Постанова № 25754344, 16.08.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2012 р. 15 год. 10 хв.Справа № 2а-1899/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представників позивача - Крупи Ю.Я., Монастирської Н.О.,

представника відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Круз"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Круз" (далі - ПАТ "Круз", позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.05.2012 р. №№ 0003242200, 0003252200, 0003262200, 0003272200, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 811 467,69 грн., з податку на додану вартість на 688 195,56 грн., зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 1 558 537,00 грн. та зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 326,00 грн. із застосуванням штрафної санкції у сумі 990,00 грн. за таке завищення.

Представники позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, обґрунтовують їх тим, що відповідач для складення спірних податкових повідомлень-рішень використав протиправні висновки акту перевірки. На думку позивача, формування його валових витрат та податкового кредиту не залежить від виконання податкових обов'язків щодо декларування валових доходів постачальників. Позивач стверджує, що для потреб власної господарської діяльності орендував легкові автомобілі у своїх працівників. Виходячи із специфіки господарської діяльності, позивач вважає, що автомобілі можуть бути прирівняними до інструментів, які використовуються для виробничих потреб позивача, а тому використання цих інструментів власниками у господарській діяльності суб'єкта підприємницької діяльності не потребує нотаріального засвідчення. Неправомірним вважає висновок відповідача стосовно зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року, оскільки відображення у складі валових витрат від'ємного значення минулих періодів передбачається Податковим кодексом України.

Представник відповідача проти позову заперечувала, оскільки вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам податкового законодавства. Для відображення господарських операцій у складі валових витрат та податкового кредиту обов'язковою умовою є включення цих операцій до валових доходів та податкових зобов'язань постачальників. Тільки при декларуванні цих зобов'язань постачальник має право на складання податкової накладної, а відповідач отримує право на податковий кредит, підтверджений податковими накладними. Відповідно до Цивільного кодексу України у разі, якщо однією із сторін договору оренди транспортних засобів є фізична особа, цей договір потребує нотаріального посвідчення, без такого посвідчення використання транспортного засобу неможливе.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків акту від 06.04.2012 р. № 426/22-1/23139930, складеного за наслідками планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р.

При проведенні перевірки стосовно визначення та сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток відповідач за перевірений період зменшив задекларований позивачем валовий дохід на 44 000,00 грн. та зменшив задекларовані валові витрати на 4 244 431,76 грн.

Висновки про завищення валових витрат позивача були головною підставою для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 654 551,73 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІ- ІV квартали 2011 року на 1 558 537,00 грн.

Серед порушень податкового законодавства, які вплинули на висновок відповідача стосовно завищення валових витрат, було включення до складу валових витрат сплачених коштів фізичним особам за оренду легкових автомобілям у сумі 82 715,11 грн. та витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів у сумі 262 668,00 грн. для експлуатації цих автомобілів на підставі договорів оренди не завірених нотаріально.

Позивач стверджує, що орендував автомобілі у власних працівників, ці автомобілі використовувались для забезпечення його господарської діяльності, а виплату оренди слід розцінювати як компенсацію за використання інструментів, що належать працівникам платника податку.

Відповідач стверджує, що відповідно до статей 759, 799 Цивільного кодексу України договір оренди транспортних засобів у фізичних осіб укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, без такого нотаріального посвідчення використання орендованих транспортних засобів у господарській діяльності платника податків неможливе.

Суд, беручи до уваги позиції сторін з цього питання, зазначає, що договір оренди передбачає передачу у строкове користування предмету оренди від власника до орендаря. Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму чи оренди транспортного засобу, в якому хоча б однією із стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. За приписами ПК України та Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР) до складу валових витрат платника податку на прибуток відносяться документально підтверджені витрати, які пов'язані з отриманням оподатковуваного доходу цього платника податку.

Відносно позиції позивача, що автомобіль є інструментом, суд зазначає, що якщо і погодитись з цим, то для використання такого інструменту в господарській діяльності, законодавець чітко визначив нотаріальну форму посвідчення договору оренди.

На думку суду, не виконання позивачем обов'язкових умов щодо укладення договору оренди транспортних засобів у фізичних осіб унеможливлює їх легальне використання у оподатковуваній господарській діяльності позивача, а тому суд вважає обґрунтованою позицію відповідача з цього питання.

Іншими підставами для зменшення відповідачем валових витрат позивача було виключення з їх складу операцій позивача з ТОВ "Нікстройсервіс" у сумі 2 379 469,00 грн., з ТОВ "Профтранс" у сумі 130 071,66 грн. та з ФОП ОСОБА_4 у сумі 11 416,68 грн.

Відповідач зменшує витрати позивача по операціям з ТОВ "Нікстройсервіс" через те, що цей постачальник не звітує про здійснення господарської діяльності у періоді поставки товарів у зв'язку з визнанням податковим органом недійсною декларації за цей період, не знаходиться за юридичною адресою, не надав пояснення та підтвердження поставки товарів позивачеві.

ТОВ "Профтранс" документально не підтвердив господарські відносини з позивачем через крадіжку бухгалтерських документів.

Постачальник транспортних послуг ФОП ОСОБА_4 не підтвердив надання транспортних послуг товарно-транспортними накладними, а підтвердив надання послуг лише актами здачі-приймання робіт.

Відобразивши ці операції у складі валових витрат, позивач, на думку відповідача, порушив вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР та пп. 138.10 п. 138 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України.

Відповідно до Закону № 334/94-ВР та ПК України до складу валових витрат платника податку відносяться документально підтверджені витрати платника податку, які пов'язані з отриманням цим платником податку оподатковуваного доходу, що відображається у декларації з податку на прибуток. При цьому, ні Закон № 334/94-ВР, ні Податковий кодекс України не визначає пріоритетів первинних бухгалтерських документів для їх врахування у податковому обліку платника податку.

На думку суду, для відображення у податковому обліку, а у подальшому - у податковій звітності, достатніми умовами для документування витрат є встановлення в цих документах чіткого часового зв'язку цих витрат з оподатковуваною господарською діяльністю платника податку, а встановлення інших обмежень стосовно формування валових витрат податковим законодавством України забороняється.

Як вбачається судом з акту перевірки, відповідач свої висновки стосовно завищення позивачем валових витрат по операціям з ТОВ "Нікстройсервіс", ТОВ "Профтранс" та ФОП ОСОБА_4 ґрунтує на недоліках у декларуванні доходів, документуванні цих операцій, які були допущені цими постачальниками, та не доводить що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі позивача податкова вигода не могла бути одержана.

Висновки стосовно заниження належних до сплати грошових зобов'язань позивача податковий орган має робити на підставі документів саме позивача, а не інших суб'єктів підприємницької діяльності. Документи останніх можуть бути використані як додатковий, але не основний доказ правомірності висновків податкового органу. Суд вважає, що висновки відповідача стосовно обліку цих операцій позивачем будуються на припущеннях та на встановленні суб'єктом владних повноважень додаткових обмежень стосовно документування господарських операцій суб'єктом підприємництва.

З огляду на надані документи, позивач виконав всі вимоги Закону № 334/94-ВР та ПК України під час формування валових витрат по операціям з ТОВ "Нікстройсервіс", ТОВ "Профтранс" та ФОП ОСОБА_4 і тому висновки відповідача про виключення цих операцій із складу валових витрат позивача є протиправними.

За актом перевірки від 06.04.2012 р. відповідач із складу валових витрат ІІ-ІV кварталу 2011 року виключив від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 1 558 537,00 грн., яке утворилось у результаті перенесення з 1 кварталу 2011 року від'ємного значення минулих періодів - 80 відсотків від'ємного значення, що виникло на кінець 2009 року.

Відповідач, посилаючись на ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, вважає, що з введенням у дію ПК України до ІІ-ІV кварталів 2011 року не переносилось від'ємне значення об'єкту оподаткування минулих податкових періодів, у тому числи і залишок від'ємного значення на кінець 2009 року, що не перекрите прибутком 1 кварталу 2011 року. На думку відповідача, до декларації з податку на прибуток після 01.04.2011 року переносилось виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке було отримане у 1 кварталі 2011 року без врахування особливостей перенесення від'ємного значення 2009 року.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та приписи законодавства.

За змістом п. 150.1 ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За приписами пп. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Особливості застосування ст. 150 ПК України, які визначені розділом ХХ кодексу пов'язані з тим, що Розділ III ("Податок на прибуток підприємств") цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року. До введення у дію положень Податкового кодексу України застосувались норми Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи наведе, суд вважає, що за ПК України при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року мало враховуватись від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке утворилось при складанні декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, виходячи із застосування нормативних положень Закону № 334/94-ВР та порядку застосування цього закону при складанні декларації з податку на прибуток, визначеного наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, зареєстрованого в Мінюсті 08.04.2003р. за №271/7592 (далі - Порядок № 143).

За п. 6.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 1.5 Порядку № 143 податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону № 334/94-ВР, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Згідно із п. 3 Порядку № 143 від'ємне значення об'єкту оподаткування попередніх звітному податкових періодів враховується у складі валових витрат декларації з податку на прибуток за рядком 04.9.

З 01.04.2011 року у зв'язку з введенням у дію розділу III ("Податок на прибуток підприємств") ПК України форма декларації з податку на прибуток у 2 кварталі 2011 року визначалась наказом ДПА України від 28.02.2011р. № 114 (далі - наказ № 114), відповідно до якого, при визначенні оподатковуваного прибутку до складу інших витрат за рядком 06.6 декларації включалось від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року).

Дослідивши нормативні документи з визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року суд вважає, що при визначенні об'єкту оподаткування має бути врахований загальний від'ємний результат від складання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року незалежно від дати виникнення від'ємного значення, врахованого при визначенні цього результату.

Помилковою є думка відповідача, що при перенесенні від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток з 1 кварталу 2011 року до 2 кварталу 2011 року від цього значення має бути відокремлене від'ємне значення, яке утворилось у попередніх 1 кварталу 2011 року податкових періодах, оскільки необхідність такого розподілу не передбачається жодним нормативним документом з питань оподаткування прибутку підприємств у 2011 році.

Таким чином, суд вважає неправомірним зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 1 558 537,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2012р. № 0003262200.

Висновки відповідача стосовно правомірності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ "Нікстройсервіс", ТОВ "Профтранс" та ФОП ОСОБА_4 вплинули на розмір грошових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених за податковим повідомленням-рішенням №00032522000, та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №0003272200. Відповідач вважає, що сформувавши податковий кредит по цим операціям у сумі 504 191,52 грн. позивач порушив вимоги підпунктів 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) та п. 185.1 ст. 185, п.п. 186.1, 186.2 ст. 186, п. 187.1 с. 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України.

Крім того, відповідач встановив, що позивач неправомірно до складу податкового кредиту відніс ПДВ у сумі 40 110,53 грн. по відносинам з ПП "ВКФ "Югромкомплект", який у податковій звітності не задекларував операцій з продажу товарів позивачеві.

Відповідач стверджує, що право на податковий кредит у платника податку на додану вартість виникає за умови нарахування податкових зобов'язань продавцем, а не з самого факту існування податкових зобов'язань. Не декларування податкових зобов'язань у зв'язку визнанням недійсними поданих декларацій ТОВ "Нікстройсервіс" та ПП "ВКФ "Югромкомплект", не підтвердження документами здійснення операцій поставки ПП "Профтранс" та ФОП ОСОБА_4, на думку відповідача, не дає права позивачеві на податковий кредит та бюджетне відшкодування по цим операціям. Товарність операцій з поставки товарів (послуг) ТОВ "Нікстройсервіс", ПП "ВКФ "Югромкомплект", ПП "Профтранс" та ФОП ОСОБА_4, а, відповідно, і право позивача на податковий кредит по цим операціям, відповідач ставить у залежність від виконання податкового обов'язку цими постачальниками та наявності у них документів по цим операціям. При цьому, відповідач ігнорує наявність у позивача податкових та бухгалтерських накладних по цим операціям та сплату постачальникам вартості товарів та послуг.

Згідно з вимогами Закону № 168/97-ВР та ПК України податковий кредит платника ПДВ складається з сум ПДВ, сплачених (нарахованих) постачальникам товарів (робіт, послуг) та підтверджених належним чином складеними податковими накладними та, у разі, якщо ці товари (роботи, послуги) призначені для використання в оподатковуваній господарській діяльності цього платника податку.

Під час проведення перевірки відповідач не спростував та не довів існування жодної підстави, яка унеможливлює формування податкового кредиту та декларування бюджетного відшкодування позивача по операціям з ТОВ "Нікстройсервіс", ПП "ВКФ "Югромкомплект", ПП "Профтранс" та ФОП ОСОБА_4 Відповідач перекладає виконання податкових обов'язків цих постачальників на позивача, не доводячи існування між позивачем та цими постачальниками спільних організаційно-правових формувань, які передбачають колективну відповідальність за результати господарської діяльності кожного учасника.

В зв'язку з цим, суд вважає протиправним висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на 544 302,05 грн., внаслідок відображення у його складі господарських операцій з ТОВ "Нікстройсервіс", ПП "ВКФ "Югромкомплект", ПП "Профтранс" та ФОП ОСОБА_4

Суд вважає, що не може бути підставою для визначення додаткових зобов'язань позивачу порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного платника податку окремо і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003252200 податкове зобов'язання позивача з ПДВ збільшено на 11 094,00 грн. у зв'язку із виключенням із складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні паливно-мастильних матеріалів, використаних для заправки легкових автомобілів, орендованих у фізичних осіб.

Як з'ясовано судом, ці договори оренди не завірені нотаріально і тому орендовані автомобілі не могли в установленому порядку використовуватись в оподатковуваній господарській діяльності позивача. За таких обставин суд не вбачає наявність у позивача права на формування податкового кредиту у сумі 11 094,00 грн. по вказаним операціям і вважає правомірним висновок відповідача про заниження грошового зобов'язання позивача з ПДВ на цю суму.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Круз" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 08.05.2012 р. №№ 0003262200 та 0003272200.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 08.05.2012 р. № 0003242200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 777 410,81 грн., в тому числі за основним платежем на 627 306,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 150 104,58 грн.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 08.05.2012 р. № 0003252200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 674 328,06 грн., в тому числі за основним платежем на 539 976,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 134 352,01 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Круз" (ідентифікаційний код 23139930) судовий збір у розмірі 2 112,31 грн. (дві тисячі сто дванадцять гривень тридцять одну копійку).

Повернути приватному акціонерному товариству "Круз" (ідентифікаційний код 23139930) судовий збір у сумі 4 527,40 грн. (чотири тисячі п'ятсот двадцять сім гривень сорок копійок), сплачений згідно платіжного доручення від 21 травня 2012 р. № 377614.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 серпня 2012 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.6