Постанова № 25740467, 27.08.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/2811/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма КМП Моноліт" до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042302 від 30.01.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма КМП Моноліт" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області № 0000042302 від 30.01.2012 року на суму 9106,20 грн. Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що у період з 13.01.2012 року по 16.01.2012 року фахівцями Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Будівельна фірма КМП Моноліт" щодо правомірності формування податкових зобов"язань та податкового кредиту за січень, березень 2011 року, за результатами якої було складено відповідний акт № 122/23-2/13914983, в якому зазначено, що ТОВ "Будівельна фірма КМП Моноліт" порушило п.1 ст.203, п.1 ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочину, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, порушило п. 198.3 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 9 106,20 грн., у т.ч. за січень 2011 року на суму 5221,20 грн., за березень 2011 року в сумі 3885,00 грн. На підставі вищезазначеного акту перевірки від 17.01.2012 року ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області було складено податкове повідомлення-рішення №0000042302 від 30.01.2012 на 9 106,20 грн. ПДВ і 1 грн. штрафної санкції. Рішенням ДПС в Одеській області від 02.03.2012р. за №3552/10/10-2007 «Про результати розгляду первинної скарги» скарга позивача залишена без задоволення. 14.02.2012р. позивач звернувся зі скаргою до ДПА України. Рішенням ДПА України від 05.04.2012р. за № 6057/6110-2115 про результати розгляду скарги, скарга позивача залишена без задоволення. Позивач вважав, що наведені висновки акту перевірки є помилковими, при проведенні перевірки взагалі не взято до уваги наявні первинні документи позивача, які спростовують ці висновки та доводять протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, був повідомлений належним чином, про поважність причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма КМП Моноліт" зареєстровано 26.12.2008 року в Овідіопольській районній державній адміністрації Одеської області, свідоцтво про державну перереєстрацію від 26.12.2008 року № 1 543 145 0000 002461, код ЄДРПОУ 13914983.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма КМП Моноліт" взято на податковий облік 29.12.2008 року за № 4275, станом на 17.01.2012 року перебувало на обліку в ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби.

У період з 13.01.2012 року по 16.01.2012 року фахівцями Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Будівельна фірма КМП Моноліт" щодо правомірності формування податкових зобов"язань та податкового кредиту за січень, березень 2011 року, за результатами якої було складено відповідний акт № 122/23-2/13914983, в якому зазначено, що ТОВ "Будівельна фірма КМП Моноліт" порушило п.1 ст.203, п.1 ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочину, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, порушило п. 198.3 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 9 106,20 грн., у т.ч. за січень 2011 року на суму 5221,20 грн., за березень 2011 року в сумі 3885,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки від 17.01.2012 року ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області було складено податкове повідомлення-рішення №0000042302 від 30.01.2012 на 9 106,20 грн. ПДВ і 1 грн. штрафної санкції.

Рішенням ДПС в Одеській області від 02.03.2012р. за №3552/10/10-2007 «Про результати розгляду первинної скарги» скарга позивача залишена без задоволення.

14.02.2012р. позивач звернувся зі скаргою до ДПА України.

Рішенням ДПА України від 05.04.2012р. за № 6057/6110-2115 про результати розгляду скарги, скарга позивача залишена без задоволення.

Як встановлено в ході розгляду справи, ТОВ БФ "КМП МОНОЛІТ" є будівельною організацією, що підтвердується відповідними ліцензіями, має власні виробничі потужності та штат працівників, які задіяні у процесі виконання будівельних робіт.

30 серпня 2010 року був укладений договір №74-2010 між позивачем та ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЧОРНОМОРСЬКА ІНДУСТРІЯ»на виконання протизсувних робіт.

Для виконання робіт згідно договору від 30.08.10 року у січні, березні 2011 року позивач здійснив закупку труб у контрагента ПП «РЕКА».

26 січня 2011р. згідно видаткової накладної №Рек-000001 позивачем були отримані: труба 530 та труба д.630.ст.9 на загальну суму 31 327,20 грн. у т.ч. ПДВ 5 221,20 грн.

Ці труби були сплачені 27.01.2011р. згідно платіжного доручення № 85 у сумі 31 327,20 грн.

За сплачені та отримані труби постачальник ПП «РЕКА»26.01.2011р. надав податкову накладну № 1003.

2 березня 2011р. згідно видаткової накладної №Рек-000585 позивачем були отримані труби д.630.ст.9 на загальну суму 23 310 грн. у т.ч. ПДВ 3 885 грн.

Ці труби були сплачені 17.03.2011р. згідно платіжного доручення № 370 у сумі 23 310 грн.

За сплачені та отримані труби постачальник ПП «РЕКА»02.03.2011р. надав податкову накладну № 23.

Отримані від контрагента ПП «РЕКА»труби були використані при виконанні робіт згідно договору від 30.08.10р.

Цей факт засвідчений договором від 30.08.10р., довідкою про вартість виконаних робіт за квітень 2011 року форми КБ-3 (а.с.36), актом приймання виконаних робіт за квітень 2011 року форми КБ-2в (а.с.37-43), відомостями ресурсів до акту приймання робіт.

Операції по отриманню, сплаті труб та їх використання при виконанні робіт були відображені підприємством у бухгалтерському та податковому обліку, зафіксовані у первинних бухгалтерських документах, сплачені податки.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, та як наслідок прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є факт отримання відповідачем акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «РЕКА»щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень -квітень 2011 року»від 14.11.11 року № 303/23-513, в якому зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення ПП "РЕКА" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу: відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю фахівців, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів: порушення ч. 1 ст.203, ч.І ст.207, ст.215, п 1 ст 216, ст.228, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. здійснених ПП "РЕКА" з постачальниками та покупцями.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 228 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті, не доведено, яким саме чином угоди між позивачем та ПП «РЕКА»були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки органом ДПС не був встановлений умисел на порушення чинного законодавства України будь-якою із сторін правочину.

Судом встановлено, що позивачем та ПП «РЕКА»було укладено правочини у письмовій формі, які були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочинів між позивачем та ПП «РЕКА»не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених угод, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб підприємств на укладання таких договорів в момент їх укладання та відсутності повноважень ПП «РЕКА»виписувати податкові накладні. Проте, як позивач, так і ПП «РЕКА»станом на 17.01.2012 року зареєстровані як платники ПДВ, тобто ПП «РЕКА»було повноважне виписувати податкові накладні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину та презумпції правомірності рішень платника податку, укладений між позивачем та ПП «РЕКА»правочини є чинним, а висновки відповідача про їх нікчемність є помилковими та такими, що не грунтуються на дійсних обставинах справи.

За таких обставин, податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП «РЕКА», сформований в повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України.

Норми чинного податкового законодавства не передбачають обов'язок покупця сплатити ПДВ в бюджет, якщо такий податок не сплачений продавцем з вартості послуги, отриманої від покупця з урахуванням ПДВ. В іншому випадку покупець сплачував би такий податок двічі, що є неприпустимим.

Суд також критично відноситься до посилання відповідача на дані акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «РЕКА»щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року»від 14.11.11 року № 303/23-513, на підставі того, що ПП «РЕКА»на момент проведення перевірки за адресою, вказаною в реєстраціїних документах -не знаходиться, в якому зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення ПП "РЕКА" господарської діяльності, порушення ч. 1 ст.203, ч.І ст.207, ст.215, п 1 ст 216, ст.228, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "РЕКА" з постачальниками та покупцями, - оскільки відповідно до п. 10 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує цей факт.

Відповідно до п.п. 5.2.3 Наказу від 21 лютого 2007 року № 110 "Про затверджения Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків", якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, із змісту, вищевказаних норм вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинні зазначатися причини неможливості проведення перевірки.

В даному випадку за результатами перевірки в складеному акті зроблений висновок про те, що угоди, укладені ПП «РЕКА»за період січень-квітень 2011 року мають ознаки нікчемності.

Проаналізувавши приписи норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок проведення перевірок та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженого наказом від 28 лютого 2007 року № 110, суд вважає, що у разі відсутності платника податку за місцезнаходженням у акті перевірки повинні зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами первірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Окрім того, позивачем в судовому засіданні з метою доведенності того, що правочини між позивачем та контрагентом не мають ознак нікчемності та всі операції, якими супроводжувалися ці правочини, підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, надані всі копії первинних документів, які також представлялися перевіряючим під час проведення перевірки, що відображені в акті.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення рішення, а тому позов ТОВ "Будівельна фірма КМП Моноліт" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 2146 грн.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 72, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма КМП Моноліт" - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області № 0000042302 від 30.01.2012 року на суму 9106,20 грн. - скасувати.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в Овідіопольському районі Одеської області стягнути судові витрати у сумі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма КМП Моноліт" (код ЄДРПОУ 13914983) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2012 року.

Суддя: В.В. Андрухів