Постанова № 25740327, 31.07.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/11680/11

категорія 8.2

31 липня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попова О. Г. ,

при секретарі - Дворніковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростишівської МДПІ від 24.10.2011 р. № 0008261740, яким визначено 14064,28 грн. зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб- підприємців; № 0008271740, яким донараховано 55487,27 грн. податку на додану вартість в тому числі за основним зобов'язанням 44389,81 грн. та 11097,46 грн. фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0008251740, яким застосовано 36000 грн. фінансових санкцій. В обґрунтування позову зазначає, що вона перебувала на спрощеній системі обліку і звітності та була платником ПДВ. У перевіряємий період нею не порушувались вимоги ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему обліку і звітності суб"єктів малого підприємицтва", так як виручкою приватного підприємця не являються власні кошти, які вносяться на розрахунковий рахунок та сума ПДВ. Податковий кредит вважає таким, що сформований правомірно у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується первинними документами. Стосовно оприбуткування готівки зазначає, що книгу обліку доходів та витрат, в якій був здійснений запис від 11.05.2012 р. про оприбуткування готівки в сумі 7200 грн., перевіряючим не досліджено.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили задовольнити на підставі наявних матеріалів справи.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили. Просили відмовити в задоволенні з підстав, викладених в запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Коростишівської МДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 07.07.2009 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт № 230/17/НОМЕР_4 від 13.09.2011 р. (а.с. 12-28 т. І)

Перевіркою встановлено такі порушення:

- п. 1.2, п. 2.2, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, а саме - платником не оприбутковано готівку в сумі 7200,00 грн.;

- п.п "а" п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. № 12, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб;

- п.п. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження платником податку на додану вартість в сумі 44389,81 грн. в тому числі по періодах: серпень 2009 р. - 464,33 грн., вересень 2009 р. - 1258,99 грн., жовтень 2009 р. - 2751,67 грн., листопад 2009 р. - 178,32 грн., грудень 2009 р. - 1843,16 грн., січень 2010 р. - 99,58 грн., лютий 2010 р. - 159,28 грн., березень 2010 р. - 2402,75 грн., квітень 2010 р. - 2269,93 грн., травень 2010 . - 1766,37 грн., червень 2010 р. - 3194,96 грн., липень 2010 р. - 1767,89 грн., серпень 2010 р. - 520,47 грн., вересень 2010 р. - 4385,41 грн., жовтень 2010 р. - 3584,86 грн., листопад 2010 р. - 4160,72 грн., грудень 2010 р. - 13581,12 грн.

26.09.2011 р. до ДПА у Житомирській області була подана скарга на висновки, викладені в акті перевірки. За результатами розгляду скарги ДПА у Житомирській області прийняло рішення № 22314/А-С/25-009 від 24.10.2011 (а.с. 33-37 т. І), яким скарга задоволена частково.

24.10.2011 р. Коростишівською МДПІ на підставі вказаного Рішення ДПА в Житомирській області винесено податкові повідомлення - рішення (а.с. 29-31 т. І) № 0008261740, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб- суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 14064,28 грн.; № 0008271740, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 44389,81 грн. та 11097,46 грн. фінансових санкцій та № 0008251740, яким застосовано 36000 грн. штрафних (фінансових) санкцій за неоприбуткування готівки.

Суд частково погоджується з висновками податкового органу та зазначає наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 року №0008261740.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в період з 07.07.2009 р. по 30.06.2010 р. перебувала на спрощеній системі оподаткування та була зареєстрована платником єдиного податку. З 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. перебувала на загальній системі оподаткування. Також, позивач з 01.08.2009 р. зареєстрована платником податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, що за 2009 рік підприємець отримала кошти в сумі 274921 грн., а в 2010 році - 1430736,56 грн., з них - 500000 грн. на спрощеній системі оподаткування, 930736,56 грн. на загальній системі оподаткування (а.с.19 т.1).

Згідно виписок по банківському рахунку (а.с. 49-79 т. І) за 1 півріччя 2010 року позивачем на розрахунковий рахунок отримано коштів в сумі 603900,75 грн.

Відповідно до ст.1 Указу України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 гривень.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 зазначеного Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (ст.5 Указу України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва").

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто, застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку - фізичної особи у звітному податковому періоді.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України по справі №21-34а12 від 06.03.2012 року.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищила у 2 кварталі 2010 року законодавчо встановлений граничний обсяг виручки від здійснення господарської діяльності. Та обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок ФОП ОСОБА_1, є власними коштами підприємця та сумою податку на додану вартість, не є підставою для невизнання її виручкою від зайняття підприємницькою діяльністю.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що Коростишівською МДПІ правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення № 0008261740, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 14064,28 грн., а тому у цій частині позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є безпідставними, а тому в їх задоволенні відмовляє.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0008271740, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 44389,81 грн. та 11097,46 грн. фінансових санкцій, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" СГ ОСОБА_1 до податкового кредиту в деклараціях по податку на додану вартість звітного періоду включила загальну суму ПДВ 266074 грн. по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей, що в подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності та відсутні в залишках. Згідно книги обіку доходів та витрат станом на 01.01.2011 р. в залишках рахується роздатна коробка - 1 шт., шина 85/65 R 22.5 - 2 шт., диск 11,75 R 22,5 - 2 шт.

В результаті чого завищено податковий кредит на суму 44389,81 грн. в тому числі по періодах: серпень 2009 р. - 464,33 грн., вересень 2009 р. - 1258,99 грн., жовтень 2009 р. - 2751,67 грн., листопад 2009 р. - 178,32 грн., грудень 2009 р. - 1843,16 грн., січень 2010 р. - 99,58 грн., лютий 2010 р. - 159,28 грн., березень 2010 р. - 2402,75 грн., квітень 2010 р. - 2269,93 грн., травень 2010 . - 1766,37 грн., червень 2010 р. - 3194,96 грн., липень 2010 р. - 1767,89 грн., серпень 2010 р. - 520,47 грн., вересень 2010 р. - 4385,41 грн., жовтень 2010 р. - 3584,86 грн., листопад 2010 р. - 4160,72 грн., грудень 2010 р. - 13581,12 грн. (а.с.26 т.1).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (яка діяла на час спірних господарських відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що право на нарахування податкового кредиту виникає на підставі належним чином оформленої податкової накладної та не залежить від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що позивачем податковий кредит формувався на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, та інших первинних документів (видаткових накладних, рахунків, актів здачі-прийняття виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, рахунків за телекомунікаційні послуги), про що вносились відомості до податкових декларацій (а.с. 209-247 т.1, а.с. 2-250 т.2, а.с.1-60 т.3).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями і вході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував. Крім того, в акті перевірки відсутні зауваження щодо складання податкових накладних.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту нічим не обгрунтовані, зроблені без посилання на жодні первинні документи позивача. В акті перевірки відсутні посилання на будь-які документи, які б дали змогу суму перевірити дані, зазначені в таблиці в розділі 2.5.2 "Податковий кредит".

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що податковим інспектором під час перевірки були складені додатки №1 і №2 до акту перевірки на підставі яких визначались суми завищення податкового періоду за кожен місяць окремо за перевіряємий період.

Судом досліджувались зазначені додатки до акту перевірки, які являють собою перелік первинної документації позивача (а.с.155-168 т.1), та не місять в собі інформації про порушення податкового законодавства, які на думку інспектора допущені позивачем.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні повідомлено, що суми перевищення податкового кредиту, зазначені в акті перевірки, і суми, які можна вирахувати в додатках №1 і №2, не співпадають. Також, представник відповідача не змогла пояснити, чому податковим інспектором зменшено позивачу податковий кредит на суми коштів за оплату по оренді приміщень, поштової доставки товарів, за транспортно-експедиторські та телекомунікаційні послуги. При цьому в акті зазначено, що податковий кредит позивачем завищення по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що в порушення вимог п. 5.2 Розділу 2 Наказу ДПА від 22.12.2010, №984 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" в акті перевірки викладено лише факти виявлених порушень без будь-яких посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, зміст порушень викладений нечітко, при цьому до акта не додано письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, не зазначено первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Крім того, в порушення вимог Розділу 3 зазначеного Порядку, додатки до акту перевірки не висвітлюють факти виявлених порушень, а лише містять перелік первинної документації позивача.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки відображені на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не підтверджуються первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0008271740 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0008251740, яким до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 36000 грн. за неоприбуткування готівки в сумі 7200 грн., то суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що позивачем грошові кошти в сумі 7200 грн., від продажу шин, були внесені на розрахунковий рахунок, однак, в книзі обліку доходів і витрат не заповнено графу "сума виручки (доходу)" по даті 11.05.2011 року, чим порушено п.1.2, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (а.с.27 т.1).

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення) оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

В судовому засіданні встановлено, що позивач згідно виданої податкової накладної № 79 від 11.05.2010 р. (а.с. 39) реалізувала за готівкові кошти автошини на суму 7200 грн. Дані грошові кошти були внесені на власний розрахунковий розрахунок через відділення ЖФ Приватбанк самостійно 11.05.2010 р.

Книга обліку доходів та витрат ф. № 10 ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в Коростишівській МДПІ 30.07.2010 р. за № 352. В період до 30.07.2010 року у позивача була інша книга обліку доходів і витрат, про що зазначено в рішенні ДПА в Житомирській області від 24.10.2011 року №22314 (а.с. 33-37 т.1).

Отже, висновок про відсутність запису від 11.05.2010 р. про оприбуткування готівки в сумі 7200 грн. в книзі обліку доходів і витрат № 198 перевіряючим зроблений безпідставно, так як зазначена книга обліку була зареєстрована вже після здійснення господарської операції, а попередня книга не була предметом дослідження перевіряючими інспекторами.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, попередня книга обліку доходів і витрат здана до податкового органу під час реєстрації наступної книги обліку. Зазначене не спростовано представниками відповідача.

На підставі викладено, суд вважає, що вказаний висновок в акті є безпідставним, а тому податкове повідомлення- рішення № 0008251740 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення рішення №0008271740 від 24.10.2011 року та № 0008251740 від 24.10.2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 03 серпня 2012 р.