Постанова № 25754100, 14.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 серпня 2012 р. № 2-а- 7551/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін

позивача Веретун Н.І.

відповідача Кірсанова Д.Н.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Спільного підприємства "Інженерно-авіаційна служба" Товариство з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2012 року № 00002752305 та № 00002762305. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що угоди укладені між ним та ТОВ "ЮСАЕМ" та ПП «ХАРМАТ»мали реальний характер, внаслідок чого підприємством правомірно визначено валові витрати та сформований податковий кредит у періоді, що ревізувався.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі, пославшись на те, що за результатами перевірок контрагентів позивача встановлено, що останні не знаходяться за офіційним місцезнаходженням, здійснені господарські операції мають ознаки нереальності та мають ознаки умисного ухилення від сплати податку на додану вартість, що стало підставою для висновку про відсутність реальності господарських операцій по ланцюгу постачання та відповідно донараховані податкові зобов'язання та визначені штрафні санкції

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач, СП "Інженерно-авіаційна служба" TOB, зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.04.2010 р. має код за ЄДРПОУ 32023020, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 06.06.2002 р., є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100321227 від 04.02.2011 р., індивідуальний податковий номер 320290220310. Основними видами діяльності підприємства за КВЕД згідно довідки статистики є оптова торгівля машинами та устаткуванням; виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування; пасажирський та вантажний авіаційний транспорт

У період з 10.02.2012 року по 16.02.2012 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Хармат», ТОВ «ЮСАЕМ»їх реальності та повноти відображення в обліку за липень -вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.02.2012 року № 955/2305/32029020, яким зафіксовано порушення п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.8 ст.138, 139 ПК України внаслідок чого підприємством завищено витрати за 3-4 квартали 2011 року у сумі 627819 грн. та доходи всього у сумі 371476 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 60604 грн.; ст..187 ПК України, що призвело до завищення податкові зобов'язання у розмірі 74296 грн.; порушення п.198.2,198.3,198.6 ст.198, п.200.1-200.3 ст.200 ПК України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 125564, грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 19.03.2012 року:

№ 0002752305, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68750,00 грн., в т.ч. основний платіж 55000,0 грн., штрафні санкції 13750,0 грн.

№ 0002762305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 60604,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст..56 ПК України, за результати якого податкові повідомлення рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП «Хармат»укладено договір поставки від 15.07.2011 року № 20/11, згідно якого підприємством придбані ТМЦ

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень рішень, якими донараховано грошові зобов'язання по взаємовідносинам з ПП «Хармат»з тих підстав, що за результатами проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Хармарт" (код ЄДРПОУ 34018183) щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період серпень 2011 р., отриману листом № 5819/7/23-218 від 04.11.2011 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій з тих підстав, що вказане підприємство з адресою не знаходиться, здійснює безпідставне коригування податкових зобов'язань та має ознаки умисного ухилення від сплати податку на додану вартість, що стало підставою для висновку про відсутність реальності господарських операцій по ланцюгу постачання та відповідно донараховані податкові зобов'язання та визначені штрафні санкції

Із досліджених в судовому засіданні копій первинних документів, судом встановлено, що на виконання вказаного договору ПП «Хармат»позивачеві видані податкові накладні від 15.07.20121 року №115, від 09.09.2011 року № 99 (а.с.61,63, т.1). Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 649 від 22.08.2011 року, № 689 від 14.10.20111 року; № 702 від 01.11.2011 року, вбачається, що позивачем по справі сплачено вартість придбаних товарів; переміщення товару підтверджується ТТН № 0701 від 15.07.2011 року № 0901 від 09.09.2011 року, облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу проведено по рахунку 281 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29 (а.с.24-27,т.2, а.с.142-156, т.1)

Подальша реалізація товару підтверджується наявними у матеріалах справи договорами з ДП ХМЗ «ФЕД», ДП «Антонов», податковими накладними виписаними підприємством позивачем на адресу своїх контрагентів, рахунками-фактурами, накладними, дорученнями, ТТН накладними на переміщення ТМЦ та платіжними дорученнями на підтвердження факту отримання оплати за договорами подальшої реалізації, копіями довіреностей на отримання ТМЦ (а.с.157-240, т.1).

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ПП «Хармат»(а.с.24, т.1) та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»(далі ТОВ «ЮСАЕМ») суд зазначає наступне.

У судовому засіданні представник відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що за результатами проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЮСАЕМ»щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період липень-вересень 2011 року, акт перевірки Харківської ОДПІ від 15.11.2011 року № 2576/234/33010817, встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій з тих підстав, що вказане підприємство з адресою не знаходиться, здійснює безпідставне коригування податкових зобов'язань та має ознаки умисного ухилення від сплати податку на додану вартість, що стало підставою для висновку про відсутність реальності господарських операцій по ланцюгу постачання та відповідно донараховані податкові зобов'язання та визначені штрафні санкції.

Представник позивача обґрунтовуючи позов в цій частині вимог, зазначив, що оскільки позивач здійснює господарську діяльність у авіаційній галузі, придбані ТМЦ мають відповідати певним вимогам якості, маркування та пакування. З цією метою між позивачем та ТОВ «ЮСАЕМ»укладено договір послуг від 20.06.2011 року № 19/11, згідно якого виконавець здійснював послуги з перерахунку та сортування виробів; замірювання ваги НЕТТО продукції; контролю виробів за якістю на предмет відповідності ОСТам за допомогою візуального огляду та мікроскопу; контроль хімічного складу виробів за допомогою портативного рентгено-флуоресцентного спектрометру ЕlvaX Niton XL3 GOLDD; фасування товару згідно вимог кінцевого споживача; маркування та упаковка товару.

Приписами ч. 1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. В судове засідання представником позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «ЮСАЕМ»надано акти приймання виконаних робіт та звіти (а.с.73-83, т.2).

Дослідивши вказані документи суд зауважує, що вони містять деталізований перелік, наслідки наданих послуг, в тому числі встановлення відповідності якості та фасування крепіжних виробів. Наведені обставини свідчать про те, що вказані акти прийому-передачі виконаних робіт відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та приймаються судом в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «ЮСАЕМ».

Крім того суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що у подальшому вказані ТМЦ реалізовані ТОВ «Епілон»за договором від 31.03.2011 року № 9/11 на підставі видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи.

Щодо посилань представника відповідача на завищення вартості послуг отриманих за договором з ТОВ «ЮСАЕМ», як підстави відмови у задоволенні позовних вимог суд зауважує, що вказана обставини як вбачається із акту перевірки не була предметом дослідження під час проведення перевірки, а тому не вивчається судом, оскільки під час судового розгляду суд перевіряє ті документи, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, про обґрунтованість витрат на послуги за договором з ТОВ «ЮСАЕМ», доведеність використання їх результатів у подальшій господарській діяльності, а тому вони можуть бути віднесені на результати господарської діяльності позивача.

Щодо посилань представника відповідача на недотримання ПП «Хармат»та ТОВ «ЮСАЕМ»вимог податкового законодавства, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, то суд, враховуючи положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ, вважає їх необґрунтованими. Так, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. В рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Спільного підприємства "Інженерно-авіаційна служба" Товариство з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити

Скасувати податкові повідомлення рішення від 19.03.2011 року № 00002752305 та № 00002762305.

Стягнути з Державного бюджету на користь Спільного підприємства " Інженерно-авіаційна служба" Товариство з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 32029020, м. Харків, 61072, вул. 23 Серпня,36-А, кв.1) судовий збір у розмірі 1293 (одна тисяча двісті дев'яносто три) грн. 55 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 19.08.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.