Постанова № 25742951, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2012 р. м. Київ К-37294/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Кошіля В.В.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватної фірми «Піраміда»

на постанову Господарського суду Харкiвської областi від 02.04.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009

у справі № АС-13/410-05

за позовом Приватної фірми «Піраміда»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

за участю Прокуратури жовтневого району м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Піраміда»(далі по тексту -позивач, ПФ «Піраміда») звернулося до Господарського суду Харкiвської областi з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 24.10.2005 №0002882301/0, №0002892301/0.

Постановою Господарського суду Харкiвської областi від 02.04.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009, в задоволенні позову відмовлено.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 21.09.2005 по 07.10.2005 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 10.10.2005 №291/23-406-21225016-ДСК.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, пп. 8.1.2, 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого виявлено заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2005 року на суму 250585,21 грн.; ст. 207 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого виявлено заниження податку на додану вартість за 1 півріччя 2005 року на 411035,69 грн.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем завищені валові витрати за 1 півріччя 2005 року на суму 6400,00 грн. у зв'язку з віднесенням їх до складу витрат, пов'язаних з придбанням транспортних послуг, вартість яких не підтверджена відповідними розрахунковими документами, а саме: товарно-транспортною документацією, яка б засвідчувала факт виконання даних послуг.

Крім того, у період, що перевірявся, позивач здійснював операції з ПП «УкрДонецкТехноСтрой», установчі документи якого в судовому порядку визнані недійсними з моменту реєстрації, в результаті чого позивачем до складу валових витрат безпідставно було віднесено 995940,81 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 248985,20 грн.

Також, ПФ «Піраміда»безпідставно було включено до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та у податковий кредит відповідних звітних періодів суми податку на додану вартість, згідно податкових накладних, що оформлені з використанням факсимільного підпису, в результаті чого податковий кредит завищено на суму 409755,69 грн.

Крім того, безпідставно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість по отриманих транспортних послугах від ВАТ «Верхньодніпровський ливарно-механічний завод ім. 1-го Травня», вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 1280,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 24.10.2005 №0002892301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 250585,21 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 125292,61 грн.; №0002882301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 411035,69 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 411035,70 грн.

Відмовляючи в позові суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні рішення відповідача є правомірними, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів обставини, якими виявлені порушення за результатами проведеної перевірки щодо дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». А також виходили з того, що відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», при підписанні податкових накладних використання факсимільного підпису не передбачено, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З такими висновками судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції не може погодитися в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 N334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями, - платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Водночас у пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом N88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами i відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом N488/346 i введено в дію з 01 січня 1996 року.

Відповідно до п. 2 даного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у даному випадку -товарно-транспортної накладної, платник податку не має підстав віднести такі витрати до складу валових витрат, тому винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 24.10.2005 №0002892301/0 є правомірне та обґрунтоване і позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 24.10.2005 №0002882301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 411035,69 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 411035,70 грн. за використання факсимільного підпису на податкових накладних, отриманих від ПП «УкрДонецькТехноСтрой»та ТОВ «Водограй», то колегія суддів вважає зазначити наступне.

Згідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом засвідчення.

Відповідно до пп. пп. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, відповідні реквізити; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Дотримуючись положень пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, згідно яких податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту та пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, маючи від контрагентів належно оформлені податкові накладні, позивач правомірно у відповідні звітні періоди відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість за ними.

Відповідно до п.7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виданих підприємствами-постачальниками (контрагентами позивача), які на момент виписки цих накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість органами державної податкової служби та мали індивідуальні податкові номери, а тому мали право видавати податкові накладні.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем та отримання податкових накладних, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 24.10.2005 №0002882301/0, є неправомірним та необґрунтованим, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга Приватної фірми «Піраміда»підлягає частковому задоволенню, а постанова Господарського суду Харкiвської областi від 02.04.2008 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 підлягає скасуванню в частині відмови в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.10.2005 №0002882301/0, з постановленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В решті судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватної фірми «Піраміда»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Харкiвської областi від 02.04.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 в частині відмови в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.10.2005 №0002882301/0 скасувати.

Прийняти нову постанову в цій частині, якою позовні вимоги Приватної фірми «Піраміда»задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 24.10.2005 №0002882301/0.

В решті постанову Господарського суду Харкiвської областi від 02.04.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)В.В. Кошіль (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова