Постанова № 25741880, 16.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2012 року № 2а-4003/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Преміум-Оил»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012 № 0000252302 та № 0000262302,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012 № 0000252302 та № 0000262302, прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

09.08.2012 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.11.2011 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Преміум-Оил»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було складено Акт № 545/1-23-20-36644132 (далі -Акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 182554 грн., а також порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за N 233/2037, ст. 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 764382 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість на 17509 грн.

13.12.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено, зокрема, податкові повідомлення-рішення:

№ 00001132320, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.10 ст. 201 ПК України та ст. 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 764382 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 109039 грн.;

№ 00001142320, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України, ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 182554 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30265 грн.

За результатами оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень від 13.12.2011 Державна податкова служба у м. Києві скасувала податкове повідомлення-рішення № 00001132320 в частині 2 грн. штрафних (фінансових) санкцій та збільшила на 17509 грн. суму донарахованого податку на додану вартість, а податкове повідомлення-рішення № 00001142320 скасувала в частині 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін, внаслідок чого 12.03.2012 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000262302, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.10 ст. 201 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 781891 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 109037 грн.;

№ 0000252302, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України, ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 182554 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30264 грн.

Як встановлено судом, ТОВ «Преміум-Оил»укладено з ТОВ «Дія»та ТОВ «Скап Холдінг»договори про надання консалтингових-маркетингових послуг від 05.10.2009 № 05-10/2009У та від 04.04.2010 № 02-04/2010У, з ТОВ «Інтерпетрол»договір поставки від 29.06.2010 № 16, з ТОВ «Сірмідсан»договір про надання рекламних послуг від 30.08.2010 № 30/08/10-1, з ТОВ «Ціррус ЛТД»договір купівлі-продажу пального та його передачі за бланками-дозволами внутрішнього обігу від 31.08.2010 № 348, з ТОВ «Про-Імпорт»та ПП «Стройторг-Т»агентські договори від 01.02.2011 № 01/02-11 та від 01.04.2011 № 10411, а також за усними домовленостями з ТОВ «Вакко»щодо поставки товарів (нафтопродуктів), на підставі яких позивачу надано відповідні агентські, рекламні, консалтингові та маркетингові послуги та поставлено відповідні товари (нафтопродукти), що підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт, актами приймання передачі, актом приймання-здачі виконаних робіт (послуг), актом приймання передачі бланків-дозволів (талонів), кошторисом робіт на виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, рахунками на оплату, видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними. Позивач надані послуги та товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 436140 грн., що підтверджується реєстрами розрахункових документів та виписками банку з відмітками про їх виконання.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 182554 грн., а також порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, ст. 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 781891 грн., стала встановлене ним незастосування позивачем касового методу до податкового обліку ПДВ - завищення задекларованих показників у рядку 10.1 декларацій «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»за квітень, травень та червень 2011 року на загальну суму 345751 грн., так як станом на 30.06.2011 дизпаливо отримане у квітні 2011 року на загальну суму 1571248 грн. у т.ч. ПДВ 261845 грн. оплачене частково на суму 1294000 грн. у т.ч. ПДВ 215667 грн., дизельне пальне отримане у травні 2011 року на загальну суму 3080293 грн. у т.ч. ПДВ 513382 грн. оплачене частково на суму 2315000 грн. у т.ч. ПДВ 385833 грн., дизпаливо отримане у червні 2011 року на загальну суму 4888081 грн. у т.ч. ПДВ 814680 грн. оплачене частково на суму 3836119 грн. у т.ч. ПДВ 639353 грн., а також встановлена податковим органом нікчемність вищевказаних правочинів між ТОВ «Преміум-Оил»та ТОВ «Дія», ТОВ «Скап Холдінг», ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан», ТОВ «Ціррус ЛТД», ТОВ «Про-Імпорт», ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Вакко»внаслідок:

- неподання ТОВ «Вакко»за період діяльності декларацій з податку на прибуток, а також, що станом на 16.02.2011 ТОВ «Вакко»не звітує, за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, а згідно баз даних АІС Податки -«8»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

- відсутності у ТОВ «Вакко»необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортного обладнання, сировини та матеріалів;

- порушення кримінальної справи № 69-107 відносно, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ «Вакко»та ТОВ «Скап Холдінгс», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України;

- показань при допиті в якості обвинуваченої директора та співзасновника ТОВ «Вакко» гр. ОСОБА_2 про те, що фактично вона ніколи діяльністю підприємства не керувала і не мала до його діяльності жодного відношення;

- показань при допиті в якості обвинуваченого співзасновника ТОВ «Вакко»гр. ОСОБА_1 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства;

- розбіжностей у задекларованих ТОВ «Преміум-Оил»сумах ПДВ з контрагентами ТОВ «Ціррус ЛТД», ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан»та ТОВ «Вакко», тобто не декларування вказаними контрагентами позивача відповідних податкових зобов'язань на загальну суму 436140 грн.;

- анулювання свідоцтв платника ПДВ ТОВ «Ціррус ЛТД», ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан»та ТОВ «Вакко»;

- отримання відповідачем акту про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вакко»від 21.02.2011 від ДПІ у Печерському районі м. Києва, в якому встановлено порушення ТОВ «Вакко»ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, 655, 656, 662 ЦК України, а також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з квітня 2009 року по грудень 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, правочини між ТОВ «Преміум-Оил»та ТОВ «Дія», ТОВ «Скап Холдінг», ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан», ТОВ «Ціррус ЛТД», ТОВ «Про-Імпорт», ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Вакко» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, актами приймання передачі, актом приймання-здачі виконаних робіт (послуг), актом приймання передачі бланків-дозволів (талонів), кошторисом робіт на виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, рахунками на оплату, рахунками-фактурами, видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

договорами поставки, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, які були складені під час реалізації позивачем поставлених нафтопродуктів;

договором про зберігання нафтопродуктів від 06.03.2010 № 0603-03, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами, а також договором суборенди резервуарів від 01.04.2011 № СО-1/06, актами прийому-передачі резервуарів, актами надання послуг, рахунком на оплату до нього, реєстром розрахункових документів, що підтверджують наявність у ТОВ «Преміум-Оил»спеціальних умов (ємностей) для зберігання придбаних нафтопродуктів;

«Маркетинговими дослідження ринку нафтопродуктів України Прогнози та перспективи.»використаними позивачем у подальшому у своїй господарській діяльності при її плануванні та веденні, які були складені та надані позивачу ТОВ «Скап Холдінг»на виконання умов договору від 04.04.2010 № 02-04/2010У;

«Аналізом основних учасників ринку продажу палива в Україні»та «Аналізом розвитку ринку нафтопродуктів в Україні, Росії 2008-2009 рр. Огляд світового ринку нафти»використаними позивачем у подальшому у своїй господарській діяльності при її плануванні та веденні, які були складені та надані позивачу ТОВ «Дія»на виконання умов договору від 05.10.2009 № 05-10/2009У;

ліцензіями Головавтотрансінспекції про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що підтверджує наявність у постачальників позивача законодавчо передбачених умов для здійснення перевезень відповідних вантажів;

договорами поставки, договором купівлі-продажу пального та його передачі за бланками-дозволами внутрішнього обігу, довіреностями на отримання ТМЦ, видатковими накладними, реєстрами розрахункових документів, які були складені внаслідок посередництва комерційних агентів ПП «Стройторг-Т»та ТОВ «Про-Імпорт»на виконання умов агентських договорів від 01.02.2011 № 01/02-11 та від 01.04.2011 № 10411;

завданням, календарним планом на виконання робіт (надання послуг), планом розповсюдження рекламної продукції, а також листівкою (рекламним буклетом) щодо господарської діяльності та комерційної пропозиції ТОВ «Преміум-Оил», які були складені на виконання умов договору з ТОВ «Сірмідсан»про надання рекламних послуг від 30.08.2010 № 30/08/10-1.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 69-107 відносно, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ «Вакко»та ТОВ «Скап Холдінгс», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, на показання при допиті в якості обвинуваченої директора та співзасновника ТОВ «Вакко»гр. ОСОБА_2 про те, що фактично вона ніколи діяльністю підприємства не керувала і не мала до його діяльності жодного відношення, а також на показання при допиті в якості обвинуваченого співзасновника ТОВ «Вакко»гр. ОСОБА_1 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, постановою слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 кримінальна справа № 69-107 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ «Вакко»та ТОВ «Скап Холдінгс», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, за відсутністю складу злочину, закрита, по-третє, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент укладення відповідних правочинів, підписання актів виконаних робіт, актів приймання передачі, актів приймання-здачі виконаних робіт (послуг), акту приймання передачі бланків-дозволів (талонів), кошторису робіт на виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, рахунків на оплату, видаткових, товарно-транспортних та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Дія», ТОВ «Скап Холдінг», ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан», ТОВ «Ціррус ЛТД», ТОВ «Про-Імпорт», ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Вакко»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Судом також не приймається посилання податкового органу на неподання ТОВ «Вакко»за період діяльності декларацій з податку на прибуток, на те, що станом на 16.02.2011 ТОВ «Вакко»не звітує, за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, а згідно баз даних АІС Податки -«8»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, на відсутність у ТОВ «Вакко»необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортного обладнання, сировини та матеріалів, на розбіжність у задекларованих ТОВ «Преміум-Оил»сум ПДВ з контрагентами ТОВ «Ціррус ЛТД», ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан»та ТОВ «Вакко»(не декларування вказаними контрагентами позивача відповідних податкових зобов'язань на загальну суму 436140 грн.), а також на анулювання свідоцтв платника ПДВ ТОВ «Ціррус ЛТД», ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан»та ТОВ «Вакко», а також на отримання відповідачем акту про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вакко»від 21.02.2011 від ДПІ у Печерському районі м. Києва, в якому встановлено порушення ТОВ «Вакко»ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, 655, 656, 662 ЦК України та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з квітня 2009 року по грудень 2010 року, оскільки, по-перше, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-друге, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ТОВ «Преміум-Оил»та ТОВ «Дія», ТОВ «Скап Холдінг», ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан», ТОВ «Ціррус ЛТД», ТОВ «Про-Імпорт», ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Вакко»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Преміум-Оил»та ТОВ «Дія», ТОВ «Скап Холдінг», ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан», ТОВ «Ціррус ЛТД», ТОВ «Про-Імпорт», ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Вакко»умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України та Законі України «Про податок на додану вартість»передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі -Порядок № 165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 436140 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан», ТОВ «Ціррус ЛТД»та ТОВ «Вакко». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан», ТОВ «Ціррус ЛТД»та ТОВ «Вакко»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 436140 грн., віднесена ТОВ «Преміум-Оил»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 201 ПК України та Порядку № 165.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Водночас, згідно з ст. 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів»податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що виникають у зв'язку з продажем товарів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, нараховуються за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання продавцем коштів або інших видів компенсацій вартості таких товарів від покупця. При цьому право на збільшення податкового кредиту платників податку на додану вартість - покупців таких товарів виникає у податковий період, на який припадає здійснення оплати коштами або шляхом надання інших видів компенсацій їх вартості, без застосування положень пункту 187.6 статті 187 Податкового кодексу України.

Тобто, вказаною правовою нормою встановлено порядок застосування касового методу визначення податкових зобов'язань при продажу товарів визначених статями 1 та 2 вказаного Закону, а саме нафти сирої (код 2709 00 000 згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів), ввезеної на територію України до 31.12.2001 та важких дистилятів (дизельного пального) за кодами згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів 2710 00 610, 2710 00 650, 2710 00690, ввезених на територію України до 01.10.2000 або виготовлених нафтопереробними заводами України до 01.10.2000.

Беручи до уваги те, що у відповідача відсутні докази про наявність інформації щодо термінів виготовлення чи ввезення дизельного пального, підтверджену відповідними документами податкового та бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності застосування касового методу при придбанні чи продажу вказаних товарів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.07.2009 у справі № К-13707/06.

Крім того, преамбула Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів», яка передбачала, що вказаний Закон спрямований на створення умов для безперебійного забезпечення сільськогосподарських працівників паливно-мастильними матеріалами та запобігання збільшенню цін на них у період підготовки та проведення весняно-польових робіт у 2000 році, залишилась незмінною. Таким чином, строк дії Закону № 1521-111, а саме 2000-й рік, встановлений у тексті преамбули, і не може застосовуватись до господарських операцій, здійснених у 2011 році. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2007 у справі № К-19973/06.

Таким чином, враховуючи наведене, а також те, що відповідачем не надано доказів виготовлення дизельного палива до 1 жовтня 2000 року, як встановлено статтею 2 Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних операцій", у відповідача не було підстав для застосування "касового методу" нарахування податкових зобов'язань згідно вказаного Закону, а відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по факту отримання від контрагентів податкових накладних, тобто по першій події, передбаченій п. 198.2 ст. 198 ПК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 10.06.2008 у справі за скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-нафта" до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховується, що, як видно з матеріалів справи, позивач оплатив дизпаливо отримане у квітні 2011 року на загальну суму 1571248 грн. у т.ч. ПДВ 261845 грн., отримане у травні 2011 року на загальну суму 3080293 грн. у т.ч. ПДВ 513382 грн. та отримане у червні 2011 року на загальну суму 4888081 грн. у т.ч. ПДВ 814680 грн. в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами розрахункових документів з відмітками банку про їх виконання.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан», ТОВ «Ціррус ЛТД»та ТОВ «Вакко»податкових накладних, а також не застосування касового методу, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «Преміум-Оил»пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, ст. 3 Закону України «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів»є необґрунтованим та таким, що не відповідає законодавству та дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 № 0000262302 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення містяться у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що витрати позивача за правочинами з ТОВ «Інтерпетрол», ТОВ «Сірмідсан», ТОВ «Ціррус ЛТД»та ТОВ «Вакко»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а у відповідача були відсутні підстави для застосування "касового методу" нарахування податкових зобов'язань позивачу, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 № 0000252302 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012 № 0000252302 та № 0000262302, прийнятих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум-Оил»(03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 1-А, оф. 407) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012 № 0000252302 та № 0000262302, прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум-Оил»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко