Ухвала суду № 25742944, 14.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2012 року м. Київ К-20387/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2006 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року

у справі № АС-42/447-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплі моря»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова,

за участю Прокуратури Жовтневого району м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплі моря»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі -відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000762301/2 від 26 липня 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Теплі моря» державне мито в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2006 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року та прийняти нове рішення -про відмову в позові повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Теплі моря» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 02 березня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено акт № 149/23-104/33411383 від 18 квітня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762301/0 від 27 квітня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 424,00 грн. ( 583,00 грн. -основний платіж, 1 841,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762301/2 від 26 липня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 548,00 грн. ( 0,00 грн. -основний платіж, 1 548,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним здійсненням коригування податкових зобов'язань в червні, липні, жовтні 2005 року, які несвоєчасно віднесено до реєстрів продажу.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку -постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем коригування зобов'язань з податку на додану вартість за червень та липень 2005 року проведено в листопаді 2005 року, а за жовтень 2005 року -в грудні 2005 року.

При цьому, коригування проведено на підставі розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за червень, липень, жовтень 2005 року. Зазначені розрахунки виписано в листопаді та грудні 2005 року, у зв'язку з чим коригування ТОВ «Теплі моря»проведено у вказані місяці шляхом зменшення своїх зобов'язань.

Крім того, судами встановлено, що за червень, липень, жовтень 2005 року позивачем сплачувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість в повному обсязі, а тому подальше коригування зобов'язань шляхом їх зменшення не призвело до заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за охоплений перевіркою період.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2181-III) передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим повідомленням-рішенням № 0000762301/2 від 26 липня 2006 року позивачу фактично не донараховано суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, відповідачем суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Теплі моря»донараховано не було, то правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III, не вбачається.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2006 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова відхилити, а постанову Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Приходько І.В.