Постанова № 25740730, 13.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2012 року Справа№2а-3557/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання -Будз Б.Б.,

за участі:

представника позивача -Фоменка М.С. (довіреність б/н від 05.07.2012 р.),

представників відповідача -Семенова С.Л. (довіреність №354/10/10 від 09.08.2012 р.) Прибори П.І. (довіреність №4/10/10 від 01.03.2012 р.), Бойка І.І. (довіреність №352/10/10 від 07.08.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Тетерів"

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС

третя особа - ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292300, №0000322300 від 02.07.2012 р.,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Тетерів" (далі по тексту- позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292300, №0000322300 від 02.07.2012 р.

Позовну заяву мотивовано тим, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем було використано не встановлені чинним законодавством методи визначення грошового зобов'язання, висновки акту перевірки побудовано на власних суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не підтверджені первинними документами та даними обліку позивача, чим порушено вимоги пп.1.20.2 п.1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.08.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні, вказуючи на безпідставність вимог та необґрунтованість доводів адміністративного позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. В запереченнях, наданих до суду, зазначили, що в ході проведення перевірки позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за цей же період було встановлено факт невключення до валових доходів позивача у IV кварталі 2010 р. суми перевищення виручки окремих об?єктів основних фондів групи I у розмірі 2647233 грн., а саме згідно договору купівлі-продажу від 24.12.2012 р. та податкової накладної від цього ж числа на суму 4040103,6 грн.

При цьому, незалежна оцінка вартості реалізованого майна відбулась з порушенням норм чинного законодавства та мала формальний характер. Під час проведення перевірки працівниками позивача здійснювалось навмисне перешкоджання та затягування процесу перевірки, ненадання до перевірки всіх бухгалтерських документів (картки рахунку 631, акту проведеної інвентаризації та інших документів, що підтверджується відповідними актами відповідачів та постановою Іванківського районного суду Київської області від 21.06.2012 р. про притягнення бухгалтера ТОВ ЛГЗ «Тетерів»до адміністративної відповідальності за ч.1 статті 163-3 КУпАП).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав:

як встановлено у ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, Іванківською МДПІ Київської області ДПС була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року.

За результатами проведення перевірки складено акт №295/22/32783473 від 19.06.2012р. (далі - акт перевірки) яким виявлено порушення вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5; підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994 року № 334/94-ВР ( із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 269 802 грн., а також виявлено порушення товариством пункту 4.1 статті 4, пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) внаслідок чого відбулось заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 153 555 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000292300 від 02.07.2012 р. про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 441 944 грн., з них 1 153 555 грн. за основним платежем та 288 389 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення - рішення №0000322300 від 02.07.2012 р. про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 587 253 грн., з них 1 269 802 грн. за основним платежем та 317 451 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Під час судового розгляду представником позивача було надано доказ підтвердження суми валового доходу підприємства за 4 квартал 2010р. згідно первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по рахунку (оборотно-сальдова відомість по рахунку ВД валові доходи/витрати, в якій відображено валовий дохід позивача у розмірі 3 158 517,38 грн.), картка рахунку ВД за 4 квартал 2010р., де зазначенно про включення до валового доходу підприємства суми перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об?єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів.

Після ознайомлення з вказаними документами представники відповідача погодилися з правильністю проведення по первинним документам бухгалтерського та податкового обліку придбання основних фондів І групи та зазначили, що якби ці документи були пред'явлені під час перевірки, оскаржувані рішення, можливо, і не приймались би.

На думку суду, обґрунтованість позовних вимог підтверджується наступним:

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХIV (із змінами і доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами зумовлена також вимогами п. 1.2 статті 1, п. 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованого в Мінюсті Україні від 05.06.95 р. за N 164/704 (надалі Положення). Відповідно до п. 2.4 статті 2 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2010 р., позивачем укладено договори купівлі-продажу з ЗАТ «Торговий дім «Бондарєв», якими передано у власність позивача нежилі приміщення в смт. Іванків по вулиці Фрунзе, 49, Київської області на загальну суму 4 040 103 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ 673 350,60 грн.; нежилі приміщення в смт. Іванків по вулиці Фрунзе, 47-А, Київської області на загальну суму 1 997 262 грн., у тому числі ПДВ 332 877 грн., що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, актами прийому-передачі, видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими платіжними документами.

Докази того, що вказані акти, накладні, розрахункові (платіжні документи) не мають юридичної сили або визнані в установленому законом порядку недійсними, відповідачем не надано. Вказані документи визнаються відповідачем про що свідчить акт перевірки, в якому відсутнє будь-яке посилання на неправильність або недостовірність таких документів, як це передбачено наказом ДПА України від 22.12.2010 р. №984 «Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства».

Згідно банківських виписок, за реалізовані основні засоби позивачем отримані від ЗАТ «Торговий дім «Бондарєв»на розрахунковий рахунок грошові кошти у розмірі 6 037 365,60 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 1 006 227,60 грн.

Відповідно до п.п.8.2.1, п.8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994 року № 334/94-ВР із змінами і доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) основні фонди це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом року, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв?язку з фізичним та моральним зносом. Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 -будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі, жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі, передбачено п.п. 8.2.2 п. 8.2 статті 8 вказаного Закону.

Підпунктом 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 вказаного Закону встановлено, що у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Отже, при продажу основних засобів, які відносяться до І групи основних фондів, продажна вартість об'єкта порівнюється з його балансовою вартістю з метою оподаткування та в залежності від цього сума перевищення продажної вартості над балансовою відноситься до складу валового доходу, а якщо навпаки то,- до складу валових витрат платника податку.

В даному випадку при реалізації основних фондів І групи у позивача мало місце обидві ситуації, що підтверджується відповідними розрахунками.

Суд звертає увагу на помилкову позицію відповідача відносно реалізації основних фондів І групи за продажною ціною нижчою за звичайну ціну. При цьому, за звичайну ціну відповідач приймає балансову вартість об'єкта основних засобів І групи, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на підставі укладеного договору, реалізовано об'єкт основних фондів І групи продажною вартістю 1 664 385,00 грн. без ПДВ, з балансовою вартістю об'єкта 7 432 158,02 грн. Беручи за основу балансову вартість та прирівнюючи її до звичайної ціни, відповідачем визначено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 553 555 грн.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з підпунктом 1.20.1 та підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до статті 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

З матеріалів перевірки вбачається, що відповідач діяв не у спосіб визначений вказаним Законом, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, та не звертався до органів статистики за інформацією стосовно цін на реалізацію однорідних основних засобів.

Судом встановлено, справедлива ринкова (звичайна) ціна, за якою буди реалізовані основні фонди І групи, визначена експертним шляхом, згідно звіту від 22.12.2010р. про незалежну оцінку вартості окремих інвентарних об'єктів, що знаходяться на балансі ТОВ "ЛГЗ "Тетерів" розташованих за адресами: Київська область, смт. Іванків, вул. Фрунзе, 49 та вул. Фрунзе, 47-А.

Дослідивши обставини справи та враховуючи викладене суд приходить до висновку, що реалізація основних фондів І групи, на підставі звіту про незалежну оцінку, яким визначено ринкову вартість об'єкта оцінки, була здійснена за звичайними (справедливими ринковими) цінами.

Пунктом 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень- Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби не виконала свій обов'язок, а саме: аргументовано,з посиланням на докази, не довела правомірність прийнятих рішень, та не спростувала твердження позивача про порушення його прав та інтересів, тому податкові повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної податкової інспекції Київської області ДПС від 02.07.2012 р. №№ 0000292300 та 0000322300 підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити. Скасувати податкові повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної податкової інспекції Київської області ДПС від 02.07.2012 р. №№ 0000292300 та 0000322300.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 серпня 2012 р.