Постанова № 25754226, 07.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 6606/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Яловенко В.В., Ніколаєнко Г.Л., відповідача - Тарана М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Гонг" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ «Гонг», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00001202303 від 08.11.2011р. та податкове повідомлення-рішення № 0000242212 від 26.04.2012р.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову позивач зазначив, що ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит при обчисленні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Автоінсервіс»та ТОВ «Будхолдинг-Харків». Висновки податкового органу про нікчемність угод позивача з вказаними контрагентами та необхідність коригування у зв'яжу з цим податкового кредиту вважає протиправними. Наполягає на тому, що у ПАТ «Гонг»не виникало законодавчо визначеного обов'язку щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток підприємств, а висновки відповідача з цього приводу не відповідають ні вимогам законодавства, ні фактичним обставинам, оскільки позивачем не приймалось рішення про нарахування та виплату дивідендів. Зазначив, що податкові накладні, виписані позивачу від ЗАТ «Кримська фруктова компанія»та ЗАТ «Енергія-2010»відповідають вимогам діючого законодавства.

В судовому засіданні представники позивача доводи та вимоги адміністративного позову підтримали, просили суд про їх задоволення в повному обсязі.

Відповідач, Західна МДПІ м. Харкова, в наданих до суду письмових запереченнях на позов та її представник в судовому засіданні виклали власну правову позицію щодо обставин справи, вимоги адміністративного позову не визнали. В обґрунтування заперечень вказали, що позивач в складі податкового кредиту відобразив суми за господарськими операціями з ТОВ «Автоінсервіс»та ТОВ «Будхолдинг-Харків», реальність здійснення яких належним чином не підтверджена. Наголосили на тому, що АТ позивачем порушено законодавчо визначений обов'язок щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток при оподаткуванні дивідендів у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Стверджують, що податкові накладні, отримані позивачем від ЗАТ «Кримська фруктова компанія»та ЗАТ «Енергія-2010»не відповідають вимогам діючого законодавства. З цих підстав просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані судом та надані сторонами по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Гонг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт № 2595/23-03-05/01549165 від 07.11.2011р. Висновками акту перевірки № 2595/23-03-05/01549165 від 07.11.2011р. встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит ПАТ «Гонг»в вересні, жовтні, листопаді ,грудні 2010 року частково сформовано від виконання нікчемних правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від підприємств, фінансово-господарські взаємовідносини яких з ПАТ «Гонг»є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, що привело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в вересні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року в сумі 39818,35 грн.; п.201.1, 201.4 ст.201, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу Українип.1, п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969 та віднесло до податкового кредиту суми ПДВ по накладним, виписаним з порушенням встановлених норм всього в сумі 102058,52 гри., в тому числі в січні 2011 року в сумі 27495, грн., в квітні 2011 року в сумі 50972,78 грн., в червні 2011 р в сумі 23590,74 грн.; пп.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства»ст.. 15, п. «д»ст. 41 Закону України «Про господарські товариства в , в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів в термін до 01.07.2010 року в сумі 70,125 тис. грн.

На підставі висновків акту перевірки № 2595/23-03-05/01549165 від 07.11.2011р. відповідачем 08.11.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001212303, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 151834,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 00001202303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 87656,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПС України від 10.01.2012р. за №491/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 08.11.11 №00001212303 скасоване в частині визначення товариству ПДВ за рахунок зменшення податкового кредиту на загальну суму 50972,78 грн. ПДВ і у відповідній частині штрафну санкцію.

26.04.2012 року Західною МДПІ винесене податкове повідомлення-рішення № 0000242212, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 100860 грн.

Оскільки причиною виникнення спору стали висновки відповідача щодо неправомірності формування позивачем складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість, а також висновки про порушення порядку оподаткування дивідендів, то суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціальних законів, якими є Закон України «Про податок на додану вартість», Податковий кодекс України та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакціях, чинних на час виникнення таких правовідносин, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які не суперечать положенням спеціальних законів.

Щодо висновків ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про порушення позивачем порядку оподаткування дивідендів, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дивіденд визначено як частину чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів, які товариство виплачує виключно грошовими коштами. За приписами ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Водночас, суд звертає увагу, що за змістом ч. 3 та ч. 4 Закону України «Про акціонерні товариства»виплаті дивідендів має передувати рішення про їх виплату, прийняте уповноваженим органом товариства.

Відповідно до п.1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Оподаткування дивідендів врегульовано п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. Згідно з п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Виходячи зі змісту вказаних норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які для даних правовідносин є спеціальними, правомірним є висновок про те, що обов'язок емітента корпоративних прав з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток виникає у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам). Саме із такого рішення випливають в тому числі і податкові зобов'язання, які визначив контролюючий орган. Такий висновок суду ґрунтується на системному тлумаченні п.п. 7.8.2. та п.п 7.8.5. п.7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Відповідачем при розгляді справи не надано жодних доказів щодо прийняття ПАТ «Гонг»рішення про виплату своїм акціонерам (власникам) дивідендів в 2010 році, що зумовлювало б нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток. Матеріалами справи підтверджено, що позивач при проведенні перевірки надавав до податкового органу копію протоколу загальних зборів акціонерів № 19 від 29.04.2010р., згідно якого прийнято рішення про направлення коштів на поліпшення матеріально технічної бази АТЗТ «Гонг», дивіденди за цей період не нараховувати та не сплачувати.

З цих підстав суд вважає неправомірними та необґрунтованими висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та нарахування авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 70,125 тис. грн. Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001202303 від 08.11.2011р. підлягає задоволенню.

Щодо висновків ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що привело до завищення податкового кредиту з ПДВ в вересні, жовтні, листопаді 2010 року в сумі 39392,57 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Автоінсервіс»та грудні 2010 року в сумі 425,78грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Будхолдинг-Харків», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства пов'язують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту, не є безумовною підставою для обчислення сум податків, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Матеріали справи свідчать, що позивач (покупець) уклав з ТОВ «Автоінсервіс»договір № 01/09-1КП купівлі-продажу нафтопродуктів. В матеріалах справи містяться видаткові та податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Автоінсервіс», платіжні доручення щодо сплати за отриманий товар.

В якості доказу фактичної доставки товару (нафтопродуктів) від ТОВ «Автоінсервіс»до ПАТ «Гонг»позивачем надані товарно-транспортні накладні.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нам нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496. (Далі Інструкція № 281).

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до пп. 5.4.1 п.5.4 Інструкції №281 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Тип параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск продуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорт якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до Г 5900.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 Інструкції №281 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Пп.7.5.2 п.7.5 Інструкції №281 передбачено, що відпуск нафти або нафтопродуктів до мір місткості (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах, автозаправниках) здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором).

П.п.7.5.6 п.7.5 Інструкції №281 передбачено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір щ місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник дається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

У ТТН оператор зазначає помер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, псується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відповідно до пп. 10.2.1 Інструкції № 281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі шості паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Відповідно до пп. 10.2.4 Інструкції № 281 забороняється приймати нафтопродукти у разі: неналежного оформлення або відсутності ТТН, відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості), відсутності копії сертифіката відповідності.

Відповідно до пп.10.2.8 Інструкції №281 у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на підприємстві, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

Пп.14.1 Інструкції № 281 під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Суд зазначає, що товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів виписані позивачу не на бланках суворої звітності. У ТТН не зазначено номер резервуару, марку та вид нафти або нафтопродукту, тину і температуру, за якої визначалась густина, а також дату і час виїзду автоцистерни з підприємства. Також відсутні підписи та печатки автотранспортного підприємства, позивачем не надано подорожні листи автотранспортного підприємства.

Крім того, суд бере до уваги, що актом № 2719/233/37091566 від 22.06.2011р., складеним ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова встановлено, що ТОВ «Автоінсервіс»зареєстровано та лічиться на обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова. У ТОВ "Автоінсервіс" відсутні власні офісні, складські, виробничі та інші приміщення, що відносяться до основних фондів І групи, про що свідчать нульові показники у рядку Б1 «Основні фонди групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки»та у рядку Б5 «Основні фонди групи 1 з нормою амортизації нижче 2 відсотків». У ТОВ "Автоінсервіс" відсутні транспортні засоби -розрахунки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів до органів податкової служби не надавались (за даними АІС «Бест звіт», АС «Співставлення ПК та ПЗ», АІС «податки»). В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ТОВ «Автоінсервіс»з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні будь які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

За встановлених обставин щодо придбання ПАТ «Гонг»нафтопродуктів у ТОВ «Автоінсервіс»надані позивачем копії договору, видаткових та податкових накладних, а також копії платіжних доручень щодо оплати придбаного товару на висновки суду не впливають. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в вказаній частині.

Також судом встановлено, що АТЗТ «Гонг»придбало у ТОВ «Будхолдинг-Харків»клей для плитки та емаль на загальну суму 2554,501 грн. (ПДВ -425,75 грн.) відповідно до наявної в матеріалах судової справи видаткової накладної № БХ-1207-12 від 07.12.2010р., яка містить підпис особи, що здійснила відвантаження товару, скріплений печаткою постачальника.

Факт придбання товарів у ТОВ «Будхолдинг-Харків»на загальну суму 2554,501 грн. (ПДВ -425,75 грн.) підтверджується також податковою накладною від 07.12.2010р. № 120716 на суму 2554,50 грн. (ПДВ -425,75 грн.

Розрахунки за вказаний товар проведенні у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Будхолдинг-Харків»грошових коштів на підставі рахунку-фактури від 02.12.2010р. № БХ-1202-19, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Отриманий товар позивачем оприбуткований та використаний у власній господарській діяльності, про що свідчать оборотна відомість по рахункам та акти списання, долучені до матеріалів справи.

Придбаний товар доставлявся позивачу орендованим ПАТ «Гонг»у ОСОБА_5 автомобілем, про що свідчать копія договору найму (оренди) автомобіля, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, товарно-транспортна накладна №003154 від 07.12.2010р.

Жодних доказів того, що правочин вчинений ПАТ «Гонг»з підприємством -постачальником ТОВ «Будхолдинг-Харків»не спричиняє реального настання юридичних наслідків та визнано нікчемним відповідачем, в порушення положень ч.2 ст.71 КАС України, до суду не надано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо висновків ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про порушення позивачем п.201.1, 201.4 ст.201, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу Українип.1, п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, а саме віднесення до податкового кредиту січня та червня 2011 року суми ПДВ по накладним, виписаним ЗАТ «Кримська фруктова компанія»та ТОВ «Енергія 2010», суд зазначає наступне.

Згідно п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4. ст.201 ПК України).

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту січня 2011 року позивачем включено податкову накладну від 27.01.2011р. №14428/2, виписану ЗАТ «Кримська фруктова компанія», та до складу податкового кредиту червня 2011 року позивачем включено податкову накладну від 16.06.2011р. №51, виписану ТОВ «Енергія 2010».

Актом перевірки зафіксовано, що податкова накладна оформлена з порушенням п.201.1, п. 201.4 ст.201 ПК України, а саме підприємством подано до перевірки ксерокопію вказаної податкової накладної, тобто податковий кредит сформовано на підставі копії податкової накладної.

Суд зазначає, що генеральний директор та головний бухгалтер ПАТ «Гонг»підписали акт перевірки без заперечень, чим підтвердили, що первинні бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують факти, викладені в цьому додатку, що є невід'ємною частиною акта перевірки) за період, що перевірявся, відсутні.

Згідно п.44.7 ст44 ПК України протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Пунктом 44.6 ст.44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд зазначає, що позивач не скористався правом, передбаченим положеннями ст.44 ПК України надати до податкового органу після проведення перевірки належним чином оформлену податкову накладну, виписану ЗАТ «Кримська фруктова компанія», як не скористався і правом подати заперечення на акт перевірки, передбаченим п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженим Наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1003, згідно якого у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Так, при адміністративному оскарженні податкових повідомлень-рішень до ДПА у Харківській області в доповненні до скарги на податкові повідомлення-рішення (вих.№819 від 18.11.2011р.) позивач зазначав, що податкова накладна №14428/2 від 27.01.2011р. відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки її складала одна й та ж особа, що і податкову накладну №14189 від 15.12.2010р. Суд зазначає, що вказані обставини жодним чином не свідчать, що спірна податкова накладна оформлена без порушення вимог податкового законодавства, наявність якої є підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, позивачем ні під час перевірки, ні в процедурі адміністративного оскарження спірних рішень, ні під час судового розгляду справи, не надано доказів наявності належним чином оформленої податкової накладної №14428/2 від 27.01.2011р., виписаної ЗАТ «Кримська фруктова компанія», яка були включена позивачем до складу податкового кредиту січня 2011 року. Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Також актом перевірки встановлено, що податкова накладна №51 від 16.06.2011р., виписана ТОВ «Енергія 2010»не містить інформації щодо місцезнаходження (податкової адреси) продавця, в накладній не визначено вид цивільно-правового договору.

Позивачем до матеріалів справи долучена копія податкової накладної №51 від 16.06.2011р., що виписана ТОВ «Енергія 2010», яка містить всі обов'язкові реквізити, передбачені положеннями ст.201 ПК України.

Суд зазначає, що положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За приписами Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення.

Вказане дозволяє стверджувати, що будь-який висновок акта перевірки органу державної податкової служби щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, до суду не надано доказів виявлення під час проведення перевірки податкової накладної №51 від 16.06.2011р., виписаної ТОВ «Енергія 2010», яка не містить інформації щодо місцезнаходження (податкової адреси) продавця, в накладній не визначено вид цивільно-правового договору, як не надано і копії вказаної накладної з виявленими недоліками.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Гонг" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №00001202303 від 08.11.2011 року, винесене ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242212 від 26.04.2012 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 24 122,96 грн., в т.ч. основний платіж - 24016,52 грн., санкції -106,44 грн., винесене Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.