Постанова № 25740495, 22.08.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4892/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представників позивача - Леошка Д.В., Смольника С.С.,

представника відповідача - Шульни Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дизель" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Дизель" (далі - позивач, ТОВ фірма "Дизель") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2012 року № 0000862301/905, 0000872301/906.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські взаємовідносини позивача із ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн» та ФОП ОСОБА_4 мали реальний характер та були спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, у зв'язку із чим висновки акту перевірки є безпідставними, а прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування письмових заперечень посилався на відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивача із ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн» та ФОП ОСОБА_4

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

ТОВ фірма «Дизель» (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстроване 03.09.1999 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради, з 20.09.1999 року перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ (Комсомольське відділення) та є платником податку на додану вартість з 20.09.1999 року.

У період з 21.05.2012 року по 25.05.2012 року відповідачем здійснено перевірку позивача з питань взаємовідносин із ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн» та ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт від 01.06.2012 року № 1584/22-209/НОМЕР_1.

У висновках зазначеного акту відображено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2, пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 149 130 грн. 51 коп.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статт7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпунктів 198.1.1, 198.1.3 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ - 54 357 грн. 97 коп.

На підставі акту перевірки від 01.06.2012 року № 1584/22-209/НОМЕР_1 відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 04.07.2012 року № 0000862301/905, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 183 742 грн. 44 коп., № 0000872301/906, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 67 219 грн. 77 коп.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також завищення валових витрат та відповідно заниження податку на прибуток в результаті взаємовідносин із ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн» та ФОП ОСОБА_4, які не мали реального товарного характеру.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В абзаці 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із матеріалів справи судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем укладались угоди із ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн» та ФОП ОСОБА_4 щодо придбання запчастин та матеріалів.

На підтвердження фактичного виконання умов угод позивач надав суду податкові накладі, рахунки-фактури, видаткові накладні, приймально-здавальні акти, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Частина 2 статті 9 вказаного закону висуває до первинних документів такі обов'язкові реквізити як: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

При цьому, будь - які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року за № 363, товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, у позивача як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної, яка є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними.

Разом з тим, позивачем не надано суду документів, які б підтверджували фактичне здійснення перевезення товару, а також документів, з яких можливо встановити, якою особою здійснювалось транспортування, місця відвантаження вантажу, осіб які здійснювали приймання та відвантаження цього вантажу (акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна за формою №1-ТНН тощо), тобто доказів, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між ТОВ фірмою «Дизель» та ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн», ФОП ОСОБА_4

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів у просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою фізичного переміщення товару, позивачем в ході судового розгляду справи не підтверджено.

На підтвердження використання придбаних у ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн», ФОП ОСОБА_4 ТМЦ у власній господарській діяльності позивачем надано приймально-здавальні акти, у яких наведений перелік запчастин, які використовувалися позивачем для капітальних ремонтів бульдозерної техніки.

Проте, із вказаних актів неможливо розмежувати запчастини, придбані позивачем у ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн», ФОП ОСОБА_4 та матеріали, придбані позивачем у інших контрагентів, та відповідно не має можливості встановити використання при ремонті дизелів запчастин, придбаних саме у ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн», ФОП ОСОБА_4

Слід відзначити, що наявність у позивача податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Та не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій із його контрагентами не підтверджено наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Суд вважає, що надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне придбання товарів від ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн», ФОП ОСОБА_4, а також їх використання у господарській діяльності, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності виконання господарських операцій, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 року № 0000862301/905, 0000872301/906 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дизель" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко