Постанова № 25740994, 15.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 серпня 2012 р. № 2-а- 3878/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Старостіної О.Ю.

представника відповідача - Подобайло І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Виробничо - комерційного підприємства "Бетонікс " у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Виробничо -комерційне підприємство "Бетонікс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.03.2012 за №0002202302 та №0002232302.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення -рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки позивача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року, за клопотанням представника позивача замінено відповідача по справі з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ВКП «Бетонікс» ТОВ з питання фінансово-господарських відносин з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» за період з 01.02.2010 року по 31.10.2010 року за результатами якої складено акт №635/235/32871501 від 27.02.2012 року, за висновками якого встановлені порушення - ч.1 ст.. 203, 215, п 1 ст. 216, ст.. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВКП «БЕТОНІКС» ТОВ з ТОВ «ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА» код ЄДРПОУ 36457279. - п.п.5.2Л п.5.2 СТ.5 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями встановлено його заниження сумі 587791 грн., в тому числі за II кв. 2010 р. в сумі 201779грн., III кв. 2010 р. - 266113 грн., ІУ кв. 2010 р. в сумі 119899 грн. - пп.7.4.1 п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997р. за № 168/97-ВР із змінами та доповненнями занижено ПДВ в сумі 470233 грн., в тому числі за березень 2010 р. в сумі 51539 грн., за квітень 2010р. в сумі 41052 грн., за травень 2010 р. в сумі 37050 грн., за червень 2010р. на 31782 грн., за липень 2010р. на 90107 грн., за серпень 2010р. на 93617 грн., за вересень 2010р. на 29167 грн., за жовтень 2010 року, на 95919 грн.

На підставі вищевказаного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.03.2012 року №0002202302 та №0002232302.

Виробничо -комерційне підприємство "Бетонікс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради про що позивачу видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.49,т.1), є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво платника податку на додану вартість (а.с.51, т.1), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (а.с.52, т.1).

Між ТОВ «Тех-Агроремпотставка» (продавець) та Виробничо -комерційним підприємством "Бетонікс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) укладені договіри купівлі - продажу №01/01/02 від 01.02.2010 року, №108/01/10 від 01.10.2010 року, №19/15/03 від 15.03.2010 року, відповідно до яких продавець зобов'язується передати у власність покупцю товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплачувати товар на умовах договору.

Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в специфікаціґх які містяться в матеріалах справи.

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Приймання-передача товарно -матеріальних цінностей позивачу від його контрагентів оформлені видатковими накладним, які підписані від імені отримувача уповноваженою особою.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Тех-Агроремпоставка» на адресу позивача.

Між ВКП «Бетонікс» ТОВ (замовник) та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» було укладено договір №71/10/08 від 01.07.2010 року відповідно до якого Підрядник зобов'язується на свій ризик та своїми силами виконати роботи для Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим Договором. Підрядник за цим договором зобов'язується виконати роботи, які включають вивантаження (обробку) Вантажу Замовника з залізничних вагонів на вантажні майданчики Замовника та відчистити від решток вантажу (а.с.132-134, т.1).

Сторонами підписано протокол узгодження вартості до договору №71/10/08 від 01.07.2010 року (а.с.135. т.1) та акти сдачі - приймання виконаних робіт до договору (а.с.139, 144 т.1).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Тех-Агроремпоставка» на адресу позивача.

01.07.2010 року між ВКП «Бетонікс» (замовник) ТОВ та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (виконавець) укладено договір про надання послуг №72/10/08 відповідно до якого виконавець зобов'язується своїми силами та за свій рахунок надати послуги миття автомобілів замовника, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані послуги за ціною, в порядку та умовах даного договору (а.с.166-167, т.1).

Сторонами підписано акти сдачі - приймання виконаних робіт до договору (а.с.168, т.1).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Тех-Агроремпоставка» на адресу позивача (а.с.169, т.1).

02.07.2010 року між ВКП «Бетонікс» (принципал) ТОВ та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (агент) укладено договір про надання комерційних агентських послуг №73/10/08 відповідно до якого на умовах та в порядку викладеному даним договором діє від імені та за рахунок принципала та в його інтересах та під його контролем, агент зобов'язується надати принципалу наступні послуги: вивчити ринковий попит та пропозицію на товар, надати послуги по укладанню договорів та угод або сприяти їх здійсненню (а.с.173-176, т.1).

Сторонами підписано акти сдачі - приймання виконаних робіт до договору (а.с.177, т.1).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Тех-Агроремпоставка» на адресу позивача (а.с.178, т.1).

01.03.2010 року між ВКП «Бетонікс» ТОВ (замовник) ТОВ та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (виконавець) укладено договір про надання послуг №18/01/03 за умовами якого виконавець зобов'язується своїми силами та за свій рахунок надати послуги з очистки території від відходів виробництва замовника за адресою вул.. Пащенківська, 17, а змовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані послуги за ціною, в порядку та умовах за даним договором (а.с.199-200, т.1).

Сторонами підписано акт виконаних робіт до договору (а.с.201, т.1), право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Тех-Агроремпоставка» на адресу позивача (а.с.202, т.1).

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України товарно-транспортна накладна підтверджує факт укладання договору перевезення вантажу

Позивачем надано до суду копії товарно - транспортних накладних від плідно до яких перевезення було здійснено ВКП «Бетонікс» ТОВ.

Виписками по рахункам засвідчено факт виконання ВКП «Бетонікс» ТОВ зобов'язань по оплаті вартості отриманих послуг (а.с.205-242. т1).

Суд зазначає, що виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період підтверджена податковими накладними.

Оскільки спірні правовідносини склались з приводу формування платником податків валових витрат обігу і виробництва та податкового кредиту з ПДВ, суд вважає за необхідне при вирішенні справи керуватись положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії, з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими обов'язковими документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України не підтверджуються добутими судом доказами.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1, ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничо - комерційного підприємства "Бетонікс " у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області державної податкової служби №0002202302 від 12.03.2012 року та №0002232302 від 12.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо - комерційного підприємства "Бетонікс " у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 32871501) сплачений судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17 серпня 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.