Постанова № 25741608, 04.05.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/309/12

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Маренича І.В.

секретаря судового засідання -Столяра О.О.

за участю:

представника позивача -Софяк В.В.;

представника відповідача - Васійчука В.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Корпорації «СКІФ» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000160231 (форми «Р») та № 0000170231 (форми «В4»),-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівці

про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000160231 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 130510,00 грн., в т.ч. штрафна санкція в розмірі 26102,00 грн. та про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000170231 (форми «В4»), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 41376,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в період з 04.01.2012 року по 11.01.2012 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Корпорації «СКІФ»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ «А.НЕТ»за період з 01.07.2011 року по 30.09 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 101/23-1/30071505 від 18.01.2012 року, згідно висновків якого Корпорацією «СКІФ»протиправно включено до податкового кредиту суми за податковими накладними з липня -вересня 2011 року отриманими від свого контрагента -ТОВ «А.НЕТ»з придбання товарів, робіт, послуг чим порушило вимоги пункту 198.1.а) п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.202.2, п. 200.3, п.200.4.б) ст. 200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, п. 1 Наказу ДПА України від 21.12.2010 року за №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696.

01.02.2012 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000160231, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 130510,00 грн., в т.ч. штрафна санкція в розмірі 26102,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000170231, яким зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 41376,00 грн.

Позивач з прийнятими повідомленнями -рішеннями від 01.02.2012 року № 0000160231 (форми «Р») та № 0000170231 (форми «В4»), не погоджується, вважає їх протиправними, незаконними та такими, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, та просив відмовити у його задоволенні з підстав викладених в запереченні.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В період з 04.01.2012 року по 11.01.2012 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Корпорації «СКІФ»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ «А.НЕТ»за період з 01.07.2011 року по 30.09 2011 року.

За підсумками проведеної перевірки складено Акт № 101/23-1/30071505 від 18.01.2012 року, яким зафіксовано порушення пункту 198.1.а) п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.202.2, п. 200.3, п.200.4.б) ст. 200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, п. 1 Наказу ДПА України від 21.12.2010 року за №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696 в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 130510,00 грн., в т.ч. штрафна санкція в розмірі 26102,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 41376,00 грн.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що між Корпорацією «Скіф»та ТОВ «А.НЕТ»було укладено договір поставки № 38 від 18.07.2011 року, згідно якого ТОВ «А.НЕТ»(постачальник) зобов'язався поставити товар за найменуваннями, у кількості, якості, асортименті, і за цінами, зазначеними у накладних, а також інших супровідних документах, що є частиною цього договору з моменту їх підписання повноваженими представниками сторін, що підтверджується копією договору.

До вказаного договору було складено специфікації: № 1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, які скріплені підписами та печатками обох сторін договору. Враховуючи невелику кількість товару та надзвичайно малі габарити, позивач його вивіз власними зусиллями на власному транспорті, що підтверджується видатковими накладними, а саме: №35 від 18.07.2011 року, №47 від 21.07.2011 року, №12 від 02.08.2011 року, №23 від 12.08.2011 року, №81 від 05.09.2011 року, №82 від 05.09.2011 року, №88 від 08.09.2011 року, №89 від 08.09.2011 року, натомість за отриманий товар позивач отримав від ТОВ «А.НЕТ»податкові накладні, а саме: №41 від 18.07.2011 року, №43 від 21.07.2011 року, №24 від 02.08.2011 року, №31 від 12.08.2011 року, №114 від 05.09.2011 року, №115 від 05.09.2011 року, №121 від 08.09.2011 року, №122 від 08.09.2011 року.

Також, судом встановлено, між Корпорацією «Скіф»та ТОВ «А.НЕТ»було укладено договір № 40/1 від 19.07.2011 року, згідно якого ТОВ «А.НЕТ» (виконавець) зобов'язувалося виконати комплекс робіт по виготовленню та поставці щитів управління в зборі для системи автоматизації жомосушильної установки Крижопільського цукрового заводу, згідно креслень проекту, в кількості 3 шт., а також комплекс робіт по розробці конструкторської та експлуатаційної документації на розробку систем автоматизації відповідно до п.2 даного договору, що підтверджується копією договору. Роботи по виготовленню та поставці щитів управління в зборі для системи автоматизації жомосушильної установки Крижопільського цукрового заводу, згідно креслень проекту, в кількості 3 шт. та роботи по розробці конструкторської та експлуатаційної документації на розробку систем автоматизації були прийняті згідно акту здачі-прийомки робіт від 05 вересня 2011 року (відповідно до договору №40/1 від 19 липня 2011 р.) за підписами обох сторін та скріплені печатками.

Корпорація «СКІФ»з ТОВ «А.НЕТ»розрахувалася в повному обсязі та отримала податкові накладні № 113 від 05.09.2011 року на суму 36400,00 грн., в т.ч. ПДВ 6066,67 грн. та № 45 від 30.08.2011 року на суму 105600,00 грн., в т.ч. ПДВ 17600,00 грн. Вищезазначені податкові накладні отримані від ТОВ «А.НЕТ»за формою та змістом відповідають фактичним обставинам справи і вимогам діючого законодавства, скріплені підписами та печатками підприємства-контрагента.

На підставі наведеного суд робить висновок, що податковими ревізорами безпідставно та без будь-яких належних обґрунтувань визнано укладені між Корпорацією «Скіф»та ТОВ «А.НЕТ»договір поставки № 38 від 18.07.2011 року та договір № 40/1 від 19.07.2011 року такими, що суперечать публічному порядку відповідно до ст.228 ЦК України та є фіктивними відповідно до ст.234 ЦК України з тих підстав, що нібито згідно пояснень директора ТОВ «А.НЕТ»ОСОБА_3, останній не має жодного відношення до діяльності даного товариства. Податкові накладні видані за такими договорами також визнані недійсними з підстав відсутності прізвища біля підпису особи, що склала податкову накладну, хоча ні статтею 201 Податкового кодексу України, ні Наказом ДПА України від 21.12.2010 року за №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та порядку її заповнення»не передбачено прямо обов'язковості зазначення прізвища біля підпису особи, що виписала податкову накладну.

З вище наведених нормативних актів не встановлено, що відсутність написання прізвища біля підпису особи, що виписала податкову накладну, тягне за собою недійсність такої податкової накладної. Також незрозуміло податковими ревізорами виключено з податкового кредиту позивача суму ПДВ за податковою накладною № 45 від 30.08.2011 року на суму 105600,00 грн., в т.ч. ПДВ 17600,00 грн., яка отримана за договором №40 від 19.07.2011 р., який не визнаний даним актом перевірки нікчемним та фіктивним.

Відповідач як на правову підставу невизнання податкових накладних отриманих від ТОВ «А.НЕТ»посилається на п. 201.1, п.201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, п.1 Наказу ДПА України від 21.12.2010 року за №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за №1401/18696, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N68/704.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтвердженими податковими накладними оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Всі вище наведені реквізити в податкових накладних отриманих позивачем від ТОВ «А.НЕТ»зазначені, а отже у податкового органу були відсутні підстави для виключення з податкового кредиту позивача податкові накладні отримані від ТОВ «А.НЕТ». Ні в ст. 201 Податкового кодексу України, ні в Наказі ДПА України від 21.12.2010 року за №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та порядку її заповнення», не встановлено обов'язковість зазначення прізвища біля підпису особи, що виписала податкову накладну, як і не встановлено, що відсутність прізвища біля підпису особи, що виписала податкову накладну, тягне за собою її недійсність.

Зокрема, як в податкових так і у видаткових накладних міститься ряд інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а саме ТОВ «А.НЕТ». Крім цього, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В податкових та видаткових накладних, отримані від ТОВ «А.НЕТ», зазначено всю необхідну інформацію про господарську операцію, наведено перелік робіт/послуг та товару, що були придбані позивачем у ТОВ «А.НЕТ», визначено їх вартість, зазначено дані, за допомогою яких ідентифікуються учасники господарської операції, підписано та скріплено печатками.

А отже, податкові накладні, віднесені позивачем до податкового кредиту, містять всі необхідні реквізити визначені п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, заповнені у порядку визначеному Наказом ДПА України від 21.12.2010 року за №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та порядку її заповнення», Корпорація «Скіф»правомірно їх віднесла до податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Підставою визнання укладених між Корпорацією «Скіф»та ТОВ «А.НЕТ»договорів поставки №38 від 18.07.2011 р. та №40/1 від 19.07.2011 р. нікчемними та фіктивними для податкових інспекторів стали пояснення відібрані податковою міліцією у директора контрагента - ТОВ «А-НЕТ»ОСОБА_3, який вказав, що нібито не має жодного відношення до діяльності ТОВ «А-НЕТ»та ніколи підприємницькою діяльністю не займався є необґрунтованими та зроблені працівниками податкової міліції всупереч вимог п.78.3. ст.78 Податкового кодексу України, оскільки працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень,визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Отже, оскільки порушеної кримінальної справи щодо Корпорації «Скіф»немає, то пояснення у директора контрагента - ТОВ «А-НЕТ»ОСОБА_3 були відібрані працівниками податкової міліції в якості здійснення оперативно-розшукових заходів., а згідно ст.ст.1, 2, 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», матеріали оперативно-розшукової діяльності не можуть бути використані під час складання актів перевірок податковими органами, так як перелік, визначений ст.10 зазначеного Закону є вичерпним.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 та 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, і визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.

Відповідно до ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміст зазначених вище договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Зокрема слід зауважити, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента ТОВ «А-НЕТ» та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Відповідачем не наведено в акті перевірки жодного належного доказу на підтвердження того, що укладені договори між позивачем та ТОВ «А.НЕТ»у 2011 році визнані в судовому порядку недійсними.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача норм пункту 198.1.а) п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.202.2, п. 200.3, п.200.4.б) ст. 200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, п. 1 Наказу ДПА України від 21.12.2010 року за №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696 в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 130510,00 грн., в т.ч. штрафна санкція в розмірі 26102,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 41376,00 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 01.02.2012 року № 0000160231 (форми «Р») та № 0000170231 (форми «В4») вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,71,94,157, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000160231, винесене ДПІ у м. Чернівці.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000170231, винесене ДПІ у м. Чернівці.

4. Органу Державної казначейської служби України стягнути на користь позивача -Корпорації «Скіф»понесені ним судові витрати у розмірі 1720,00 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень -ДПІ у м. Чернівці.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 08 травня 2012 р.

Суддя Маренич І.В.