Постанова № 25740800, 22.08.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2012 року Справа № 1170/2а-1097/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Пасічник Ю.П., секретар -Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача -Пронін Ю.О., відповідача -участі не приймав,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,Ї

ВСТАНОВИВ:

ТДВ "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.03.2012р. №0000222310, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28886 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну перевірку, яка оформлена актом №26/2310/00954774 від 27.02.2012р. На підставі акту перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з яким позивач не погоджується та зазначає, що господарські операції між ним та контрагентом -ТОВ «ВКФ Модус Драйв»мали реальний характер, що підтверджується відповідними первинним документами. Також позивач зазначив, що чинним законодавством не надано права податковим органам вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а виявлені під час перевірки обставини є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" у зв'язку з тим, що суми податку на додану вартість сплачені позивачем контрагенту - ТОВ «ВКФ Модус Драйв», не підлягають включенню до складу податкового кредиту з ПДВ, так як виписані за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та не підтверджують факт поставки товару.

В судовому засіданні 22.08.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 27.08.2012р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Модус Драйв" за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.

Результати перевірки оформлені актом №26/2310/00954774 від 27.02.2012 р. (а.с.8-21).

В ході перевірки встановлено: на порушення п.п. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14, п.п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14, п. 185.1. ст.. 185, п. 188.1. ст.. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту за жовтень 2011 року в сумі 16506,33 грн.

16.03.2012 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222310, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 16506 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12380 грн. (а.с. 7).

Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ВКФ Модус Драйв".

Згідно акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВКФ Модус Драйв" від 31.01.2012р. №412/23-3/34685905 (а.с. 43-61) складеного посадовими особами Макіївської ОДПІ Донецької області встановлено, що в порушення ч. 4, 5 ст. 203, ст. 208, ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 215 ЦК України, правочини вчинені ТОВ "ВКФ Модус Драйв" при придбанні та продажу товарів (послуг) не спрямовані на реальне настання наслідків, що ними обумовлені, а тому є нікчемними.

Враховуючи висновки вказаного акту первинні документи надані позивачеві від ТОВ "ВКФ Модус Драйв" не мають юридичної сили та доказовості в зв'язку з тим, що діяльність зазначеного контрагента була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "ВКФ Модус Драйв", а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (покупець) та ТОВ "ВКФ Модус Драйв" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №051011 від 05.10.2011р. (а.с.65, 66).

За умовами договору покупець придбаває у власність паливо -СЖТ-КМ.

На виконання умов вказаного договору та на підставі видаткової накладної від 10.10.2011р. №20, акту №20 від 10.10.2011р. ТОВ "ВКФ Модус Драйв" передав позивачеві товар обумовлений договором в кількості 21,530 тон на загальну суму 99038 грн. в т.ч. ПДВ (а.с. 67, 68).

Транспортування товару від продавця до покупця підтверджується товарно-транспортною накладною (а.с. 69).

Оплата вартості поставленого товару здійснена в безготівковому порядку, що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 71, 72).

ТОВ "ВКФ Модус Драйв" виписано позивачеві податкову накладну №20 від 10.10.2011р. (а.с. 81) на підставі якої позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2011 року включено відповідну суму ПДВ.

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок, що суми податку на додану вартість сплачені (отримані) від ТОВ "ВКФ Модус Драйв", що віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту4 в розрізі контрагентів»відповідних звітних періодів не підлягають включенню до складу податкового кредиту з ПДВ, так як виписані за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та не підтверджують факт поставки товару.

При цьому висновки відповідача ґрунтуються на відомостях, які містяться в акті перевірки ТОВ "ВКФ Модус Драйв" (а.с. 43-61) щодо взаємовідносин останнього з ТОВ «Донспецтехтранс».

Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВКФ Модус Драйв".

Норми Податкового кодексу України не передбачають, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинно ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявна належним чином складена податкова накладна, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товару придбаного у ТОВ "ВКФ Модус Драйв" в жовтні 2011р.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ТОВ "ВКФ Модус Драйв" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 р. стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ТОВ "ВКФ Модус Драйв" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкову накладну, складену належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту такої суми податку на додану вартість.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції від 16.03.2012 року № 0000222310, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28886,00 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції грошові кошти в розмірі 288,86 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 27.08.2012р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник