Ухвала суду № 25742919, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2012 року м. Київ К-32742/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Кошіля В.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Господарського суду Сумської області від 26.01.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009

у справі № АС 12/512-08

за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Буднафтогаз»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в м. Суми (далі по тексту -позивач, ДПІ в м. Суми) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Буднафтогаз (далі по тексту -відповідач, ТОВ НВП «Буднафтогаз») про стягнення суми.

Постановою Господарського суду Сумської області від 26.01.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем була проведена виїзна планова перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 31.08.2006 №5570/235/32602209/99.

В акті перевірки зазначено порушення відповідачем норм п. 4.5 ст. 4, пп. 7.3.5 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 134363,00 грн., а також завищено податок на додану вартість на загальну суму 9163,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2006 №0001362302/0/58261, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання в сумі 201544,50 грн.

На початок 2008 року податковий борг в сумі 116443,53 грн. залишався не погашеним.

З матеріалів справи вбачається, що податковими деклараціями з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2007 року; березень, квітень травень 2008 року відповідач задекларував до сплати відповідно 11284,00 грн. і 98,00 грн. штрафу, 787,00 грн., 50114,00 грн., 207,00 грн., 4292,00 грн., 5961,00 грн.

Із поданого розрахунку податкового боргу вбачається, що із картки особового рахунку станом на 17.11.2008 заборгованість складає 100270,74 грн. та залишок несплаченої пені в сумі 5625,74 грн.

Позивач пояснює виникнення боргу відповідача тим, що відповідач своєчасно не сплатив узгоджені податкові зобов'язання за податковими деклараціями з податку на додану вартість за жовтень листопад, грудень 2007 року та за березень, квітень, травень 2008 року задекларував до сплати відповідно 11284,00 грн. і 98,00 грн. штрафу, 787,00 грн., 50114,00 грн., 207,00 грн., 4292,00 грн., 5961,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що вищевказані суми поточних податкових зобов'язань відповідач сплатив повністю і своєчасно. Відповідач проводив сплату поточних платежів з ПДВ згідно платіжних доручень у яких вказував за який звітний період сплачується податок на додану вартість, а також надавав позивачу листи з інформацією про сплату поточних зобов'язань з ПДВ.

Таким чином відповідач фактично сплатив поточні зобов'язання по платежам ПДВ, а також частково (на 44005, 00 грн.) погасив суму податкового боргу.

Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 цього Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, в а разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не мітять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини) та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашення податкового боргу (його частини) та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Отже, суди вірно зазначили, що нормами даного Закону дійсно передбачається пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку.

Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість, а також право зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Даним Законом також не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається відповідачем у відповідних платіжних дорученнях) для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що норми пп. 8.6.2 ст. 8 цього Закону, з урахуванням положень пп. 8.6. 1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач має право звернутися до суду з позовом про стягнення податкового боргу з ПДВ в розмірі 88266, 52 грн. по узгодженому податковому боргу, за податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2007 №1/1295, а не за стягненням поточних податкових зобов'язань, які є предметом позову, та фактично сплачені відповідачем.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

Постанову Господарського суду Сумської області від 26.01.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)В.В. Кошіль (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова