Постанова № 25740972, 21.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5782/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання - Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: Степаненко Т.О. (довіреність № 863-88 від 21.12.2011),

представників відповідача 1: Савкіної О.С. (довіреність від 28.03.2012 № 11/10/10-013), Медіної І.В. (довіреність від 07.08.2012 № 7344/10/10-013),

представника відповідача 2: не з'явився,

прокурора: Петрової Г.В. (посвідчення № 524 від 01.07.2008),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 9 611 144 грн., -

ВСТАНОВИВ

27 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 9 611 144 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ПАТ «Луганськтепловоз» як платник податку на додану вартість надав до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість згідно форми декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 за лютий 2012 року, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, в розмірі 9 611 144,00 грн. Але, на день звернення з даним адміністративним позовом до суду зазначена сума ПДВ на рахунок ПАТ «Луганськтепловоз» не надійшла.

Сума бюджетного відшкодування на суму 9 498 307,00 грн. підтверджується висновком СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську, зазначеним у довідці № 10/14-0/05763797 від 27.04.2012, складеної за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2011 року та січень 2012 року. Крім того, вказаною довідкою не спростовується правомірність відображення суми бюджетного відшкодування 112 837,00 грн. у декларації за лютий 2012 року, а всього на суму 9 611 144,00 грн.

ПАТ «Луганськтепловоз» сплатив ПДВ постачальникам у вартості придбаного товару та послуг, ця сума надмірна над сумою податкових зобов'язань ПАТ «Луганськтепловоз», а тому право позивача на бюджетне відшкодування гарантується приписами податкового законодавства України.

Оскільки перевірка на підприємстві закінчилася 24 квітня 2012 року, до 30 квітня 2012 року СДПІ ВПП у м. Луганську ДПС повинна була подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновок із зазначенням суми 9 611 144,00 грн., правомірність заяви якої підтверджена та підлягає відшкодуванню з бюджету. Органи казначейської служби до 10 травня 2012 року повинні були перерахувати кошти з бюджету на банківський рахунок ПАТ «Луганськтепловоз».

Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, яка виразилась у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 9 611 144,00 грн., та стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (р/р № 260000661206 у ЛФ ПАТ «Укрексімбанк», МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за лютий 2012 року в розмірі 9 611 144,00 грн.

20 серпня 2012 року до суду надійшла заява Прокурора м. Луганська про вступ представника прокуратури м. Луганська до участі у розгляді справи. Судом задоволено вказану заяву та допущено представника прокуратури м. Луганська до участі у розгляді справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, підтримав доводи, викладені у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі, надав письмові пояснення на заперечення відповідача 1, в яких зазначив, що СДПІ не спростовує той факт, що за наслідками перевірки податковий орган не приймав будь-яких рішень, передбачених статтею 200 ПК України.

Представник позивача вважає, що ненадання податковим органом відповідного висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування ПДВ, як це передбачено п. 200.12 ст. 200 ПК України, є неправомірним та призвело до протизаконної бездіяльності.

Під час проведення податковим органом перевірки, порушень з боку ПАТ «Луганськтепловоз» не встановлено, правомірність визначення бюджетного відшкодування та його сума за лютий 2012 року повністю підтверджена. Всі необхідні документи СДПІ були перевірені, правомірність вимог позивача про відшкодування ПДВ у розмірі 9 611144,00 грн. підтвердилася, оскільки ця сума надмірна над сумою податкових зобов'язань ПАТ «Луганськтепловоз», право позивача на бюджетне відшкодування гарантується приписами Закону.

Представники відповідача 1 - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби - в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях проти адміністративного позову, в яких зазначено, що ПАТ «Луганськтепловоз» була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2012 року, якою було заявлено до бюджетного відшкодування з державного бюджету сума 9 611 144,00 грн.

У зв'язку з цим, органом ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.01.2012, за результатами якої складено довідку № 10/14-0/05763797 від 27.04.2012.

Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, включно.

Перевіркою СДПІ ВПП у м. Луганську, за результатами якою складено довідку від 27.04.2012 № 10/14-0/05763797, підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за лютий 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 9 498 307,00 грн.

Перевіркою не підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за лютий 2012 року бюджетне відшкодування у розмірі 112 837,00 грн. по причині не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання.

В ході проведення перевірки було направлено запити на проведення зустрічних звірок постачальників ПАТ «Луганськтепловоз», серед яких виявлено платників, якими надано ризиковий кредит, у тому числі: ТОВ «Промінвесттрейд», ТОВ «Стандарт», ТОВ «Стілл-Імпекс».

За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування, у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання.

Стосовно вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності СДПІ ВПП у м. Луганську, яка виразилась у ненаданні органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з ПДВ за лютий 2012 рік, представники відповідача 2 вважають, що дана вимога не є способом захисту прав платника податків та не підлягає розгляду в суді.

Таким чином, представники відповідача 1 вважають, що СДПІ ВПП у м.Луганську, як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки фактичної сплати сум ПДВ в складі ціни товару та надходження відповідних сум податку до Державного бюджету України діяла у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органам державної податкової служби України повноважень.

На підставі викладеного представники відповідача 1 просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку із необґрунтованістю позову.

Представник відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області - в судове засідання не з'явився, просив провести розгляд справи за його відсутності, 08.08.2012 надав на адресу суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що з часу набрання чинності Податкового кодексу України органи

казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі

відповідних висновків податкових органів. Дане твердження підтримується також

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по аналогічній справі.

Представник відповідача 2 вважає, що позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Представник відповідача 2 вважає, що органи казначейства вже не повинні залучатися до справ даної категорії.

Крім того, податковим органом висновок до казначейства про стягненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 9 611 144,00 грн. не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

На підставі викладеного представник відповідача 2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п .п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз») є юридичною особою, ідентифікаційний код 05763797.

ПАТ «Луганськтепловоз» взято на податковій облік в органах державної податкової служи 09.07.1993 за № 5584/15 та перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську, що підтверджується довідкою від 28.04.2011 № 69/29-011.

ПАТ «Луганськтепловоз» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100337613 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 01.06.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Луганськтепловоз» як платник податку на додану вартість надав до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість згідно форми декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 за лютий 2012 року, в розмірі 9 611 144,00 грн. з розрахунками, відповідними додатками та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до вищезазначеної форми декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 15.01.2011 № 41, розрахунок суми бюджетного відшкодування зазначений в додатках.

Додаток № 2 - Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), у якому розшифровується від'ємне значення, що виникло у розрізі періодів його виникнення, відстежується його фактично сплачена у попередньому періоді частина та виводиться показник рядку 24 декларації («мінус», що переходить на наступний період).

Додаток № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)», в якому зазначене формування суми бюджетного відшкодування, значення якої переходить до рядка 23 декларації.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 (далі - Порядок 984).

В період з 03.04.2012 по 24.04.2012 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за лютий 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.01.2012, за результатами якої складено довідку № 10/14-0/05763797 від 27.04.2012.

Згідно із п.3 Порядку № 984 довідка - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Згідно висновків довідки № 10/14-0/05763797 від 27.04.2012, перевіркою підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за лютий 2012 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 9 498 307 грн. У зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС, не можливо підтвердити відображену ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за лютий 2012 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 112 837 грн. Зазначена сума буде підтверджена після отримання вищевказаних матеріалів. Перевіркою підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» від'ємне значення за лютий 2012 року в сумі 16 054 172 грн.

У розділі 2 довідки № 10/14-0/05763797 від 27.04.2012 зазначено, що податковим органом суцільним порядком перевірено надані ПАТ «Луганськтепловоз» податкові декларації з ПДВ з додатками, уточнюючі розрахунки з додатками за період січень-лютий 2012 року, експортні вантажні митні декларації за лютий 2012 року, податкові накладні за січень-лютий 2012 року, імпортні вантажні митні декларації (ІМ40) за лютий 2012 року. Вибірковим порядком перевірено надані ПАТ «Луганськтепловоз» реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень-лютий 2012 року, угоди, договори з постачальниками та покупцями за січень-лютий 2012 року, банківські виписки, первинні документи, які підтверджують оплату товарів (робіт, послуг) - за січень-лютий 2012 року, видаткові накладні, акти виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні документи, первинні документи, що підтверджують оприбуткування товарів за січень-лютий 2012 року, головну книгу за січень-лютий 2012 року, регістри бухгалтерського обліку, зворотно-сальдові відомості, меморіальні ордера, приходні ордера за січень-лютий 2012 року. Податковим органом зазначено, що ПАТ «Луганськтепловоз» було надано документи до перевірки у повному обсязі.

Згідно розділу 3 довідки № 10/14-0/05763797 від 27.04.2012 фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 9 611 144,00 грн. як за даними платника, так і за даними перевірки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 не виявлено порушень з боку позивача щодо правомірності визначення суми бюджетного відшкодування за лютий 2012 року.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 187 Податкового кодексу України:

- датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1);

- датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункт 187.8);

- попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються чи імпортуються, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (пункт 187.11).

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7. ст. 200 ПК України - платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (що Позивачем і було зроблено). При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12. ст. 200 ПК України - орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Судом встановлено та визнано сторонами, що станом на момент розгляду справи по суті кошти на рахунок позивача не надійшли, та висновок до відповідача 2 відповідачем 1 не направлений.

Згідно п. 200.14 ст. 200 ПК України - якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує-її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;повідомлення,

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Судом встановлено та визнано сторонами, що відповідач 1 за наслідками проведеної перевірки не приймав будь-яких рішень, передбачених ст. 200 ПК України.

Відповідач 1, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме за наслідками перевірки, або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Діюче законодавство взагалі та Податковий кодекс зокрема не пов'язують право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ з проведенням або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині ненадання органу Державної казначейської служби висновку із визначенням суми бюджетного відшкодування в сумі в сумі 9 611 144,00 грн., у 5-денний термін з дня закінчення перевірки, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача 1 на матеріали зустрічних перевірок контрагентів позивача за господарськими угодами, з наступних підстав.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Однак, проведення податковим органом такої перевірки не може подовжити визначений Законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок повинно реалізовуватися без порушення приписів Закону.

Проведеними чисельними перевірками не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача з питань податку на додану вартість.

Стосовно посилань відповідача 1 на не підтвердження бюджетного відшкодування ПДВ по причині не отримання матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання, суд виходить з наступного.

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій зі своїми контрагентами, зокрема, ТОВ «Промінвесттрейд», ТОВ «Стандарт» та ТОВ «Стіл-Імпекс», позивачем надано суду необхідну первинну бухгалтерську документацію на підтвердження фактичної сплати ПАТ «Лугнськтепловоз» як отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

Суд не погоджується з доводами заперечень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області стосовно того, що позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, виходячи з наступного.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою КМУ №1232 від 21.12.2005 «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державним казначейством України № 960/495 від 20.12.2010.

Згідно з Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Постанова Кабінету Міністрів № 651 від 15.06.2011 фактично лише вирішує питання утворення територіальних органів Державної казначейської служби з новою назвою без зміни повноважень щодо предмету спору.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства «Авангард» до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведених норм та зважаючи на відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства та підтвердження правильності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, ненадання податковим органом відповідного висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування ПДВ є неправомірним.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за лютий 2012 року в сумі 9 611 144,00 грн., підлягає стягненню з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог стосовно визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування із державного бюджету України в сумі 9 611 144,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в загальному розмірі 2 178,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15121 від 12.07.2012 на суму 2 146 грн. та платіжним дорученням №15122 від 12.07.2012 на суму 32,19 грн., тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено 27 серпня 2012 року.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 9 611 144 грн. задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, яка виразилась у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 9 611 144,00 грн. (девять мільйонів шістсот одинадцять тисяч сто сорок чотири гривні 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (р/р № 260000661206 у ЛФ ПАТ «Укрексімбанк», МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за лютий 2012 року в розмірі 9 611 144,00 грн. (девять мільйонів шістсот одинадцять тисяч сто сорок чотири гривні 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 178,19 грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім гривень 19 коп.), з яких 2 146 грн. сплачено згідно платіжного доручення № 15121 від 12.07.2012, 32,19 грн. сплачено згідно платіжного доручення №15122 від 12.07.2012.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 серпня 2012 року.

СуддяТ.С. Ушаков