Постанова № 25741403, 21.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21.08.2012 р. справа № 2а- 8266/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - Галієва І.Ю.,

відповідача - Вєтрова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проскасування рішень, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трак-Шина-Сервіс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, №0011662340 від 11.04.2012 р. та №0011642340 від 11.04.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач вважав, що господарські взаємовідносини між ТОВ «Трак-Шина-Сервіс»та контрагентами -ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «ТД «Декаріс»виникли за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами фактично виконані, реальність господарських операцій підтверджується належно складеними первинними документами та фактом проведення оплати вартості послуг, які були використані позивачем у власній господарській діяльності, наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах позивач не мав. Доказів нікчемності спірних правочинів складений податковий органом акт перевірки не містить. Посилаючись на викладені вище мотиви, представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги і доводи заявленого позову, просила суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Харківська об'єднана державна податкова інспекція, з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що згідно з актом перевірки від 27.02.2012 р. № 395/234-37023311 платником податків вчинено порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки результати господарських операцій з контрагентами - ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «ТД «Декаріс»не були використані ПП у власній господарській діяльності. Посилаючись на викладені мотиви, представник відповідача просила суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Трак-Шина-Сервіс», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 37023311, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Харківській ОДПІ Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому з огляду на ч.1 ст.11, ч.2 ст.49, ч.1 ст.71, ч.3 ст.72, ч.2 ст.76 КАС України перелічені обставини перед судом додатково не доказуються.

З 31.01.2012 р. по 21.02.2012 р. Харківською ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Трак-Шина-Сервіс»з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.06.2010 р. по 31.12.2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 27.02.2012 р. № 395/234-37023311.

11.04.2012 р. з посиланням на даний акт Харківською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №0011642340 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 164.871,25 грн. (основний платіж -154.621,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -10.250,25 грн.), №0011652340 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50.000,00 грн., №0011662340 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 62.500,00 грн. (основний платіж -50.000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -12.500,00 грн.).

Відносно вказаних податкових повідомлень-рішень позивачем була розпочата передбачена ст.56 Податкового кодексу України процедура адміністративного (позасудового оскарження) рішень контролюючих органів.

Рішенням ДПС у Харківській області від 25.06.2012р. №3126/10/10.2-17 було скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 11.04.2011 р. №0011652340 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50.000,00 грн., а податкові повідомлення рішення від 11.04.2011 р. №0011642340 і №0011662340 були залишені без змін.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті від 27.02.2012 р. № 3951/234-37023311 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Трак-Шина-Сервіс» п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: заниження сум податку на прибуток та податку на додану вартість за рахунок відображення в обліку показників первинних документів за господарськими операціями, котрі реально відбулись, але результати яких не використані платником податків у власній господарській діяльності.

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 23.03.2012 р. № 171/23-5/31940212, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

По епізоду взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3

За матеріалами справи судом встановлено, що 01.07.2010 р. між позивачем, ТОВ «Трак-Шина-Сервіс»(в якості замовника), та ФОП ОСОБА_3 (в якості виконавця) було укладено договір надання послуг №1 ПП, предметом якого є виконання ряду певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати продукцію та послуги замовника у відповідності до умов останнього; надати допомогу замовникові в укладенні договору між ним та покупцем.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечить закону.

Таким чином, згаданий договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Підстав для висновку про нікчемність спірного правочину суд не вбачає.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем поданий до суду акти приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2010 р. на суму 77.290,00 грн., від 31.12.2010 р. на суму 86.710,00 грн.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права. Підстав для відхилення перелічених первинних документів в якості доказів реальності господарських операцій суд не вбачає.

За твердженням представника позивача оплата вартості послуг контрагента здійснювались позивачем шляхом проведення готівкових розрахунків через уповноваженого працівника підприємства за рахунок його власних грошових коштів, підтвердженням чому є подані до суду копії виписаних ФОП ОСОБА_3 квитанцій №1701.1 від 17.01.2011 р. на суму 6.710, 00 грн., №1401.1 від 14.01.2011 р. на суму 10.000,00 грн., №1301.1 від 13.01.2011 р. на суму 10.000,00 грн., №1201.1 від 12.01.2011 р. на суму 10.000,00 грн., №1101.1 від 11.01.2011 р. на суму 10.000,00 грн., 1001.1 від 10.01.2011 р. на суму 10.000,00 грн., №0601.1 від 06.01.2011 р. на суму 10.000,00 грн., №0501.1 від 05.01.2011 р. на суму 10.000,00 грн., №0401.1 від 04.01.2011 р. на суму 10.000,00 грн., №2412.1 від 24.12.2010 р. на суму 7.290,00 грн., №2312.1 від 23.12.2010 р. на суму 10.000,00 грн., №2212.1 від 22.12.2010 р. на суму 10.000,00 грн., №2112.1 від 21.12.2011 р. на суму 10.000,00 грн., №2012.1 від 2012.1 на суму 10.000,00 грн., №1712.1 від 17.12.2010 р. на суму 10.000,00 грн., №1612.1 від 16.12.2010 р. на суму 10.000,00 грн., №1512.1 від 15.12.2010 р. на суму 10.000,00 грн., а також авансових звітів по відшкодуванню понесених витрат.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача та підтверджено матеріалами справи, у подальшому результати отриманих від ФОП послуг були використанні для збільшення обсягу реалізованого товару.

Суд зауважує, що відповідно до акту від 23.03.2012 р. № 171/23-5/31940212 відповідач, Харківська ОДПІ при проведенні перевірки виходив з того, що предметом договору між позивачем, ПП «Трак Шина Сервіс»і ФОП ОСОБА_3 було надання послуг маркетингу, а платником податків не доведено використання таких послуг у власній господарській діяльності.

Між тим, суд зазначає, що такий висновок ОДПІ суперечить, по-перше, змісту договору від 01.07.2010р. №1ПП, де передбачено фактично надання послуг з пошуку потенційних покупців (а не послуг з проведення маркетингових досліджень як помилково вважав податковий орган), по -друге, приписам п.п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України, де передбачена презумпція правомірності рішень платника податків.

При цьому, суд зважає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен забезпечити реалізацію управлінської функції за процедурами та правилами, що визначені законом. Відносно органів державної податкової служби України наявність такого припису означає неможливість перекладання на платника податків тягаря доведення відсутності порушень законів про оподаткування, за винятком випадків донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань за нікчемними господарськими операціями та за звичайними цінами.

Зі змісту акту від 23.03.2012 р. № 171/23-5/31940212 випливає, що відповідач не застосовував ані процедуру визначення податкових зобов'язань за звичайними цінами, ані посилався на нікчемність проведених платником податків господарських операцій, відтак, в ході перевірки і винесенні рішень у ОДПІ були відсутні підстави стверджувати про недоведення фактичного використання ПП отриманих від ФОП ОСОБА_3 послуг у власній господарскій діяльності, адже відповідач був зобов'язаний самостійно встановита та детально і вичерпно викласти в акті перевірки всі мотиви, з яких він дійшов до висновку про непричетність таких послуг до господарської діяльності платника податків.

Слушність такого висновку суду підтверджується п.56.4 ст.56 Податкового кодексу України, згідно з яким під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Однак, у спірних правовідносинах відповідач всупереч закону не встановив факту порушення закону про оподаткування в діях платника податків, а натомість лише послався на те, що платник податків не довів факту відсутності порушення закону з його боку.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження ОДПІ про порушення ПП вимог п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»має характер припущення.

В ході судового розгляду справи факт наявності в діях ПП порушень наведених норм закону відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не доведений.

При вирішенні спору суд також бере до уваги, що в тексті податкового повідомлення-рішення №0011642340 від 11.04.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 164.871,25 грн. немає посилань на вчинення ПП порушень п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, епізод взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 неправомірно включений ОДПІ до загальної суми грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0011642340 від 11.04.2012 р.

Ухвалою від 17.07.2012р. суд витребовував у відповідача поепізодний розрахунок визначених податкових зобов'язань.

Дана вимога суду залишилась без виконання з боку ОДПІ, що унеможливлює виокремлення суми по епізоду взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 і зумовлює необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0011642340 від 11.04.2012 р. в повному обсязі.

По епізоду взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем, ТОВ «Трак-Шина-Сервіс»(в якості замовника), та ФОП ОСОБА_4 (в якості виконавця) було укладено договори про надання послуг від 31.03.2011 р., від 29.04.2011 р., загальним предметом яких є надання послуг з оброблення даних, ремонту та технічного обслуговування електронно-обчислювальної техніки, консультування з питань інформатизації, а також договір від 20.06.2011 р. про надання послуг з консультування з питань створення програмного забезпечення, надання допомоги щодо технічних аспектів комп'ютерних систем, адаптування пакетів програм до специфічних потреб користувачів, надання послуг з системного аналізу, програмування та супроводу.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечить закону.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Підстав для висновку про нікчемність спірних правочинів суд не вбачає.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду рахунки-фактури №РФ-1-29/06/11 від 29.06.2011 р. на суму 79.400,00 грн., №РФ-1-20/06/11 від 20.06.2011 р. на суму 63.700,00 грн., акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №а-1-29/06/11 від 29.06.2011 р. на суму 79.400,00 грн., №а-1-20/06/11 від 20.06.2011 р. на суму 63.700,00 грн., №а-1-27/04/11 від 27.04.2011 р. на суму 3.000,00 грн., №а-1-21/04/11 від 21.04.2011 р. на суму 5.250,00 грн., №а-1-18/04/11 від 18.04.2011 р. на суму 4.500,00 грн., №а-1-14/04/11 від 14.04.2011 р. на суму 6.000,00 грн., №а-1-11/04/11 від 11.04.2011 р. на суму 3.000,00 грн., №а-1-07/04/11 від 07.04.2011 р. на суму 6.750 грн., №а-1-01/04/11 від 01.04.2011 р. на суму 2.100, 00 грн.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права. Підстав для відхилення перелічених первинних документів в якості доказів реальності господарських операцій суд не вбачає.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів, а саме: платіжні доручення №3987 від 20.06.2011 р. на суму 63.700,00 грн., №4013 від 29.06.2011 р. на суму 79.400,00 грн. засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

По епізоду взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем, ТОВ «Трак-Шина-Сервіс»(в якості замовника), та ФОП ОСОБА_5 (в якості виконавця) були укладені договори про надання послуг №1\10/11 від 05.10.2011 р., №2/10/11 від 15.10.2011 р., №1/11/11 від 01.11.2011 р., №2/11/11 від 14.11.2011 р. загальним предметом яких є надання послуг з консультування з питань інформатизації та створення програмного забезпечення, з системного супроводу, оброблення даних, ремонту та технічного обслуговування електронно-обчислювальної техніки.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечить закону.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Підстав для висновку про нікчемність спірних правочинів суд не вбачає.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду акти здачі-приймання робіт №1/10 від 21.10.2011 р. на суму 25.000,00 грн., №2/10 від 31.10.2011 р. на суму 15.000,00 грн., №1/11 від 11.11.2011 р. на суму 20.000,00 грн., №2/11 від 28.11.2011 р. на суму 15.000,00 грн.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права. Підстав для відхилення перелічених первинних документів в якості доказів реальності господарських операцій суд не вбачає.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів, а саме: платіжні доручення №4727 від 28.12.2011 р. на суму 40.000,00 грн., №4728 від 28.12.2011 р. на суму 35.000,00 грн. засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов"язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача укладання договорів у межах останніх епізодів взаємовідносин було необхідно ТОВ «Трак Шина Сервіс»для обслуговування техніки, що використувається в діяльності підприємства.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Декаріс»

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем, ТОВ «Трак-Шина-Сервіс»(в якості замовника), та ТОВ «ТД «Декаріс»(в якості виконавця) було укладено договори №СПР-2251 від 01.08.2011 р. та №СПР-1315 від 01.09.2011 р., загальним предметом яких є виконання послуг по постачанню завдань на 1Сv8, програмуванню в системі «1С: Підприємство 8».

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечить закону.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Підстав для висновку про нікчемність спірних правочинів суд не вбачає.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ «ТД «Декаріс»податкові накладні №307 від 31.08.2011 р. на загальну суму 120.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -20.000,00 грн.), №85 від 12.09.2011 р. на загальну суму 72.500,00 грн. (у т.ч. ПДВ -12.083,34 грн.), №230 від 30.09.2011 р. на загальну суму 55.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ -9.233,33 грн.), №150 від 21.09.2011 р. на загальну суму 52.100,00 грн. (у т.ч. ПДВ -8.683,33 грн.)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права. Підстав для відхилення перелічених первинних документів в якості доказів реальності господарських операцій суд не вбачає.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів, а саме: платіжні доручення №4267 від 12.09.2011 р. на суму 8.040,00 грн., №4273 від 13.09.2011 р. на суму 111.960,00 грн., №4359 від 05.10.2011 р. на суму 12.060,00 грн., №4360 від 05.10.2011 р. на суму 167.940,00 грн., засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов"язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача та підтверджено матеріалами справи, згаданих договорів ТОВ «Трак-Шина-Сервіс»для налаштування програмного забезпечення «1С: Бухгалтерія 8 для України», придбаного позивачем у ТОВ «1С-Теллур» для використання у власній господарській діяльності.

Оглядаючи копії поданих позивачем на вимогу суду актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів встановлені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на положення наведених норм права, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, господарські операції, в межах яких були складені оглянуті документи, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій за спірними правочинами.

До такого висновку суд доходить, адже, по-перше, відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей оглянутих первинних документів, по-друге, відповідач ані в ході перевірки, ані в ході судового розгляду не висловив жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, укладених позивачем з визначеними в акті контрагентами, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності робіт (послуг) у спірних правовідносинах, вартісних показників робіт (послуг), способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Окремо суд відмічає, що перелік видатків платника податків, котрі не можуть бути віднесені на витрати, визначений законодавцем у ст.139 Податкового кодексу України.

Видатки, що бути понесені позивачем за спірними правочинами, до кола таких витрат не належать.

Первинні документи за спірними правочинами складені з дотриманням закону, що визнано представником ОДПІ в ході розгляду справи, а також підтверджується змістом акту перевірки від 23.03.2012 р. № 171/23-5/31940212, де податковим органом не зазначено який конкретно первинний документ, що був віднесений платником податків на розрахунки з Державою по податку на прибуток чи ПДВ, та внаслідок наявності якого конкретно недоліку втрачає юридичну силу і доказовість та не може підтверджувати реальності господарської операції.

Отримані позивачем за спірними правочинами роботи (послуги) не суперечать напряму здійснення господарської діяльності ПП «Трак Шина Сервіс»та за своїм призначенням можуть бути використані платником податків при організації власної господарської діяльності.

Доводи платника податків про наявність потреби в отримання робіт (послуг) за спірними правочинами та про фактичне використання отриманих робіт (послуг) у власній господарській діяльності не спростовані відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України.

Так, відсутність потреби в укладанні спірних правочинів (як-то: неіснування програмного забезпечення, неіснування даних, переданих для оброблення, неіснування електронно-обчислювальної техніки), проведення ПП збиткових операцій або придбання ПП послуг за завищеними цінами, котрі перевищують рівень звичайних цін, ОДПІ в ході перевірки не виявлено, в акті перевірки відповідних суджень не міститься.

При цьому, суд враховує, що повноваженнями на ревізування доцільності, обґрунтованості, економічної ефективності управлінських рішень керівництва платника податків, податкові органи не наділені, доказів наявності у ПП наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах, що б виключало правомірність формування платником податків витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ, ані матеріали проведеної ОДПІ перевірки, ані матеріали судової справи не містять.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між позивачем та його контрагентами за спірними правочинами. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ «Трак-Шина-Сервіс»п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень при справлянні ПДВ та податку на прибуток.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування рішень -задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0011642340 від 11.04.2012р., №0011662340 від 11.04.2012р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 27.08.2012р.

Суддя А.В. Сліденко