Постанова № 25746387, 22.08.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2012 № 5011-19/4102-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Крашеніннікова М.І. - дов. №1034/2012 від 01.01.2012

від відповідача: Савісько В.В. - дов. №08-03-29/56-12 від 13.02.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова

компанія „Оранта"

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.05.2012

у справі №5011-19/4102-2012 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування"

до Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова

компанія „Оранта"

про відшкодування 38374,00 грн.

У судовому засіданні 20.08.2012 оголошувалась перерва до 22.08.2012, у зв'язку із чим постанова приймається вказаною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування" (надалі - ПрАТ „ПРОСТО-страхування", позивач) до Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" (надалі - ВАТ „НАСК „Оранта", відповідач) про відшкодування шкоди у порядку регресу в розмірі 38 374,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2012 у справі №5011-19/4102-2012 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ВАТ „НАСК „Оранта" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2012 у справі №5011-19/4102-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення не прийнято до уваги доводи відповідача про те, що позивач не подав заяву про страхове відшкодування. Скаржник вважає, що оскільки позивачем не було подано заяву про страхове відшкодування, то відповідачем не може бути прийнято рішення про виплату страхового відшкодування. Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що згідно полісу ВА/5518448 ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 35000,00 грн., у зв'язку із чим на думку відповідача суд повинен був хоча б зменшити суму позовних вимог відповідно до даного ліміту, або витребувати і перевірити даний поліс.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.06.2008 між АТ „ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_4 укладено договір страхування №АТК 169300, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки „Toyota AVENSIS" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

03.01.2009 на проспекті Визволителів у м. Києві, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Toyota AVENSIS" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля „Nissan" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_5

Внаслідок ДТП автомобіль марки „Toyota AVENSIS" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Дніпровського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві.

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля „Nissan" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.01.2009.

Відповідно до звіту №59/27745 про оцінку майна від 04.02.2009, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу „Toyota AVENSIS" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), з урахування коефіцієнту фізичного зносу, станом на 04.02.2009 складає 35553,09 грн.

Згідно рахунку-фактури №29 від 15.01.2009, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 38024,00 грн.

Крім того, згідно квитанції №011163 від 03.01.2009 страхувальником сплачено 350,00 грн. за транспортування застрахованого транспортного засобу.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач страховим актом від 02.03.2009 визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 38374,00 грн., та виплатив вартість ремонту, що підтверджується платіжним дорученням №4304 від 22.03.2009 року та видатковим касовим ордером №4167 від 26.07.2011.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно положень пункту 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Із приписів ст. 1191 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено місцевим господарським судом, цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/5518448.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 24.04.2012 надсилав на адресу відповідача претензію №04-2993 про відшкодування заподіяних збитків, яка отримана відповідачем 26.04.2012, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, та залишена ним без розгляду.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній відповідно до статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.

Як вбачається із наданої відповідачем копії полісу ВА/5518448, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 35000,00 грн., франшиза - нуль гривень.

Представник позивача у судовому засіданні погодилась із доводами апелянта стосовно того, що згідно полісу ВА/5518448 ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну становить 35000,00 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування за рахунок відповідача шкоди у розмірі 35000,00 грн., в межах ліміту встановленого полісом.

Доводи апелянта стосовно відсутності підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі ПДВ 20% від суми матеріального збитку, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки як вбачається із матеріалів справи позивачем, згідно платіжного доручення №4304 від 22.03.2009, було перераховано страхове відшкодування ОСОБА_6, який є фізичною особою-підприємцем, та на підставі рахунку-фактури №29 від 15.01.2009 якого визначено вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, а не безпосередньо потерпілій особі.

Крім того, суд апеляційної інстанції апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно не взято до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивач не подав заяву про страхове відшкодування, з тих підстав, що статтею 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" врегульовуються відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником та страховиком, зокрема в частині порядку та строків виплати страхового відшкодування на користь страхувальника.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 06.12.2011 у справі №16/335.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2012 у справі №5011-19/4102-2012 підлягає скасуванню у частині задоволення позовних вимог про стягнення із Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" на користь Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування" суми страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 3374,00 грн., із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2012 у справі №5011-19/4102-2012 у частині задоволення позовних вимог про стягнення із Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" на користь Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування" суми страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 3374,00 грн. скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути із Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПРОСТО - страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, ЄДРПОУ 24745673) у порядку регресу матеріальні збитки у сумі 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у сумі 1468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 02 коп.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПРОСТО - страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, ЄДРПОУ 24745673) на користь Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) 70 (сімдесят) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №5011-19/4102-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.