Постанова № 25741411, 15.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 серпня 2012 р. № 2-а- 5227/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Білоус О.П.

представник відповідача - не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "АГОРА" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Агора», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова в якому просить суд податкові повідомлення - рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова від 10.02.2012 року № 00001572305, №0001582305, №0001592305.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення -рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки позивача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний не позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року, за ініціативою суду замінено відповідача по справі з Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агора» по взаємовідносинам ТОВ «Будівницьво пан Україна», ТОВ «Юсаем», ПП «Хармарт» за результатами якої складено акт № 218/2305/35474602 від 24.01.2012 року, за висновками якого позивачем порушено п.138.8, ст.. 138, ст.. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями ТОВ «КК Агора» завищено витрати всього у сумі 100368 грн., а саме за ІІ квартал 2011 року у сумі 48000 грн. ІІІ квартал 2011 року у сумі 52368 грн., встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 23084 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2011 року у сумі 11040 грн., за ІІІ квартал 2011 у сумі 12044 грн., в порушення п. 198,2 п. 198,3 п. 198,6 ст. 198 п. 200,1, п. 200,2, п. 200,3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, підприємством в результаті чого завищено податковий кредит за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року на загальну суму 12801 грн. у тому числі; за серпень 2011 року на суму 8494 грн., вересень 2011 року на суму 4307 грн. (а.с.25-54).

На підставі вищевказаного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.02.2012 року № 00001572305, №0001582305, №0001592305. (а.с.19-24).

Між ТОВ «Консалтингова компанія «Агора» (замовник) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» (виконавець) укладено договір №06-15 про надання інжинірингових послуг від 15.06.2011 року, за умовами якого замовник доручає а виконавець бере на себе зобов'язання по розробці концепції розвитку об'єкта по пр.. 50-річчя СРСР, 56 в м. Харкові, що включає в себе проведення обстеження будівлі , розробка дизайн проекту оздоблення внутрішніх приміщень з метою подальшого розміщення готелю (а.с.91-94).

Сторонами підписано акт №48 від 30.06.2011 року здачі-приймання інжинірингових послуг (а.с.95).

Між ТОВ «Консалтингова компанія «Агора» (замовник) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» (виконавець) укладено договір про виконання будівельних робіт №07-11 від 11.07.2011 року, за умовами якого замовник доручає а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню будівельних робіт а саме ремонт фасаду офісного приміщення розташованого за адресою вул.. Шекспіра 14, в м. Харкова (а.с.96-98).

Сторонами підписано кошторис матеріалів та робіт для ремонту фасаду фасаду офісного приміщення розташованого за адресою вул.. Шекспіра 14, в м. Харкова (а.с.99).

Сторонами підписано акт від 22.08.2011 року здачі-приймання інжинірингових послуг (а.с.100).

ТОВ «Будівництво Пан-Україна» на адресу ТОВ «Консалтингова компанія «Агора» виписані податкові накладні (а.с.101-102).

Узгодження вартості робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт та витрат типової форми №КБ-3.

Виконання вказаних робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-2в.

Платіжними дорученнями засвідчено факт виконання ТОВ «Консалтингова компанія «Агора» зобов'язань за договором перед ТОВ «Будівництво Пан-Україна» (а.с.103-106).

Між ПП «Хармарт» (продавець) та ТОВ «Консалтингова компанія «Агора» (покупець) укладено договір купівлі - продажу №ХМ1180201 від 02.08.2011 року (а.с.107-108).

ПП «Хармарт» на адресу ТОВ «Консалтингова компанія «Агора» виписано податкову накладну (а.с.114).

Платіжним дорученням засвідчено факт виконання ТОВ «Консалтингова компанія «Агора» зобов'язань за договором перед ПП «Хармарт» (а.с.115).

Між ПП «Хармарт» (продавець) та ТОВ «Консалтингова компанія «Агора» (покупець) укладено договір №ХМ1170401 від 04.07.2011 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах визначених цим договором зобов'язується прийняти й оплатити послуги та товар згідно Специфікації, що є додатком №1 до цього договору (а.с.116-117).

Загальна кількість товару (асортимент, номенклатура) одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначена сторонами у специфікації (а.с.118).

ПП «Хармарт» виписані на адресу ТОВ «Консалтингова компанія «Агора» видаткова накладна (а.с.119), рахунок - фактура (а.с.119), податкова накладна (а.с.120).

Сторонами підписано акт №ОУ-0000211 здачі - приймання робіт (надання послуг) (а.с.121).

Між », ТОВ «Юсаем» (виконавець) та ТОВ «Консалтингова компанія «Агора» (замовник) укладено договір №U128 від 04.07.2011 року, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати згідно заявок (замовленням) поліграфічні послуги та передавати їх замовнику, а замовник зобов'язується приймати результат робот (послуг) та сплачувати його (а.с.184-185).

Сторонами підписано акт №128/1 від здачі-приймання робіт (послуг) (а.с.126).

ТОВ «Юсаем» на адресу ТОВ «Консалтингова компанія «Агора» виписана податкова накладна (а.с.127).

Платіжним дорученням засвідчено факт виконання ТОВ «Консалтингова компанія «Агора» зобов'язань за договором перед ТОВ «Юсаем» (а.с128).

З досліджених в судовому засіданні копій актів сдачі -приймання виконаних робіт, підписаних позивачем з його контрагентами, судом встановлено, що в них не зазначено зміст робіт, послуг, не розмежовано їх вартість, не зазначено, яким чином формувалася їх вартість та в якому обсязі були надані послуги позивачу.

Суд не може визнати акт сдачі-приймання таким, що беззаперечно підтверджує такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України товарно-транспортна накладна підтверджує факт укладання договору перевезення вантажу

Надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не є належним доказом підтвердження реальності господарської операції, оскільки не відповідають вимогам до оформлення товарно-транспортної накладної, оскільки в них відсутнє зазначення номеру подорожнього листа, вид перевезень, дані щодо товаросупорводжуючих документів, вид пакування, кількість місць, спосіб визначення маси, код вантажу, клас вантажу, маса вантажу, ціна (графи 2, 6, 8-14 ТТН), відсутні відомості про виконавців вантажно-розвантажувальних операцій, а також щодо часу навантаження та розвантаження товару.

За таких обставин, надані представником позивача товарно-транспортні накладні не відповідають положенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не надано належних первинних документів, які є обов`язковими для підтвердження даної господарської операції.

Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У разі, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються (підпункт 7.4.4 цієї статті).

З огляду на вимоги наведених правових норм встановлення в судовому процесі факту безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків (використання у власній господарській діяльності придбаних (виготовлених) товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання) є підставою для задоволення позову з приводу спору щодо правомірності зменшення платником податків об'єкту оподаткування (податкових зобов'язань на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг).

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товару (послуг), які б однозначно свідчили про призначення придбаних (виготовлених) товарів (послуг) для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Будь-які докази одержання за вказаним договором способів чи методів позиціювання товарів, вивчення сегментації ринку тощо позивачем не були надані ні під час перевірки, ні при розгляді справи судом.

Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ.

Також слід відмітити, що вимогами п. 6, 18 порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповненнями"передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"зі змінами та доповненнями, оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Відповідно до пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"зі змінами та доповненнями зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця та є одночасно звітним податковим і розрахунковим документами, її оригінал надається покупцю, а копія залишається у продавця; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, роботи (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Виходячи з вищезазначеного та оглянувши в судовому засідання податкові накладні, судом встановлено, що податкові накладні оформлені з порушенням п. 6, 18 податкової накладної, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року за №165 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповненнями", пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"зі змінами та доповненнями а тому не можуть вважатися звітними податковими та одночасно розрахунковими документами і не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За таких обставин, висновок Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про завищення податкового кредиту визнається судом юридично та фактично обґрунтованим.

Позивач не обґрунтував наявність розумних економічних, або інших причин укладення із кнтрагентами договорів надання послуг.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, максимілізацію доходів або мінімізацію витрат позивача у зв'язку з отриманням послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть підтверджувати право платника на їх формування.

Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Отже, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне виконання умов договору. Натомість судом встановлено нереальність та не фактичність здійснених господарських операцій.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом вище, позивачем неправомірно, без наявності законодавчо встановлених підстав було занижено податок на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивачем в судовому засіданні не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість відповідачем належним чином доведена законність та правомірність вказаних правових актів індивідуальної дії.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, висновки податкового органу, що викладенні в акті перевірки відповідають дійсності, а податкові повідомлення - рішення відповідача від 10.02.2012 року № 00001572305, №0001582305, №0001592305 відповідає ч.3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "АГОРА" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17 серпня 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.