Постанова № 25746206, 22.08.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.08.2012 р. справа №5009/454/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.,суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М.за участю представників сторін: від позивача:Ракович А.І. -директор на підставі наказу №1-К від 02.04.2010 року., від відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних Технологій" м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької області від24.02.2012 рокупо справі№5009/454/12 (суддя Носівець В.В.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "МТК-ГРУП" м. Дніпропетровськдотовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних Технологій" м. Запоріжжяпростягнення 286 302,72 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2012 року у справі №5009/454/12 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-ГРУП" м. Дніпропетровськ (далі -ТОВ "МТК-ГРУП") про стягнення 286 302,72 грн. задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних Технологій" м. Запоріжжя (далі - ТОВ "ТБ "Сучасних Технологій") 147 444,44 грн. основного боргу, 5 167,68 грн. штрафної неустойки, 721,47 грн. 3 % річних, 352,34 грн. інфляційних втрат, а в решті позову відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення від 24.02.2012 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, відповідач посилається на позадоговірну поставку продукції, оскільки видаткові накладні та рахунки-фактури не містять посилань на договір поставки, а також в матеріалах справи відсутні письмові заявки на поставку товару.

Відповідачем направлено клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, посилаючись на знаходження свого повноважного представника на лікарняному.

Розглянувши вищевказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів його відхиляє з тих підстав, що: явка представників сторін в засідання апеляційної інстанції не є обов'язковою і не визнана такою судом; відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні апеляційної інстанції.

Представник позивача відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, однак під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, а також заявив клопотання про долучення до матеріалів справи банківських виписок за період з квітня по червень 2011 року, яке судовою колегією задовольняється та вказані документи долучаються до справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "МТК-ГРУП" (постачальник) та ТОВ "Торговий будинок "Сучасних Технологій"(надалі -відповідач, покупець) 01.03.2011 р. укладено договір №0103/11 (надалі -договір), згідно р.1 якого постачальнику доручено покупцем здійснювати пошук, придбання та доставку товару для виробничих потреб замовника. Постачальник зобов'язується в порядку і строки, встановлені договором, передати товар у власність покупця, у визначеній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній має прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у договорі. Найменування, асортимент і ціна постачаємого товару зазначаються у Додатку № 1 до договору (специфікація/прайс-лист), який є його невід'ємною частиною.

Розділом 2. договору передбачено, що товар постачається партіями. Кількість, асортимент, ціна за одиницю постачаємого товару вказуються в товарно-транспортній накладній, складеній на підставі письмової заявки покупця, яка оформлюється у відповідності до додатку № 2 до договору, який є невід'ємною частиною договору. При цьому сторони погодилися при здійсненні заявки на поставку товару притримуватися наступної процедури: заявку на поставку партії товару покупець зобов'язаний передати постачальнику за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або вручити під розписку за підписом уповноваженої особи покупця. … Дата отримання товару покупцем зазначається в товарно-транспортній накладній, про що покупець робить відповідну помітку.

Розділом 3. договору встановлено, що покупець, після прийняття товару та необхідних документів, зобов'язаний здійснити оплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 днів з дня поставки.

З матеріалів справи вбачається, що постачальником був поставлений покупцеві товар -жир курячий на загальну суму 204 583,44 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунками-фактурами та податковими накладними (копії яких містяться у матеріалах справи).

Відповідач, в порушення умов договору, здійснив часткову оплату вартості поставленого товару -в сумі 57139,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що сума вартості отриманого та неоплаченого відповідачем товару, з урахуванням часткової оплати, складає 147 444,44 грн. за видатковими накладними №№: РН-22 на суму 16809,00 грн. від 15.06.2011 р., РН-21 на суму 7488,00 грн. від 10.06.2011 р., РН-19 на суму 17 004,00 грн. від 08.06.2011 р., РН-18 на суму 18057,00 грн. від 06.06.2011 р., РН-16 на суму 17628,00 грн. від 01.06.2011 р., РН-15 на суму 13572,00 грн. від 30.05.2011 р., РН-14 на суму 17511,00 грн. від 25.05.2011 р., РН-11 на суму 23650,44 грн. від 23.05.2011 р., РН-1 на суму 8325,00 грн. від 10.05.2011 р., РН-9 на суму 8100,00 грн. неоплачений залишок -7400,00 грн. від 06.05.2011 р.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналіз положень договору №0103/11 від 01.03.2011 р. свідчить про те, що за правовою природою це є договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Положеннями статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

З урахуванням того, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості за договором №0103/11 від 01.03.2011 р. у розмірі 147 444,44 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "МТК-ГРУП" та стягнення з відповідача 147 444,44 грн.

Приписами статті 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання за договором настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Зі змістом вказаної норми кореспондуються і приписи статей 218, 230 Господарського кодексу України, відповідно до яких за порушення господарських зобов'язань або за неналежне їх виконання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 ст. 343 Господарського кодексу України визначає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 7.2. договору визначено, що у випадку прострочення здійснення платежу за поставлений товар (відстрочки платежу) покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штрафну неустойку в розмірі 1% від неоплаченої суми за кожний день такої прострочки.

За порушення строків оплати товару позивачем нараховано неустойку в сумі 87778,42 грн. за період з 16.05 по 31.08.2011 р.

При розгляді питання про відповідальність відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання суд першої інстанції правомірно зазначив, враховуючи правову природу договору, укладеного між сторонами, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, оскільки ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, відповідно до ст. 3 зазначеного закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував до вимог про стягнення пені норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обмеживши розмір стягнутої суми пені подвійною обліковою ставкою НБУ, і обґрунтовано на підставі цього Закону дійшов висновку про стягнення з відповідача 5167,68 грн. пені, відмовивши в решті позову в цій частині.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 721,47 грн. за період з 16.05 по 31.08.2011 р. та 1774,05 грн. втрат від інфляції за травень та червень 2011 р.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення збитків від інфляції та процентів річних. При цьому, судом першої інстанції вірно задоволені вказані вимоги лише частково, оскільки позивачем здійснено невірний розрахунок останніх.

Посилання апелянта на позадоговірні правовідносини з поставки продукції (жир курячий тощо) між позивачем та відповідачем до уваги судовою колегією не приймається, оскільки з наданої представником позивача та долученої до матеріалів справи банківської виписки за період з квітня по червень 2011 року вбачається, що при частковій оплаті відповідачем вартості поставленої продукції в призначенні платежу міститься посилання на спірний договір та відповідний рахунок-фактуру.

При цьому, у матеріалах справи відсутні інші документи, які б свідчили про існування між сторонами у спірний період інших договірних відносин з поставки товарів. За встановлених обставин та наведених вище помилковими та необґрунтованими є протилежні доводи заявника апеляційної скарги з цього приводу.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми як матеріального, так і процесуального права, а тому доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2012 року у справі №5009/454/12.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2012 року у справі №5009/454/12 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сучасних Технологій" м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу; 2,3. відповідачу; 4. у справу; 5 ДАГС; 6.ГСЗО.