Постанова № 25740683, 17.08.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4350/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Лаврука В.О.,

представника відповідача - Ярощука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" до відділу державного нагляду з питань техногенної безпеки та аварійно-рятувальних формувань Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області, Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області про визнання незаконними, скасування акту та припису, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державного нагляду з питань техногенної безпеки та аварійно-рятувальних формувань Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області, Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області про визнання незаконними та скасування акта від 17 травня 2012 року №280 та припису від 17 травня 2012 року №280.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "АВМ АМПЕР" не являється хімічно небезпечним об'єктом, а відтак не зобов'язане розробляти проекту документацію та обладнувати відповідні приміщенні підприємства системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

Представник позивача в ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідачів в ході судового розгляду справи проти задоволення позовних вимог ТОВ "АВМ АМПЕР" заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що спірні документи складено на підставі та у межах повноважень Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30484951 (а.с. 18).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №275259 основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво електророзподільної та контрольної апаратури (31.20.1), ремонт і технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури (31.20.2), оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням (51.87.0), діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1), діяльність автомобільного вантажного транспорту (50.24.0), будівництво будівель (42.21.1) (а.с. 17).

Старшим інспектором відділу державного нагляду з питань техногенної безпеки та аварійно-рятувальних формувань Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області Ярощуком А.В. у присутності уповноваженої особи - начальника штабу цивільної оборони ТОВ "АВМ АМПЕР" Плющ А.І. 17 травня 2012 року проведено планову перевірку стану виконання законів та інших нормативно-правових актів України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, готовності органів управління і сил реагування до дій при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій на об'єктах ТОВ "АВМ АМПЕР", розташованих за адресою: вул. Красіна, 6, м. Кременчук, Полтавська область.

За результатами перевірки складено акт від 17 травня 2012 року №280 (а.с. 10-11), в якому вказано, що в порушення вимог Закону України "Про цивільну оборону України", наказу МНС України від 15 травня 2006 року №288 "Про затвердження правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення" позивачем не розроблено проекту документацію на систему раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення та не обладнано потенційно небезпечний об'єкт - ТОВ "АВМ АМПЕР" системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

Вказаний Акт перевірки підписано уповноваженою особою товариства - начальником штабу цивільної оборони Плющ А.І. без зауважень (а.с. 11).

На підставі висновків даного Акта перевірки старшим інспектором відділу державного нагляду з питань техногенної безпеки та аварійно-рятувальних формувань Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області Ярощуком А.В. винесено обов'язковий до виконання припис про усунення порушень, виявлених під час планової перевірки від 17 травня 2012 року №280 (а.с. 12), яким ТОВ "АВМ АМПЕР" запропоновано виконати наступні заходи:

1) в строк до 01 вересня 2012 року розробити проектну документацію на систему раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення відповідно до технічних завдань, розроблених відповідними службами підприємства за участю проектної організації, та узгодити її з уповноваженим підрозділом МНС та іншими заінтересованими організаціями;

2) не пізніше 6 місяців після розробки проектної документації обладнати потенційно небезпечний об'єкт - ТОВ "АВМ АМПЕР" системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

Не погоджуючись з даним рішенням суб'єкта владних повноважень, вважаючи його необґрунтованим та протиправним позивач звернувся до суду з вимогами про визнання незаконними та скасування акта від 17 травня 2012 року №280 та припису.

Що стосується позовної вимоги про визнання незаконним та скасування акта планової перевірки ТОВ "АВМ АМПЕР" від 17 травня 2012 року №280 суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового акта загальної дії так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

З урахуванням викладених обставин суд зазначає, що акт планової перевірки ТОВ "АВМ АМПЕР" від 17 травня 2012 року №280 за своєю суттю лише містить відомості про факти порушення особою вимог законодавства. При цьому, даний документ не містить обов'язкових приписів для позивача, дотримання яких забезпечується правовими механізмами, а відтак, вищевказаний акт не є правовим актом індивідуальної дії в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржений до адміністративного суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування акта відділу державного нагляду з питань техногенної безпеки та аварійно-рятувальних формувань Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області від 17 травня 2012 року №280.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування припису відділу державного нагляду з питань техногенної безпеки та аварійно-рятувальних формувань Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області, винесеного на підставі акта перевірки від 17 травня 2011 року №280, судом встановлено наступне.

Підставою для видання спірного припису є висновки планової перевірки стану виконання ТОВ "АВМ АМПЕР" законів та інших нормативно-правових актів України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, готовності органів управління і сил реагування до дій при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій стосовно порушення товариством вимог Закону України "Про цивільну оборону України", наказу МНС України від 15 травня 2006 року №288 "Про затвердження правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення". При цьому, дані твердження відповідач обґрунтовує тим, що ТОВ "АВМ АМПЕР" саме як потенційно небезпечний об'єкт (а не хімічно небезпечний) повинне розробити проекту документацію та обладнати об'єкти товариства системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

Надаючи правову оцінку даним твердженням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

За приписами статті 8 Закону України "Про цивільну оборону України" від 03 лютого 1993 року №2974-XII керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з цивільної оборони і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

На виконання вказаної норми Закону України "Про цивільну оборону України" наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 травня 2006 року №288 затверджено Правила улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, що зареєстровані у Міністерстві юстиції України 05 липня 2006 року за №785/12659.

Відповідно до розділу 1 вказаних Правил вони визначають вимоги щодо обладнання потенційно небезпечних об'єктів автоматичними системами раннього виявлення загроз надзвичайних ситуацій та тих надзвичайних ситуацій, що сталися, а також системами оповіщення про надзвичайні ситуації працюючого персоналу та населення, яке перебуває в зонах можливого ураження небезпечними чинниками.

Правила розповсюджуються на потенційно небезпечні об'єкти під час їх будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, зміни функціонального призначення, а також на об'єкти, що експлуатуються.

Вимоги Правил є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від виду їх діяльності та форми власності, приміщення та інші об'єкти яких підлягають обладнанню системами виявлення загрози виникнення техногенних надзвичайних ситуацій та оповіщення людей, а також тими, які здійснюють проектування, експлуатацію, технічне обслуговування вищевказаних систем та нагляд за їх утриманням.

У розділі третьому Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення наведено визначення термінів, що застосовуються в даних Правилах, а саме:

локальна система виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій - спеціальні інженерно-технічні засоби, якими обладнуються території, будівлі, споруди, приміщення та устаткування потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також можуть завдати матеріальних збитків внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру на них;

система - сукупність приладів та елементів, визначених для виконання заданої функції (контроль за технологічними параметрами, оповіщення персоналу та населення, передача сигналів на пульт централізованого спостереження тощо);

комплекс - сукупність систем, що працюють разом для забезпечення безпеки об'єктів.

Визначення понять "об'єкт підвищеної небезпеки", "небезпечна речовина", "потенційно небезпечний об'єкт" міститься у статті 1 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18 січня 2001 року №2245-III. Так, відповідно до вказаного Закону:

об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися

потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

З метою державного обліку потенційно небезпечних об'єктів та інформаційного забезпечення процесів підготовки управлінських рішень і виконання зобов'язань України згідно з міжнародними договорами щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі транскордонного характеру, пов'язаних з функціонуванням небезпечних об'єктів в Україні ведеться Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів, Положення про який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1288.

Відповідно до пункту 8 вказаного Положення реєстрація в даному Реєстрі є обов'язковою для всіх небезпечних об'єктів незалежно від форми власності і підпорядкування. До осіб, які повинні зареєструвати небезпечні об'єкти, належать юридичні та фізичні особи - власники небезпечних об'єктів, або за якими ці об'єкти закріплені на правах повного господарського відання або оперативного управління чи перебувають у їх володінні та користуванні.

Пунктами 11-12 вищезгаданого Положення передбачено, що під час реєстрації Державний департамент страхового фонду документації надає кожному небезпечному об'єкту окремий реєстраційний номер, який зберігається у Реєстрі до повної ліквідації небезпечного об'єкта.

Реєстрація небезпечних об'єктів вважається закінченою після одержання особами, які зареєстрували небезпечні об'єкти, свідоцтва про їх реєстрацію за формою, встановленою Державним департаментом страхового фонду документації.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "АВМ АМПЕР" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як потенційно небезпечний об'єкт, реєстраційний номер ПНО-01.53.2009.0018874, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію потенційно небезпечного об'єкта з терміном дії з 18 березня 2009 року по 18 березня 2014 року (а.с. 29).

Відповідно до Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки (а.с. 25), Паспорта потенційно небезпечного об'єкта (а.с. 26-28) та Відомості про потенційно небезпечний об'єкт (а.с. 30-31) вид небезпеки ТОВ "АВМ АМПЕР" - хімічна, вибухова (а.с. 25-28, 30-31). Зокрема, як свідчить паспорт потенційно небезпечного об'єкта, небезпека полягає у витоку кислоти соляної та азотної, що може призвести до пожеж чи вибухів (а.с. 26-28).

Відповідно до частин першої - другої розділу 1 Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення потенційно небезпечний об'єкт має бути обладнаний системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що ТОВ "АВМ АМПЕР" саме як потенційно небезпечний об'єкт зобов'язане розробити проекту документацію та обладнати відповідні приміщенні підприємства системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

Посилання позивача на Перелік об'єктів, що підлягають обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до пункту 5 вказаного Переліку, що є додатком до пункту 4.1 Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій підлягають усі хімічно небезпечні об'єкти, у тому числі об'єкти хімічної промисловості (виробництво засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив), хімічної переробки деревини, склади зберігання агрохімікатів, інших хімічно небезпечних речовин. Тобто, даний перелік не є вичерпним.

Крім того, відповідно до Методики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті, затвердженої спільним наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства аграрної політики України, Міністерства економіки України, Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 березня 2001 року №73/82/64/122 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2001 року за №326/5517, хімічно небезпечним об'єктом є промисловий об'єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу (виробляються, переробляються, перевозяться (пересуваються), завантажуються або розвантажуються, виконуються у виробництві, розміщуються або складуються (постійно або тимчасово), знищуються тощо) одна або декілька небезпечних хімічних речовин; небезпечна хімічна речовина - хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

Як встановлено судом, на виробничих об'єктах ТОВ "АВМ АМПЕР" зберігається кислота соляна та кислота азотна, що є хімічно небезпечними речовинами, а відтак, їх зберігання створює загрозу виникнення надзвичайних ситуацій.

Також, суд вважає безпідставними посилання позивача, як на підставу для скасування спірного припису, на те, що відповідно до Переліку хімічно небезпечних об'єктів Полтавської області на 2012 рік, затвердженого рішенням обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 20 жовтня 2011 року №11 (а.с. 81), ТОВ "АВМ АМПЕР" не включено до хімічно небезпечних об'єктів Полтавської області, адже, як свідчать матеріали адміністративної справи, твердження відповідача про необхідність розробки позивачем проекту документації та обладнання відповідних приміщень підприємства системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області пов'язує з віднесенням ТОВ "АВМ АМПЕР" саме до потенційно небезпечних об'єктів, а не до хімічно небезпечних. Так, в ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивача у встановленому законодавством порядку зареєстровано як потенційно небезпечний об'єкт, вид небезпеки - хімічна, вибухова (а.с. 25-31).

Доводи позивача про те, що припис відділу державного нагляду з питань техногенної безпеки та аварійно-рятувальних формувань Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області є незаконним та підлягає скасуванню з тих підстав, що аналогічні вимоги вже висувалися відповідачем відповідно до припису від 21 січня 2010 року №5 суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не заперечується той факт, що вимоги контролюючого органу, викладені в приписі від 21 січня 2010 року №5, ТОВ "АВМ АМПЕР" не виконано.

Окрім того, частиною другою статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Так, відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 року №306 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки" планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері техногенної та пожежної безпеки здійснюються з такою періодичністю: з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік. При цьому, згідно з пунктом 3 даних Критеріїв до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб'єкти, у власності, володінні, користуванні яких перебувають потенційно небезпечні об'єкти та об'єкти підвищеної небезпеки. Як свідчать матеріали адміністративної справи, ТОВ "АВМ АМПЕР" є підприємством з високим ступенем ризику, що дає підстави стверджувати про те, що у діях відповідача відсутні порушення вимог чинного законодавства в частині періодичності проведення перевірок суб'єкта господарювання.

Інших обґрунтованих доводів, щоб свідчили про порушення суб'єктом владних повноважень вимог чинного законодавства України позивачем не наведено.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управлінням Держтехногенбезпеки у Полтавській області, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття оскаржуваного припису. Так, в ході розгляду справи судом доведено, що ТОВ "АВМ АМПЕР" в силу положень чинного законодавства України є потенційно небезпечним об'єктом (вид небезпеки - хімічна, вибухова), а відтак зобов'язане розробити проекту документацію та обладнати відповідні приміщенні підприємства системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, як того вимагають Правила улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, щоб свідчили про порушення відділом державного нагляду з питань техногенної безпеки та аварійно-рятувальних формувань Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області, Управлінням Держтехногенбезпеки у Полтавській області норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачі приймаючи оскаржуваний припис діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їм надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" до відділу державного нагляду з питань техногенної безпеки та аварійно-рятувальних формувань Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області, Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області про визнання незаконним та скасування припису відділу державного нагляду з питань техногенної безпеки та аварійно-рятувальних формувань Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області від 17 травня 2012 року №280 - відмовити.

У частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування акта відділу державного нагляду з питань техногенної безпеки та аварійно-рятувальних формувань Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області від 17 травня 2012 року №280 - закрити провадження у адміністративній справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22 серпня 2012 року.

Суддя О.О. Кукоба