Постанова № 25741331, 14.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 серпня 2012 р. № 2а- 6114/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання -Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Макаренко М.І.,

представника відповідача - Іщук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Дизель-Транс"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Дизель-Транс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення Чугуївської ОДПІ від 07.02.2012 року N0000442311, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 707,0 грн.; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 07.02.2012 року N0000452311, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість, 3014010100, на суму 31616,25 грн., в тому числі за основним платежем на суму 25293,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6323,25 грн.; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 07.02.2012 року N0000422311, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000, на суму 29900,0 грн., в тому числі за основним платежем на суму 29900,0 грн.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року замінено неналежного позивача - Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області, на належного позивача - Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення від 07.02.2012 року N0000442311, від 07.02.2012 року N0000452311, від 07.02.2012 року N0000422311 є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області на підставі наказу від 11.01.2012 року № 12, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Дизель-Транс»з питання взаємовідносин з ТОВ «СПТ «Стиль»за жовтень 2011р., за результатами якої складено акт від 24.01.2012 року № 41/2311/31581445.

Перевірка проводилась протягом одного дня - 23.01.2012р.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки податковим органом зроблений висновок про відсутність реального вчинення господарської операції ПП «Дизель-Транс» з ТОВ «СПТ «СТИЛЬ», та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.; завищення ряд. 20.2 зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 707.0 грн.; заниження податку на додану вартість на суму 25293,0 грн., у тому числі за жовтень 2011 року у сумі 25293,0 грн.; заниження податку на прибуток на загальну суму 29900,0 грн., у тому числі за II - III квартал 2011 року в сумі 29900,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 24.01.2012 року № 41/2311/31581445 Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення рішення від 07.02.2012 року № 0000452311 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 31616,25 грн. (основного платежу - 25293,0 грн., штрафних санкцій - 6323,25 грн.);

податкове повідомлення рішення від 07.02.2012 року № 0000422311 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток підприємств у розмірі 29900,0 грн. (основного платежу -29900,0 грн.);

податкове повідомлення рішення від 07.02.2012 року № 0000442311 у зв'язку з чим зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 707, грн.

Директором ПП «Дизель-Транс»Дейнеко О.І. 17.02.2012 року на податкові повідомлення-рішення відповідача подані скарги до Державної податкової служби у Харківській області.

Рішенням ДПС у Харківській області від 05 березня 2012 року №763/10/10-212 строк розгляду скарг було продовжено до 27 квітня 2012 року. Рішенням Державної податкової служби у Харківській області від 06.04.2012 року №1597/10/10-212 про результати розгляду скарг, податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги директора ПП «Дизель-Транс» Дейнеко О.І. від 17.02.2012 залишені без задоволення.

Директором ПП «Дизель-Транс»Дейнеко О.І. на податкові повідомлення-рішення відповідача до Державної податкової служби України були надіслані скарги. Рішенням Державної податкової служби України від 14.05.2012 року №8277/6/10-2115 скарги директора ПП «Дизель-Транс»Дейнеко О.І. залишені без задоволення.

Щодо правомірності дій податкового органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Дизель-Транс», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності зокрема таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд звертає увагу на те, що 16.12.2011р. податковим органом зроблений обов'язків письмовий запит щодо надання документів на адресу підприємства позивача. На вказаний запит позивачем надані дві відповіді разом із первинною документацією, в підтвердження здійснення господарських операцій. Про це також вказано безпосередньо на аркуші 5 акту перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Дизель-Транс» з порушенням п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті від 24.01.2012 року № 41/2311/31581445 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено та відображено в акті перевірки, що по отриманим від ТОВ «СПТ «Стиль» податковим накладним до складу податкового кредиту підприємством позивача віднесено ПДВ в податкових деклараціях по ПДВ за жовтень 2011 року сумі 26000,0 грн. відповідно до договору на здійснення послуг від 27.06.11р., укладеного між підприємством позивача та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПТ Стиль». По отриманому Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2011 № 30/09 на загальну суму 156000,0 грн., у т.ч. ПДВ 26000,0 грн. ПП «Дизель-Транс» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2-3 квартал 2011 року віднесено суму 130000,0 грн., що підтверджено листом від 20.01.2012 № б/н (вхідний номер Чугуївської ОДПІ 836/10 від 20.01.2012).

В акті також вказано, що, листом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02.12.2011р. № 1440/7/23-521 був наданий акт від 27.11.2011р. № 1043 /2305/35585801 Товариства з обмеженою відповідальністю «СПТ Стиль» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011р., згідно якого встановлено, що з 21.12.2007 року по 19.09.2011 року директором ТОВ «СПТ Стиль» була ОСОБА_4, а її чоловік ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, засновником. На підприємстві працювало 4 працівника. З 2009 року по вересень 2011 року фінансово-господарської діяльності на підприємстві фактично не було, директор підприємства ОСОБА_4 з засновником ОСОБА_5 продали 100% частку у статутному капіталі ТОВ «СПТ Стиль», перереєстрація якого фактично відбулась відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «СПТ Стиль»від 19.09.2011р. та згідно договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі б/н від 19.09.2011 р., укладеного з гр. ОСОБА_6.

ОСОБА_4 передала ОСОБА_6 повний комплект бухгалтерської та іншої документації за період з 20.12.2007 р. по 19.09.2011р. в т.ч. і оригінал свідоцтва платника ПДВ №100089481 від 16.01.2008р. та круглу печатку ТОВ «СПТ Стиль».

Працівники податкового органу також зазначили, що ТОВ «СПТ СТИЛЬ» надано до ДПІ у Дзержинському районі податкову декларацію з ПДВ за вересень 2011р. (від 25.10.2011 №169076) з зазначенням суми податкових зобов'язань у сумі - 2985187.0 грн. та податкового кредиту у сумі -2967276,0 грн., у т.ч. - ПП "ДИЗЕЛЬ-ТРАНС", ПДВ 26000,0грн.

Суд зазначає, що згідно договору про надання послуг від 27.06.2011р. ТОВ «СПТ «СТИЛЬ» в подальшому Виконавець, зобов'язується за дорученням Замовника (ПП «Дизель-Гранс») виконати у відповідності з умовами даного Договору наступний вид послуг, а Замовник прийняти на сплатити їх. Характер робіт: перевірити на стенди, переконсервувати, обробити від корозії, прокачати та спакувати запасні частини до паливоподаючих систем.

На виконання умов договору ТОВ «СПТ «СТИЛЬ»були надані послуги на суму 156000,0 грн. Надання послуг підтверджується Актом №30/09 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2011 року та Актом прийому-здачі виконаних робіт від 30.09.2011 року. Розрахунок відбувався відповідно до угоди про зарахування однорідних вимог від 25.11.2011р. В підтвердженні цього факту в матеріалах справи міститься копія договору №180/1 від 01.11.2011р. та відповідні первинні документи.

Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт виконавцем ТОВ «СПТ «СТИЛЬ»було зроблено комплекс робіт з усунення дефектів, переконсервації, перевірки та доведенню до товарного вигляду продукції.

Суд звертає увагу на те, що відповідач в акті перевірки, що слугував підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ставить під сумнів реальність та фактичність здійсненої господарської операції, зазначаючи при цьому про юридичну дефектність первинних документів та як наслідок порушення формування податкового кредиту, валових витрат підприємства позивача.

Перевіряючи обґрунтованість судження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентам, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"(далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9). В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК). Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Жодна норма діючого законодавства України не встановлює підстави для нікчемності правочину у зв'язку з порушенням іншим платником податку певних норм податкового законодавства. Така ж правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.11 р. "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

Документи обов'язкової податкової звітності, інші первинні документи платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави. Спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірного правочину недійсними.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2011р. за №70/18808), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Суд, оцінивши зібрані по справі докази за правилами наведеної норми процесуального закону не знаходить висновки складених ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова акту перевірки діяльності контрагента позивача достатніми і переконливими доказами неможливості проведення господарської діяльності позивача.

При цьому, суд зважає, що матеріали справи не містять жодних доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань підприємства позивача за правочином з контрагентом - ТОВ «СПТ «Стиль».

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В акті встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена ПП «Дизель-Транс»до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що ПП «Дизель-Транс»правомірно включило до податкового кредиту суму, яка підтверджена податковою накладною, складеною контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Фактично податковий орган в акті перевірки посилається на те, що в момент укладання договору про надання послуг від 27.06.2011р. ОСОБА_6 не мав права укладати та підписувати дану угоду, оскільки відповідно до відомостей перевірки ТОВ «СПТ «СТИЛЬ»не був а ні директором, а ні засновником даного підприємства.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія довіреності від 18.05.2011р. відповідно якої директор ТОВ «СПТ «СТИЛЬ» ОСОБА_4 уповноважує ОСОБА_6 укладати угоди від імені та в інтересах підприємства, що спростовує судження податкового органу.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що в чинному законодавстві України не міститься визначення терміну юридичної дефектності первинних документів, на який неодноразово посилається суб'єкт владних повноважень в акті перевірки. В судовому засіданні представник податкового органу відповідача не надав пояснення щодо вказаного вище терміну та не пояснив на яких підставах у висновку акту перевірки відображено порушення ст. 44 Податкового кодексу України.

Крім того, слід вказати на те, що в акті перевірки податковий орган ніяким чином не обґрунтував порушення щодо завищення ряд. 20.2 зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 707.0 грн.

Оскільки висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, то суд зауважує, що висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень - рішень.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

При розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення від 07.02.2012 року N0000442311, від 07.02.2012 року N0000422311, від 07.02.2012 року N0000452311 прийняті Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області на підставі акту від 24.01.2012 року № 41/2311/31581445 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 07.02.2012 року N0000442311, від 07.02.2012 року N0000422311, від 07.02.2012 року N0000452311, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання незаконними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення-рішення передбачає, тим самим, визнання його незаконним. Отже в частині визнання податкових повідомлень-рішень від 07.02.2012 року N0000442311, від 07.02.2012 року N0000422311, від 07.02.2012 року N0000452311 незаконними слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, але аж ніяк про визнання протиправним рішення.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Дизель-Транс" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 07.02.2012 року N0000442311, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 707,0 грн. (сімсот сім гривень 00 копійок).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 07.02.2012 року N0000452311, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість, 3014010100, на суму 31616,25 грн. (тридцять одна тисяча шістсот шістнадцять гривень 25 копійок), в тому числі за основним платежем на суму 25293,0 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті дев'яноста три гривні 00 копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6323,25 грн. (шість тисяч триста двадцять три гривні 25 копійок).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 07.02.2012 року N0000422311, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000, на суму 29900,0 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок), в тому числі за основним платежем на суму 29900,0 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Дизель-Транс" (код ЄДРПОУ 31581445) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 662.23 грн. (шістсот шістдесят дві гривні 23 копійки).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20 серпня 2012 року.

Суддя Д.В. Бездітко