Постанова № 25741237, 02.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 серпня 2012 р. № 2-а- 6045/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єгупенко В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до

Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції"

про

стягнення суми ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд стягнути з Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції" до Державного бюджету України суму боргу у розмірі 2069064,61 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції», як платник податків 01.09.2000 року взятий на облік у ДПІ Київського району м. Харкова, про що свідчить довідка від 18.04.11р. за №1067.

Загальна сума податкового зобов'язання у ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції» по податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб перед Державою складає 2379806,96 грн.

ДПІ у Київському районі м. Харкова сформовано першу та другу податкові вимоги. Зазначені вимоги були отримані особисто директором підприємства під розписку. Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень, усе майно відповідача з 08.05.08р. перебуває у податковій заставі. Оскільки відповідачем самостійно податковий боргу не сплачено, позивач і звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В судове засідання представник позивача не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи слухання справи за відсутності представника позивача суду не надавав.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав суду заперечення на адміністративний позов в якому зазначив, що не визнає податковий борг на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 08.05.2009 року у розмірі 91272,08 грн.

Згідно ч. 6, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

При розгляді матеріалів справи судом було встановлено, що ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції», як платник податків 01.09.2000 року взятий на облік у ДПІ Київського району м. Харкова, про що свідчить довідка від 18.04.11р. за №1067.

Суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закон України “Про систему оподаткування” втратили чинність.

Проте, у зв’язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України “Про систему оподаткування”, які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.1997 р., № 77/97-ВР платники податків, зборів (обов’язкових платежів) зобов’язанні сплачувати належні суми податків та зборів у встановлені законом терміни і це зобов’язання припиняється їх сплатою.

Згідно з п.4.1.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року, № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації.

На підставі п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, вказаного в наданій їм податковій декларації, на протязі десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.4.1.4. ст. 4 Закону №2181-ІІІ, для надання податкової декларації. В п.п. 5.4.1, п. 5.4 ст.5 вказаного Закону зазначається, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як свідчать матеріали справи, платник податків надав до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податкові декларації.

Як вбачається з облікової картки платника податків відповідач не сплатив суму боргу в зв'язку з чим у нього виник податковий борг в розмірі 2069064,61 грн.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року за №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділення, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ, а також мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензування відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлення порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання податкового повідомлення.

Відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до відповідача були надіслані перша податкова вимога та друга податкова вимога, які були отримані платником податку.

На підставі п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 1974792,53 грн. законними і обґрунтованими, та таким що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла в період з 30.01.2009 р. по 08.05.2009 р. в розмірі 94272,08 грн., суд зазначає.

При розгляді справи суд також керується нормами законодавства, чинного на момент звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи.

Так, відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 28 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Також нормами ст. 102 Податкового кодексу України встановлено строки стягнення податкового боргу у 1095 днів, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за період січень - травень 2009 року у розмірі 94272,08 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції" про стягнення суми - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції" (код 00482329) суму боргу у розмірі 1974792,53 грн. (один мільон дев'ятсот сімдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто дві грн. 53 коп.) реквізити одержувача: (Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова код ЄДРПОУ одержувача 24134573, банк одержувача: Головне Управління Держаного казначейства України в ХОМФО:851011, 33215800700004 податок на доходи фізичних осіб, 31117029700004 податок на додану вартість).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Єгупенко В.В.