Рішення № 25744649, 21.08.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 серпня 2012 р. Справа 14/70/2012/5003

за позовом: Гайсинського комунального підприємства теплових мереж "Гайсинтеплокомуненерго" (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Радянська, 28 "А")

до: квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87)

про стягнення 350774,24 грн. боргу та штрафних санкцій за спожиту теплову енергію,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники :

позивача: Колеснік В.І.: керівник, довідка з ЄДРПОУ серії АБ №061309 від 09.07.2008р., паспорт серії АА556056 виданий Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області 08.10.1997 р.;

відповідача: Остапчук А.М., довіреність №2475 від 09.05.2012р., пенсійне посвідчення №1256 від 15.12.2010 р.,

ВСТАНОВИВ :

Гайсинське комунальне підприємство теплових мереж "Гайсинтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці 350774 грн. 24 коп. заборгованості згідно договору №135 від 01.01.2011 р. про надання послуг з централізованого опалення.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30 липня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/70/2012/5003 та призначено до розгляду на 14.08.2012 року.

14.08.2012р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 21.08.2012р. у зв"язку з необхідністю витребування нових доказів по справі потрібних для вирішення даного спору по суті та уточнення розрахунку ціни позову.

В судовому засіданні (14.08.2012 року) представником відповідача до суду подано відзив №2518 від 13.08.2012 року, в якому останній визнав позов частково в частині стягнення основного боргу, а в решті задоволення позову просив суд відмовити, оскільки КЕВ м. Вінниці є бюджетною установою Міністерства оборони України в зв'язку з чим непроплата за наданні послуги відбулася не з вини останнього.

На визначену дату (21.08.2012 р.) в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному розмірі, надавши детальний розрахунок ціни позову.

Представник відповідача позов визнав частково, посилаючись на обставини викладені у відзиві №2518 від 13.08.2012 року,

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2012р. між Гайсинським комунальним підприємством теплових мереж "Гайсинтеплокомуненерго" та квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці укладено договір №135 про надання послуг з централізованого опалення (а.с. 17-19).

Відповідно до п. 1.Договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а платник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно із п. 2. Договору суб"єктом користування послугами є Військова частина А 0707, вул. К. Маркса, 44.

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями, згідно з пунктами 10-13 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення." (п. 6 Договору).

Відповідно до п. 7. Договору плата за надані послуги нараховується щомісячно відповідно до Договору. Послуги оплачуються у безготівковій формі.

Згідно із п. 11.1. Договору сплата платником виконавцю здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений у Договорі.

Пунктом 12. Договору передбачено, що кошти, які надійшли від платника будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості отриманих послуг протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Вказана звірка оформлюється актором звірки.

Відповідно до п. 17. Договору за несвоєчасне внесення плати із платника стягується пеня у розмірі, згідно законодавства. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 20.1. Договору передбачено, що платник зобов'язаний оплачувати послуги, якими користується споживач, в установлені договором строки; у разі несвоєчасного внесення платником плати за надані послуги сплачувати пеню у встановленому законом та договором розмірі.

Згідно із п. 21. Договору виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення платником плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законом або договором.

Пунктом 22. Договору встановлено, що виконавець зобов'язаний забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Відповідно до п. 23. Договору у разі несплати за надані послуги понад установлені терміни платник сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня , від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу протягом січня 2011р.-квітня 2011р. обумовлену в договорі теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками (а.с. 28-32), актами наданих послуг (а.с.46-48), копіями розпоряджень та рішень про початок та закінчення опалювального сезону (а.с. 33-36).

Відповідач свої договірні зобов'язання стосовно вчасного та повного розрахунку за надані послуги виконав лише частково, внаслідок чого, в нього станом на 01.04.2011 року виникла заборгованість перед позивачем в сумі 292261 грн. 92 коп.

Факт заборгованості також підтверджується обопільно підписаним з відповідачем актом звірки розрахунків від 01.04.2012 р. (а.с. 37), з якого вбачається борг квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці перед Гайсинське комунальне підприємство теплових мереж "Гайсинтеплокомуненерго" в сумі 292261 грн. 92 коп. Підписання відповідачем вказаного акту свідчить про визнання останнім факту існування заборгованості.

12.04.2012 р. позивачем було направлено на адресу фактичного місцеперебування відповідача, що зазначена в договорі, повідомлення-вимогу №84 про сплату заборгованості в сумі 292261 грн. 92 коп. (а.с. 52). Однак вказана повідомлення-вимога останнім залишено без виконання.

Непроведення відповідачем розрахунків за отримані послуги спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору №135 від 01.01.2011р. про надання послуг з централізованого опалення, між сторонами виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення коштів в розмірі 292261 грн. 92 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому суд приймає визнання відповідачем основного боргу, оскільки не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 26297грн. 09 коп. пені, 21981 грн. 97 коп. інфляційних втрат та 10233 грн. 26 коп. 3 % річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 17. Договору за несвоєчасне внесення плати із платника стягується пеня у розмірі, згідно законодавства. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Досліджуючи надані позивачем розрахунки штрафу та інфляційних втрат, суд встановив наявність помилок під час їх обрахунку, а тому не бере їх до уваги, оскільки суми у них не відповідають дійсності та є завищеними.

Відтак, здійснюючи обрахунок пені та інфляційних втрат за допомогою програми "Ліга Закон" за вказаний позивачем період з 01.04.2011 року по 01.06.2012 року, при цьому для неустойки підлягає застосуванню період з 01.04.2011 року по 01.10.2011 року, оскільки ст.232 ГК України надає можливість нараховувати пеню лише протягом 6 місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано якщо інше не передбачено договором чи законом, а в даному випадку іншого не передбачено, суд встановив наявність у відповідача заборгованості по пені в сумі 4419 грн. 96 коп. та інфляційних втрат в розмірі 4676 грн. 19 коп., розміри яких в сукупності є меншими ніж заявлені позивачем.

Виходячи із встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає, що під час судового розгляду справи знайшла своє підтвердження правомірність стягнення з відповідача 292261 грн. 92 коп. основного боргу, 4419 грн. 96 коп. пені, 10233 грн. 26 коп.- 3% річних та інфляційних втрат в сумі 4676 грн. 19 грн.

Решта позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по пені в сумі 21877 грн. 13 коп. та інфляційним втратам в сумі 17305 грн. 78 коп. гривень свого підтвердження не знайшла, відтак наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87, код ЄДРПОУ 08320218) на користь Гайсинського комунального підприємства теплових мереж "Гайсинтеплокомуненерго" (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Радянська, 28 "А", код ЄДРПОУ 05538968) 292261 грн. 92 коп. (двісті дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят одну гривню дев'яносто дві копійки) основного боргу, 4419 грн. 96 коп. (чотири тисячі чотириста дев'ятнадцять гривень дев'яносто шість копійок) пені, 10233 грн. 26 коп. (десять тисяч двісті тридцять три гривні двадцять шість копійок) - 3% річних, 4676 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят шість гривень) інфляційних втрат, 6231 грн. 82 коп. (шість тисяч двісті тридцять одну гривню вісімдесят дві копійки) витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 серпня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Радянська, 28 "А")

3 - відповідачу (м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87)