у сумі 1094 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 23.08.2012 року у присутності представників сторін.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 28 серпня 2012 року.

Суддя Маслоід О.С.