Рішення № 25744727, 22.08.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.2012Справа №5002-33/2337-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НТС»

(вул. Чернишевського, б.32, к. 2, м. Сімферополь, АР Крим, 95051)

(вул. Київська, буд. 109, кв. 4, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона -575»

(вул. Бородіна, б. 18 А, м. Сімферополь, АР Крим, 95022)

(вул. Балаклавська, буд. 49, кв. 19, м. Сімферополь)

про стягнення 791 754.88 грн..

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Горюн Віталій Васильович, ліквідатор, постанова господарського суду АР Крим № 5002-19/4287-10 від 03.05.12, ТОВ «НТС»;

Від відповідача: Майлиєва Фадіме Русланівна, представник, довіреність б/н від 24.01.2012р., ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона - 575»;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «НТС» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона - 575» та просить суд стягнути 791 754.88 грн., а саме - безпідставно отримані кошти у сумі 760 000.00 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 31 754.88 грн..

Позовні вимоги вмотивовані недійсністю правочину з купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладеного між сторонами по даній справі, внаслідок чого товариство з обмеженою відповідальністю «НТС» не набуло право власності на придбаний за цим договором комплекс, воно залишилося за товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона -575», у зв'язку з чим позивач, на підставі статей 1212 та 536 Цивільного кодексу України, вимагає від відповідача безпідставно отриманих грошових коштів, переданих на виконання цієї угоди, а також відсотки за користування ними.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього грошових коштів в сумі 760 000.00 грн. не заперечував, однак з огляду на те, що позивач тривалий час утримував у себе майно, вважає такими, що задоволенню не підлягають вимоги про стягнення з нього відсотків за користування коштами. Біль детальніше свої заперечення він виклав у відзиві на позов (61-62).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

08 лютого 2006 року між ТОВ «СПМК-575» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «НТС» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, відповідно до пункту 1.1 якого продавець в порядку та на умовах, визначених даним договором, продав, а покупець купив цілий майновий комплекс - виробничу базу, розташовану за адресою: АРК, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18-а, на земельній ділянці, площею 1.26 га (Державний акт на право користування землею серія б №013980), до складу якої входять:

Під літерою «А»- виробнича база, 1981 рік споруди .

3 поверхи:

- "А"- виробнича база, площею 477.0 кв.м.;

- під "А"- підвал, площею 243.8 кв.м.;

- "А`"- прибудова, площею 1769.5 кв.м.;

- "а"- тамбур, площею 6.5 кв.м.;

- "а`"- тамбур, площею 6.5 кв.м., вхід в підвал, площею 11.3 кв.м., крильце, площею 6.7 кв.м., пандус, площею 32.8 кв.м.;

Під літерою "Б"- ремонтні бокси, рік споруди -1986.1 поверх:

- ремонтні бокси, площею 173.9 кв.м.;

- крильце, площею 1.9 кв.м.;

- оглядова яма (2 шт.), площею 11.2 кв.м.;

Під літерою "В"- ремонтні бокси, рік споруди -1990. 1 поверх:

- склад цоколь, площею 366.1 кв.м.;

- склад 1 поверх, площею 353.6 кв.м.;

- "В`"- прибудова, площею 31.9 кв.м.;

- "В2"- прибудова, площею 10.6 кв.м.;

- "в"- навіс, площею 121.7 кв.м., естакада 98.0 кв.м., сходи 2.1 кв.м.;

Під літерою "Г"- склад, рік споруди -1976. 1 поверх:

- склад, площею 183.9 кв.м.;

- "Г`"- прибудова, площею 23.8 кв.м.;

Разом під основними - 3220 кв.м.

Під літерою "Д"- навіс, площа. 42.2 кв.м.

Під літерою "Е"- навіс, площею 64.6 кв.м.

Разом під службовими - 108 кв.м.

№1 -ворота, №2 -забір 2.4 кв.м., №3 -ворота, №4 -ворота, № 5 -забор 6.4 кв.м., №6 -забір 22.6 кв.м., №7 -ворота, №8 -забір 16.0 кв.м., №9 -забір 1.0 кв.м., №10 -забір, №11 -забір 0.8 кв.м., №12 -забір 0.3 кв.м., №13 -естакада 33.6 кв.м., №14 -підпірна стіна, 4.7 кв.м., №15 -підпірна стіна 3.1 кв.м., №16 -підпірна стіна 4.8 кв.м., №17 -забір, №18 -підпірна стіна 1.0 кв.м.

I -мощення, площею 4404.6 кв.м., II -мощення, площею 1389,0 кв.м.

Разом під спорудами: 97.0 кв.м.

Всього під забудовою: 3425 кв.м.

Площа двору: 5794 кв.м.

Площа озеленення: 3290 кв.м. (а.с.18-19).

Відповідно до пункту 1.2 договору придбаний цілісний майновий комплекс належить продавцю на праві власності на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2003 року та ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2004 року.

Згідно з пунктом 2.1. договору купівля-продаж цілісного майнового комплексу здійснена за ціною 760 000.00 грн. з врахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець у строк до 10 квітня 2006 року здійснює оплату за придбаний об'єкт нерухомості, зазначений в пункті 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що продавець зобов'язаний передати зазначені об'єкти не пізніше 3 днів з моменту перерахування грошей за договором, а покупець зобов'язаний у строк, зазначений в пункті 3.1, здійснити оплату за об'єкт, що придбається та прийняти його за актом приймання - передачі у власність.

Право власності на цілісний майновий комплекс - виробничу базу, розташовану за адресою: АРК, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18-а, виникає у покупця з моменту підписання даного договору купівлі - продажу та акту приймання - передачі (пункт 4.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 5.1 договору).

Відповідно до пункту 6.4 договору продавець зобов'язується у 10-ти денний строк з моменту перерахування грошей по даному договору купівлі - продажу здійснити нотаріальне оформлення даної угоди купівлі - продажу.

Як слідує з наданих матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав, сплативши всю суму по угоди у розмірі 760 000.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 10 квітня 2006 року (а.с. 20), та не заперечується відповідачем.

У свою чергу, відповідно до п.4.1. договору, позивач по акту приймання-передачі від 11 квітня 2006 року прийняв спірне нерухоме майно в повному обсязі, виконавши свої зобов'язання за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 08 лютого 2006 року.

Однак, з огляду на те, що передбачене чинним законодавством оформлення угоди сторонами дотримано не було, товариство з обмеженою відповідальністю «НТС» звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона -575» про визнання договору купівлі - продажу від 08 лютого 2006 року дійсним та визнання за позивачем права власності на цілісний майновий комплекс - виробничу базу, розташовану за адресою: АРК, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18-а, на земельній ділянці, площею 1.26 га.

Рішенням господарського суду АР Крим від 04 травня 2006 року у справі № 2-1/9082-2006 позов задоволено (а.с. 22-26), однак внаслідок неодноразового розгляду даної справи судами різних інстанцій, даний позов було залишено без розгляду (а.с.35-37).

Таким чином, договір купівлі - продажу від 08 лютого 2006 року не набув дійсності, у зв'язку з чим не спричинив виникнення будь-яких прав та обов'язків сторін за ним.

У зв'язку з викладеними обставинами, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона -575», поновив у державному реєстрі запис про право власності на цілісний майновий комплекс, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 27 грудня 2011 року № 327085045 (реєстраційний номер 4704545) (а.с. 38).

Однак, з огляду на те, що кошти в сумі 760 000.00 грн. так і не були повернути відповідачем позивачу, товариство з обмеженою відповідальністю «НТС», звернулося до господарського суду АР Крим із позовом про їх повернення та стягнення відсотків за користування ними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Так, позивач посилається на безпідставне утримання відповідачем коштів в сумі 760 000.00 грн., належних товариству з обмеженою відповідальністю «НТС».

Як вже зазначалося, судом було встановлено, що договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу, укладений 08 лютого 2006 року між сторонами по даній справі, не набув дійсності, у зв'язку з недотриманням сторонами вимог чинного законодавства щодо його належного оформлення.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечувалися сторонами.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона -575», поновлено у державному реєстрі запис про право власності на цілісний майновий комплекс, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 27 грудня 2011 року № 327085045 (реєстраційний номер 4704545) (а.с. 38).

Однак, як стверджує представник позивача, та не заперечувалося представником відповідача, кошти в сумі 760 000.00 грн. повернути не були.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність доказів повернення коштів та визнання відповідачем позову в цій частині, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона -575», грошових коштів в сумі 760 000.00 грн., які перебувають у нього безпідставно.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 31 754.88 грн., нараховані ним за період з 27 грудня 2011 року по 15 липня 2012 року (а.с. 39).

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Так, позивачем нараховані відсотки за період з 27 грудня 2011 року, тобто з дати, коли позивачем було відновлено запис у державному реєстрі про право власності на майновій комплекс (а.с.38) по 15 липня 2012 року, по дату звернення із позовом, що передувала порушенню провадження у даній справі (а.с. 1).

Частиною другою вказаної правової норми передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що домовленість (договір) про розмір процентів, які підлягають сплаті за користування чужими грошовими коштами, між сторонами відсутні, його слід визначити відповідно до вимог закону.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на вимоги вищевикладених правових норм, суд погоджується із наявністю у позивача права та порядком нарахування ним відсотків за користування його грошовими коштами.

Судом був перевірений розрахунок (а.с. 39), складений позивачем, та встановлено, що розмір процентів за користування безпідставно отриманими коштами за період з 27 грудня 2011 року по 15 липня 2012 року, розраховано правильно, складає 31 754.88 грн., та у цій сумі підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що оскільки позивачем майно не було повернуто своєчасно, підстави для нарахування відсотків за користування коштами відсутні, суд вважає неспроможними з огляду на те, що доказів наявності спору з приводу повернення майна відповідачем суду надано не було. Також, не було надано доказів звернення до товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» з вимогами про повернення майнового комплексу.

Натомість, матеріали справи свідчать про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона -575» поновило у державному реєстрі запис про право власності на цілісний майновий комплекс, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 27 грудня 2011 року № 327085045 (реєстраційний номер 4704545) (а.с. 38), а отже обґрунтованими є твердження представника позивача про те, що саме з цього часу у відповідача виник обов'язок щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

Відповідно до статі 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 27 серпня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона -575» (вул. Бородіна, б. 18 А, м. Сімферополь, АР Крим, 95022; вул. Балаклавська, буд. 49, кв. 19, м. Сімферополь, р/р 260095057 в КРД АППБ «Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 01353108) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» (вул. Чернишевського, б.32, к. 2, м. Сімферополь, АР Крим, 95051; вул. Київська, буд. 109, кв. 4, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, р/р 260032207201 у Філії «Кримське РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» м. Сімферополь, МФО 384889, ЄДРПОУ 32361761) безпідставно отримані кошти в сумі 760 000.00 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 31 754.88 грн. та 15 835.10 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська